Недостатність анального сфінктера

Недостатність анального сфінктера може виникнути:

• при пошкодженні м’язів у ділянці заднього проходу, а також рецепторів слизової оболонки прямої кишки;
• через порушення контролю над м’язами сфінктера з боку нервової системи (при різних захворюваннях спинного мозку);
• вроджена недостатність (зустрічається досить рідко).

Травматичне пошкодження м’язів найчастіше відбувається після пологів (розрив промежини), при проведенні операцій на прямій кишці (при парапроктитах, геморої), як ускладнення різних запальних захворювань товстої кишки. Ступінь вираженості симптомів залежить від того, які м’язи залучені до патологічного процесу (внутрішній або зовнішній сфінктер) і на якій стадії перебуває хвороба. Порушення чутливості рецепторів слизової оболонки і відповідно втрата контролю над актом дефекації може виникнути також при появі пухлин в аноректальній ділянці.

Неорганічна форма недостатності сфінктера заднього проходу характеризується нервово-рефлекторними порушеннями. При цьому спостерігається ураження нервових закінчень, що керують м’язами сфінктера. Така патологія може виникнути, наприклад, через грижу хребетного диска при защемленні нерва, як наслідок перенесеного інсульту. Нервово-рефлекторна недостатність анального сфінктера має тенденцію прогресувати.

Розрізняють три ступені недостатності сфінктера заднього проходу:

• Нетримання газів;
• Нетримання газів та рідкого калу;
• Нетримання газів, рідкого та твердого калу.

При недостатності анального сфінктера лікування може бути консервативним та хірургічним. Вибір методу залежить від етіології захворювання, ступеня вираженості симптомів та характеру ушкодження сфінктера. Недостатність сфінктера першого та другого ступеня зазвичай піддається консервативному лікуванню.

Для встановлення діагнозу лікар проводить опитування хворого (важливо знати історію попередніх оперативних втручань, травм, неврологічних порушень), огляд та пальцеве обстеження прямої кишки.
При функціональній недостатності, коли м’язи сфінктера цілі, а тонус та контроль над м’язами відсутня, призначається консервативне лікування. Його мета – покращити скорочувальну функцію сфінктера. Включає медикаментозну терапію, яка посилює нервову провідність, анальну електростимуляцію та фізичні вправи для покращення тонусу м’язів сфінктера. Таке лікування може тривати до 3 тижнів і показує добрі результати. Одночасно проводяться консультації суміжних фахівців, і хворому пропонується курс терапії основного захворювання, що спричинило проблеми зі сфінктером.

Хірургічне лікування проводиться при органічній формі недостатності сфінктера (пошкоджені м’язові структури). Існують різні прийоми та методики (сфінктеропластика, транспозиція м’язів, імплантація штучного сфінктера), які вибираються індивідуально та залежать від локалізації та протяжності ушкодження м’язів.

Питання – відповідь

Питання: Чи може анальний секс спричинити недостатність сфінктера?

Відповідь: Так. При багаторазових заняттях анальним сексом може виникнути стійке рефлекторне розслаблення сфінктера і, як наслідок, нетримання калу.

Чи можна гарантувати, що після операції недостатність повністю зникне?

Відповідь: Не завжди. Результат залежить від багатьох причин. Важливо відзначити, що ефективність лікування вища, коли захворювання виявлено на ранніх стадіях. Тому за перших ознак анального нетримання, залишивши осторонь хибний сором, краще звернутися до лікаря.

Питання: Чи може недостатність сфінктера призводити до раку?

Відповідь: Ні.