Посты с тэгом: Отоларингология

Симптоми, які можуть бути ознакою проблем зі слухом:

• Вам часто доводиться перепитувати співрозмовника.
  Так, якщо навкруги натовп, шумно, і ви через це не розчули – це нормально. Але якщо такі перепитування перманентні, то варто задуматись.
• «Підкручуєте» гучність телевізора, бо звичний звук став некомфортним, доводиться прислухатись.
  Непогано мати за звичку запам’ятовувати, на якій гучності вам зазвичай комфортно слухати гаджети. Це допоможе помічати зміни.
• Чуєте «дзвін» чи шум у вухах (або в одному).
  Це не обов’язково ознака проблем зі слухом – можливо, причина криється в іншому. Але перевіритись треба негайно.
• Раптово помітили, що гострота слуху знизилась (або з одного боку, або одразу з двох).
• Не чуєте шепіт з близької відстані.
• Крім того, що знизився слух, турбує головний біль, нудота, запаморочення.

Слух може бути пошкоджений у будь-якому віці: звертайте увагу на те, чи реагує ваша дитина на звернення, адресовані їй. І, звичайно, будьте уважні, якщо маля часто перепитує.

Якщо ви прочитали і хоча б на одному пункті подумали «це про мене», запишіться на консультацію оториноларинголога. Лікар призначить діагностику, щоб виявити корінь проблеми та призначити лікування. Це може бути:

• збір анамнезу,
• візуальний огляд вух, барабанних перетинок,
• оцінка гостроти слуху пацієнта (гучне та шепітне мовлення),
• аудіометричне дослідження,
• імпедансометрія,
• отоакустична емісія,
• компʼютерна томографія.

Пам’ятайте, що слух, на жаль, не відновлюється. Але при своєчасному зверненні до ЛОРа є можливість запобігти серйозних та невідворотних ускладнень.

Записатись на консультацію Ольги Олексіївни ви можете за допомогою мобільного додатку, через форму на сайті  або в операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.

Яким може бути тинітус?

Шум у вухах може відрізнятись за ступенями тяжкості:

1. Шум виникає періодично, не впливає на загальний стан, пацієнт сприймає інші звуки.
2. Вушний шум виникає в тиші, в нічний час, порушує якість сну.
3. Акустичні відчуття турбують постійно, ускладнюють сприйняття обʼєктивних звуків.
4. Через постійний шум пацієнт втрачає працездатність.

Вушний шум може супроводжуватися запамороченням, головним болем, болем та відчуттям тиску вухах. У міру наростання інтенсивності шуму можливі прояви апатії чи депресії.

Які патології викликають шум у вухах?

• Травми слухового апарату. Можуть бути викликані короткочасним або постійним впливом гучних звуків, наприклад, баротравма або акустична травма.
• Робота в умовах гучного шуму (наприклад, від бензопил, пострілів або навіть гучної музики).
• Дегенеративні зміни у слуховому апараті. Найчастіше спостерігаються у людей похилого віку, шум супроводжується зниженням гостроти слуху.
• На тлі запальних захворювань середнього та внутрішнього вуха та слухового аналізатора (отити, лабіринтит, отосклероз).
• Генетичні або спадкові розлади внутрішнього вуха.

Іноді шум у вухах може бути результатом проблем, не пов’язаних зі слуховою системою:

• Розлади щелепного суглоба — захворювання скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС).
• Травми голови та шиї. За черепно-мозкових травм шум виникає одразу або через декілька днів, може бути ознакою пошкодження слухових кісточок або внутрішньочерепних крововиливів.
• Сильний тривожний розлад.
• Прийом лікарських засобів. Деякі ліки мають ототоксичні властивості (тобто негативно впливають на орган слуху).
• Пухлини. Тинітус може бути однією з перших ознак невриноми слухового нерва. В таких випадках шум спочатку слабкий, а з часом він стає інтенсивнішим.
• Деякі серцево-судинні та неврологічні розлади.

Яка діагностика необхідна, якщо є скарги на шум у вухах?

