Анестезіологія — галузь динамічна і неймовірно різнобічна, як і фахівці, які працюють. Не дивно, що засідання вийшло насиченим: вдалося як розглянути питання операційного стресу, ендотеліальної дисфункції, тромбогеморагічних ускладнень, так і поринути у сторінки історії української анестезіології.
Результати засідання та враження учасників — у нашому відеорепортажі.
Консультує Олена Анатоліївна Усенко, терапевт, кардіолог, кандидат медичних наук
Наслідки гіпертонічної хвороби можуть з’явитися у будь-кого, незалежно від того, як сильно симптоми гіпертонії заважають жити. Але про це мало хто знає – і в результаті нехтують лікуванням. Або припиняють його, як тільки показники тиску приходять в норму. Або лікуються тільки в межах лікарні, але не вдома.
Припиняти приймати ліки – однозначно погана ідея. У кращому випадку, тиск просто повернеться до того значення, що було до лікування. У гіршому – відбудеться синдром відміни, тиск різко підвищиться, і стабілізувати його буде набагато складніше. На жаль, нерідко все зводиться саме до цього: людина відчуває себе добре, припиняє возитися зі здоровим способом життя і прийомом препаратів, в результаті отримуючи гіпертонічний криз або того гірше – інфаркт або інсульт.
Коли з’явився цілодобовий моніторинг тиску, з’ясувалося, що у багатьох тиск вище за все в робочий час. Причин тому кілька: стрес, понаднормові години та виробничі шкідливості (шум, вібрація, низька температура). Причиною гіпертонічної хвороби може бути спадковість. Якщо серед ваших рідних є історії серцево-судинних хвороб, зверніть увагу і на власне здоров’я.
У японців навіть є поняття karōshi – смерть від перестарання на роботі. Найчастіше – через серцево-судинні захворювання.
Гіпертонічний криз може статися через сильні переживання, прийом алкоголю, неадекватне лікування, припинення прийому препаратів і навіть без очевидних причин. Це невідкладний важкий стан: важливо вчасно звернутися за медичною допомогою, та й самим бути готовими допомогти.
У кращому випадку тиск прийде в норму за кілька годин за допомогою регулюючих тиск препаратів. Але в гіршому стрибок тиску може завдати шкоди внутрішнім органам, і тоді вже необхідна госпіталізація до профільного відділення.
Зазвичай гіпертензивний криз проявляється низкою симптомів: біль в грудній клітці, головний біль, запаморочення, порушення слуху або зору, носова кровотеча, нудота, блювота, задишка, почервоніння обличчя, психомоторне збудження (неспокійні рухи), загальмованість і тривога. Людина може втратити свідомість. А іноді кризи супроводжуються аритмією або парестезією – вона проявляється в онімінні, поколювання і повзання мурашок.
Але різке підвищення тиску може статися і без симптомів.
Тиск зараз можна вимірювати де завгодно: на медогляді, в аптеці, в гостях у бабусі. Чужий або власний рівень тиску виміряти не складно:
Якщо показники перевищують 120/80:
Спосіб життя цілком конкретно впливає на тиск: Національний інститут здоров’я та клінічного вдосконалення Великобританії навіть виміряв, на скільки мм рт. ст. падає тиск у гіпертоніків від кожної гарної звички. Як застосувати ці знання в житті?
Автори DASH (Dietary Approaches to Stop Hypertension) радять замість солі додавати в страви спеції, готувати брокколі з лимонним соком або орегано, а рис – з часниковим порошком або карі.
Рідше пропонуйте алкоголь. Для чоловіків допустимо випивати не більше двох чарок міцних спиртних напоїв чи не найбільше 1,5 келиха вина (тобто менше 28 мл чистого спирту). Для жінок – тобто тих, чия вага менше – в два рази менше.
Чого вже точно не потрібно робити людям з гіпертонічною хворобою, так це сидіти на одному місці. Кожна година, проведена сидячи за столом в зігнутому положенні, збільшує ризик гіпертонічної хвороби на 14%. Тому гіпертонікам показані аеробні навантаження (приблизний зниження тиску від них – на 4-9 мм рт. ст.)
Частіше випровожуйте гіпертоніка на вулицю: природа знімає стрес, сонячне світло постачає вітамін D. До вітаміну D сприйнятливі багато клітин, які відіграють важливу роль в серцево-судинній системі.
А стрес знімати обов’язково: він запускає процеси в симпатичної нервової системи, які супроводжуються збільшенням артеріального тиску і частоти серцевих скорочень.
