У вимушеному ув’язненні
Саме падіння я точно не пам’ятаю. Мабуть, після цього я в шоковому стані дісталася до дивана, а прокинувшись вранці, відчула, що в мене не рухаються ноги. Спроби встати привели до ще одного падіння. Все тіло було в синцях, права нога опухла, коліно набрякло, все дуже боліло.
Коли прийшов син, він не міг потрапити у квартиру, оскільки по жахливій випадковості я закрила внутрішній замок. Мені не вдавалося зрушити з місця, щоб відкрити або відповісти на телефонний дзвінок. Пройшла вже доба, було зрозуміло, що мені будь-що-будь потрібно дістатися до дверей. Довелося повзти, і в підсумку син знайшов мене лежачою на підлозі.
Перелом шийки стегна
Спочатку здавалося, що пошкоджене коліно перестане боліти саме, але коли мене привезли в Odrex, рентген показав перелом шийки стегна.
Лікар сказав, що необхідна операція, і запропонував мені два варіанти: операція, після якої я зможу нормально пересуватися через півроку, і раз у три роки буде потрібно міняти штифти; або операція, при якій гарантія на імплантовані конструкції дається на 30 років, плюс реабілітація буде проходити набагато швидше. Я обрала другий варіант.
Мені провели ендопротезування кульшового суглоба.
Василь Фізор, Людмила Чудайкіна і координатор операційного блоку Олег Савелюк
Операція і вибір на користь довговічності
Напередодні оперативного втручання я дуже хвилювалася, хотіла, щоб вся потрібна діагностика і операція пройшла в один день. Правда, обстеження дещо затягнулося, але мій лікар, Василь Дмитрович Фізор, чекав мене, щоб не переносити операцію. Після того як вона добре закінчилася, лікар дав чіткі вказівки, як правильно лежати, сидіти і якого режиму дотримуватися. Він пояснив, що вдома потрібно більше рухатися. Для того щоб берегти вени, призначив спеціальні панчохи. При дотриманні рекомендацій вже через місяць пообіцяв значне поліпшення.
Рекомендації
Потім, після виписки, до мене зайшов асистент мого лікаря, травматолог Руслан Велієв. Він попросив мене поговорити з чоловіком, який виявився в схожій ситуації, дуже нервував і не знав, яке прийняти рішення. Ми довго розмовляли з пацієнтом, а коли прощалися, він потиснув мені руку і сказав, що тепер точно знає, як вчинити, і більше не буде переживати. Я ж саме з тих людей, які ніколи нічого не питають та не радяться. Завжди покладаюся тільки на свої відчуття. І при виборі лікування вони не обдурили.