Оскільки шум у вухах – це субʼєктивний симптом, діагностика починається зі збору анамнезу: лікар встановлює тривалість, інтенсивність проявів та фактори, які провокують шум.

Подальше обстеження включає:

• отоскопію,
• камертональні проби та оцінку гостроти слуху,
• аудіометрію та імпедансометрію.

Також можуть бути призначені додаткові методи обстеження:

• КТ чи МРТ головного мозку,
• рентген голови та шийного відділу хребта,
• МР-ангіографію інтра- та екстракраніальних судин.

За потреби пацієнта можуть консультувати суміжні спеціалісти – невролог, ендокринолог, онколог тощо.

Як лікувати тинітус?

Усунути тинітус можна тільки після виявлення основного захворювання.

Єдиної схеми лікування та конкретного препарату не існує. В основному застосовують консервативні методи: аудіомаскери і слухопротезування. Симптоматичне лікування включає застосування антидепресантів, транквілізаторів або седативних препаратів, когнітивно-поведінкової терапії. Іноді терапія направлена на те, щоб людина не помічала свого шуму у вухах, якщо вона свідомо не вирішить зосередитися на ньому.

Хірургічне втручання застосовують при патологіях слухового апарату, де консервативне лікування неефективне, наприклад, при отосклерозі, хворобі Меньєра або при пухлинах.

Як профілактувати тинітус?

Оскільки тинітус не являється самостійним захворюванням, а симптомом інших хвороб, то профілактикою є щорічні медичні огляди.

Найчастіше тинітус відзначається у людей різного віку, але у групі ризику переважно перебувають люди похилого віку і ті, чия професія повʼязана із впливом шуму високого рівня. Тому треба уникати слухових перевантажень, постійного впливу шуму чи травматичного впливу.

❕ Навіть якщо шум у вухах сам по собі не погіршує якість життя, не варто його ігнорувати: він може свідчити про розвиток небезпечних хвороб.

Записатись на консультацію Діани Олегівни ви можете за допомогою мобільного додатку, через форму на сайті або в операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.

Откуда берется гайморит?

Причинами развития воспаления пазух чаще всего является присоединение к вирусной инфекции еще и бактериальной флоры. Такой «микс» как раз и приводит к нарушению вентиляции пазух и их неадекватному дренажу. Также развитию гайморита способствуют нарушения архитектоники носа, а это искривление перепонки носа или гипертрофия носовых раковин и аденоидные вегетации у детей. Также факторами развития гайморита являются аллергический ринит и вредные привычки. Идеально для гайморита, если все это сопровождается еще и сниженным общим или местным иммунитетом.

Как понять, что это именно острый риносинусит?

Среди симптомов болезни:

• нарушение носового дыхания
• выделения из полости носа,
• головная боль,
• ощущение давления в проекции пазух,
• ослабление или потеря обоняния.

Могут быть общая слабость, вялость и повышенная температура. Если воспаление в околоносовых пазухах длится более 12 недель и имеет стойкое течение, его уже расценивают как хроническое.

В некоторых случаях инфекционный процесс, поражающий гайморову пазуху, распространяется с пораженных инфекцией зубов верхней челюсти — это одонтогенный гайморит. А если в пазухе оказывается пломбировочный материал, то ожидаем грибковый гайморит.

Какое лечение назначают больным гайморитом?

Больных риносинуситом мы лечим комплексно. Пациенты с легким течением и средней тяжести лечатся медикаментами дома, а с тяжелым течением или с возможными осложнениями направляем в стационар. При необходимости рекомендуем им сделать операцию.

Стоит ли бояться операции по поводу риносинусита?

К счастью, с техническим развитием медицины и научным подходом доказательной медицины у больных сегодня возникает все меньше страхов о лечении. Раньше такие операции ассоциировали с болью и кровью и верили, что как сделаешь операцию — то все, потом всю жизнь будешь страдать рецидивами. Но современная оториноларингология ничего общего с этими мифами не имеет. В Медицинском доме Odrex проводятся современные малоинвазивные эндоскопические операции на пазухах, которые позволяют эффективно и деликатно устранять причины хронического гайморита и восстанавливать здоровье пациента

Что будет, если «запустить» нос?