Бібліографія
Guideline for the Prevention, Detection, Evaluation, and Management of High Blood Pressure in Adults, — Journal of the American College of Cardiology, — 2017.
M. A. Rodriguez, S. K. Kumar, M. De Caro. Hypertensive Crisis // Cardiology in review. — 2010. — Vol. 18 (№2).
A. Franczyk, K. Stolarz-Skrzypek, A. Wesołowska, D. Czarnecka. Vitamin D and vitamin D receptor activators in treatment of hypertension and cardiovascular disease // Cardiovascular & Hermatological Disorders Drug Targets. — 2014. — Vol. 14 (№ 1)
T. Krause, K. Lovibond, M. Caulfield, T. McCormack, B. Williams. Management of hypertension: summary of NICE guidance // BMJ (Clinical research ed.). — 2011. — № 343.
T. G. Pickering. Work and Blood Pressure // Medscape. — Access mode: http://www.medscape.com/viewarticle/483505
Лідія Бузян. Підвищений тиск // Ліки для життя. – 2013. – Режим доступу: http://ldzh.ru/content/povyshennoe-davlenie
Міома матки — доброякісне новоутворення, що складається з м’язових клітин. Треба сказати, що як і з будь-якої пухлиною, з нею пов’язано більш ніж достатньо міфів. Наприклад, що лікування – це обов’язкове видалення матки, або, навпаки, що можна обійтися тільки медикаментозною терапією.
А ось серед гінекологів міома — одна з найбільш пильно вивчених тем. Медицині відомо дуже багато про патогенез, діагностику та підходах до лікування, але і пацієнток, які стикаються з захворюванням, чимало. Словом, якщо репродуктивна система – це сад, то інформованість, розсудливість і довірчі відносини з гінекологом – ті інструменти, з якими в ньому працюють.
«Міома матки являє собою досить велику проблему, особливо для молодих дівчат. І, дійсно, ми не завжди йдемо по шляху оперативного лікування. У нас є багато методів консервативного лікування – все залежить від розташування цих вузлів, кількості, розмірів і так далі. Однак саме для таких молодих дівчат дуже важливо прийти вчасно, тоді, коли цей вузол ще не досяг великих розмірів, при яких потрібно більш серйозне оперативне втручання, в тому числі, і з розрізом черевної стінки», — каже Ольга Миколаївна.
Коли у жінки немає симптомів, а ймовірність того, що міома призведе до ускладнень, низька, можна вичікувати і використовувати медикаментозну терапію. Це часто підходить жінкам в період менопаузи, але не нашій пацієнтці. У таких молодих жінок видалення міоматозних вузлів збільшує шанси на вагітність, операція відновлює нормальну анатомію і прибирає місцеві запалення, покращуючи кровообіг.
Кожен зосереджений на своїй ділянці роботи, Ольга Миколаївна керує операційним залом. Хірург прекрасно бачить анатомічні структури, оперує чисто, акуратно і безкровно. «Вшивання місця, з якого ми видалили вузол, відбувається ендоскопічно, за допомогою мікрохірургічних інструментів і сучасного шовного матеріалу, який дозволяє знизити ризики розбіжності швів або розриву матки під час вагітності та пологів», — каже Ольга Миколаївна.
З тих пір, як в хірургії з’явилася лапароскопія, світловоди проносили яскраве світло у внутрішній світ людини, а пізніше крихітні камери почали відправляти зображення назовні. Завдяки цьому хірурги можуть ясно бачити все, що відбувається в людському тілі, не роблячи при цьому великих розрізів, і використовувати мікрохірургічні інструменти.
Здавалося б, операція — а ви нам пропонуєте нею милуватися. Але лапароскопічна міомектомія — не тільки складна, але і красива операція, тому що відновлює функціональність організму жінки.
