Мы гордимся женщинами Медицинского дома Odrex и хотим поздравить их с этим замечательным праздником!
На протяжении веков выдающиеся женщины меняли медицину: открывали научные законы, разрабатывали медицинские технологии, публиковали исследования и трактаты, обучали общественность и сами были примером. А еще бесчисленные поколения женщин оказывали и продолжают оказывать медицинскую помощь другим — добросовестно и ежедневно. Каждая из них вносит свой вклад в развитие медицинской системы, будь она врачом, медицинской сестрой, администратором или экономистом. Каждая из них приносит в свою работу воодушевление, оптимизм, отзывчивость.
Спасибо вам за то, что ежедневно меняете наш мир.
А мы всегда рядом. Записаться на консультацию и диагностику в Медицинском доме Odrex вы можете через мобильное приложение https://odrex.ua/app/, через форму на сайте https://odrex.ua или по телефону +38 (048) 730-00-30.
Чому ПЛР може довгий час давати позитивний результат, навіть до 2-3 місяців?
Варто зауважити, що полімеразна ланцюгова реакція аж ніяк не є показником того, що людина розповсюджує вірус, адже вже доведено, що коронавірус протягом першого тижня у організмі людини поступово втрачає свої інфекційні властивості. З оглядом на це частіше за все ПЛР достатньо здавати один раз для підтвердження діагнозу, а далі орієнтуватись на клінічну картину та строки — приблизно після 10-ї доби людина вже не є заразною та небезпечною для інших. Включеннями є імунонекомпетентні пацієнти.
Для чого потрібен тест на антиген?
Набирає обертів методика тестування експрес-тестами на виявлення антигену. Це досить зручна альтернатива ПЛР або ІФА, адже результат можна отримати майже миттєво, проте в залежності від тест-систем (а їх безліч) точність та достовірність такого дослідження коливається від 40% до 80%.
Таке дослідження зручно виконувати, наприклад, під час передопераційної підготовки, аби мінімізувати ризик інфікування медичного персоналу та інших пацієнтів у випадку безсимптомного перебігу коронавірусної інфекції, та доцільно для швидкої діагностики у випадку наявності симптомів ГРЗ у перший тиждень захворювання, коли концентрація вірусу найвища у місцях забору матеріалу.
Слід зазначити, що через те, що можливі хибнонегативні результати, у деяких сумнівних випадках відповідь експрес-тесту треба перевірити за допомогою ПЛР.
Які лабораторні дослідження слід зробити, коли ми хворіємо?
Загальний аналіз крові, С-реактивний протеїн (білок), Д-димер, ферритин, інтерлейкін-6 не є обов’язковими у більшості випадків, особливо коли йдеться про легкий перебіг. Проте актуальним буде дослідити деякі з цих показників чи навіть увесь перелік у випадку середньотяжкого або тяжкого перебігу інфекції чи наявності підозри щодо ускладнень.
В загальному аналізі крові важливими у першу чергу є рівні ШОЕ, лейкоцитів, тромбоцитів, а також лейкоцитарна формула, інші показники матимуть другорядне значення, адже оцінювати, наприклад, наявність анемії на тлі гострої інфекції складно і не дуже доцільно.
С-реактивний білок, ферритин, інтерлейкін-6 дозволяють оцінити тяжкість захворювання, інтенсивність запальних процесів та прогноз захворювання.
Д-димер є показником ризику тромбоемболічних ускладнень, які нерідко супроводжують перебіг COVID-19.
Прокальцитонін є маркером тяжкого бактеріального запалення у складних випадках.
Іноді є актуальним визначати рівень інших біохімічних показників, наприклад, глюкози, креатиніну, сечовини та інших, проте це більш рідкісні випадки.
Чи потрібні рентген та КТ?
Рентгенологічні методи візуалізації, такі як рентгенограмма та КТ легенів, дозволяють виявити наявність запальних змін та вогнищевих уражень у тканині легені, а також оцінити наявність рідини у плевральній порожнині. Треба зазначити, що не у кожному випадку є сенс візуалізувати пошкодження легень, якщо воно не є клінічно важливим, тобто не є пов’язаним з розвитком дихальної недостатності.
Крім того, рентгенівські дослідження не є стовідсотково безпечними, адже ці методи пов’язані з іонізуючим випромінюванням (радіацією), що, хоч і не значною мірою, але підвищує ризик розвитку новоутворень. І з кожним виконаним у короткі строки дослідженням цей ризик зростає.