Если не лечить острый или хронический риносинусит, могут возникнуть отиты, местные реактивные отеки, отеки клетчатки глазницы, могут быть орбитальные осложнения в виде абсцесса или флегмоны. Также возможны и тяжелые внутричерепные осложнения: менингоэнцефалит и абсцесс мозга, тромбозы верхнего сагиттального и кавернозного синусов. Последние осложнения очень опасны и могут приводить к инвалидизации или даже смерти.

Какая существует профилактика?

Чтобы не болеть риносинуситами, надо адекватно и вовремя лечить острые респираторные заболевания до полного восстановления. Также вовремя обращаться к стоматологам, если есть проблемы со здоровьем зубов. Конечно, стоит поддерживать иммунитет — здесь пригодятся физические упражнения, сбалансированное питание и отказ от вредных привычек. И не менее важно заботиться о ментальном здоровье. Стрессы — лучшее «питание» для любой болезни.

Лариса Владимировна принимает в Многопрофильной больнице на Филатова, 38. Записаться на ее консультацию можно через форму на сайте, через мобильное приложение или у операторов нашего колл-центра по номерам: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.

Точно визначити причину порушення слуху може тільки лікар після обстеження та діагностики. Це можуть бути:

• огляд вуха на сучасному ЛОР-комбайні,
• акуметрія (діагностика слуху шепітною мовою),
• камертональне дослідження (проби за допомогою камертонів),
• аудіометрія (перевірка гостроти слуху),
• тимпанометрію (оцінка стану барабанної перетинки),
• МРТ вуха тощо.

Що саме з цього переліку потрібно пацієнту, визначає лікар. Пам’ятайте – ви не на іспиті, не намагайтесь прикрасити результати. І не переживайте, бо сучасні методи діагностики повністю безболісні та безпечні.

Що робити, якщо слух погіршився?

Йти до лікаря – це єдина дієва порада. Терапія залежатиме від причини хвороби. Наприклад, якщо в зовнішньому слуховому каналі скупчилася сірка, утворивши пробку, треба записатись на промивання, і слух повністю відновиться відразу ж після процедури. Якщо ж ідеться про інфекції (отит, євстахіїт тощо), у більшості випадків вдасться впоратись консервативними методами.

І тільки у випадку зовсім серйозних проблем доведеться вдатись до встановлення слухових апаратів або хірургічного втручання.

Будь ласка, не намагайтесь вгамувати біль у вусі самостійно, це може бути небезпечно.

Профілактика зниження слуху

Лікарі зазначають, що шкідливим вважається хронічний шум від 75 децибел. Намагайтесь контролювати цей момент. За потреби використовуйте вушні затички,
купуйте побутову техніку з низьким шумовиробництвом тощо.

І головне, не ігноруйте перші прояви хвороби вух.

Більше з теми — на нашому сайті.

Записатись на консультацію Єлизавети Сергіївни можна через форму на сайті, за допомогою мобільного додатку або в операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.

Чому сідає голос?

Голос може змінюватись, якщо ви або ваш малюк застудилися. Респіраторна вірусна інфекція впливає на слизову гортані, вона набрякає, і голосові зв‘язки теж можуть набрякати, у результаті чого змінюється тембр голосу. Це явище найчастіше проходить при симптоматичному лікуванні за 5–6 днів.

Але сиплий голос може вказувати на інші проблеми:

• Тривалі або короткочасні (інтенсивні) голосові навантаження. Перші можуть призвести до формування співочих вузликів, другі — навіть до крововиливу в голосові зв‘язки.
• Психоемоційне перенапруження
• Дихання ротом: через це пересихає слизова. У такому випадку треба відвідати отоларинголога.
• Наявність захворювання: наприклад, через гастроезофагеальну рефлюксну хворобу вміст стравоходу «закидується» в гортань, що призводить, у тому числі, до кашлю і осиплості.
• Опіки, у тому числі тютюновим димом. А ще фарбами, лаками, хімічними речовинами у вигляді аерозолю.
• Порушення функції голосових зв’язок, наприклад, унаслідок проблем з іннервацією гортані, після операцій на області шиї, щитоподібній залозі,
• Злоякісні новоутворення стравоходу, області шиї, середостіння.
• Лімфогранулематоз,
• Захворювання щитовидної залози, серцево-судинної системи.
• Алергічні захворювання.

