Нейрохірург Владислав Свєтлицький порадив починати лікування негайно, оскільки відкладання могло спровокувати нові симптоми. Як проходила трепанація, як видаляли новоутворення і що було після – читайте в історії нашої пацієнтки.
Тривожні симптоми. Як не пропустити?
«Я й сама не одразу зрозуміла, що щось не так. Діти першими помітили: я почала натикатися на предмети. Провели обстеження — і лікарі порадили звернутися до нейрохірурга. Так я потрапила на прийом до Владислава Петровича», – розповідає Валентина історію свого лікування після планового післяопераційного огляду та зняття швів.
Скорочення поля зору — тривожний сигнал. Медично це називається геміанопсією, у нашому випадку – лівобічною. Гарна новина: процес може бути зворотним. Погана — його непросто помітити самостійно. Багато хто уявляє це так: поле зору ніби звужується, а з боків з’являються чорні смуги. Але насправді все інакше: мозок «підлаштовує» картинку й створює ілюзію повноцінного огляду. Через це людина не помічає змін і може неправильно оцінювати відстань до дверей чи висоту сходів.
Але в чому причини такого візуального «спецефекту»? Насправді, їх може бути багато: інсульти, черепно-мозкові травми, нейроінфекції, пухлини головного мозку або ж, власне, офтальмологічні захворювання. Аби зрозуміти, що конкретно дало старт патологічним змінам у її випадку, Валентина зробила КТ головного мозку. Дослідження показало, що біля зорової кори та зорової променистості — а саме там проходять нейрони, що передають сигнали від очей до мозку – розташовувалась пухлина, розміром приблизно 3-4 см.
Оперувати чи ні?
Валентина проходить лікування проти меланоми — агресивного раку шкіри. Кілька років тому вона успішно перенесла операцію з видалення новоутворення на нозі, але, ймовірно, хвороба нагадала про себе метастазом. На вагах «за» та «проти» оперативного лікування сильно переважав перший варіант – по-перше, стан Валентини показував, що вона перенесе операцію без проблем, по-друге, будь-яка інша монотактика, чи то опромінення, чи то медикаментозна терапія – просто не дали б належного ефекту, а, можливо, навіть би погіршили ситуацію. А якщо б пухлина зростала (скоріше за все так би і було), прогресування хвороби дійшло б до «відмови» лівої сторони тулуба.
Стверджувати на 100%, що це саме метастаз, можна було лише після патогістологічного дослідження, але навіть без нього було ясно – пухлину треба видаляти, причому негайно.
Пощастило, що вона розташовувалась відносно «вдало» – приблизно половина сантиметра відділяло її від початку кори головного мозку, тому до неї було нескладно дістатися. Три години роботи в операційній – і новоутворення відправляється в лабораторію для досліджень. Від висновків патоморфолога залежатиме подальша тактика лікування, а поки – післяопераційне відновлення.
А що після?
Трепанація черепа – два слова, які вводять пацієнтів у ступор і змушують їхню уяву малювати не надто обнадійливі перспективи. Тим паче, коли до цих двох слів додається ще одне – метастаз.
«Якщо чесно, я дуже боялася операції і навіть спочатку відмовлялася – це все-таки голова…», – згадує свої сумніви перед втручанням Валентина.
Це дійсно складна операція, яка вимагає високої кваліфікації лікаря та обладнання експертного класу. Але якщо ці дві умови виконані – переживати нема про що. Сама по собі трепанація не несе катастрофічних наслідків для організму людини (якщо, звісно, немає протипоказів для операції, але їх важко пропустити, оскільки анестезіолог та хірург детально вивчають стан здоров’я пацієнта перед тим, як взятися за справу).
Валентина змогла підвестися на наступний день після втручання, також стала краще бачити. Провела під контролем реаніматологів добу і ще 5 в стаціонарі. Після цього її з покращенням виписали додому. Далі – перев’язки та зняття швів. Тобто зазвичай пацієнтам після такого лікування доводиться «випадати» із соціального життя приблизно на 2 тижні – а потім вони можуть повертатися до своєї звичної рутини.
Через певний час прийшли результати аналізів, які підтвердили припущення лікарів – це дійсно був метастаз меланоми. Тож Валентина продовжуватиме лікування в клінічного онколога, але вже без ризиків втрати працездатності.
«Я дуже рада, що потрапила в Odrex. Тут працюють професіонали. І мене дуже підтримали рідні, тож у мене все добре!»
Операцію провели нейрохірург Владислав Свєтлицький, анестезіолог Микола Бєляков, асистент нейрохірурга Руслан Волошин, операційна сестра Людмила Омельянчук, анестезистка Віталіна Тодорова.
Записатись на консультацію Владислава Петровича ви можете через мобільний додаток, через форму на сайті або за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
