Андрій Віталійович Фомін – керівник Клініки метаболічних розладів і баріатричної хірургії Odrex.
З восьмої ранку до шостої вечора в п’яти лекційних залах одночасно читають доповіді, транслюють операції, проводять пітчинги та дискусії. На трьох великих екранах відбувались прямі трансляції з різних куточків світу, з різними підходами та різними пацієнтами. Наприклад, одночасно можна було спостерігати за ходом операцій в Ірані, Франції та Венесуелі.
За один день транслювалось до 30 операцій, під час яких можна було ставити запитання хірургам. Проводились мультидисциплінарні симпозіуми з психологами, анестезіологами, пластичними хірургами, дієтологами та лікарями загальної практики, сесії, присвячені особливим групам пацієнтів (підліткам, вагітним жінкам, які перенесли операцію, літнім людям), новим технологіям або медичному туризму. Відбувались сесії за участю пацієнтів та пітчинг ідей для рандомізованих досліджень. Кожен ділився не лише своїми здобутками, а й помилками, а ще – інформацією, як із цих помилок виходити.
Особливо корисними для мене виявились сесії, що стосувались ускладнень. Західні колеги відрізняються від нас тим, що не бояться ділитисб інформацією та відеозаписами щодо ускладнень: інтраопераційних, у ранньому післяопераційному періоді. На цих прикладах вони показують, як із цієї ситуації безпечно вийти і як допомогти пацієнтові. Тому що трапляється це з усіма – немає хірургів, у яких не буває ускладнень.
Слив-резекція шлунка: дані, ускладнення та переваги
Конгресу передувала VI Міжнародна конференція з рукавної резекції шлунка: з чотирьох днів IFSO два були присвячені виключно рукавній резекції. Рукавна резекція шлунка (sleeve gastrectomy, або слив-резекція) – з тих операцій, які мало вивчені. Вона популярна, але наукових даних про довгострокові ускладнення, перспективи або ефекти зібрано дуже мало. Особливо порівняно з такою операцією, як рестриктивно-шунтувальна (gastric bypass): вона популярна ось уже 25 років, вважається однією з найефективніших і найбезпечніших. Усе через те, що про цю операцію зібрано масу наукових даних.
А ось щодо слив-резекції ми тільки зараз напрацьовуємо дані, і з упевненістю не можемо сказати, що буде з досліджуваними групами через 30 років. Це дає підстави замислитись: як часто застосовувати таку операцію і до чого бути готовим.
У слив-резекції є суттєва перевага. Якщо пацієнт знову набирає вагу через 5 або більше років, що цілком імовірно, друга операція може виправити наслідки першої і дати пацієнтові додаткову можливість знизити масу тіла. Цим вона відрізняється від рестриктивно-шунтувальної операції, де поліпшити результат практично неможливо.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
Істотний відсоток доповідей був присвячений гастроезофагеальній рефлюксній хворобі – ускладненню після слив-резекції шлунка. За статистикою, пацієнтів із цією хворобою близько 30%, а це досить велика цифра для хірургії.
У нормі епітелій шлунка й епітелій стравоходу відрізняються, і там, де стравохід переходить у шлунок, є розділювальний клапан. Це означає, що в нормі вміст шлунка не повинен потрапляти в стравохід. Якщо це все-таки трапляється, то агресивний, кислий вміст подразнює епітелій стравоходу, в ньому з’являються ерозії та запалення. Може розвинутись стравохід Баррета, а це передраковий стан.
Іноді гастроезофагеальна рефлюксна хвороба супроводжується симптомами у вигляді постійної печії, а іноді протікає безсимптомно. Це цікава тема для дискусії: що ж робити з пацієнтами, у яких вміст шлунка закинувся в стравохід, а вони цього не відчувають? Наскільки довго рефлюкс може залишатись непоміченим, наскільки ймовірно, що він перейде в езофагіт, стравохід Барретта або рак стравоходу? Як лікувати пацієнтів зі стравоходом Баррета? Є ефективні медикаменти, але пацієнт змушений приймати їх усе життя. Це все ще питання для науки.
Для України тема гастроезофагеальної рефлюксної хвороби особливо актуальна: з десяти баріатричних операцій вісім припадають на слив-резекцію. Через 4-5 років може з’явитись група пацієнтів, у яких буде стійка рефлюксна хвороба, які потребуватимуть обстежень на предмет захворювань стравоходу, які знову наберуть надлишкову масу тіла, які потребуватимуть повторних втручань. Ми маємо бути до цього готові: відстежувати пацієнтів, створювати диспансерні групи, вивчати ускладнення.
Цікаві сесії
Кілька сесій були присвячені харчуванню пацієнтів. Цікаві дослідження, що стосуються контролю вітамінів і мікроелементів, представили ізраїльські колеги. Ми знаємо, що у всіх пацієнтів з ожирінням спочатку знижений вітамін D, а це дуже важливий вітамін, який до кінця не вивчений, але відіграє важливу роль у метаболізмі людини У таких пацієнтів знижені вітаміни В12, феритин, залізо, В1, В2, В6. Таїр Бен Порат з Медичного центру “Хадасса” представила доповідь про нестачу поживних речовин після баріатричної хірургії і те, чи може вона коригуватись в передопераційному періоді. Колеги з Єрусалима нормалізують вітаміни у пацієнтів перед операцією. Попри те, що відразу після операції знову спостерігається спад вітамінів, пацієнти краще і швидше відновлюються.
Окрема сесія була присвячена ролі жінок-хірургів у баріатрії. Тема жінок у хірургії порушувалася неодноразово, і загалом вона тримає співтовариство в постійній напрузі. Обговорювались як виклики, з якими стикається жінка, обираючи роботу хірурга, так і статистика: наприклад, у Франції на кожних трьох хірургів-чоловіків припадає одна жінка. Цікавими були виступи хірургів-жінок із Мексики, які активно оперують.
Географія баріатрії
У підходах до баріатричної хірургії існує географічна різниця: методи, які застосовують у Південній Америці та країнах Азії, відрізняються від тих, які прийняті в Європі та США.
Наш центр ближче до Європи: структуру й алгоритм роботи ми цілком перейняли з Німеччини. Німецький досвід – особливо цінний: там найбільше пацієнтів і найбільше клінік, у яких проводять баріатричні операції. У п’яти найбільших баріатричних центрах Німеччини проводять по 500 операцій на рік.
У Сполученому Королівстві оперативне втручання отримує менше 1% тих, кому б могла допомогти баріатрія. Хірурги частково звинувачують лікарів загальної практики і терапевтів у тому, що безпечне, ефективне і вигідне лікування так мало використовується. Лікарі, до яких пацієнти звертаються насамперед, далеко не завжди направляють до них пацієнтів. Водночас у європейських лікарів першої ланки, у місцевих страхових компаній набагато більше розуміння та обізнаності, ніж у медичних фахівців в Україні.
Конгрес збирає близько 3000 делегатів, і навіть найзайнятіші фахівці його не пропускають. Звичайно, серед них є професори, які не надто заглиблюються в те, що відбувається, тому що брати участь їх зобов’язує становище. Але набагато більше делегатів, які прагнуть поділитись досвідом і забрати з собою нові знання. З України на IFSO 2017 було тільки троє хірургів-делегатів. Але для нашої баріатричної служби участь дуже важлива: українських фахівців, які володіють повними й актуальними даними про баріатричну хірургію, практично немає.