Чи можна перенапружити голос, і через це його втратити?

При різкому голосному крику (особливо за наявності ГРВІ) можливе виникнення крововиливу в голосові зв‘язки, що потребує повного голосового спокою та лікування, тому що може призвести до тривалих і стійких змін голосу.

Охриплість голосу часто виникає від надмірного навантаження, якщо занадто багато й голосно говорити, кричати чи співати. Мовлення та спів залежить від збалансованої роботи голосових м’язів. Певні м’язи є основними рушійними силами голосу, і вони можуть витримати навантаження, яке ми їм надаємо. До них належать м’язи самих голосових складок, а також м’язи, які контролюють закриття голосових складок, зміну висоти та резонансний баланс у верхніх дихальних шляхах над гортанню. Якщо ці м’язи ми надмірно напружуємо або, навпаки, недостатньо використовуємо, для «допомоги» залучаються інші, менш ефективні м’язи навколо гортані. Вони не призначені для цього, тому із часом уся система втомлюється, і голос може почати звучати хрипко, напружено. Це зазвичай називають дисфонією м’язового напруження. У більшості випадків допоможе відпочинок, голосовий спокій, а ще треба пити багато води.

Існує твердження, що розмовляти з охриплим голосом не можна, адже тоді його можна повністю втратити. Це не зовсім так — усе залежить від причини втрати голосу. Запорукою швидкого відновлення є зменшення голосових навантажень, і це дійсно полягає в мовчанні, а не в мовленні пошепки, наприклад. Під час шепотіння м’язи гортані теж перенапружуються, і це не сприяє одужанню.

Що таке «співочі вузлики»?

Вони часто трапляються в дуже емоційних діток і дорослих, людей голосових професій. Це доброякісне утворення по краям голосових складок, які чимось схожі на мозолі. Зазвичай ці утворення виникають при перенапрузі голосових складок під час крику, співу, декламацій, особливо в тих випадках, коли використовують звуки високих регістрів.
Співочі вузлики спричиняють охриплість голосу. Їх не обов’язково видаляти — найчастіше достатньо консервативного лікування, вокальних вправ для укріплення зв’язок. Але, якщо не стає краще, то вузлики треба видаляти, або шукати інші причини охриплості.

З якими симптомами варто звертатись до ЛОРа?

• повна втрата голосу,
• охриплисть, яка не проходить понад два тижні,
• сильний біль у горлі, відчуття кому в горлі або труднощі під час ковтання,
• тривале збільшення одного або групи лімфатичних вузлів,
• поява новоутворень.

Чи можна вилікувати тривалу охриплість?

Так, залежно від причини виникнення охриплості лікар запропонує медикаментозне лікування та за потребою направить на лікування до фоніатра (лікар, який займається лікуванням голосових порушень), який за допомогою вправ допоможе відновити голос і навчить, як уникати подібних голосових зривів.

Коли при обстеженні за допомогою непрямої або відеоларингоскопії виявлено новоутворення (поліпи, вузлики, фіброми, кісти на голосових зв’язках, передракові та ракових пухлини), дво- або односторонній парез або параліч голосових зв’язок пацієнту буде запропоновано сучасні ендоскопічні методи хірургічного лікування.

У випадку парезів гортані (коли порушується рухомість однієї або двох голосових зв’язок) починають завжди із занять із фоніатром. За відсутності ефекту пропонують оперативне втручання. Для покращення голосової функції використовують ін’єкційну терапію — введення препарату безпосередньо в голосові складки, що допоможе відновити повністю або частково голос. У випадку паралічу, що супроводжується порушенням дихання та вираженою задишкою можливе виконання операцій пластики, латералізації або часткової резекції голосових складок, але це не буде направлено на відновлення голосу.

