Приблизно половина пацієнтів з симптомами раку сечового міхура не звертається до лікаря — про це говорять результати соціологічних опитувань в шести країнах. Ці симптоми — поява крові в сечі, прискорені, «нестерпні» або хворобливі позиви до сечовипускання, болі в області промежини, в крижах, над лоном, температура — неспецифічні, які імітують інші урологічні проблеми, і розібратись з ними може тільки уролог. Запідозрити самостійно рак сечового міхура неможливо, а жити без сечового міхура — надзвичайно складно.
Рак захоплює тканини, «шукає прихисток» у лімфовузлах, перебирається на наступні органи: серед всіх видів саме рак сечового міхура має виражену схильність до рецидивів та прогресування, протікає важко. Але, разом з тим, медицина та технологічне мистецтво справляються і з цим діагнозом. Залежно від стадії пухлини та наявності метастазів існують різні методи лікування раку сечового міхура.
Спочатку проводять ТУР сечового міхура, видаляючи пухлину і відправляючи матеріал на гістологічне дослідження.
• У випадку, якщо пухлина неінвазивна, проводять трансуретральну резекцію сечового міхура або часткове видалення сечового міхура.
• У випадках м’язово-інвазивного раку сечового міхура спершу призначають хіміотерапію, слідом — радикальну цистектомію, тобто повне видалення сечового міхура.
• Якщо пацієнт коморбідний, і вік у комплексі із супутніми захворюваннями не дозволяє провести радикальну операцію, призначають тримодальне лікування: ТУР, хіміотерапію та променеву терапію.
Якщо запланована радикальна операція, онкохірург разом з пацієнтом приймають рішення, який тип відведення сечі вибрати. І зараз вибір дійсно є: це не обов’язково уростомний мішок або стома на передній черевній стінці, це може бути штучний, або ортотопічний, сечовий міхур.
Операція передбачає формування штучного резервуара, що імітує сечовий міхур. При цьому у пацієнта беруть невелику ділянку кишечника (зазвичай клубової кишки), який з’єднується з сечовивідними шляхами таким чином, що сечовипускання відбувається природньо.
Основні переваги штучного сечового міхура:
• немає потреби носити уростомний мішок, не потрібна періодична катетеризація,
• більш природний хід сечовипускання,
• природний зовнішній вигляд.
Після цистектомії порушується іннервація, а в новоствореному резервуарі відсутні м’язи (дифузор), що виганяють сечу, тому сигнали до сечовипускання більше не надходять, та позиви відсутні. Спустошення штучного сечового міхура здійснюється за допомогою скорочення м’язів черевного преса не рідше, ніж кожні 4 години — до цього треба звикнути. Частота нетримання сечі може варіюватись в залежності від дня та ночі, у чоловіків та жінок, молодих та вікових пацієнтів. Але в цілому, утримання сечі продовжує поліпшуватись протягом першого року після операції в міру збільшення місткості та еластичності штучного міхура, а також у міру психологічної адаптації пацієнта.
Тип відведення — не визначальний фактор при виборі операції, але він безумовно важливий для якості життя після цистектомії. А наповнене, комфортне життя після операції — те, до чого ми підходимо з особливою ретельністю, яким би не був діагноз.
Детально про урологію в Odrex.
Записатись на консультацію уролога в Odrex можна через мобільний додаток, через форму на сайті або за номером +38 (048) 730-00-30.
