Симптоми сіалоаденіту. Форми перебігу хвороби
Залежно від тяжкості захворювання виділяють легку, середню та важку форму. Кожна з них має свої клінічні прояви.
- Легка форма. Симптоми незначні: помірне збільшення розміру слинних залоз, частіше одностороннє та майже безболісне.
- Середня форма. Цій формі притаманна наявність початкового періоду, який триває 2–3 дні: з’являється нездужання, озноб, біль у шиї, суглобах і м’язах кінцівок. Погіршується апетит, підвищується температура тіла до 38° С, виникає сухість у роті, припухають привушні залози (зазвичай з двох сторін, але з інтервалом в 1-2 дні).
- Важка форма. Симптоми початкового періоду виражені. Навколо залози набрякають м’які тканини. Збільшена привушна залоза тисне на зовнішній слуховий прохід. Часто з’являється стоматит, може почервоніти слизова оболонка зіва. Різко знижується чи припиняється виділення слини. Значно погіршується загальний стан хворого: з’являється слабкість, підвищується температура до 39°С.
Причини розвитку сіалоаденіту
Збудниками сіалоаденіту найчастіше виступають вірусні чи бактеріальні агенти.
- Віруси
Гострий сіалоаденіт часто розвивається на тлі епідемічного паротиту, який в народі знають як свинку – гострого інфекційного захворювання, збудником якого є параміксовірус. В 90% випадків уражаються привушні слинні залози. - Бактерії
Збудниками гострого бактеріального сіалоаденіту є стафілококи, стрептококи, пневмококи та диплококи. При захворюванні пригнічується секреція та знижується слиновиділення.
Діагностика сіалоаденіту
Діагностика захворювання починається зі збору скарг та огляду хворого. Якщо лікар підозрює у пацієнта сіалоаденіт, то призначає йому лабораторні методи:
- загальний аналіз крові;
- сіалосонографію – УЗД слинних залоз, яке дає точне уявлення про структуру залози.
Лікування та профілактика сіалоаденіту
Тактика лікування залежить від природи захворювання. При вірусних сіалоаденітах проводять зрошення ротової порожнини інтерфероном, що має противірусну дію. При бактеріальних – призначають антибіотики та ферменти, які вводять у протоку слинної залози. Щоб підвищити імунітет, застосовують полівітаміни.
Для нормалізації порушеного обміну речовин у залозі широко застосовують стафілококовий анатоксин, бактеріофаг. Також роблять новокаїнову блокаду, яка допомагає стабілізувати трофічні процеси у залозі.
Після стихання гострого стану пацієнту можуть призначити фізіотерапевтичне лікування: електрофорез із ліками та лазеротерапію. Гарний ефект також дає магнітотерапія.
Легкі форми лікуються в поліклініці, важчі – стаціонарно.
Головне правило – не займатись самолікуванням. Неправильна терапія або її відсутність може призвести до хронізації процесу. Нелікована хронічна форма хвороби може викликати серйозні ускладнення, наприклад, некроз слинної залози або флегмону.
Профілактика сіалоаденіту
Щоб профілактувати сіалоаденіт, варто дотримуватись гігієни порожнини рота, відмовлятись від куріння, вчасно лікувати інфекційні та хронічні запалення порожнини рота та ЛОР-органів.
Також знизити ризики зараження допоможе вакцинація від деяких збудників хвороби, зокрема від паротиту (трикомпонентна вакцина КПК, є обов’язковою за календарем щеплення) та від пневмококу.
Наталія Молодець консультує в багатопрофільному центрі Odrex на вул. Розкидайлівській, а також працює в дитячому стаціонарі «Одрік». Ви можете записатись на її консультацію через форму на сайті, через мобільний додаток або за номерами: +38 (048) 730–00–30, +38 (096) 380–30–30, +38 (063) 380–30–30, +38 (066) 380–30–30.