Консультує Тарас Володимирович Душенчук, офтальмолог вищої категорії, офтальмохірург
Іноді його називають оком серфера – птерігіум і справді часто зустрічається у тих, хто багато займається пляжним спортом. Якщо є можливість цілими днями кататися на хвилях, то хто її упустить? Проте сонце, пісок, вітер і солоні бризки в числі головних причин захворювання. Найбільшої шкоди приносить ультрафіолетове випромінювання, причому воно впливає на зір навіть тоді, коли сонячне світло відбивається від води, піску або снігу. Спровокувати птерігіум можуть і запалення оболонки ока, хронічні кон’юнктивіти, хімічні подразники, генетична схильність, а у дітей птерігіум буває вродженим.
pterygos, грецький – «маленьке крило»
У затоці Уеймея на Гаваях сталося саме радикальне видалення птерігіума, яке тільки можна уявити. Досвідчений серфінгіст, в свої 61 пливучи на максимальній швидкості, всунув обличчя в десятиметрову океанську хвилю, після чого відновив рівновагу і продовжив плисти. Птерігіум зірвало з поверхні ока і рогівка очистилася. Хоча область відриву і запалилася на кілька днів, вона зажила без медичного втручання. Через півроку рецидиву не відбулося.
З птерігіума пов’язано безліч незручностей, про які людина з хорошим зором не здогадується, і небезпек, з-за яких занепокоїтися лікуванням потрібно відразу.
Іноді операція не рекомендована: при виражених запальних процесах, онкологічних захворюваннях, деяких інфекціях, порушення згортання крові, вагітності, венеричних хвороб.
День доведеться походити з пов’язкою на оці. Протягом декількох годин можливі кровотечі з-за того, що птерігіум весь пронизує кровоносними судинами, – але це не страшно, досить змінити пов’язку. У деяких можливий тупий головний біль і підвищена чутливість до яскравого світла. Ще не розсмоктуються шви (а це 7-10 днів), в оці відчувається смітинка.
Ще приблизно два тижні після операції око буде почервонілим. Трохи довше залишиться відчуття дискомфорту, тому що рогівка, з якої видаляється частина птерігіума, – найбільш чутлива оболонка ока. Як тільки рана рогівки гоїться, неприємні відчуття проходять.
Бібліографія
A. Aminlari, R. Singh, D. Liang. Management of Pterygium // EyeNet Magazine — 2010. — Access mode: https://www.aao.org/eyenet/article/management-of-pterygium-2
T .Liu , Y. Liu , L. Xie , X. He , J. Bai. Progress in the pathogenesis of pterygium // Current Eye Research. — 2013. — Vol. 38 (№ 12).
T. G. Campbell. Radical treatment for surfer’s eye // BMJ Case Reports. — 2014. — Access mode: http://casereports.bmj.com/content/2014/bcr-2014-203896.full
Е. В. Мальцев, В. Я. Усов, Н. Ю. Крицуна. Сучасні методи лікування птерігіуму // ОФТАЛЬМОЛОГІЧНИЙ журнал. – 2012. – Т. 3.
Е. С. Прохвачова. Птерігіум: хвороба очей з «пташиним» назвою // Health-UA. – Режим доступу: https://www.health-ua.org/faq/oftalmologiya/350.html
M. Al-Bdour, M.M. Al-Latayfeh. Risk factors for pterygium in an adult Jordanian population // Acta Ophthalmologica Scandinavica. — 2004. — Vol. 82 (№ 1).
Грудень – чудовий час, щоб здати кров. З одного боку, через поширені ГРВІ та грип багато донорів не можуть здавати кров, і в банках крові зменшуються резерви. З іншого, це привід додати ще одну добру справу до списку досягнень, поки інші підбивають підсумки року.
“З Обласною станцією переливання крові ми співпрацюємо давно. Можна сказати, з дня заснування, бо без препаратів крові неможливо уявити собі жодну сучасну хірургічну клініку. Вони нас виручають у скрутну хвилину, але, на жаль, завжди є дефіцит препаратів крові. Тому ми вирішили самотужки організувати свій банк крові, і я сподіваюсь, що це допоможе пацієнтам хоч на якийсь час”, – Юрій Бабинець, головний лікар Медичного дому Odrex.
Як і кілька десятків інших співробітників клініки, Юрій Володимирович теж долучився до акції та став донором.
Донорська кров та її компоненти потрібні завжди. Є така хибна думка: якщо людина має поширену групу крові – наприклад, другу позитивну, яка найчастіше трапляється в європейців, то на станціях переливання її вдосталь, і здавати свою не варто. Насправді ж, якщо друга позитивна часто трапляється серед здорових людей, то також часто вона потрібна і пацієнтам.
Переливання крові постійно потрібне людям з онкологією та захворюваннями крові, недоношеним дітям, мамам, які щойно народили, пацієнтам під час хірургічних втручань, з операціями на серці та тим, кому потрібна невідкладна допомога. Наприклад, за даними Американського Червоного Хреста найбільше переливань роблять пацієнтам з онкозахворюваннями, а на другому місці – із захворюваннями крові.
