Через що і коли формуються аденоїди?
Насправді, під аденоидами мається на увазі відразу три утворення з лімфоїдної тканини: два з них розташовуються навколо гирла слухових труб, третє знаходиться в центрі склепіння самої носоглотки. Аденоїди починають формуватися на 4-6 тижні внутрішньоутробного періоду і знаходять остаточну форму на 7 місяці.
Коли дитина народжується, його дихальні шляхи заселяються різноманітними мікроорганізмами. Лімфоїдна тканина в носоглотці – це перший бар’єр в боротьбі з можливим проникненням інфекції, то, що допоможе знищити інфекцію і вивести з організму.
До 6 місяців в носоглотці дитини вже живуть лактобактерії, анаеробні стрептококи, фузобактерии, нокардии. Чим більше і частіше дитина взаємодіє з навколишнім світом: буває в місцях великого скупчення людей, магазинах, дитячих садах, секціях, майданчиках, в громадському транспорті, тим більше він стикається з різноманітністю мікрофлори нашої планети, в тому числі і патогенної. Це змушує «працювати» лімфоїдну тканину, тому мигдалини збільшуються (аж до 4-5 років), однак це збільшення – фізіологічне. Потім вони починають поступово зменшуватися і до 7-10 років набувають нормальних розмірів.
Але розростання лімфоїдної тканини буває і патологічним. У таких випадках гіпертрофія, тобто збільшення, аденоїдів може призводити до негативних наслідків, про них – нижче.
Як запідозрити наявність запалення (хронічного аденоидита) і збільшення аденоїдів у дитини?
Сигнали наступні:
- часта затяжна нежить, є тільки короткочасні світлі проміжки між епізодами захворювання,
- з’являється гугнявість голосу,
- закладеність носа до повної відсутності дихання,
- дитина часто дихає ротом, з’являється сухий нав’язливий кашель, переважно вночі,
- дитина починає хропіти уві сні,
- знижується слух, розвивається кондуктивна приглухуватість,
- розвиваються вторинні гострі середні і ексудативні отити,
- з’являється швидка стомлюваність як наслідок кисневого голодування через порушення носового дихання.
Що відбувається, коли дитина з аденоїдними вегетаціями довго не дихає як слід?
Аденоїди порушують нормальний процес дихання. Зазвичай, коли повітря проходить через носову порожнину, воно стимулює велику групу рефлексів, що викликають вдих і видих. У нормі дихання через ніс глибше, ніж через рот. Тривале дихання через рот обумовлює відносно незначний – без клінічних проявів, але брак вентиляції легенів з усіма його негативними наслідками:
- грудна клітка може сформуватися неправильно: наприклад,
- з’являється деформація «курячі або килевидні груди»
- порушується робота шлунково-кишкового тракту: це помітно по погіршення апетиту, блювоті, запорів або проносів,
- може неправильно розвиватися лицьовій скелет: нижня щелепа стає вузькою, подовжується, через порушення формування твердого неба виникають порушення прикусу: обличча набуває своєрідного «аденоїдного вигляду».
З історії: Вперше аденоїди описав датський лікар Вільгельм Мейер в 1868 році. Він виявив, що наслідками аденоїдів може стати обструкція дихальних шляхів і порушення формування кісток черепа, так зване «аденоїдні обличча».
Як лікувати аденоїди?
Гіпертрофію аденоїдів потрібно лікувати – але далеко не завжди потрібно аденоїди видаляти.
Звичайно, коли гіпертрофія аденоїдів незначна, є слабко порушення дихання і відсутні ускладнення, то досить консервативного лікування. Це різні сольові розчини і топічні гормональні препарати у вигляді спрею.
Показання для операції визначає лікар — її можна проводити в будь-якому віці, але не можна відкладати операцію «на потім» – як видно вище, захворювання негативно впливає на фізичний і розумовий розвиток дитини.
А чи потрібна операція?
Ряд фахівців рекомендує утримуватися від аденотомії з урахуванням того, що мигдалини є органом імунної системи. Але це питання продовжують вивчати: у 2013 році вчені порівнювали показники роботи імунної системи до, через 1-2 місяці і через рік після аденотонзілотоміЇ. Оцінювали рівень імуноглобулінів IgA, IgM, IgG и количество лимфоцитов. Виявилося, що рівні IgA і IgG дещо знизилися через рік, але залишалися в межах норми – тобто операція не зробила негативного впливу на гуморальний імунітет.
Бібліографія
В.Г. Сапожников та ін. «Про гіпертрофію глоткової мигдалини в педіатричній практиці» // Вісник нових медичних технологій. – 2017 – т.24, №1, с. 99-102
В.І. Попович «Синдромно орієнтована оториноларингология в загальній лікарській практиці. Діагностика і раціональна фармакотерапія»// клінічна лекція «Школа доказової медицини». – 2014 рік, 354 с.
Є.П. Карпова, Д.А. Кожухів «Хронічний аденоїдит у дітей. Посібник для лікарів »// кафедра дитячої оториноларингології РМАПО. – 2013.
С.М. Пухлик «Аденоїди і аденоїдит. Підходи до лікування »// журнал« Здоров’я України ». – 2017.
Ю.Ю. Голонова «Гіпертрофія аденоїдів. Лікувати або видаляти? ».
В.И. Попович «Синдромно ориентированная оториноларингология в общей врачебной практике. Диагностика и рациональная фармакотерапия» // клиническая лекция «Школа доказательной медицины». — 2014, 354 с.
Е.П. Карпова, Д.А. Тулупов «Хронический аденоидит у детей. Пособие для врачей»// кафедра детской оториноларингологии РМАПО. — 2013.
С.М. Пухлик «Аденоиды и аденоидит. Подходы к лечению» // журнал «Здоровье Украины». — 2017.
Ю.Ю. Голонова «Гипертрофия аденоидов. Лечить или удалять?».
Santos FP, Weber R, Fortes BC, Pignatari SS. Short and long term impact of adenotonsillectomy on the immune system // Brazilian Journal of Otorhinolaryngology — Volume 79, Issue 1, January–February 2013, Pages 28-34.
