Міокардит

Види міокардиту

Існують класифікації міокардиту за виникненням, розповсюдженням та характером тривалості.

Через виникнення:

• інфекційний
• неінфекційний

За розповсюдженням:

• вогнищевий
• дифузний

За характером тривалості:

• миттєвий
• гострий (до 3 місяців)
• підгострий (до 6 місяців)
• хронічний з рецидивуючою тривалістю

Причини

Розрізняють інфекційний і неінфекційний міокардит.

Інфекційний тип більш поширений, до нього відносять більше 50% випадків захворювання. Потрапляючи в серце, інфекція викликає запальну реакцію, в результаті якої серцевий м’яз руйнується.

Інфекційний міокардит викликають такі інфекції:

• вірусними: вірус Коксакі, аденовірус, вірус грипу А, краснухи, простого герпесу, імунодефіциту людини, еховірус Епштейн-Барр;
• бактеріальними: дифтерійні палички, стрептококи, стафілококи, борелії;
• паразитичними: токсоплазми, трипаносоми;
• грибковими: криптококк, кандида, гістоплазмозу, аспергиллеза.

Неінфекційний міокардит може бути трьох типів:

• Ревматичний: розвивається на тлі ревматизму — системної запальної патології сполучної тканини, локалізується в оболонках серця.
• Алергічний: виникає при надмірній імунній відповіді організму на сторонні фактори. Причиною алергічного міокардиту можуть бути: прийом ліків, вакцинація, трансплантація органів.
• Ідіопатичний: не має точної етіології, характеризується важким перебігом і високим ризиком летального результату.

Симптоми

Клінічні прояви міокардиту залежать від причини його виникнення, а також поширеності та тяжкості запального процесу.

У легких випадках міокардит триває непомітно, особливо на тлі основного вірусного захворювання. Хворого турбують звичайні для таких хвороб симптоми: слабкість, погане самопочуття, кашель, нежить, температура.

У більш серйозних випадках міокардит проявляється у вигляді таких симптомів:

• задишка,
• прискорене серцебиття,
• набряки,
• швидка стомлюваність, знижена толерантність до фізичних навантажень, слабкість,
• головний біль,
• ломота, біль в суглобах,
• біль в грудній клітці.

Характерно, що ці симптоми можуть з’являтися вже в процесі одужання після основного захворювання. Іноді між ГРВІ та першими ознаками міокардиту може пройти до 2 тижнів.

При важкому міокардиті у хворого розвивається застійна серцева недостатність, яка проявляється у вигляді болю в грудях, сильних набряків, важкої задишки, аритмії. У найважчих випадках в порожнинах серця утворюються тромби, які можуть призвести до закупорки артерій і інсульту.

Діагностика

Обстеження починається з опитування та огляду хворого: лікар ставить запитання про скарги і спосіб життя, оглядає шкіру, слухає серце, вимірює пульс і температуру. Після цього він призначає діагностичні дослідження:

• загальний аналіз крові, аналіз крові на серцеві маркери, аналізи сечі,
• електрокардіограма — на ній можна побачити характерні для міокардиту зміни серцевого ритму,
• ехокардіографія — вона дозволяє виявити порушення скоротливості міокарда, дилатацію порожнин серця, тромби,
• рентген — на ньому можна побачити збільшення розмірів серця, ознаки застою в легенях,
• біопсія міокарда — показує запальні явища,
• сцинтиграфія або однофотонна емісійна комп’ютерна томографія — високочутливий метод діагностики міокардиту.

Лікування

При легкому перебігу міокардит не вимагає спеціального лікування і в більшості випадків виліковується сам собою. Іноді хворому потрібні медикаменти для підтримки серцевої функції.

При більш важких формах міокардиту людини госпіталізують у відділення інтенсивної терапії. У цих випадках хворому необхідна лікарська підтримка. Залежно від природи міокардиту йому призначають антибіотики, противірусні або протигрибкові, а також протизапальні препарати. Додатково проводять симптоматичне лікування. При важкому міокардиті є ризик, що захворювання може перейти в хронічну форму.

Прогноз лікування

Успішність лікування залежить від декількох факторів:

• причини, якої викликано захворювання;
• віку пацієнта;
• характеру перебігу хвороби.

Якщо причина, яка спровокувала ураження міокарда, легко усувається, то патологія проходить практично безслідно. При безсимптомному перебігу прогноз сприятливий, ризики ускладнень — мінімальні.

Якщо ж хвороба виникла на тлі системних захворювань, вірусів, які погано піддаються лікуванню, і інших причин, що не піддаються терапії, то прогноз погіршується. Ефект лікування залежить від своєчасності терапії та її відповідності етіології.

Профілактика

Щоб захиститися від міокардиту, потрібно намагатися не захворіти вірусними захворюваннями, а якщо це не вдалося — лікуватися, не переносити хворобу «на ногах». Особливо це важливо для дітей і літніх людей — вони в групі ризику.

Знизити ймовірність захворювання міокардитом можна такими способами:

• робити щеплення від інфекційних захворювань (грипу, краснухи, гепатиту), які стають причиною міокардиту;
• уникати контактів з хворими;
• регулярно мити руки з милом, особливо після відвідування людних місць;
• захищатися від кліщів (за допомогою репелентів та одягу), щоб не заразитися хворобами, що викликають міокардит, які переносять ці комахи;
• загартовуватися і вести здоровий спосіб життя, що дозволить запобігти гострі респіраторні вірусні інфекції.