Пухлини шишкоподібної залози

Види пухлин епіфізарної області

Область шишковидної залози може вражати кілька видів пухлин:

• пінеаломи, що в свою чергу діляться на пінеобластоми та пінеоцитоми,
• герміноми,
• негерміномні пухлини.

Пінеаломи – пухлини, що розвиваються з паренхіматозних тканин епіфіза. Пінеаломи вражають переважно чоловіків у підлітковому віці. Пухлини вузлуватої форми та щільної консистенції. Розрізняють дві форми пінеаломи: пінеобластоми (злоякісні) та пінеоцитоми (доброякісні). Пінеобластоми агресивно ростуть і поширюються на прилеглі тканини лікворними шляхами. А пінеоцитома може довгий час не викликати симптомів, і тільки виростаючи до великих розмірів, здавлюють життєво важливі структури мозку. Обидві форми можуть бути інкапсульованими, тобто перебувають у капсулі, — у разі їх значно легше видалити, не торкаючись навколишні тканини.

Герміноми – найбільш поширені злоякісні пухлини шишкоподібного тіла. Цей вид пухлини починає розвиватись приблизно з десятирічного віку та може свідчити про порушення ембріонального розвитку. Герміноми через своє розташування іноді призводять до порушення зору.

Негерміномні пухлини діляться на: ембріональну карциному, хоріокарцину, терату.

Вид пухлини можуть визначити лише після результатів гістологічного дослідження.

Симптоми пухлин шишкоподібної залози

Шишкоподібна залоза за розмірами становить до 12 мм завдовжки, 3-8 мм завширшки і 4 мм завтовшки, та її вага варіюється від 0,1 до 0,18 р. Епіфіз, як ендокринний орган, впливає на безліч процесів у організмі. Залоза виробляє близько 40 активних сполук, до яких входить мелатонін та серотонін. Крім того, орган впливає на вікові та статеві зміни в організмі людини.

Пухлина шишковидної залози може зростати до таких самих розмірів, як сама залоза, – і навіть більше.

У зв’язку зі зростанням новоутворення виникає головний біль, що призводить до нудоти, а часом і блювоти.

Пухлина здавлює епіфіз, лікворні шляхи головного мозку, що, у свою чергу, викликає гідроцефалію — скупчення рідини всередині головного мозку. Гідроцефалія чинить тиск на мозок та збільшення розміру шлуночків. Згодом постійний тиск на мозок викликає набряк та омертвіння нервових структур, зокрема – зорових нервів, що призводить до погіршення зору.

Також про наявність пухлини можуть свідчити такі симптоми:

• порушення координації та хитка хода,
• ослаблення м’язів,
• тремтіння рук,
• параліч вертикального погляду – неможливість перемістити очі вгору або вниз,
• швидка втрата ваги,
• стрибки температури тіла.

Діагностика пухлин епіфіза

Оскільки зростання пухлини часто проходить безсимптомно, виявити її можна тільки завдяки високоякісній діагностиці — МРТ. Пошарові зрізи тканин мозку, які отримують під час цієї діагностики, дозволяють визначити параметри пухлини: розмір, місце та поширення в інші тканини. Діагностика дозволяє лікареві припустити вид пухлини, але встановити точний діагноз можна тільки за допомогою біопсії.

Біопсія передбачає гістологічне дослідження тканин пухлини. Отримати зразок можна за допомогою пункції або після хірургічного втручання. У лабораторії визначають тип пухлини, і вже спираючись на результат, лікар планує подальше лікування, якщо в ньому є необхідність. Якщо пухлина доброякісна, і її вдалося повністю видалити, в подальшому лікуванні немає потреби. Злоякісні пухлини передбачають наступну хіміо-або променеву терапію.

Методи лікування

Пріоритетом за наявності пухлини у головному мозку є хірургічне втручання. Складність цих операцій у важкодоступності пухлини. Малоінвазивність операції зменшує післяопераційні ризики, зокрема потенційного рецидиву, але є випадки, коли повністю видалити пухлину все-таки не вдається.

У разі злоякісних пухлин ефективно застосування променевої терапії в післяопераційному періоді. Тривалість курсів залежить від загальної клінічної картини, будови пухлини та стану здоров’я пацієнта і розраховується індивідуально. Коли є протипоказання до променевої терапії, використовують поліхіміотерапію. Після проведення курсу хімії можуть призначити променеву терапію відразу ж або відкласти до появи рецидиву.

Прогнози

Прогнозують перебіг захворювання на основі:

• результатів гістологічного дослідження: воно показує злоякісність, стадію, потенційну чутливість до хіміо- або променевої терапії,
• можливості проведення операції: повне або часткове видалення,
• інформації про чутливість,
• загального стану здоров’я пацієнта: віку, супутніх захворювань.

Найбільш важко протікає захворювання у пацієнтів з пінеобластомами: це пов’язано зі швидкістю росту пухлини та її поширенням на інші структури. Але в інших випадках п’ятирічне виживання становить понад 85%.

Частина пацієнтів потребує динамічного післяопераційного спостереження, в інших випадках після видалення пухлини перевіряти здоров’я потрібно раз на півроку або на рік.

Особливої ​​профілактики в цьому випадку немає, але здоровий спосіб життя ще нікому не нашкодив: завжди потрібно бути активним, стежити за харчуванням і намагатися менше піддаватися стресам. Щоб дізнатись про свій ризик онкозахворювань та загальний стан здоров’я, рекомендуємо пройти Check-Up в Медичному домі Odrex.