Функціональна диспепсія

Види диспепсії

Згідно з останніми науковими даними, функціональну диспепсію ділять на два клінічних синдроми: постпрандіальний дистрес-синдром (ПДС) та синдром епігастрального болю (СЕБ), кожен з яких має свою клініку.

При ПДС ознаки неблагополуччя проявляються відчуттям переповненого шлунка при прийомі звичайної порції їжі. Цей симптом з’являється раз на тиждень або частіше. Друга ознака – раннє насичення, тобто неможливість доїсти звичайну порцію. Також можлива поява нудоти відразу після їжі і епізодичної сильної відрижки. Іноді можуть виникати помірні болі в області шлунку.

При СЕБ болі в епігастрії виникають раз на тиждень або частіше і можуть бути ниючими або пекучими. Біль чітко локалізована, нікуди не віддає і не зміщується. Зона болючості при цьому не розширюється.

Причини синдрому диспепсії

В першу чергу при функціональній диспепсії значення надається різним розладам психологічного характеру. Вкрай високий ризик виникнення ФД у людей, схильних до тривожності, з лабільною психікою, і у тих, хто легко втрачає контроль над собою у стресових умовах. Стресові фактори запускають механізм емоційної лабільності з послідовним розвитком тривожно-депресивного розладу, порушення адаптивності та виникнення вегетативних розладів.

Існують і зовнішні фактори, які сприяють розвитку синдрому:

• куріння, що порушує нормальну моторику травної системи;
• вживання алкоголю, який впливає на нервову систему;
• гостра їжа, яка надмірно дратує рецептори слизової оболонки ШКТ;
• регулярний прийом нестероїдних протизапальних засобів (аспірин, ібупрофен, диклофенак та ін).

Симптоми диспепсії та діагностичні дослідження

В першу чергу лікар звертає увагу на постійне або систематично виникаюче протягом 3 місяців і більше відчуття важкості або переповнення шлунку, що з’являється після їжі, нудоту, біль або дискомфорт в епігастрії, здуття верхнього відділу живота. На жаль, ці ознаки характерні для багатьох інших захворювань, і для їх виключення призначаються додаткові дослідження:

• езофагогастродуоденоскопія, яка при необхідності супроводжується взяттям шматочка тканини на гістологічне дослідження. Відповідно до актуальних узагальнених настанов, ендоскопія верхніх ділянок ШКТ рекомендована пацієнтам з ознаками ФД віком 45–60 років з метою виключення неопластичного процесу, виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, езофагіту.
• тестування на наявність хелікобактерної інфекції;
• рН- добовий імпенданс моніторинг стравоходу
• УЗД органів черевної порожнини (печінка, жовчовивідні шляхи/підшлункова залоза) і т. д;
• клініко-біохімічні дослідження крові.

Відсутність відхилень від норми за результатами всіх проведених досліджень та огляду хворого змушує замислитись саме про один з варіантів функціональної диспепсії.

Однак існує ряд ознак, при наявності яких діагноз ФД виключений і слід шукати іншу хворобу:

• втрата маси тіла без видимих причин;
• виникнення симптомів переважно в нічний час;
• постійні сильні болі в животі, які стають головним симптомом розладу;
• підвищення температури тіла;
• збільшення печінки та селезінки;
• зміна лейкоформули, ознаки анемії, зміни в біохімії крові.

Це – «симптоми тривоги», що сигналізують про наявність невиявленої органічної патології.

Принципи лікування диспепсії

Погана новина: одними ліками диспепсію не вилікувати. Медики вважають зміну способу життя, режиму і раціону харчування і загальне оздоровлення організму чи не більш важливими, ніж прийом пігулок.

Виключення з раціону занадто жирних продуктів, алкоголю, кави, гострих спецій, а також відмова від куріння ведуть до значного зниження вираженості симптомів. При ранньому насиченні, здутті і нудоті фахівці рекомендують перейти на 4-6-разове харчування.

Медикаментозне лікування та психотерапія призначається при відсутності успіху від переходу до здорового способу життя, а також при яскраво вираженій симптоматиці.