Старша сестра ВАІТ Альона Бондар, анестезіолог-реаніматолог Олег Василіогло, пацієнт Максим Титарчук, завідувач ВАІТ Ігор Йовенко та анестезіолог-реаніматолог Олександр Лохаівський
Історія Максима:
Мені 23 роки, я людина домашня, і підхопив коронавірус, швидше за все, від батьків. Мама працює з дітьми в музичній школі, тато — на м’ясному ринку, і там, і там величезний контакт з оточуючими.
Ми захворіли всією сім’єю, і довгий час намагались лікуватись вдома. Загальна слабкість, температура до 40°C, уколи. Тепер я розумію, що нам не варто було займатись самолікуванням весь цей час.
Через тиждень ми нарешті звернулись до лікарні, але, виявилося, що все не так-то просто: черги на вулиці, бюрократія всередині. На той момент місць в лікарнях області для пацієнтів з коронавірусом практично не залишилось. Ця епопея тривала кілька днів, перш ніж мене госпіталізували в інфекційну в Подільську. На той час я ледве міг говорити і пересуватись. Стан продовжував погіршуватись, ураження легень досягло близько 80%, і стало очевидно, що мене потрібно переводити в іншу лікарню, з добре оснащеною реанімацією. Для цього потрібен був добре обладнаний реанімобіль — і, звичайно, доставляла мене Швидка допомога Odrex.
Все, що я пам’ятаю про час лікування — лиш суцільні галюцинації. До мене звертались — а я не міг відповісти і не розумів, чому. Зате після того, як мене перевели з ШВЛ на самостійне дихання, я оцінив тутешні умови: вони просто відмінні, готельні. Також мені сподобалось збалансоване харчування.
У батьків захворювання пройшло легше, вони бадьоро тримались. У мене — складний випадок. Але я вірю, що з такою підтримкою, як в Odrex, зможуть відновитись навіть найважчі пацієнти.
Пацієнт та завідувач відділенням анестезіології та інтенсивної терапії Ігор Йовенко
Було б дуже добре, якби Odrex був не тільки в Одесі та в передмісті, а й на околиці області — в Подільську, Ізмаїлі. Я думаю, жителі б дуже це б оцінили.
Якщо проаналізувати, то зі мною сталось дуже багато позитивних змін. Я планую уважніше ставитися до свого здоров’я і змінювати свій спосіб життя.
Консультує Олександр Олександрович Степашко, анестезіолог-реаніматолог:
Максима транспортували до нас посеред ночі, на штучній вентиляції легенів, у вкрай важкому стані: з тяжкою дихальною недостатністю, гіпоксією, респіраторним ацидозом. Ми негайно перепідключили пацієнта на наш апарат ШВЛ, почали жорстку вентиляцію з м’язовою релаксацією, під наркозом. Згідно з аналізами у пацієнта була важка гіпоксемія, тобто насичення крові артеріальної киснем. З цього і почалась терапія.
Дуже важливо було постійно змінювати положення пацієнта, на деякий час перевертаючи його на живіт: адже в положенні на спині було дуже важко досягти цільових показників. Тому довготривало, по 12-16 годин, він знаходився в прон-позиції. Ураження легень на КТ в той час вже становило близько 90%.
На четвертий день дещо поліпшились показники вентиляції, пацієнта перевели на трахеостому і поступово почали переводити в свідомість. Скоро Максим вперше зміг подзвонити батькам по відеозв’язку.
На 10-й день прийшов негативний результат ПЛР, отже Максима можна було перевести в звичайну інтенсивну терапію, де терапія продовжилась. Ми змогли поступово зменшити підтримку апарату, зменшити концентрацію кисню. Зрештою, відлучили пацієнта від ШВЛ і перевели в звичайний стаціонар.
Інфекційне навантаження, тривале лікування вдома, супутнє захворювання — ожиріння ІІ ступеня — все це в комплексі призвело до важкого перебігу COVID-19. Але своєчасне звернення колег з Подільська, правильна терапія та догляд, проведені великими зусиллями персоналу Odrex, а також молодий вік пацієнта зробили свою справу: пройшовши цей складний кризовий час з нами, Максим успішно вилікувався.
