Рак передміхурової залози

Рак передміхурової залози – злоякісна пухлина, що виникає з епітеліального шару передміхурової залози.

Рак передміхурової залози (РПЗ) випереджає за своїм поширенням у всьому світі рак легенів та колоректальний рак (прямої кишки). Ризик пухлини становить 1,28% для чоловіків віком від 40 до 59 років. А в проміжку від 60 до 79 років він дорівнює 15,6%. Чим вища тривалість життя в країні, тим вища небезпека захворіти на рак. Тому РПЗ діагностують в основному в розвинених країнах, наприклад, у Швеції.

Факт: Згідно з дослідженнями центру раку передміхурової залози Мюнхенського університету, після раку легені рак передміхурової залози лідує серед причин смертності чоловіків у всьому світі від злоякісних утворень.

Що дає старт зростанню пухлини? Насамперед збільшення вироблення специфічного ферменту 5-а редуктази, який відповідає за перехід тестостерону в дигідротестостерон.

Різновиди раку передміхурової залози

• якщо він походить із залозистого епітелію – то це аденокарцинома
• якщо з плоского епітелію – плоскоклітинний рак
• з перехідного епітелію великих проток периуретральної області – перехідноклітинний
• саркоматоїдний – зароджується з м’язового шару.

Симптоми раку передміхурової залози

• На етапі свого початкового розвитку може протікати безсимптомно.
• при метастазуванні в кістки тазу та хребта з’являються гострі болі. У тяжких випадках спостерігається затримка сечі.
• знижується функція ерекції (оскільки пухлинне утворення часто зачіпає нервові закінчення, що управляють ерекцією або перекриває еякуляторний канал, знизивши обсяги сперми під час сім’явипорскування).
• труднощі з сечовипусканням, відчуття неповного випорожнення сечового міхура
• можлива кров у спермі
• наявність щільних вузлів, які лікар виявляє при ректальному обстеженні (за допомогою прямої кишки)
• порушення обмінних процесів за участю вітаміну D

Майже 90% пухлин визначають лише на останній стадії розвитку.

Фактори ризику

• генетична схильність (ризик захворіти зростає в 5-11 разів за наявності 2-х і більше родичів, у яких діагностували РПЗ)
• екологічне забруднення атмосфери
• під впливом пестицидів
• під впливом радіації
• як продовження аденоми простати
• як наслідок надмірного вживання жирної їжі та дефіцит клітковини
• зайва вага
• робота з токсичними речовинами (в галузі виробництва гуми, друкарні, зварювання)
• кадмій тютюнового диму може стимулювати токсичне зараження клітин
• дієта з низьким вмістом фітоестрогенів, вітаміну Е та селену

Факт: доведено, що частіше за РПЗ хворіють чоловіки негроїдної раси.

Існує так звана міжнародна система TNM, яка описує стадії раку залежно від трьох параметрів: форми та розташування пухлини, стану лімфатичних вузлів та локації метастаз. Вона допомагає фахівцям визначити вік пухлини та її властивості.

Різновиди пухлини аденокарциноми розрізняють згідно з класифікацією Глісону. Шкала Глісон показує, наскільки диференційовані залізисті клітини. Чим менше вони розмежовані один від одного, тим важчим вважається період хвороби.

Факт: Пухлина передміхурової залози розвивається протягом 10-15 років.

Хто може підказати, що робити?

У Медичному домі Odrex працює команда провідних професіоналів-урологів та онкологів, які готові будь-якої миті дати вам слушну рекомендацію щодо повернення в норму вашого стану здоров’я. Тут Вам дадуть рекомендації щодо терапевтичного курсу лікування та проведуть точну діагностику репродуктивної та сечовидільної систем.

Діагностика

Пацієнту слід звернутись за консультацією до уролога, який в свою чергу направить до онколога. Уролог проведе пальпацію щільних вузлів через пряму кишку. А онколог направить на низку таких аналізів:

• аналіз крові на ПСА (простатспецифічний антиген). З появою пухлини вміст цього антигену у крові зростає. Зазвичай у плазмі міститься не більше 4,0 нг/мл ПСА. Якщо його концентрація перевищує 10 нг/мл – діагностують рак.
• УЗД простати ректальним датчиком урологічного комплексу — покаже ущільнення навіть із розмитими обрисами. Ультразвук добре проникає через тканини, високочастотне випромінювання посилає сигнали органу через шкірний покрив. Частина випромінювання відображається та повідомляє інформацію про щільність органів і тканин. За допомогою комп’ютера отримуємо візуальне зображення органів.
• імуногістохімічна методика – кожну ділянку передміхурової залози лікар вивчає під мікроскопом, перевіряючи їх певні реакції на антитіла.
• аналіз на лактатдегідрогеназу (ЛДГ) – фермент, який задіяний у ланцюжку перетворень глюкози. Підвищення норми ЛДГ свідчить про наявність пухлини.
• біопсія простати — у пацієнта для гістологічного аналізу за допомогою особливої ​​голки беруть невелику частину залози через промежину або пряму кишку. Це амбулаторна маніпуляція за допомогою апарату УЗД та спеціального біопсійного пістолета. Пістолет виробляє 12 про «гольних пострілів» у певні точки залози.

