Антибиотикорезистентность или устойчивость к антибиотикам — одна из наиболее серьезных угроз для здоровья человечества. Данная проблема возникает ввиду неправильного использования антибиотиков.
Простые правила приема антибиотиков, которые, обеспечат их работоспособность на долгие годы:
• принимать антибиотики необходимо по назначению врача,
• антибиотики принимают не при каждой болезни,
• необходимо обязательно выдерживать курс назначения антибиотиков и кратность их приема.
Об этом нам рассказывает Светлана Козлова — заведующая отделением педиатрии.
Про те, як не заробити перелом у ожеледицю, на лижах чи на ковзанці, в ефірі 7 каналу Тетяна Мілімко поспілкувалася з Василем Фізором — ортопедом-травматологом Медичного дому Odrex.
• Які травми характерні для зимового періоду і хто страждає найбільше?
• Як лікують переломи?
• Як правильно падати?
• Коли слід звернутись до травматолога?
• Що потрібно знати, вирушаючи на активний відпочинок?
Чому українська кардіохірургія — це те, чим варто пишатися
Сьогодні українські кардіохірурги не тільки вчаться, але і вчать, стають новаторами, щорічно проводять сотні операцій малоінвазивним способом.
Ми раді бути частиною цього — і сьогодні проводимо шунтування серця через міні-доступ на робочому серці (саме таку операцію провели Анатолію). Раніше ця методика завжди застосовувалася на зупиненому серці за допомогою периферичної канюляціі. А на робочому серці можна було шунтувати тільки передню поверхню серця. Тепер же ми можемо позиціювати ту область, де потрібно шунтування, не зупиняючи при цьому серце — далі розповімо, що дає пацієнтам ця методика.
Міні-інвазивна операція на робочому серці
Ми зустрічаємося з Анатолієм біля перев’язувальної в хірургії: чоловік прийшов на останню перев’язку. З моменту його операції пройшло всього 10 днів, а він вже шостий день як вдома. Швидкий підйом на ноги, відсутність помітних слідів операції — це те, що додає впевненості пацієнтам, які вирішуються на операцію. Більшості з нас дуже важливо зберегти можливість самостійно себе обслуговувати, швидко відновитися, швидко повернутися до фізичних навантажень і знову сісти за кермо. Навіть коли хвороба — дуже важка, нам важливо зберегти звичний темп життя.
Для пацієнтів кардіохірурга Дмитра Турлюка це можливо завдяки методиці — шунтування на робочому серці за допомогою міні-доступу. Операція Анатолія по-своєму унікальна: шунтування задньої поверхні серця, без його зупинки, провели вперше в Україні.
Кардіохірург Анастасія Давиденко, асистент Дмитра Турлюка, розповідає про плюси операції:
Пацієнти після такої операції повертаються до звичних навантажень в першу ж добу. Якщо при стернотомії обмежують фізичну активність: підйом важких предметів, об’ємні спортивні навантаження і так далі — до зрощення кістки, то у пацієнтів після міні-доступу таких обмежень немає. Завдяки міні-доступу не потрібен бандаж, і пацієнти не обмежені фізично.
Розрізи невеликі, і в цілому — їх менше, ніж при стандартному шунтуванню. Операція виконується через невеликий розріз під грудьми близько 5 см. Без зупинки серця, без периферичної канюляціі — тобто без додаткових розрізів на стегні й в області шиї (як при міні-інвазивному коронарному шунтуванні зі штучним кровообігом).
Пацієнтів не турбує післяопераційний біль. Це заслуга анестезіологів, які під УЗД-контролем виконують грудну високу паравертебральную або епідуральну блокаду. Максим Павловський, керівник підрозділу ВІІТ Клініки Серця, вважає за краще паравертебральную блокаду або блокаду м’язів, випрямляє хребет: немає впливу на післяопераційне навантаження серця і, відповідно, на гемодинаміку. Блокади дозволяють пацієнтам уникнути великих доз опіатів, легеневих ускладнень, проблем з гіпертензією. Легеня розправляється, і пацієнти раніше починають нормально дихати. Адекватні дихання і кашель без больового синдрому збільшують післяопераційний комфорт і допомагають одужувати швидше.
Історія Анатолія
Ще п’ять років тому пацієнт і хірург жили в тисячах кілометрів один від одного. Але обидва не так давно переїхали до Одеси — і зустрілися в найпотрібніший момент.
