Про початок шляху
Важко сказати, які саме події стали для мене визначальними під час вибору професії медика. Якщо коротко, то початковий інтерес переріс у розуміння того, що це необхідно – щоб життя було сповнене сенсу.
Про те, де шукати відповіді
Лікар без книги не існує. І тут я маю на увазі не лише спеціалізовану медичну літературу, а й твори, які говорять про цінність життя. Дуже люблю класику, наприклад, Генріха Белля. Вересаєв, Толстой, Чехов – кожен вносить свою частку формування світогляду. Не можу вибрати для себе той найголовніший твір, який є своєрідною дороговказною зіркою. Але саме пошук приносить задоволення, дає нове осмислення.
Про час
Його перебіг може змінюватись залежно від обставин. Можливо, колись зможемо пояснити, як тимчасові проміжки здатні розтягуватись та стискатись. В операційному часі може текти абсолютно по-різному. Складно передбачити, як саме це відбуватиметься. Але подібні моменти і є найцікавішим у роботі. Прагнеш максимально їх наситити, зробити якнайбільше.
Про сновидіння…
Сни запам’ятовую рідко. Залишається лише емоційний слід: радість, подив, тривога… Можливо, тому прошу пацієнтів, щоб перед тим, як увійти в операційну, вони уявили щось сонячне, яскраве. Позитивний настрій завжди допомагає.
Про кодекс честі
“Рrimum non nocere!” – “Не нашкодь!” — Лейтмотив роботи лікаря. Спасибі моїм вчителям, адже ця вимога вбилась, ймовірно, у підкірку, фактично на рівні інстинктів.
Про важливість діалогу
Для мене найголовніше — побудувати місток довіри та розуміння з людиною, яка має провести наркоз. Тому на розмову з пацієнтом чи родичами я витрачаю стільки часу, скільки для цього необхідно.
Про саме головне
Найцінніше для мене життя пацієнта. І кожна моя дія диктує думку про те, що треба її зберегти — щоб у майбутньому вона стала яскравішою, насиченішою, щоб у цієї людини збулися мрії.
