Ніхто не знає, що може зустрітись йому на шляху. Часом життя рясніє приємними несподіванками, а іноді обрушує на ваші будні каскад трагічних подій. Як бути, якщо над головою навис дамоклів меч у вигляді раптової хвороби: куди бігти і в який бити гонг?
Як то кажуть, не варто стукати у відчинені двері. Дійсно, двері в Медичному домі Odrex для вас завжди відчинені. Тут на всі питання знайдуть відповіді.
І, що найголовніше, через два місяці після проведення небезпечної операції стало відомо, що наша героїня… вагітна. Тобто хірургічне лікування виправдало себе.
Давайте почнемо з самого початку. Ви з родини лікарів? Так, мої дитячі спогади пов’язані з медициною. Мама – лікар-дерматовенеролог, батько – акушер-гінеколог, протягом двадцяти двох років – завідувач гінекологічним відділенням. Атмосферу лікарні, в якій працював мій тато, я пам’ятаю до цих пір. Це дуже яскраві спогади! Коли я, ще маленька дівчинка, йшла за руку з татом, ми зустрічали людей, які дякували батьку за врятоване життя або за народження довгоочікуваної дитини. І так практично кожен день! Кажуть, що діти повинні перевершувати своїх батьків, але в моєму випадку це дуже складно.
Напевно, перед вами не стояло питання, яку професію обрати.
Мені пощастило – я завжди точно знала, чим хочу займатися. Приклад батьків дав мені орієнтир в житті – і в виборі професії, і в тому, як потрібно ставитися до справи, якою займаєшся. Але вони не підштовхували до вирішення, пропонували самій зробити вибір. Я з цікавістю вивчала медичні книги, і в домашніх архівах досі є фотографії, на яких я лікую кота.
Розкажіть про ваш шлях до Одеси. Чи не простіше було залишитися поруч з батьками і продовжити сімейну справу на батьківщині?
Я родом з Первомайська Миколаївської області. Побувавши в Одесі, вирішила, обов’язково буду жити і працювати тут – відчувала, що це моє місто. Тому вибрала Одеський медінститут (зараз – ОНМедУ). Навчалася старанно, закінчила з червоним дипломом, потім – магістратура. На інтернатуру поїхала за розподілом в рідне місто, але намагалася потрапити в іншу лікарню, чи не до тата – хотілося випробувати себе, домогтися всього самій. А далі – вступила до аспірантури і знову опинилася в Одесі.
Пам’ятайте першого немовляти, який з’явився за вашої участі?
Дуже добре пам’ятаю, коли на четвертому курсі вперше була присутня на пологах. Це була дівчинка Настенька. Мама народжувала її і весь час кликала на ім’я. І ми всі разом (студенти, акушерки, лікарі), намагаючись допомогти породіллі, теж звали: «Настенька, давай-давай!». Коли через 8 годин зусиль Настенька нарешті народилася, я була щаслива! Це одне з найсильніших відчуттів в моєму житті – я плакала! І дивлячись на сповнену щастям маму Насті, подумки бажала всім жінкам відчути таку ж радість.
Давайте перейдемо від навчання до роботи.
Після закінчення інституту заочну частину я проходила в Первомайській міській багатопрофільній лікарні. Це була повноцінна робота – пологи, операції, чергування. Я вдячна лікарям, які тоді ділилися своїми знаннями і досвідом. Очну частину інтернатури і аспірантури проходила на базі ГКБ№9. Там займалася науковою діяльністю і мала честь попрацювати з професором Гладчуком – Хірургом з великої літери – і з співробітниками кафедри акушерства і гінекології №1 ОНМедУ. Після закінчення магістратури з відзнакою перший рік працювала в районній лікарні. Тоді в жіночій консультації я брала по тридцять чоловік в день, вела пацієнтів в стаціонарі, оперувала … Справжня школа життя!
Яким було ваше перше враження, коли ви прийшли в Медичний будинок Odrex?
Я прийшла сюди на етапі будівельних робіт і бетонних стін. У мене було відчуття чистого аркуша і початку чогось дуже важливого. І ви знаєте, рекламний слоган «Odrex – це мій медичний дім» став для мене реальністю. Я тут з самого початку, на моїх очах росла лікарня, і разом з нею зростала я. Вірю, що у нас з Odrex попереду велике майбутнє.
Чи не лякала перспектива працювати в приватній лікарні?
Абсолютно ні. Навпаки, з’явилася надія, що відкривається можливість допомагати людям на іншому рівні. Сьогодні вже неможливо уявити безпечне та ефективне лікування гінекологічних захворювань без сучасних високотехнологічних діагностичних засобів і ендоскопічної хірургії. Новий підхід до медицини і обслуговування, інноваційне обладнання та технології, світовий досвід, умови для професійного зростання – цим можна пишатися.
Ви самі – жінка. Тому дуже добре відчуваєте, що шукають жінки, що зіткнулися з хворобою. Що в цьому випадку може запропонувати Odrex?
Перш за все, в особі лікаря-гінеколога жінка знаходить друга, соратника в боротьбі з її проблемою. Мені дуже приємна і важлива довіра пацієнток. Вони можуть бути впевнені в повній конфіденційності та підтримці. У Odrex жінка приходить на прийом за записом, не затримуючись у черзі, і протягом сорока хвилин ми можемо без поспіху обговорити ситуацію. Я добре знаю всі побоювання щодо приватних лікарень – приписування вигаданих інфекцій, неіснуючих діагнозів.Така практика виключена в Odrex. Повірте, набагато приємніше сказати людині, що вона здорова. Тільки в разі необхідності, після ретельної діагностики, ми можемо рекомендувати лікування або операцію. Якщо говорити про якість послуг, то жінки знайдуть в Odrex все краще, що сьогодні може запропонувати медицина: обладнання, технології, сучасні органозберігаючі методики, якісні знання лікарів. Ми стежимо за тенденціями в світі і хочемо, щоб в Україні була доступна медицина на світовому рівні. Стерильні або одноразові інструменти гарантують безпеку – адже ми несемо відповідальність за здоров’я жінки.
Чи змінилася останнім часом свідомість жінок у ставленні до свого здоров’я?
На щастя, в нашому регіоні дійсно багато жінок, які приходять не тільки для того, щоб лікувати вже існуючі захворювання. У них є правильне розуміння важливості профілактики. Моє головне завдання – зберегти і підтримати здоров’я жінки. Досить відвідувати гінеколога один раз на рік – і ви будете здорові. Якщо ж в результаті дослідження буде виявлено захворювання, то впоратися з ним на ранній стадії набагато простіше. Підтвердженням цього є візити жінок по щорічній діагностичній програмі Check-Up, а також сімейних пар, які готуються стати батьками. Це зовсім не данина моді – це певна культура. Мені дуже хотілося, щоб мої пацієнтки розуміли, наскільки вони прекрасні, любили себе і дбали про своє здоров’я.