Коронарографія показала, що в Анатолія вражена передня низхідна артерія — найбільш життєво важлива. При цьому вона виявилася дуже дрібною (близько 1,25 мм, дуже гіпоплазована) — багато кардіохірургів вважають, що такі артерії не підлягають шунтуванню, і не спроста. А ось задня міжшлуночкова артерія була добре виражена, залишати її нешунтованою було б недобре.
Операція: як зробити через розріз в 5 см те, що зазвичай роблять через розріз в 30 см
Для того, щоб хірурги зробили необхідний доступ, потрібно «вимкнути» ліву легеню: анестезіологи виконують інтубацію трахеї двухпросвітною трубкою або використовують
бронхіальний блокатор, і проводять одне-легеневу штучну вентиляцію легенів.
У такій вентиляції легенів є багато нюансів: зростає ризик баротравми, волютравми, існує ризик розвитку гіпоксії, тому вентиляція повинна бути протективною — максимально безпечною.
Коли анестезіолог «вимикає» одне з легенів пацієнта, кардіохірурги ставлять торакопорти: через один троакар встановлюється відеокамера, через другий проводиться сама маніпуляція. Асистенти виводять в експозицію грудну і променеву артерії, які Дмитро Вікторович використовуватиме для шунтів. Грудна артерія знаходиться досить-таки високо: через маленький отвір важко переглянути вглиб і скоагульовати все гілки. Методика міні-доступу дозволяє зробити це через мінімальний розріз, під відеоасситенціею.
Свобода від болю
Відсутність адекватного знеболення дискредитувало б мініінвазивний метод шунтування. Біль може бути навіть сильніше, ніж при стернотомії. Для того, щоб хірургу дістатися до серця, при таких операціях проводиться однолегенева штучна вентиляція легенів. Легеня повинна розправитися після операції. Це здебільшого завдання і самого пацієнта. Через больовий синдром пацієнти «жаліють себе», не можуть адекватно дихати і кашляти. Відповідно в післяопераційному періоді можуть бути респіраторні проблеми (ателектаз легкого).
Тому, щоб пацієнт після операції прокинувся без болю, наші анестезіологи-реаніматологи використовують мультимодальний підхід і регіонарні методики знеболювання.
Ми працюємо за принципами fast-track хірургії. До, під час і після операції робимо все, щоб скоротити час, необхідний для повної реабілітації.
«У нас дружиною не було сумнівів», —- розповідає Анатолій. «Просто між собою ми все обговорили, а Дмитро Вікторович переконав, що операція необхідна і зовсім не страшна. Після операції до мене постійно заходили лікарі та медсестри, а я їм кажу: “Не хочеться вас вночі турбувати”. На що вони говорять: “Це наша робота. Треба — значить турбуйте. Кличте “. Ставлення до людей тут дуже гарне».
Коли рука або нога лежачого пацієнта довгий час знаходиться в одному і тому ж положенні, м’язи і зв’язки коротшають, їх еластичність втрачається.
Провідним механізмом синдрому больового плеча є перерозтягнення капсули плечового суглоба під дією сили тяжіння паралізованої руки. Воно виникає внаслідок паралічу м’язів і ослаблення корсетуючої функції плечового суглоба.
У таких випадках рентгенівські знімки показують виходження головки з суглобової щілини навіть через кілька років після інсульту.
Порушення проявляється двома важливими симптомами: болем і контрактурами (обмеження в рухливості суглоба). Біль локалізується переважно в плечовому суглобі, надпліччі, плечі, лопатці та шиї. Вона посилюється в нічний час і при зміні погоди, а також при русі, особливо при відведенні руки або при її закладанні за спину. Друга група симптомів пов’язана з контрактурами м’язово-зв’язкового апарату в області плечового суглоба. Це призводить до різкого обмеження відведення руки в сторону і вгору, вперед і вгору, при закладі руки за спину, за голову.
Чому зростає м’язовий тонус?
Першопричина — значне пошкодження головного мозку. Слідом за цим грає роль активізація шийних тонічних рефлексів в результаті тривалого положення на спині. Також перенапруження в м’язах може виникати через надмірну силу при сидінні без достатньої підтримки при поганій рівновазі і в момент вставання з низького ліжка, а ще — через роздратування долонної поверхні.