Чи потрібно обстежуватись після одужання?
Неможливо не згадати про такі методи, як електрокардіографія та ехокардіографія, які стають у нагоді не стільки у гострий період, скільки у час відновлення організму після перенесеної інфекції. Велика кількість людей — приблизно 10-15% — стикаються з такою проблемою, як Long COVID, постковідним синдромом, який може проявлятись неспецифічними симптомами на кшталт слабкості, втомлюваності, загальмованості. Іноді Long COVID маскується під більш серйозні захворювання, проявляючись раптовими болями в області серця, грудній клітці, відчуттями серцебиття чи перебоїв в роботі серця. Для проведення чіткої межі між Long COVID та іншими захворюваннями слід провести ЕКГ та ЕхоКС (УЗД серця), які допомагають з’ясувати особливості морфології та функціонування серцевого м’язу.
Пам’ятайте, що жодне дослідження не має бути «про всяк випадок», та для всього є свої показання. Разом з лікарем ви зможете уникнути гіпердіагностики, не завдати шкоди своєму здоров’ю та зберегти кошти.
МРТ-диагностика при переломах менее информативна, так как направлена на исследование мягких тканей, а именно на визуализацию хрящей, связок или мышц. Необходимо оно, если есть риск повреждения обломком кости этих структур. Или растяжение связок, надрывы сухожилий, разрывы мышц, а также воспалительные, опухолевые или врожденные процессы.
Где искать ответ, если боль постоянная?
Если в течение двух недель то появляется, то исчезает боль, обезболивание не удается — стоит обратиться за консультацией ортопеда-травматолога.
Но с другой стороны, любые дегенеративные изменения в суставах протекают долго и могут даже годами оставаться невыявленными.
Константин Палагнюк — заведующий отделением ортопедии и травматологии, ортопед-травматолог высшей категории, кандидат медицинских наук, стаж которого более 16 лет.
Самая частая проблема — это артроз суставов. Артроз поражает суставы, которые выдерживают наибольшую нагрузку: коленные, тазобедренные и надпяточно-голеностопные суставы. Поражение именно коленного или тазобедренного суставов часто является причиной инвалидизации и снижения качества жизни пациентов. К сожалению, боль появляется уже на последних стадиях, что и заставляет посетить врача. Однако выявление на ранних стадиях позволит поддерживать состояние сустава и оттянуть необходимость эндопротезирования, даже если болезнь уже прогрессирует.
Клиническая картина артроза включает боль, крепитацию (шум в суставе) и уменьшение диапазона движений, на основе этих признаков и выбирают диагностику.
На консультации ортопед-травматолог собирает анамнез, узнает о характере боли, нагружает сустав, чтобы оценить его реакции.
После этого нужно провести лабораторные исследования, чтобы исключить или выявить воспаление или сопутствующие патологии.
Среди инструментальных исследований преимущество на стороне рентгена. Диагностика позволяет оценить состояние хрящей и выявить сужение суставной щели. При подозрении на артроз коленных суставов рентгеновский снимок делается в переднезадней и боковой проекциях в положении стоя или в боковой проекции при сгибании.
Если же вероятен артроз тазобедренного сустава необходимо проводить рентгенологическое исследование костей таза с захватом обоих тазобедренных суставов.
В тех случаях, когда хрящи хорошо работают, но присутствует выраженный болевой синдром, назначают МРТ. Ведь проблема кроется в тканях, которые окружают сустав.
Записаться на консультацию ортопеда-травматолога в Медицинском доме Odrex вы можете через мобильное приложение, через форму на сайте или по телефону +38 (048) 730-00-30.
За нормального перебігу вагітності яйцеклітина зустрічається у матковій трубі зі сперматозоїдом і потім просувається до порожнини матки. Однак у 0,00014 % випадків вагітність починає розвиватись у яєчнику. Це може статися або тоді, коли запліднення відбувається в самому яєчнику ще до того, як яйцеклітина встигла з нього вийти, або коли плідне яйце замість того, щоб прямувати до матки, повертається назад.
