Апендицит

Причини запалення:

• обструкція просвіту апендикса, в результаті якого виникає застій вмісту червоподібного відростка та формування замкнутої порожнини (сторонні тіла, копроліти, слизові пробки, гельмінти, калові камені);
• судинні патології, які призводять до розвитку, судинного застою, тромбозу судин, некротизуванню окремих ділянок;
• нейрогенні патології з посиленням перистальтики, підвищеним слизоутворенням та порушеннями мікроциркуляції, перегин та деформація відростка.

Апендикс здійснює захисну функцію організму. Через скупчення в ньому лімфоїдних фолікулів.

Гостре запалення червоподібного відростка трапляється у 7-12% населення всієї планети. При народженні ризик виникнення апендициту дорівнює 15%, а з віком ця цифра зменшується. І після 50-ти років всього 2% населення схильні до цього захворювання.

У розвинених країнах намагались ввести практику з видалення апендикса дитині при народженні, але вона привела лише до того, що діти стали хворіти частіше, більше і важче.

Апендицит можна розділити на три групи:

• гострий ускладнений апендицит,
• гострий неускладнений,
• хронічний. Може виникнути в будь-якому віці. При перших відчуттях дискомфорту або болю в животі варто звернутись до лікаря.

Клінічна картина:

• На початкових етапах — підвищення температури тіла до субфебрильних цифр — 37-38 С, розлад шлунку.
• Біль в животі переважає в 100% випадків. дуже часто — до 70% прикладів — біль починається в епігастрії (верхній частини живота у трикутнику під ребрами). Виражена спочатку різко. Після чого зміщується вниз по правому флангу до підвздошної області.
• У зв’язку з різноманітним анатомічним розташуванням відростка коліки можуть мігрувати по животу. Багато пацієнтів починають приймати анальгетики, але від цього вони тільки посилюються.
• Анорексія (втрата апетиту).
• Нудота, блювота.

Апендицит діагностується в момент нападу.

У жодному разі не можна чекати самостійного зникнення цих ознак або займатись самолікуванням. При розвитку перитоніту хворобливі відчуття починають швидко розповсюджуватись по всьому животу і дуже скоро з’являється його здуття. При цьому часто спостерігається затримка газів та випорожнень. Не можна застосовувати місцево тепло чи холод, приймати анальгетики (знеболюючі препарати), проносні засоби, застосовувати клізми. Все це може порушити звичайний перебіг захворювання або призвести до дуже небезпечних ускладнень.

Несвоєчасне надання кваліфікованої хірургічної допомоги при гострому апендициті може призвести до розвитку тяжких ускладнень, що загрожують життю.

У всіх випадках гострого апендициту потрібна операція. Альтернативи оперативному лікуванню гострого апендициту немає.

Апендектомія може проводитись двома основними способами: лапаротомно та лапароскопічно:

• Лапаротомна (класична) апендектомія – спосіб операції, при якому через розріз 7-11 см у правій здухвинній ділянці проводять видалення запаленого апендикса. Після операції залишається рубець відповідно до довжини розрізу. У стаціонарі пацієнт проводить від 4 до 7 днів, після чого виписується на амбулаторне лікування та спостереження у хірурга поліклініки.
• Лапароскопічна (малоінвазивна) апендектомія — це сучасний спосіб оперативного лікування при якому в черевній стінці робляться маленькі проколи (близько одного сантиметра в діаметрі), через які в черевну порожнину вводиться спеціальне відеообладнання та тонкі інструменти. За допомогою цих інструментів відбувається видалення апендикса. Весь процес операції спостерігається на спеціальному відеомоніторі у збільшеному вигляді, що дозволяє детально бачити операційне поле.

Лапароскопічна апендектомія менш травматична для пацієнта і відповідно, має ряд переваг:

• Кращий косметичний ефект: завдяки тому, що немає великих розрізів, шрамів і післяопераційних рубців на шкірі майже не залишається.
• Значно нижчий ризик виникнення спайок та ускладнень з боку операційної рани.
• Суттєво менший больовим синдромом.
• Скорочується перебування у стаціонарі — усього до 1-3 діб, і скорочується період амбулаторного спостереження — набагато рідше треба навідуватись в клініку для післяопераційного огляду.
• Прискорене відновлення організму: пацієнт швидше і легше повертається до звичних справ.

В Одесі операції з видалення апендициту проводять в Медичному домі Odrex.

Цікавий факт. Середньостатистичний розмір апендикса – 10 см. Книга Гіннеса свідчить, що найбільший апендикс, здобутий хірургічним шляхом лікарем-хірургом Риязом Ахмадом Хокаром 11 червня 2003 року, мав довжину 23,5 см.