М’язовий тонус підвищує будь-який дискомфорт: холод, біль (у тому числі і від ін’єкцій), відчуття брудного тіла, пролежні. До цього додаються психологічні чинники — сором від порушення приватності, страх перед падінням і болем.
Медичний персонал, надалі доглядають, починаючи з моменту розвитку паралічу повинні створити потерпілому від інсульту комфортні умови, адже холод, порушення приватності, надмірні зусилля при сидінні без підтримки або при вставанні з дуже низького ліжка, травми — все це погіршує ситуацію. Біль заважає відновленню навичок, призводить до остраху руху.
Людина стає залежною від оточення, зростають загальні стресові прояви — поганий настрій і порушення сну.
Що допоможе знизити больовий синдром?
У Медичному домі Odrex застосовується комплексний підхід. Як протибольове лікування використовується:
Правильне позиціонування пацієнта після інсульту кожні 2 години. Ортопедична підтримка плеча:
У положенні сидячи — подушкою.
У положенні стоячи і при ходьбі використовувати косиночні бандажі, плечові ортези, слінги.
Фізичні вправи для реабілітації після інсульту. Навантаження повинні посилюватися поступово, а прогрес не повинен гальмуватися.
Не цілком правильний догляд може призвести до травмування. Серед помилок:
тягнути пацієнта за руку
піднімати руку за кисть;
допомагати при ходьбі, утримуючи за руку;
підтягувати в кріслі ззаду.
неправильні пасивні рухи в плечовому суглобі;
Як біль перешкоджає відновленню?
Цей тяжкий симптом не дає можливості використовувати вже наявні навички і купувати нові, знижує реакції рівноваги, а це значить — хворий може боятися рухатися. Людина стає залежною від оточуючих, що посилює такі загальні стресові прояви, як поганий настрій і порушений сон.
Коли починати терапію?
Кращі результати спостерігаються, якщо лікування проводиться на самому початку розвитку больового синдрому, коли тільки з’являється невелика припухлість в області суглоба, а також нерізко хворобливість при активних і пасивних рухах і при натисканні.
Разом з тим в неврологічній практиці часто спостерігаються так звані «запущені» випадки, коли на ранніх етапах розвитку больового синдрому в плечі вищевказані методи не застосовувалися. Це обумовлює необхідність подальших досліджень по реабілітації хворих з постінсультним болем в суглобах.
Що потрібно робити, щоб відновити функцію плеча?
Тренування навичок самообслуговування. Звичайно, хворому потрібна допомога, але це не означає, що треба прагнути попередити кожен його крок. Зайва опіка заважає відновленню рухів. Намагайтеся частіше залучати хворого до виконання посильної домашньої роботи. Бажано, щоб всі це він робив по можливості хворою рукою або за її участю. Коло обов’язків розширюйте поступово, при цьому необхідно домагатися, щоб ті чи інші посильні доручення хворий виконував сам.
Улюблена справа і реабілітація?
Арт-терапія у вигляді малювання, ліплення та інших занять широко застосовується при рухових розладах. Сеанси реабілітації стабілізують емоційний стан, дають можливість повернути координаційні навички, покращують дрібну моторику.
Що не можна і що потрібно робити при реабілітації
Що НЕ МОЖНА робити
Використовувати методику «лікування становищем» по С. І. Уварова-Якобсон 1941 року.
Піднімати руку за дистальний відділ (кисть).
Підтягувати пацієнта, який сидить в кріслі, за пахви.
Використовувати кистьовий еспандер.
Що потрібно робити
Рано активізувати хворого.
Пам’ятати, що біль і спастичність легше попередити, ніж лікувати.
Завжди берегти плече.
Стежити за постійним використанням всіх можливостей руки в повсякденному житті.
О самом простом и эффективном способе защиты от вирусов и других вредоносных микроорганизмов нам рассказал Игорь Йовенко — заведующий отделением анестезиологии и интенсивной терапии, анестезиолог-реаниматолог..
Почему, к примеру, нельзя трогать лицо руками? Через поры кожи в наш организм легко перебираются различные микробы, которые в больших количествах живут на руках — для них это самый простой маршрут. Помните, что мытье рук по рекомендациям ВОЗ должно длиться от двадцати секунд до минуты.
