Пієлонефрит

Причини виникнення та наслідки

У 8 із 10 випадків причиною запального процесу є кишкова паличка. У рідкісних випадках причиною пієлонефриту стає стафілокок, стрептокок, інші мікроорганізми або віруси. Хвороба супроводжується сильною інтоксикацією і за відсутності адекватного лікування може набувати хронічної форми.

Пієлонефрит також викликає ускладнення у вигляді незворотних структурних змін тканин нирок. Через анатомічні особливості сечівника запальні захворювання сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит) у жінок виникає частіше, ніж у чоловіків. Нерідко хвороба розвивається й у дитячому віці, зокрема й у дітей першого року життя.

Як відбувається інфікування?

Існують два шляхи: висхідний (виникає частіше) і низхідний. Висхідний перебіг пієлонефриту спостерігається зазвичай внаслідок недолікованого гострого циститу (запалення сечового міхура) або запальних процесів у статевих органах. За відсутності ефективного лікування, хвороботворні мікроорганізми піднімаються сечоводом у верхні сечові шляхи і вражають нирку. Інфекція може проникнути у нирки гематогенним шляхом (через струм крові) з вогнища запалення в будь-якому іншому місці організму. У цьому випадку говорять про низхідний шлях розвитку пієлонефриту. Цей тип зараження зустрічається набагато рідше.

Класифікація пієлонефриту нирок

Розрізняють такі основні варіанти перебігу хвороби: гострий та хронічний. При цьому важливо розрізняти первинний (необструктивний) та вторинний (обструктивний) пієлонефрит. Пієлонефрит буває обструктивним, коли патологічний процес виникає внаслідок порушення відтоку сечі — наприклад, конкрементом. Необструктивний, у свою чергу, найчастіше виникає на тлі кишкової палички і тому подібного.

Обструктивний (від лат. obstructio – перешкода, перешкода) пієлонефрит виникає при порушенні відтоку сечі, наприклад, при сечокам’яній хворобі або звуженні сечоводу.

Гострий необструктивний пієлонефрит зазвичай обумовлений висхідною інфекцією сечових шляхів. Хворі звертаються зі скаргами на різкий біль у ділянці нирок, високу температуру, людина може відчувати приголомшливий озноб (виражена дрож, лихоманка), спостерігаються дизуричні явища – часті хворобливі позиви до сечовипускання, різі.

Волков Олександр Миколайович, уролог, хірург-онколог, кандидат медичних наук

Діагностика та лікування пієлонефриту

Діагностика включає опитування, уточнення можливих факторів, що провокують (переохолодження, наявність сечокам’яної хвороби, діабету). Обов’язково проводиться загальний аналіз крові та сечі (які зазвичай показують різке підвищення лейкоцитів), УЗД нирок, комп’ютерна томографія із запровадженням контрастної речовини.

Лікування залежить від його типу та перебігу хвороби.

При гострому необструктивному пієлонефриті хворий госпіталізується та призначається консервативне лікування. Воно включає антибактеріальну терапію (антибіотики широкого спектра дії), прийом протизапальних та мембраностабілізуючих препаратів. До початку лікування проводиться бактеріологічний посів сечі для встановлення виду мікрофлори, яка викликала запалення. За результатами аналізів коригується призначення антибіотиків. При своєчасному зверненні за лікарською допомогою протягом 1 доби після початку гострого пієлонефриту стан пацієнта можна стабілізувати за 5-6 днів. Загальний термін лікування у цьому випадку становить 2 тижні.

Хронічний пієлонефрит виникає при неефективному лікуванні, частіше через самолікування, гострого пієлонефриту. При цьому у нирці залишається патогенна мікрофлора, яка створює постійне вогнище запалення. Захворювання небезпечне своїми ускладненнями, зокрема нефросклерозом (зморщування, ущільнення тканин нирки через рубцювання вогнищ запалення і, як наслідок, порушення функцій). Хронічний пієлонефрит проходить кілька фаз: активне запалення, латентна течія (скарг немає, але є морфологічні зміни у нирках, що фіксуються аналізами та дослідженнями) та фаза ремісії. Клінічні прояви залежать від фази хвороби, локалізації та поширеності ураження тканин. При загостренні хронічні симптоми подібні з гострим первинним пієлонефритом. У латентний період – ознаки неявні, хвороба може нагадувати про себе набряклістю обличчя та повік, блідістю, незначними ниючими болями в ділянці попереку, невеликим підвищенням температури вечорами.

Діагностика хронічного пієлонефриту в період ремісії є складною і потребує комплексного підходу. Призначається УЗД, яке може показати зменшення розмірів хворої нирки, зміну щільності та структури, неоднорідність тканин, наявність ущільнень. Проводиться клінічний та біохімічний аналіз крові та розширений спектр аналізів сечі. Може знадобитися додатково рентгенологічне обстеження, комп’ютерна томографія.

Хронічний пієлонефрит може формуватися на тлі інших захворювань — зокрема, сечокам’яної хвороби. Хронічний обструктивний пієлонефрит – виникає в результаті порушення відтоку сечі при появі конкрементів (каменів) на виході з нирки або сечоводу. Застій сечі у нирці викликає запалення, яке проявляється гострим болем у ділянці нирок, різким підйомом температури, дизурією. До обструктивного пієлонефриту може призвести також уроджена аномалія розвитку сечових шляхів – гідронефроз. Хвороба може розвинутись через звуження сечоводів, наявність додаткових судин, які здавлюють сечоводи. Процес йде поступово, і на початкових стадіях може нічим не проявляти себе. Це ускладнює ранню діагностику захворювання.

Уролог Таан Надер

Лікування пієлонефриту, викликаного сечокам’яною хворобою, може бути як консервативним, так і хірургічним. Якщо дрібний камінь розташований на виході із сечових шляхів – можна проводити консервативне лікування. За наявності великого конкременту (більше 6 мм), який самостійно не вийде, вдаються до дроблення та виведення каменів через природні сечові шляхи. У Медичному домі Одрекс проводиться дистанційна ударно-хвильова літотрипсія, контактна літотрипсія, контактна черезшкірна (перкутанна) нефролітотрипсія, а також лазерне видалення каменів у нирках. Процес лікування відбувається за умов стаціонару, під анестезією. Період відновлення після операції триває від 1 до 3 днів.

При аномаліях розвитку метод лікування підбирається індивідуально. Так, при рецидивуючих пієлонефритах, обумовлених наявністю додаткових надниркових артерій, які викликають компресію сечоводу та затримку сечі, – виконується відкрита операція із пластики сечоводу.

Питання відповідь

Чи можна повністю вилікувати хронічний пієлонефрит?

Ні, оскільки хронічні пієлонефрити призводять до незворотних структурних змін тканин нирки. При дії провокуючих факторів можливе загострення. Завдання лікаря – домогтися стійкої ремісії.

Чим небезпечна хвороба під час вагітності?

Під час вагітності у жінок відбуваються певні анатомічні зміни (збільшення матки), це може призводити до стискання сечоводів та виникнення гострого пієлонефриту. В останні роки кількість хворих збільшилась: у середньому, у 1 із 10 жінок під час вагітності діагностують пієлонефрит.

Як запобігти загостренню хронічного пієлонефриту?

При хронічному пієлонефриті необхідно ставати на диспансерний облік, 2 рази на рік відвідувати уролога та складати аналізи. Оскільки латентний період хронічний пієлонефрит може протікати без симптомів. Для профілактики загострення треба уникати переохолодження, гострої їжі, виключити вживання алкоголю – оскільки ці фактори можуть стати спусковим механізмом, що провокує гостру фазу хвороби.