Біопсія простати не проводиться, якщо пацієнт перебуває у тяжкому стані, у нього – легенева, серцева та ниркова недостатність, період зараження гострими інфекціями, запалена пряма кишка, гострий геморой, порушена згортання крові за спадковою ознакою.

Ускладнення біопсії передміхурової залози:

• поява крові у сечі;
• поява крові в насіннєвій рідині;
• болі в області промежини та прямої кишки;
• запальні процеси заліза або загострення хронічного простатиту;
• запалення яєчка та його придатка;
• кровоточивість прямої кишки
• гостра затримка сечовипускання;

Лікування пухлини передміхурової залози

Онколог та уролог підберуть пацієнту відповідну терапію або призначить операцію. Розглянемо основні способи лікування.

1. Гормонотерапія знімає больовий синдром і позбавляє розладів із сечовипусканням. Вона призначається на тривалий період лікування і є відносно м’якою методикою, в основному, для людей похилого віку. Рекомендують такий різновид лікування також тим, хто відмовляється від операції або опромінення простати.

За однією з наукових версій, саме збої в гормоноутворенні в надниркових залозах та яєчках, а відповідно, і зміни в гіпоталамусі та гіпофізі призводять до раку. Тобто поштовхом до появи пухлини є порушення ендокринної регуляції статевих гормонів.

Методи гормональної терапії:

• Агоністи ЛГРГ (рилізинг-фактор лютеїнізуючого гормону) – препарати, ін’єкції яких, імітуючи гормони, знижують вироблення тестостерону.
• Протиандрогенні препарати – препарати, які блокують дію дигідротестостерону на клітини раку.
• Ускладнення після гормональної терапії: імпотенція та остеопороз, серцево-судинні збої.

2. Якщо сили та здоров’я пацієнта дозволяють хірургічне втручання, його необхідно провести. За умови, що рак ще локалізований у межах залози і немає метастатичного поширення, уролог призначає операцію з видалення пухлини передміхурової залози – відкриту простатектомію.

При відкритій простатектомії для того, щоб видалити простату, хірург проводить розріз слизової оболонки в ділянці сечового міхура. Після видалення відновлює сечівник. Потім в уретру вводиться спеціальний катетер, яким проходитиме сеча. Катетер не знімають протягом 10 днів.

Післяопераційний період триває до двох тижнів перебування у стаціонарі. Можливі ускладнення, такі як кровотеча або інфікування рани. З метою недопущення проникнення інфекції уретральний катетер постійно промивається розчином антисептика. Хворий приймає знеболювальні препарати.

У Медичному домі Odrex проводять також лапароскопічну операцію видалення простати. Вона здійснюється за допомогою спеціальних оптичних трубок – лапароскопів. Хірург не робить широкий розріз доступу до простати. Йому достатньо лише двох мікропроколів, якими він вводить інструменти. Нервові судинні пучки після операції залишаються незайманими.

Після операції не потрібна тривала госпіталізація (у середньому – 2 дні). Катетер із сечового міхура прибирають набагато раніше, ніж після відкритої простатектомії. Зберігається косметичний ефект, не залишається глибоких шрамів на тілі.

В індивідуальних випадках лікар може призначити також орхіектомію (кастрацію) – операцію з видалення яєчок, які продукують тестостерон.

Щоб не давати хвороби латентно прогресувати, кожному чоловікові старше 40 років слід щорічно проходити ректальне обстеження.

Питання відповідь

Який відсоток виживання після проведення відкритої простатектомії?

Після відкритої простатектомії пацієнти живуть близько 10 років у 80% випадків при помірно диференційованому раку простати.

Якими ускладненнями може супроводжуватись відкрита простатектомія?

• Кровотеча, кров’яні згустки у сечі. Оскільки після операції у районі шийки сечового міхура і ділянці, де була передміхурова залоза, залишається рана.
• Можливість занесення інфекції. Щоб уникнути цього ускладнення, хворому лікарі призначають антибіотики.
• Зрощення уретри. Попередити зрощення уретри може вживання у післяопераційному періоді великої кількості рідини і як наслідок – часте сечовипускання.
• Нетримання сечі та еректильна дисфункція.

Чи припустима імунотерапія при лікуванні пухлини простати?

Відомий і широко застосовується неспецифічний метод імунотерапії – вакцинація БЦЖ. Вакцину лікарі вводять пацієнту в область зовнішньої поверхні плеча кожні чотири місяці. Вакцинопрофілактика пробуджує до функціональної активності клітки лімфоїдного типу, іменовані «кілерами». «Кілери» блокують утворення пухлини. Вакцина затримує лімфогенне поширення внутрішньосудинного субстрату.