Запис на консультації та діагностику, а також результати досліджень у мобільному додатку!

Затримка сечовипускання

Затримка сечовипускання – це патологічний стан, коли після сечовипускання в сечовому міхурі залишається більше 20 мл сечі. Основним суб’єктивним симптомом є почуття неповного випорожнення сечового міхура. Як правило, цей розлад має хронічну форму, розвивається поступово та характеризується виразною тенденцією до погіршення: кількість залишкової сечі постійно збільшується. Через деякий час може навіть настати повна затримка, коли сечовипускання повністю припиняється.

Затримка сечовипускання має причини:

  • захворювання центральної нервової системи, травми та пухлини головного та спинного мозку;
  • простатит, гіперплазія, склероз, рак простати – причини, через які найчастіше розвивається затримка сечовипускання у чоловіків;
  • травми сечостатевої системи;
  • звуження просвіту (структури), пухлини та аномалії сечівника;
  • каміння у сечовому міхурі;
  • проведення операцій на органах малого тазу, трамватичні пологи, аборти та ін.

На тлі хронічної затримки може розвинутись гостра затримка сечовипускання. Вона виникає раптово. У цьому випадку пацієнтові зовсім не вдається помочитися, з’являються такі симптоми, як біль унизу живота, загальна слабкість, іноді підвищення температури тіла, блювання, нудота. Цей стан також може бути наслідком:

  • травм;
  • захворювань та пошкоджень нервової системи;
  • влучення каменів або сторонніх тіл в уретру;
  • стресів;
  • алкогольного сп’яніння;
  • операцій на органах малого тазу та промежини;
  • інтоксикації медикаментами
  • тривалого перебування у лежачому положенні.

Факт. Добова норма сечі, що виділяється, коливається в межах 1-2 л, що відповідає 60-75% від кількості випитої рідини. Щоб вивести з організму всі продукти метаболізму, об’єм сечі має бути не менше ніж 500 мл. Тому людині необхідно споживати щонайменше 800 мл рідини на добу.

Виявлені на ранній стадії причини затримки сечовипускання піддаються лікуванню. Тому перше завдання пацієнта – не терпіти та своєчасно відвідати лікаря. А щоб не хвилюватись щодо правильності поставленого діагнозу та адекватності лікування, рекомендуємо звернутись до фахівців Медичного дому Odrex. Тут знайдуть індивідуальний підхід до кожного пацієнта та нададуть медичну допомогу на найвищому рівні.

Діагностика починається з огляду пацієнта, ретельного вивчення його анамнезу та скарг. Додатково можуть бути призначені аналізи крові та сечі, ультразвукове дослідження. Головне – визначити причину порушення. Саме у її усуненні полягає лікування затримки сечовипускання, яке може бути медикаментозним чи хірургічним залежно від основної проблеми.

Питання – відповідь

Чи трапляються поодинокі епізоди затримки сечовипускання?

У поодиноких випадках можлива періодична затримка сечі, пов’язана з порушенням її відтоку, наприклад, при гіперплазії передміхурової залози у чоловіків. У цьому випадку просвіт сечівника звужений за рахунок збільшеної простати, і спровокувати затримку сечовипускання можуть такі фактори: переохолодження, перерваний статевий акт, прийом алкоголю, перетримання сечі.

Які бувають ускладнення?

Застій сечі сприяє розмноженню мікроорганізмів, тому у ряді випадків розвивається запалення нирок, сечового міхура. Існує ризик виникнення ниркової недостатності, урогенного сепсису. У сечі може виникнути домішка крові (гематурія). Ще одним ускладненням є розрив сечового міхура з наступним перитонітом. Це може статись при гострій затримці сечовипускання внаслідок травми: досить навіть удару животом об плоску поверхню під час падіння.

Що робити з метою профілактики такого розладу?

Основний профілактичний захід – це раніше виявлення захворювань органів сечостатевої системи. Тому пацієнтам слід звертатись до лікаря за першої появи симптомів. Більше того, згідно зі світовими рекомендаціями, всі чоловіки після 45 років повинні щороку проходити огляд у уролога, який включає аналіз сечі та проведення УЗД від верхнього полюса нирок до нижнього полюса яєчок. До групи ризику також відносяться жінки з великою кількістю пологів, абортів в анамнезі, пацієнтки із захворюваннями органів малого тазу та перенесли гінекологічні операції. Вони також повинні регулярно спостерігатись в уролога.

Відгуки