Залежно від випадку, навіть після складних операцій можна повноцінно відновити голос — наприклад, співачка Адель пережила операцію на голосових складках ще у 2011 році.

А що можна зробити самостійно, щоб вберегти свій голос?

• Відмовитись від паління, алкоголю.
• Уникати надмірного напруження голосу, криків.
• Вакцинуватись, адже застуда або інфекції верхніх дихальних шляхів можуть приводити до охриплості.
• Дбати про себе: надмірний стрес також впливає на голос.

Чому на запису мій голос звучить гірше, ніж я його чую?

Вібрації, викликані голосовими складками, вловлюються барабанними перетинками. Однак у міру того, як вібрації проходять через кістки черепа, вони розсіюються, створюючи помилкове враження від власного голосу — він здається більш глибоким. На запису він звучатиме помітно вищим: звуки навколо, потрапляючи у вухо, викликають вібрації барабанної перетинки, передаються в завитку, яка активує нервові аксони, що передають сигнал у мозок.

У Медичному домі Odrex команда отоларингологів працює на те, щоб вчасно і якісно діагностувати, встановити причини та провести ефективне лікування захворювань, що супроводжуються втратою голосу. Ендоскопічне оперативне лікування, ін’єкційну ларингопластику та інші операції на голосових зв‘язках різної складності проводить зовнішній консультант, хірург-отоларинголог Дмитро Пилипюк.

Лікар Аліна Друмова консультує як дорослих, так і маленьких пацієнтів із проблемами голосу. Записатись на консультацію Аліни Миколаївни ви можете через форму на сайті, через мобільний додаток або за номерами: +38 (048) 730–00–30, +38 (096) 380–30–30, +38 (063) 380–30–30, +38 (066) 380–30–30.

У яких випадках може з’явитись отвір, або перфорація, барабанної перетинки?

• Розрив унаслідок травми. Це травми сторонніми предметами, серед яких значну частину займають ватні палички тощо, які використовують для очищення зовнішнього слухового ходу; а також удар в області вуха, переважно — хлопок відкритою долонею.
• Акубаротравма, баротравма. Відбувається внаслідок вибухової травми, різкого зміну атмосферного тиску (у літаку та під час пірнання з аквалангом) в разі дисфункції слухової труби.
• Перфорація при гострому середньому гнійному отиті. Переважно виникає в дитячому віці, є можливою стадією захворювання, у разі адекватного лікування — самостійно загоюється.
• Перфорація при мірингостомії чи тимпаностомії. Вкрай рідкісне ускладнення при тривалому шунтуванні.
• Стійка перфорація при хронічному середньому отиті. Виникає внаслідок великих розривів та ускладнення перебігу вищеперерахованих захворювань.

Докладніше поговоримо про хронічний середній гнійний отит із перфорацією. Це захворювання супроводжується періодичними виділеннями слизового, гнійного характеру з вуха, зниженням слуху, іноді — шумом у вусі, головокружінням, під час загостреннь — болем у вусі та завушній області.

Хронічний гнійний середній отит може загостритися після інфекції носа та горла, наприклад, звичайної застуди, або після потрапляння води в середнє вухо через перфорацію в барабанній перетинці під час купання чи плавання. Зазвичай спалах призводить до виділення гною з вуха — безболісного, але часом з неприємним запахом.

Якими можуть бути наслідки перфорації барабанної перетинки?