До речі, стандартний обсяг однієї кроводачі – 450 мілілітрів. Перед цим ще 40 мілілітрів крові в донора додатково беруть для аналізів. Загалом за один раз ви віддасте близько 10% від загального обсягу крові.
Про те, з чого починається донорство, нам розповіла Анна Геннадіївна Сєдова, завідувачка відділу заготівлі крові Обласної станції переливання крові:
“Спочатку донора ми перевіряємо за картотеками. У нас їх три: щодо гепатиту, ВІЛ і сифілісу. Обов’язково визначаємо групу крові та гемоглобін. Далі лікар-терапевт проводить передтестове консультування: він дивиться лімфовузли, тиск, пульс, призначає дозу здачі та проводить опитування. Надалі донор харчується і ми забираємо кров. Максимально допустима доза при цьому – 450 мл. Після здачі крові, звісно ж, найкраще відпочивати, їсти і пити можна все”.
Дуже важливо якомога швидше розпрощатись з ідеєю, що здавати кров – це боляче і неприємно. Щоб дізнатись, якими будуть відчуття, достатньо вщипнути себе за внутрішній бік ліктьового згину. А ще здача крові – безпечна завдяки одноразовим і стерильним системам, які розпаковують у присутності донора.
Ще буває, що добра справа – здавати кров – обертається на користь для самого донора. Один такий випадок рік тому описував BMJ Case Reports. 83-річний чоловік регулярно здавав кров протягом двадцяти років. Набагато пізніше він дізнався, що цей прояв доброти оберігав його від проявів спадкового захворювання. У чоловіка був спадковий гемохроматоз – порушення обміну заліза. Єдиний спосіб лікування цього захворювання – вилучення зайвого заліза з організму, що чоловік і робив протягом багатьох років донорства.
“Нам справді потрібно дуже багато крові, тому що дуже багато нужденних: вагітні, поранені в АТО, пацієнти в лікарнях. Ми задоволені, що нас підтримали і нас прийняли”, – Анна Геннадіївна Сєдова, завідувачка відділу заготівлі крові Обласної станції переливання крові
Звісно, нам є куди рости: за рік на тисячу українців припадає 13,3 порцій крові, тоді як у розвинених країнах – 32,1 донацій. До наступного Дня донора!
Нещодавно вчені з університету Гельсінкі з’ясували, як саме музичні навички впливають на формування слуху. Відповідь — не очевидним чином: усе залежить від того, яка мова у музиканта рідна. Щоб розібратись, доктор Кейтлін Доусон провела серію аудіювання та електрофізіологічних записів активності стовбура мозку. І виявила, що заняття музикою справді покращують слухові функції. Але розмовляючі фінською музиканти краще розрізняють довгі і короткі звуки, розмовляючі німецькою теж, але меншою мірою. А от у тих, чия рідна мова — мандаринська, музичні навички ніяк не покращували сприйняття частоти звуку.
Але займатися музикою з дитинства корисно не тільки для слуху. Вчені з Південно-Каліфорнійського університету з’ясували, що у дітей, які займаються музикою, більше нейронних зв’язків у білій речовині та мозолистому тілі. І під час вирішення інтелектуальних завдань у музикантів задіяна більша частина мозку, ніж у дітей у контрольній групі.
Невже від уроків музики одні плюси? Як би не так. Голландські вчені досліджували внутрішньоочний тиск у музикантів, які грають на духових інструментах. Після гри тиск у оці у музикантів значно зростав, причому у професіоналів — сильніший, ніж у любителів. Але справді тривожним виявився той факт, що найсильніше тиск зростав у музикантів з глаукомою, тим самим погіршуючи її перебіг. Ці дані, по-перше, можуть вплинути на вибір терапії для музикантів з глаукомою, по-друге, на вибір тих, хто збирається зайнятись музикою.
А що, якщо грати на трубі чи тромбоні якось немає бажання? Навіть те, як ми притоплюємо в такт, є цінністю для науки. У Монреальському неврологічному інституті Університету Макгілл вирішили перевірити, як те, що ми рухаємось у такт музиці, впливає на наш слух — такі дані стануть у пригоді для лікування людей з порушеннями мови та слуху. Виявилося, що рухова система покращує сприйнятливість до звуку. Це тому, що у слухову кору надходять нейронні коливання з лівої сенсомоторної кори, покращуючи нашу здатність розпізнавати складні звукові потоки. Let’s dance!
