Молодий чоловік постійно відчував прогресивну слабкість, оніміння в тулубі та кінцівках. Тоді йому не було й 30 років, тривало це близько двох років. У чому причина — він не знав.
У цей час пацієнт спостерігався у невролога, і в кінці-кінців потрапив на МРТ — тільки тоді й з’ясувалося, що в каналі хребта, прямо в середині спинного мозку знаходиться пухлина. Вона росла вже дуже давно, і, поки не почала себе проявляти, була невловимою.
Сама пухлина складалася з епендимоцитів — клітин, що вистилають шлуночкову систему головного мозку і центральний канал спинного мозку. Це досить поширена нейрохірургічна патологія. І пацієнт виявився в Odrex, на прийомі у нейрохірурга Геннадія Струця.
Чому подібні пухлини спинного мозку раніше не бралися оперувати?
Іноді може здатися, що медицина всесильна: новини рясніють заголовками про «революційні методи лікування смертельно небезпечних захворювань», новітні молекулярні й генетичні технології покликані запобігти розвитку хвороб. Але тому, що зараз здається можливим, передували десятиліття марних спроб. І в медичному прогресі можливості та навички лікаря мають не менше значення, ніж технології та ліки.
Геннадій Геннадійович розповідає, що зовсім недавно подібні операції на хребті намагалися не призначати: занадто ризиковано. Перспективи таких пацієнтів були вельми похмурими: якщо операцію відкладати, то параліч практично неминучий, якщо робити — ризик прокинутися паралізованим був занадто високий. Для такого ретельно сконструйованого еволюцією шедевра, як хребет і спинний мозок, усі хірургічні методи були недостатньо тонкими. До недавнього часу.
Сьогодні, ніж раніше нейрохірург проведе операцію, тим краще. Якщо цього не зробити — вона досягне таких розмірів, що розчавить спинний мозок, і пацієнта неминуче паралізує.
В операційній: видалення інтрамедулярної пухлини
Під час подібних операцій на спинному мозку — коли пухлина проростає всередині нього, складність в тому, що спинний мозок потрібно розрізати. Пухлина займала більше, ніж три сегменти шиї, — а це вже досить багато. Невірний рух — і висхідний набряк досягне стовбура мозку, а пацієнт може перестати дихати.
Наступні п’ять годин операції пацієнт проведе під світло-блакитними стерильними простирадлами. Над ним нависає величезний мікроскоп для виконання нейрохірургічних операцій, прицілений на акуратний мигдалеподібний розріз в 10 см в районі шиї. М’язи розведені в сторони, у фокусі —- темно-червона пухлина.
Операція на хребті вимагає ретельного контролю над пульсом і тиском — і обліку безлічі змінних, які можуть на них вплинути. Коли пульс слід тримати високим, коли потрібно знизити тиск — знає анестезіолог. Контроль над усіма показниками в цей раз був в руках В’ячеслава Миколайовича Цалко.
Геннадій Струц працював п’ять годин разом зі своєю командою: нейрохірургами Владиславом Свєтлицьким і Дмитром Жебріковим, операційною сестрою Людмилою Омельянчук. Пухлина — солідна, доброякісна, об’ємом в 9 см² — була повністю вилучена.
Останній шов — і пацієнт починає прокидатися, відразу рухає руками та ногами — а значить, операція пройшла максимально гладко. І все ж, ми спостерігали невеликий дефіцит за шкалою Франкель, просідання функції спинного мозку. Але на наступний день чоловік вже ходить по палаті, через 5 днів — виписується додому.
Чим раніше видалити пухлину в спинному мозку, тим вона менше травмує його зсередини. І сьогодні це можливо зробити.
