Микита почав ходити в садок із вересня і, як усі діті, проходив той самий період адаптації, коли застуди постійно змінюють одна одну. Уже в січні педіатр наголосила, що має підозри щодо аденоїдиту, а мати й сама помітила, що він усе частіше й частіше ходить із відкритим ротом.
Олена розповідає: «Почали помічати, що досить різко просів слух. Причому на побутовому рівні це одразу не помічається: здавалося, що це флегматичність, частина характеру, що Микита просто не звертає уваги на якісь віддалені звуки».
Уже в кабінеті ЛОРа виявили, що великий аденоїд блокував слухові труби, через що в барабанній порожнині скупчувалась рідина, яка і спричиняла порушення слуху. Чому так відбувається? У нормі звукова хвиля потрапляє у вухо та утворює механічне коливання перетинки, слідом — імпульс, що механічно передається через слухові кісточки. У дитини рухливість слухових кісточок порушилась, адже там, де має бути повітря, була рідина, і створювався від’ємний тиск. Тому звукова хвиля не доставлялась у повному обсязі до слухового нерву.
«Прийшли до лікаря, а там уже очевидна картина — треба шунтувати обидва вушка, була рідина й там, і там», — розповідає мати Микити. «У будь-якому випадку ми раді, що виявили проблему на стадії, коли ще не було запалення середнього вуха. Дитина ще не хворіла, ще не турбувалась, а секреторний отит уже був з обох боків».
Сьогодні рішення про лікування аденоїдиту не завжди виноситься на користь операції. Але консервативне лікування не позбавило рідини, її скупчення тривало певний час, у дитини розвивалась кондуктивна приглухуватість. А все це впливає на розпізнавання, наслідування звуків, і згодом — на комунікативні навички.
Тож Аліна Миколаївна призначила операцію — аденотомію з коблацією та шунтуванням барабанної перетинки. Обраний метод — використання коблатора — дає змогу працювати з мінімальною крововтратою і максимально забрати лімфоїдну тканину. Це важливо з двох причин:
- «Сухе операційне поле», тобто мінімум крововтрати, означає, що дитина максимально швидко відновиться. Видалення аденоїдів проходить за умови невисоких температур, насадку омиває розчин, який формує іонну хмаринку, тканина ніби випаровується і одночасно формується гемостаз.
- У віці від 3 до 5 років лімфоїдна тканина активно росте, тому під час операції важливо максимально видалити з носоглотки все, щоб мінімізувати ризик рецидивів.
Під часу шунтування в ухо вводиться вентиляційна трубка — шунт для вентиляції. Він тимчасовий: через певний час барабанна перетинка сама виштовхне шунт у зовнішнє вухо, і він випаде впродовж пів року. Вкрай рідко шунт доводиться видаляти лікарю.
А завдяки загальній анестезії аденотомія проходить спокійно, й у малюка не залишається спогадів про операційну.
«Наступного ж дня після шунтування, коли ми приїхали додому, Микита вийшов із машини і почув, як скриплять гальма, коли машина повертає, як вдалині двірник мете вулицю, і він так на всі ці звуки реагував! Аж стрепенувся, побіг дивитись. Було помітно, що це викликало в нього шалений інтерес — а раніше він просто нічого з цього не чув».
Аденотомія і шунтування — рутинна хірургія, якої не варто остерігатися. Ми завжди раді максимально детально розповісти, як проходитиме операція та наркоз, і розібратись, чи взагалі необхідне оперативне втручання. Детальніше про ЛОР-хірургію можна дізнатись тут.
Записатись на консультацію Аліни Миколаївни ви можете за допомогою мобільного додатку, через форму на сайті або в операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