• Постійні загострення можуть призвести до виступаючих новоутворень, званих поліпами, які поширюються від середнього вуха до слухового проходу.
• Постійна інфекція може зруйнувати частини кісточок — маленькі кісточки в середньому вусі з’єднують барабанну перетинку з внутрішнім вухом і проводять звуки із зовнішнього вуха у внутрішнє. Це спочатку спричиняє кондуктивну втрату слуху (коли звук блокується, досягаючи сенсорних структур у внутрішньому вусі), а із часом і змішану (кондуктивну й нейросенсорну, коли через хронічну інтоксикацію виникає ураження рецепторного апарату слухового нерву).
• Хронічний середній отит може супроводжуватися наявністю холестеатоми — це пухлиноподібний утвір. Холестеатома не є пухлиною, може протікати безсимптомно, але через свої особливості ураження кісткових структур може спричинити загрозу для життя. Неконтрольована та вчасно не діагностована, вона може призвести до порушення цілісності слухових кісточок, запалення внутрішнього вуха, паралічу обличчя, отоліквореї та інфекції головного мозку.
• Наявність стійкої перфорації є воротами для проходження інфекції до середнього вуха в барабанну порожнину. Навіть коли перфорація тривала й не супроводжується гноєтечею, є ризики загострення при потраплянні інфекції разом із водою або внаслідок запальних захворювань носа.
• Пацієнт може не знати про наявність перфорації, але відчувати зниження слуху — через перфорацію порушується вібрація барабанної перетинки, а з нею — і передача звукових коливань у внутрішнє вухо.

Тому будь-яка перфорація має бути закрита.

На жаль, далеко не всі пацієнти знають, що перетинку можна реконструювати оперативним шляхом. Приглухуватість, виділення з вуха, шум у вухах — основні симптоми цього стану, якими не варто нехтувати.

Що потрібно знати про лікування хронічного середнього отиту з перфорацією?

• Власне посттравматичні перфорації барабанної перетинки досить часто проходять спонтанно. Іноді перфорація заживає тонкою оболонкою, що складається лише із шарів слизового та плоского епітелію, без фіброзного шару.
• Медикаментозне лікування хронічного середнього отиту з перфорацією спрямоване на те, щоб контролювати виділення з вуха. За тяжкого перебігу захворювання використовують системну антибактеріальну терапію.
• Єдиний спосіб позбутися перфорації — хірургічний. Операція носить назву «тимпанопластика». Під час операції ЛОР-хірург оглядає порожнину вуха, оцінює стан перетинки, забирає тканину для відновлення цілісності перетинки. Для пластики використовують скроневу фасцію, хрящ (козелка або вушної раковини) або охрястя, або синтетичний матеріал, або жирову тканину з мочки вуха.
• Важливо дбати про свої вуха. Якщо вода потрапляє в слуховий прохід, наявність перфорації робить вухо більш сприятливим до інфекції. Тому рекомендується дотримуватися запобіжних заходів у воді: наприклад, використати вушні затички під час плавання та купання, не пірнати.
• Також важливо дбати про здоров’я загалом і вчасно вакцинуватись: респіраторні інфекції верхніх дихальних шляхів можуть ускладнити отит.

У Медичному домі Odrex проводять тимпанопластику на сучасному обладнанні експертного класу, з використанням загальної анестезії. Залежно від наявності ускладнень у вигляді холестеатоми або порушення цілісності ланцюга слухових кісточок об’єм операції може розширюватись, або втручання на вусі може проводитись у кілька етапів. Після огляду та додаткових методів обстеження (аудіометрія, КТ скроневих кісток або, за потреби, МРТ головного мозку), лікар погоджує з пацієнтом план втручання і оцінює вірогідні результати по гостроті слуху.

Як подбати про здоров’я вуха та слуху?

Проблеми з вухами та слухом є одними з найпоширеніших проблем у суспільстві. Згідно з прогнозом ВООЗ, до 2050 майже 2,5 мільярда людей так чи інакше страждатимуть на втрату слуху. Але ми можемо на це вплинути, як глобально, знижуючи шумове забруднення наших міст та роблячи медичну допомогу доступніше, так і особисто для себе, дотримуючись простих правил.

Лікар Друмова консультує як дорослих, так і маленьких пацієнтів із проблемами слуху. Записатись на консультацію Аліни Миколаївни ви можете через форму на сайті, через мобільний додаток або за номерами: +38 (048) 730–00–30, +38 (096) 380–30–30, +38 (063) 380–30–30, +38 (066) 380–30–30.

