Запис на консультації та діагностику, а також результати досліджень у мобільному додатку!

Два «чому» на тему катаракти

Про катаракту начебто чули всі, але далеко не кожен знає, як саме вона позначається на зорі та чому її потрібно обов’язково оперувати. Тим часом, це захворювання з віком наздоганяє більшість з нас: незалежно від національності, достатку або способу життя. Вік — не єдина причина захворювання, але основна: до 65 років у більш, ніж половини планети розвивається катаракта.

Консультує Тарас Володимирович Душенчук, офтальмолог, офтальмохірург

Чому не можна відкладати

Дуже часто катаракту на ранніх стадіях не сприймають як привід звернутися до офтальмолога або хоча б насторожитися. Причин для цього безліч. Іноді катаракта не відразу зачіпає центральні відділи кришталика, і людина ще довго непогано бачить. Іноді затуманення зору списують на нормальне старіння. Іноді вважають, що потрібно почекати, поки катаракта «дозріє».

Але природа цього захворювання така, що єдиний спосіб лікування — це операція. І відкладати її, поки зір не зіпсувався остаточно — однозначно погана ідея:

  • Внаслідок зрілої катаракти слабшають циннові зв’язки на яких підвішений кришталик. Якщо вони рвуться, то штучний кришталик ніде розмістити, і під час операції потрібно шукати нестандартні рішення.
  • На пізніх стадіях може розвиватися вторинна глаукома. У зв’язку з чим, після операції повернути належний зір буде важко.
  • На руйнування зрілої катаракти йде більше ультразвукової енергії, яка може зачепити рогівку і приводити до її набряку.

Чому не варто боятися операції

Для пацієнтів операція — це випробування, але не настільки велике, як може здатися. Під час факоемульсифікації катаракти немає болісного бажання моргнути, а ультразвуковий наконечник не відчувається. Поруч знаходиться анестезіолог, готовий ввести необхідні препарати — це надійний тил, який особливо важливий для літніх людей з супутніми захворюваннями. Після операції можна вирушати додому, а на наступний день — займатися звичними справами, в тому числі, сідати за кермо.

Ми лікуємо НЕ катаракту, а людину. Тому спершу враховуємо всі деталі: збереження зв’язок, стан рогівки та сітківки, ступінь погіршення зору, супутні захворювання або аномалії. Тільки потім підбираємо інтраокулярну лінзу.

Підібравши лінзу на місце кришталика, ми можемо одночасно коригувати й інші порушення зору: короткозорість, пресбіопію, астигматизм. З деякими видами лінз пацієнт може спокійно працювати за комп’ютером і не користуватися окулярами.