Monthly Archives: August 2023

Отже, це не стільки про медицину та виліковування, скільки про полегшення та підтримку. Абсолютно точно можна сказати, що паліативна допомога — це про любов: любов лікаря до пацієнта, любов близких до хворого.

Сьогодні ми із завідувачкою відділення мобільної паліативної допомоги та первинної допомоги Олександрою Шмуратко-Юрченко розповімо про дуже важливий аспект паліативну — боротьбу з хронічним больовим синдромом.

На жаль, у суспільстві і досі дуже багато упереджень та страхів щодо цих втручань.

• Багато людей впевнені, що біль можна і треба перетерпіти, а також часто грішать знеціненням больового відчуття інших. Але за визначенням IASP, біль — це «неприємне суб’єктивне відчуття і емоційне переживання, пов’язане з наявним або ймовірним ушкодженням тканин, або схожим на нього». Тобто навіть сама дефініція цього поняття дає нам зрозуміти суб’єктивність та складність об’єктивізації болю, можливість виникнення болю навіть без явного ушкодження тканин, а також важливість емоційної складової цього відчуття.

Якщо гострий біль несе адаптивну, захисну функцію — тобто повідомляє вам, що в організмі якась біда і потрібне втручання, — то хронічний біль є дезадаптивним та, не маючи користі, поступово руйнує психіку і впливає на соціальне життя.

• Також існує упередження щодо використання сильнодіючих препаратів: іноді навіть лікарі бояться призначати їх через страх побічних ефектів, звикання чи невміння дозувати, а пацієнти з цих же причин відтягують момент використання знеболювальних, дарма стигматизуючи їх. Адекватна схема знеболення обов’язково враховує всі нюанси, тому при чіткому дотриманні призначень побічні явища мінімізуються.
• Нерідко ігнорується основний документ світу знеболення — сходинки знеболення ВООЗ (analgesic leader). Згідно до нього, знеболення має відбуватися за трьома основними принципами :

By the clock (по годинах) — використання препаратів за схемою погодинно, враховуючи фармакодинамічні особливості, а не тоді, коли вже болить

By the mouth (перорально) — в широкому розумінні цей принцип максимально відтерміновує момент переходу до ін’єкційних форм препаратів, використовуючи пероральний, трансдермальний, буккальний, сублінгвальний тощо шляхи введення ліків

By the leader (сходинковий підхід) — поступовий перехід від простіших неопіоїдних анальгетиків до більш складних та сильних опіоїдних.

• Ще обов’язково згадати про використання ад’ювантних препаратів — це засоби, що здатні підсилювати дію знеболювальних, а також часто мають власний ефект у подоланні деяких видів болю. Це, наприклад, деякі антидепресанти, стероїдні гормональні препарати, протисудомні ліки тощо. На жаль, дуже часто про них забувають та ігнорують, а між тим за ними великий потенціал у знеболенні.

Хронічний больовий синдром обов’язково потребує втручання спеціаліста та уваги. Навіть у разі встановлення невиліковного діагнозу можливо продовжувати максимально повне життя, бути активним та здійснювати свої бажання та прагнення. А лікування больового синдрому починається саме з прийому сімейного лікаря.