Що таке мигдалики?

Мигдалики виконують захисну функцію. У дитячому віці саме вони беруть участь у формуванні імунітету. Вони «ловлять» віруси, переробляють інформацію і відкладають її в крові у вигляді антитіл. Коли цей вірус знову потрапляє в організм, він вже реагує спокійніше. Це якщо простими словами. Якщо мигдалики справно працюють, то при попаданні віруси та мікроби не затримуються надовго, це лише тимчасовий процес. А от якщо орган не справляється зі своєю функцією, то віруси залишаються там, провокуючи хронічне запалення.

Хоча і існує розповсюджена думка про те, що хронічний тонзиліт – це «дитяча» проблема, але це неправда. Хвороба може виникати у людей будь-якого віку. Причин появи цієї патології багато: як слабка імунна відповідь на вірус, так і дуже сильна – в обох випадках вірус може оселитися в гландах. Також можуть грати роль спадковість та деякі хронічні захворювання.

Хвороба протікає у всіх по-різному

У людини, яка страждає на хронічний тонзиліт, може бути лише один із симптомів або одразу декілька:

• часті ангіни,
• частий дискомфорт в мигдаликах,
• збільшення лімфовузлів,
• поява казеозно-гнійних пробок, які спричиняють неприємний запах з рота,
• температура 37ํ℃ – 37,2℃ протягом довгого часу,
• паратонзилярний абсцес (запалення уражає паратонзилярну жирову клітковину, що знаходиться навколо гланди).

Лікування хронічного тонзиліту

Діагноз «хронічний тонзиліт» лікар зазвичай ставить не на першому прийомі, а після спостереження протягом певного часу. Тому і рішення про видалення мигдалин не має бути швидким – тут варто зважувати всі «за» і «проти».

Не варто думати, що мигдалики у дорослої людини – зайвий орган. Навіть із хронічним тонзилітом вони продовжують виконувати свою функцію, нехай і не в тому обсязі, як у дитинстві.

Якщо загострення виникають рідко і протікають неагресивно, тобто немає гнійних пробок, немає тривалого підвищення температури тощо, то можна зупинитись на медикаментозній терапії у період загострень. Ефект від профілактичного лікування хронічного тонзиліту не доведений.

Якщо ж йдеться про тонзиліт «зі стажем», який доставляє багато проблем людині, то тут варто подумати про оперативне втручання. Після видалення мигдаликів людина буде жити повноцінним життям. Кажуть, мовляв, після їхнього видалення, віруси «опускатимуться вниз», але на практиці це відбувається вкрай рідко.

Видалення мигдаликів. До чого готуватись?

Такі операції можуть проводитись як під місцевою анестезією, так і під загальною. Але у всьому цивілізованому світі вже обирають другий варіант – це значно мінімізує стрес для пацієнта. Методи оперування також існують різні:

• класична тонзилектомія, за допомогою класичного інструментарію,
• холодноплазмова коблація: замість звичайного електричного приладу, в якому температура сягає 300℃ – 400℃ градусів, використовують холодну плазму. Цей метод мінімізує можливість післяопераційних ускладнень.

В Odrex ми видаляємо мигдалики під загальним наркозом методом холодноплазмової коблації. Операція безкровна, триває близько пів години. Пацієнт після втручання перебуває в стаціонарі добу, потім його виписують на амбулаторне лікування. Реабілітаційний період мінімальний.

Порада від лікаря Гайдаманчука: знайдіть лікаря, якому довіряєте, і регулярно його відвідуйте. У нього буде змога спостерігати за розвитком тонзиліту в динаміці – це допоможе вам прийняти спільне виважене рішення – робити операцію, чи лікуватись консервативно.

Іван Ігоревич приймає в Поліклініках всієї сім’ї на Сахарова та в Южному, а також проводить операції. Ви можете звернутись до нього на консультацію через форму на сайті, через мобільний додаток або за номерами: +38 (048) 730–00–30, +38 (096) 380–30–30, +38 (063) 380–30–30, +38 (066) 380–30–30.