Така ситуація є вкрай небезпечною: ворсинки хоріону (зовнішньої оболонки зародка) проростають у тканини яєчника, руйнують судини і можуть спровокувати масивний внутрішньочеревний крововилив. Раніше, коли про широке діагностичне використання ультразвуку залишалося тільки мріяти, а хірургічні методики були далекими від досконалості, смертність при позаматкових вагітностях сягала ледь не 50 %!
Бути насторожі
Імовірність настання яєчникової вагітності є вкрай невисокою, та саме тому про цю небезпеку потрібно знати й пам’ятати. Відчуваючи біль внизу живота та спостерігаючи кров’янисті виділення, жінки не повинні відкладати візит до лікаря, особливо тоді, коли тест показує дві смужки.
Медики також мусять брати до уваги можливу позаматкову вагітність й уважно проводити УЗД. Бо ж сам по собі біль може вказувати на будь-яку з патологій.
Випадок з практики
Саме так і сталося з однією нашою пацієнткою. У зв’язку з поганим почуттям вона неодноразово зверталася по допомогу, та її стан пояснювали запаленням. Потім жінка прийшла до сімейного лікаря, яка провела УЗД… і надала рекомендацію негайно їхати в Odrex. При огляді та додатковому обстеженні ми запідозрили позаматкову вагітність. Операція була проведена терміново, без розрізу — через крихітні проколи. Попри те, що крововилив уже починався, втручання минуло успішно: плідне яйце вдалося видалити настільки точно й делікатно, що тканини яєчника були максимально збережені. Завдяки мінімальній травматичності операції пацієнтка змогла вже наступного дня вирушити додому.
Коли знову планувати вагітність
Після успішного лікування жінкам необхідно деякий час утримуватися від настання наступної вагітності. За цей час проводиться пошук, який із численних чинників з найбільшою ймовірністю міг спровокувати «похибку» заплідненої яйцеклітини, і пропонується корекція стану здоров’я жінки. Зазвичай за 4-6 місяців знову можна вагітніти, якщо лікар не бачить до цього протипоказань.
Записатись на консультацію гінеколога ви можете через мобільний додаток, через форму на сайті або за номером +38 (048) 730-00-30.
У хлопчиків у віці 2-3 років крайня плоть вже має бути сформованою, а головка повинна частково або повністю відкриватись. Тобто фімоз до 3-х років — це природно, до цього віку стан має самостійно нормалізуватись, і втручатись в цей процес не варто. Однак, якщо цього не відбулось — потрібно консультуватись. Є випадки, коли в 3 роки може бути виражена тенденція до відкривання, і ще рік цей процес можна контролювати, але може бути й навпаки — на першому році життя вже є виражений фімоз, що потребує хірургічного втручання.
Отже, якщо під час купання ви помічаєте будь-які проблеми — зверніться за кваліфікованою допомогою. Тому що неможливість гігієни та санації простору між голівкою та крайньою плоттю створює сприятливі умови для розвитку хронічної інфекції. Загалом такий стан може призвести до наступних проблем:
рецидивуючі інфекції сечовидільної системи,
жорсткі рубцеві спайки між голівкою та крайньою плоттю,
меатостеноз — склерозування зовнішнього отвору уретри з різким звуженням і тривалим напруженим сечовипусканням,
гнійний баланопостит: інфікування смегми в препуціальному мішку,
рубцеве звуження крайньої плоті.
Після лікування або ж нормалізування стану потрібно навчити дитину правильно доглядати за власною гігієною та під час купання відвигати крайню плоть.
Які є варіанти лікування?
Діагностика проводиться методом обстеження на консультації лікаря, залежно від тяжкості стану є декілька варіантів лікування. А для виключення запальних захворювань сечовивідних шляхів та крайньої плоті призначаються лабораторні аналізи.
При фізіологічному фімозі або сформованій крайньої плоті, коли повне виведення головки неможливо, застосовують мазі, які містять гормони-кортикостероїди. Складові компоненти цих мазей при тривалому застосуванні розм’якшують крайню плоть, що уможливлює виведення головки. Але навіть цю процедуру повинен робити лікар, а не батьки.
При рубцевому фімозі застосування консервативних заходів сумнівно. У дітей операції з приводу фімозу робляться під загальним знеболенням. Не варто переживати, такі втручання відносяться до хірургії одного дня. Тобто тривалого перебування у стаціонарі не буде. Технічно можливо два варіанти операції: повне видалення крайньої плоті, відоме як обрізання або циркумцизія. Другий варіант — операції типу Розера, коли крайня плоть частково залишається і головка вільно відкривається.
