Без любові до людей та своєї професії лікарем довго не пробудеш, але кожен любить в медицині щось своє. Прокидаючись, лікар розуміє, що на роботу все ж хочеться йти — і у цього є ряд причин (правда, прокидатись хотілось би трохи пізніше). Наприклад, місце роботи, люди, з якими комфортно та цікаво працювати, і яким можеш довірити навіть себе.
А що ще?
• «Мене завжди приваблювала турбота про людей і можливість щось «полагодити» в несправному організмі — для того, щоб нещасна людина знову знайшла щастя. Можливість виправити, коли у людини щось болить, або вона не може рухатися, або не може мати дітей».
• «Невже вам не захоплює подих від історій порятунку життя?
• «В клініці можна відпочити від постійного крику дітей чи подивитись на гарненьких медсестер. Хотілось би, аби на роботі все завжди було добре, і вдома — все гаразд. Так не буває, але з часом навчаєшся розділяти роботу і дім, і не приносиш проблеми з одного місця в інше».
• «Крутіше за мою спеціальність — лише космонавти, але туди мені вже запізно».
Кажуть, що якщо надто перейматись та переживати за кожного пацієнта, в 30 років борода буде сивою, але у кожного лікаря є пацієнти, яких вони тримають у серці протягом всього життя і причини, коли окремий клінічний випадок западає до душі, завжди різні:
• «Пам’ятаю хлопця, у якого на грудній клітці було татуювання у вигляді корабля, а я зшивав йому вітрила».
• «Один із моїх досить літніх пацієнтів після операції кличе мене піднятись на вулкан Казбек, але я відповів, що навіть в мене для цього замало сил».
• «В мене є малюнок від маленької задоволенної пацієнтки, яка чомусь намалювала мене котом».
• Моя пацієнтка, знаходившись вже в операційній та готуючись до складного втручання, коли я взяла її за руку, сказала мені: «Лікарю, не хвилюйтеся, я буду допомагати вам під час операції …». Пов’язано це чи ні, але операція пройшла «як по маслу», легко і невимушено.
Чорний гумор та сарказм, притаманний лікарській професії, з’являється як певний захисний механізм. Коли часто й довго працюєш з людьми, то потрібно вміти відволікатись та дистанціюватись. А ще лікар має бути зосередженим та впевненим у команді, обладнанні, правильності вибору, адже вся відповідальність лежить на ньому. Лікар має бути рішучим у випадках невизначеності з діагнозом — адже це емоційно складна ситуація, тому що потрібно діяти зараз, коли на перешкоді стоять купа сумнівів і страх зашкодити.
Не всі вони мріяли з дитинства бути лікарем, багато хто потрапив до медичного вишу не за власним бажанням. Бувають важкі дні, коли закрадається думка «чи не кинути це все». Але коли це твоя справа, коли ти займаєшься саме тим, що любиш і вмієш, сумніви швидко проходять: варто зайти до операційної, і всі думки, сонливість, голод тощо зникають.
Цього року весь світ навчився дякувати лікарям. На жаль, щоб домогтись цього, потрібно бути на передовій. Ми дякуємо, що лікарі поруч, коли вони так потрібні, приїжджають 24/7, переймаються, багато вчаться, підтримують. Зі святом лікарів!
