Як вирватися з тенет депресії

психотерапія 23.03.2020 о 12:19 4 627

Досить часто можна почути, що «раніше цих депресій ні в кого не було», що непозбувна бентега — це проблема лише заможних країн. Проте вже доведено, що це небезпечне захворювання, яке ось-ось стане основною причиною непрацездатності. Та ефективне лікування отримує менше ніж половина людей, що страждають від депресії. Консультує Сергій Францискович Фернандес де Рівес, невролог, психіатр, кандидат медичних наук.

Жили і тужили

Депресивні стани були описані ще давніми єгиптянами. Один зі старезних папірусів містить розповідь про невимовну тугу і водночас пояснює, як вигнати демонів, що її спричиняють. Схоже, давнім магам таки не вдалося вгамувати нечисть – чорна меланхолія повсякчас супроводжувала людство. У 1920-х роках термін «депресія» почали використовувати при діагностиці психічних відхилень, а у 1980-х розлад стали розглядати як самостійне нездужання.

Невролог, психіатр Сергій Фернандес де Рівес

Коли хорошій людині погано

Серед усіх різномантіних симптомів, які виникають при депресії, ключовими є два: зниження настрою – пригніченість, туга, печаль, а також ангедонія, тобто неспроможність отримувати задоволення від того, що зазвичай приносило радість. Якщо сумний настрій не полишає протягом двох тижнів, варто запідозрити: людина втрапила в пастку депресії. При цьому корити нещасного, якому несила підвестись з дивана, за лінощі – остання справа.

Це геть не забаганки. І психологічний, і фізичний стан хворого є таким, що в нього насправді немає сил та мотивації до трудових звершень. Адже йдеться про системний збій.

Біохімічний трилер

Радість, приємне збудження чи тривожність – усі ці емоції ми можемо відчувати лише завдяки нейромедіаторам – біологічними сполукам, які відіграють роль посередників між нервовими клітинами. При депресії ж рівень таких нейромедіаторів, як серотонін, дофамін та норадреналін знижується.

Продукування серотоніну, його ще називають гормоном радості та активності, збільшується під впливом сонячного світла (ось чому легкі форми депресії можна вилікувати за допомогою корекції режиму дня). Та коли серотоніну недостатньо, виникатимуть проблеми з його «наступником», мелатоніном, який забезпечує спокійний і міцний сон. Замість виспатися, людина прокидається і знову занурюється у вир тривожних думок.

Рівень стресового гормону кортизолу ще більше зростає. І коли його забагато, він блокує синтез білків. А без цього будівельного матеріалу годі й сподіватися на появу нових нейронних зв’язків – а отже, прощавай, пам’ять! Те ж саме з побудовою захисних антитіл – і прощавай, імунітет!

Вихід із сутінків

Чи може людина вибратися з такого стану самостійно? Хіба в тому разі, коли їй до рук потрапить література з описом рятівних психологічних практик. Хоча й тут є імовірність того, що подолання проблеми буде уявним. Видаватиметься, ніби допомогли вправи, а насправді депресія відступить тимчасово, адже це захворювання має хвилеподібний характер.

Тож єдиний надійний варіант – звернення до спеціаліста. На сьогодні існує дві доведено ефективні методики лікування депресії: медикаментозна терапія і психотерапія, або ж, у складних випадках, їх поєднання. Лікар підкаже, яку зі стратегій обрати, а заодно спростує пов’язані з ними невірні уявлення.

Куди веде дороговказ

Настороженість щодо можливостей психотерапії – не що інше, як сумний спадок радянської медицини. Вона розглядала людину як набір органів, геть не цікавлячись її емоціями. Психіатри проголошували тим, хто зіштовхнувся з депресією: «Так! Руки-ноги не повідвалювалися – ідеш працювати!», і (це ще в кращому разі) відправляли до неврологів лікувати вегето-судинну дистонію.
Натомість сучасна медицина бере до уваги біологічні, психологічні й соціальні чинники.

На біохімічному рівні ситуацію допомагають скоригувати антидепресанти, і подекуди цього цілком достатньо.
Аналізуючи психологічні моменти, лікарі прекрасно розуміють: небезпечна симптоматика може з’явитися в абсолютно здорової людини – просто певні психічні механізми виходять з рівноваги. Так, наприклад, в основі розвитку депресії часто лежить перфекціонізм.
Прагнення до найвищих стандартів – це добре чи погано? Безумовно, добре, адже на відповідальну людину завжди можна покластися! Однак тоді, коли перфекціонізм бере гору над іншими рисами, працівник сумнівається у якості зробленого, уникає відповідальності, затягує роботу… Й оскільки ідеалу неможливо досягти, він вважає себе невдахою і впадає в депресію. Вочевидь, з допомогою психотерапевта йому варто переглянути своє ставлення до життя.
Необхідно зважати й на соціальні чинники – безробіття, самотність, насильство. Якщо чоловік б’є дружину, звісно, їй не допоможуть таблетки та довірлива розмова – насамперед її потрібно ізолювати від небезпеки.

Отже, завданням лікаря і є знайти ту точку впливу, яка допоможе розплутати депресивний клубок і повернути їй радість та спокій.

Так чи так?

Прийом антидепресантів є порівняно недорогим і простим способом лікування. Ефект від «чарівних таблеток» може з’явитися не відразу, а лише за два тижні. Також імовірні побічні ефекти, але їх цілком можна позбутися, коригуючи перелік та дози препаратів. У рідкісних складних випадках прийом антидепресантів може бути тривалим, навіть пожиттєвим. Коли людина не спроможна змінити своє ставлення до того, що з нею відбувається, медикаменти допоможуть їй підтримувати високу якість життя.
Когнітивно-поведінкова психотерапія – шлях складніший. Він потребуватиме певних зусиль: самоспостережень, ведення щоденників, навчання певних психотехнік. Проте стратегічний ефект є кращим. Курс медикаментів не може гарантувати того, що депресія не повернеться. А ось людина, яка пройшла психотерапію, завжди буде озброєна тими інструментами, що допоможуть їй здолати негатив.