Для успішного результату важлива правильна тактика ведення малюка, тож не варто займатись самолікуванням. Краще отримати думку кваліфікованого лікаря.
Записатись на консультацію можна через мобільний додаток, через форму на сайті або за номером +38 (048) 730-00-30.
Історія пацієнта та вибір методу лікування фібриляції передсердь
До цього пацієнта не зупиняла його миготлива аритмія: сам він розповів, що не відчував симптомів, лише іноді помічав екстрасистоли — перебої в роботі серця. Турбувало його інше: чоловік займається екстремальним видом спорту, але не молодшає, і, зважаючи на свій вік, хоче подбати про те, щоб і надалі займатись улюбленою справою без шкоди для здоров’я. А ще — жити без таблеток. І сучасна медицина має що на це сказати.
Протягом доби серцевий ритм пацієнта на три чверті складався з фібриляції передсердь. Саме такі дані показав холтерівський моніторинг, а слідом за тим ми провели ЕхоКГ, кардіограму, загально-клінічні аналізи. За даними Ехо, ліве передсердя пацієнта виявилось маленьким, взагалі не дилятованим, в межах абсолютно всіх вікових норм — далі ми розкажемо, чому це важлива деталь історії.
Отже, пацієнт мріяв жити без таблеток. Медикаментозна терапія при аритмії із року в рік стає все кращою, але є й інший спосіб лікування фібриляції передсердь — операція, під час якої ізолюються осередки аритмії. Олег Ігорович обговорив з пацієнтом всі переваги двох методів ізоляції легеневих вен: радіочастотної абляції та кріоабляції, і було обрано останню.
Як проходить кріоабляція
Перед такою операцію необхідно провести КТ: анатомія серця пацієнта має бути сприятливою. Виявилось, що за розмірів лівого передсердя робити процедуру буде достатньо складно: в маленькому передсерді непросто розвертатися катетером. Проте проведення процедури — можливе.
Фібриляція передсердь — захворювання, що не можна побачити оком, тож під час операції використовують всі доступні методи візуалізації. По-перше, щоб «зайти» в ліве передсердя. Аби безпечно і точно проколоти перегородку між передсердями, ми зазираємо туди двома способами: під рентгеном і за допомогою ультразвуку — датчиком ICE для внутрісерцевого Ехо. По-друге, ми поєднуємо 3D-модель серця, отриману з КТ, з реальним рентгенівським зображенням.
Завдання аритмолога — знайти кожну з цільових вен та ізолювати їх. Уявіть, що температура в серці нижче, ніж в найхолоднішу зиму: всередині балона для ізоляції вона опускається до -40℃, -45℃, -50℃, сигнали пропадають, і це означає, що імпульс збудження, сигнал із синусового вузла вже не заходить в вену. Тримаємо надзвичайно низьку температуру ще 60 секунд — і тоді вена ізольована. Повторюємо таку процедуру ще три рази, ізолюємо всі чотири вени.
Після цього перевіряємо всі чотири вени на якість ізоляції. При потребі на пацієнта чекає bonus freeze — додаткова аплікація.
Як прискорити серце
Але і це ще не вся історія. Є в людському організмі те, що не підвладне свідомості — симпатична та парасимпатична нервова система. Вона викликає те, що для нас — мимовільне та підсвідоме: наприклад, автономна нервова система впливає на розгін та уповільнення серця. Якщо забрати, травмувати нервові сплетення, що викликають парасимпатичне уповільнення серця, то пацієнт, який був схильний до пониженого пульсу (50-55 уд/хв, як у нашого героя), отримує пульс в 60-70 уд/хв.
Для нашого пацієнта це насправді добре: хоча базова частота пульсу і не впливає на якість життя, вона знижує ризик рецидивів миготливої аритмії.
Саме тому посередині операції можна почути чітке і голосне «Стимулюй!» від аритмолога. В момент, коли ми заморожуємо вени всередині, на зовнішній стороні серця руйнуються нервові сплетення, при їхньому подразненні серце потрібно додатково простимулювати — та розігнати. Так ми по кругу зменшуємо, зменшуємо і зменшуємо ризики аритмії для пацієнта.
Іноді серцево-судинне захворювання — це вже факт, від якого нікуди не дітись. Та чи буде воно приносити страждання — особистий вибір кожного.
Наша пацієнтка прибула зі скаргами на головний біль та з низкою інших тяжких симптомів. З медичної карти стало зрозумілим, що в анамнезі у неї – рак молочної залози, який спочатку потребував хіміотерапії, потім – мастектомії. Ми провели ретельний скринінг: на щастя, в тілі не було знайдено осередків захворювання, які б прогресували; однак у головному мозку було дві пухлини, як ми припускали, метастази.
Наталія Михайлівна, пацієнтка Odrex, та нейрохірург Владислав Свєтлицький
За нормативами такі новоутворення, що не є одиничними, не повинні піддаватися хірургічному лікуванню. Та необхідно розуміти: ці рекомендації були написані ще в ті часи, коли хірургія головного мозку була дуже травматичною та передбачала складний постопераційний період. І якби ми дотрималися цих застарілих вимог, уже за кілька місяців пацієнтка, ймовірно, впала би в кому, адже одна із пухлин почала перетискати стовбур головного мозку. Тоді показання до операції були б очевидними, однак вихід з неї – далеко не таким легким, як це відбулося зараз.
Владислав Свєтлицький звернувся до свого вчителя, досвідченого нейрохірурга з Києва Андрія Анатолійовича Обливача, аби провести операцію разом з ним. А у тому, що хірургічне втручання було необхідне, він не мав жодних сумнівів.
Нейрохірурги Владислав Свєтлицький та Андрій Обливач
Наталія прокинулася після операції увечері того ж дня з відчуттям значного полегшення та позбавлення головного болю. Прямо тоді ж вона змогла встати на ноги. Набряки сходили дуже швидко… Отже, жодних тижнів у реанімації, як могло би бути колись! За 5 днів ми змогли виписати Наталію, і вона зустріла Новий рік удома, в колі близьких. Що буде далі? Наш прогноз є дуже оптимістичним. Після курсу хіміо- та променевої терапії ми розраховуємо на значну протяжність життя нашої пацієнтки та на високу його якість.
Розповідає Наталія Михайлівна, пацієнтка Odrex
В Odrex я прибула на «швидкій». У тому, що потрібно звернутися саме до цього медичного закладу, у мене та родини не було навіть найменшого сумніву. Коли мене привезли, я була вже в майже непритомному стані, тож достеменно пам’ятаю лише те, як прокинулася вранці. Тоді прийшли мої рідні, і Владислав Петрович пояснив нам ситуацію: та допомога, яку мені надали, зняла больові симптоми. Але ситуація може не просто повторитись, а ще й радикально погіршитися – пухлина створює пряму загрозу життю. З’ясувалося, доки я спала, Владислав Петрович не втрачав ані секунди: він уже зв’язався з київським лікарем, який погодився прибути до Одеси та провести необхідну операцію.
Це було справжнє диво – щойно ніхто із одеських спеціалістів не міг мені допомогти, аж раптом, ось він, вихід! Сказати, що я вдячна лікарям – це все одно, що не сказати нічого! Мені не просто допомогли, мені врятували життя. І хтозна – якби не рішення, прийняте Владиславом Петровичем, скільки б мені довелося безрезультатно ходити по лікарях… Те, що операцію вдалося провести і вона минула успішно, підтвердило ту мудру фразу, яка трапилася мені на очі, доки перебувала в Odrex в очікуванні на оперативне втручання: «Якщо перед тобою не відчинились якісь із дверей, це означає, що відчиняться інші». Це насправді так, отож ніколи не можна втрачати надію. Потрібно приймати те, що з тобою відбувається, та радіти кожному дню, знаючи, що зрештою все буде добре.
І співробітники Odrex дуже добре вміють підтримати позитивне налаштування, оточуючи пацієнтів турботою. У мене був вибір перед операцією: піти додому та приходити на крапельниці, або ж залишатися тут під наглядом лікарів. Я без вагань обрала другий варіант, і провела цей час комфортно, наче в санаторії. Лікарі та медсестри не просто виконували необхідні процедури, вони були уважні до найменших дрібниць: від сухості шкіри запропонували крем, синці після ін’єкцій знімали компресами… Були враховані навіть мої звички – я вже багато років не їм м’яса, і мені підготували спеціальне меню.
Тут дійсно створюють всі умови для того, щоб пацієнти активно відновлювали здоров’я.
Физические показатели: где норма, а где отклонения?
В первый год своей жизни малыш меняется ежедневно. Главные параметры, которые оценивают врачи в этот период:
рост: за первый год ребенок растет где-то на 20-25 см,
вес: за первый месяц малыш набирает около 600 г, затем ежемесячно увеличивается на 700-800 г, начиная с полугода набор веса постепенно уменьшается до 300-400 г/мес,
Чтобы понять, в норме ли физические показатели ребенка, оценивают соотношение веса к росту. Темп развития может быть разным, но это не значит, что если он медленный — то не нормальный. Адекватно оценить все аспекты физического развития может только педиатр, учитывая индивидуальные особенности ребенка. Ведь ребенок, родившийся с весом около трех килограммов, будет в возрасте одного года отличаться от малыша, который при рождении весил четыре килограмма.
Тем более, в таком возрасте ребенок не может вам пожаловаться, поэтому стоит найти своего специалиста, под наблюдением, которого вы будете расти вместе.
Психоэмоциональное развитие: когда ждать первую улыбку?
Для гармоничного развития нужно учитывать и психоэмоциональные показатели. Педиатры оценивают состояние ребенка по следующим критериям:
зрительные ориентировочные и слуховые ориентировочные реакции,
эмоции,
общие движения,
движения руки и действия с предметами,
подготовительные этапы развития речи и понимания речи,
навыки и умения.
В первый месяц ребенок может кратковременно сфокусировать взгляд на ярких предметах, вздрагивает при резких звуках и мигает глазами, пытается держать голову лежа на животе и наконец улыбается. В следующем месяце эти умения улучшаются: теперь взглядом ребенок следит за предметами, прислушивается к разговорам, улыбается в ответ и немного лучше держит голову — около минуты. С четвертого месяца он уже узнает мать, громко смеется, поворачивается со спины на живот, может хватать игрушку руками. На шестом месяце отличает незнакомых людей от близких, произносит слоги «ма» или «ба», начинает лепетать, а также охватывает устами пищу, во время кормления с ложки.
Начиная с шестого месяца активность увеличивается. В семь месяцев малыш уже хорошо ползает, поэтому стоит позаботиться, чтобы он не поранился, уже на 10 месяце он будет вылезать на невысокие поверхности и самостоятельно спускаться. Ежемесячно движения с предметами будут улучшаться — в 11 месяцев, например, будет ставить кубики друг на друга. Что касается речи, то в год ребенок будет произносить 8-10 слов, а также понимает элементарные просьбы, а словарный запас постоянно — увеличивается.
Каким образом малыш проявляет свою любовь?
Не все взрослые умеют проявлять свои чувства, а вот малыши, не умея разговаривать, показывают свою любовь взглядами, улыбками и желанием находиться рядом с родителями.
Младенец привык к вашему голосу еще в утробе, поэтому он будет реагировать на ваш голос. Сначала просто поворачиваясь в ту сторону, откуда слышит голос. А потом — пытаясь поговорить с вами.
Еще одним проявлением любви является взгляд малыша на ваше лицо — таким образом он его изучает. Ребенок любит рассматривать черты, изучать ваши эмоции и реакции, поэтому добрый взгляд и улыбка научит малыша светлым эмоциям. Кроме звука и взгляда, ребенок различает ваш запах, чувствует сердцебиение и привыкает к прикосновениям.
Когда во время истерики вы берете малыша на руки и он успокаивается — это происходит из-за доверия к вам и того, что он узнает в вас родного человека.
А самое простое, но самое приятное проявление любви — улыбка, на которую нужно отвечать. Научите ребенка улыбаться и проявлять свои чувства к другим на своем примере.
Записаться на консультацию можно через мобильное приложение, через форму на сайте или по телефону +38 (048) 730-00-30.
С тех пор как в 1928 году Александр Флеминг нашел в чашке Петри плесень Penicillium notatum — и это, пожалуй, единственный в истории случай, когда можно спеть оду нелюбви к мытью посуды! — антибиотики спасли бесконечное количество жизней. Но патогены дают достойный отпор нападкам на себя. Только одна единственная бактерия, которая научилась противостоять лекарствам, может передать эту генетическую информацию своим родственникам, которые размножаются неслыханными темпами. Поэтому ученые бьют тревогу: вредные микроорганизмы настолько быстро становятся нечувствительными к действию лекарственных средств, что уже в 2050 году, предполагают, от инфекций, вызванных суперстойкими бактериями, ежегодно будет умирать до 10 млн человек.
Вследствие безответственности
Перспектива возвращения медицины к доантибиотиковой эре многим кажется призрачной — нам трудно представить себе, что банальная царапина может стать фатальной, что пневмония будет похищать жизни и без помощи злобного вируса, что хирургия может стать настолько рискованной, что часто не будет иметь смысла… Однако исследователи считают: ситуация приближается к критической, особенно в тех странах, где антибиотики свободно можно купить без рецепта.
День за днем все больше людей на собственном опыте убеждаются, что прописанные лекарства не работают. При этом в арсенале медиков нет мгновенных тестов, которые бы выявляли устойчивость бактерий к тому или иному медикаменту. Те проверки, которые доступны, длятся вплоть до недели — а действовать нужно немедленно. Единственное, что может предложить врач, это поступать по правилам — эмпирически подбирать препарат за препаратом в поисках того, который таки сработает. Следует ли напоминать о том, что все это — удар по организму?
А что фармацевты?
А они не всесильны! С 1980-х годов не было создано ни одного принципиально нового класса антибиотиков. Разрабатывая все более мощные «версии» уже известных препаратов, исследователи практически дошли до предела возможного. Что касается поисков новых вариантов, то большинство компаний просто не в состоянии за это взяться: предложенная ими инновация может стать неэффективной (то есть к препарату разовьется антибиотикорезистентность) еще до того, как производитель сможет окупить колоссальные затраты на разработку и клинические исследования.
Положительные новости в этой сфере все-таки есть. Сообщают о революционных открытиях, новых классах антибиотиков: теиксобактин и группу малацидинов, которые потенциально способны влиять на грамположительные бактерии. Но для того, чтобы эти вещества стали лекарствами, еще нужны длительные клинические испытания. Поэтому, чтобы не усложнять ситуацию здесь и сейчас, антибиотики нужно принимать только тогда, когда без них не обойтись.
Нет — самолечению
«В прошлый раз моему ребенку это помогло — значит, и на этот раз поможет!», «Мне посоветовали знакомые — их ребенка этот препарат просто спас!» и другие подобные решения в корне неправильные, ведь антибиотики следует принимать самому и давать ребенку исключительно по предписанию врача, когда он убежден в бактериальной природе заболевания.
Не стоит надеяться на то, что при вирусных заболеваниях антибиотики собьют ребенку температуру и обезопасят его от потенциальных бактериальных осложнений. Если принимать их «для профилактики», это лишь ослабит организм и сделает его более уязвимым перед вторжением нежелательных микроорганизмов. Когда в организме нет патогенов, антибиотики истребляют полезную микрофлору кишечника и тем самым, вместо помощи, наносят удар по иммунитету.
Война — по расписанию
Указанная врачом продолжительность приема антибиотиков и соблюдение рекомендованных интервалов — must do. Необходимо также внимательно изучить инструкцию и соблюдать правила разведения суспензий, хранения препарата и т.д.
Прекращать прием лекарства, как только исчезнут симптомы, нельзя — это чревато рецидивом заболевания. При этом вполне вероятно, что недобитки армии враждебных бактерий, получив передышку, используют ее для того, чтобы укрепиться, и для окончательного их преодоления понадобится новый курс более мощных препаратов. Думаете, печень с почками за это поблагодарят? Да отнюдь нет.
Также не стоит «закреплять результат», продлевая время приема антибиотиков. Так, кашель после пролеченной простуды или бактериальной пневмонии может длиться несколько недель. Но чтобы от него избавиться, нужно время и построенный, в соответствии с советами врача, образ жизни — но отнюдь не мощный медикамент.
Правила восстановления
Правильный режим дня, доступ к чистому воздуху, сбалансированное питание, достаточное употребление жидкости, выбор пробиотического препарата, который поможет восстановиться дружественным бактериям в кишечнике — все эти моменты также рационально обсудить с врачом. Потому что, полагаясь на одну лишь рекламу, которая обещает восстановление, можно остаться в той ситуации, которая была — и без денег, потраченных на неэффективные пробиотики.
