Всесвітній день боротьби з інсультом: два кейси чергового невролога
Кейс перший: про важливість часу та уважності
Пацієнтці К. 73 роки, і до приймального відділення Odrex вона потрапила після того, як родичі помітили зміни мови, слабкість та утруднення рухів у правих кінцівках. Але в момент, коли Лариса Андріївна провела огляд, симптоми вже зникли, та водночас спостерігалися значно підвищені показники артеріального тиску.
Після цього пацієнтці одразу ж провели КТ головного мозку. За результатами — жодних патологічних процесів та утворень, за винятком характерних вікових змін.
Тоді в пацієнтки запідозрили ТІА (транзиторна ішемічна атака). Це один із найпідступніших діагнозів у неврології: симптоматика може повернутися знову в короткі терміни, і зі зворотного неврологічного дефіциту перерости в повноцінний ішемічний інсульт, що передбачає інфаркт мозку — фактично смерть клітин мозку.
Ризики повторного виникнення були особливо високі у К., з огляду на вік, що супроводжує серцево-судинну патологію жінки за допомогою ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету. Тому лікар одразу ж пояснила родичам ризики, рекомендувала шпиталізацію — мінімум на добу — та КТ-ангіографію судин головного мозку.
Несподівано, за 5 хвилин картина неврологічного дефіциту відновилася, у пацієнтки повністю порушилася мова, були відсутні рухи в правих кінцівках, поступово порушився рівень свідомості. Негайно була виконана КТ-ангіографія судин головного мозку, за результатами якої підтвердилася закупорка судини мозку, що починається, — просвіту сегмента А1 лівої передньої мозкової артерії.
Упродовж наступних 15 хвилин пацієнтці виконали процедуру тромболітичної терапії.
Як неврологи, ми використовуємо шкалу NIHSS (National Institutes of Health Stroke Scale) і розраховуємо за нею рівень тяжкості інсульту. У К. до початку терапії вага оцінювалася в 13 балів, а після проведення тромболізису й добового спостереження — 0 балів. Уже наступного дня пацієнтка була в гарному настрої та ясній свідомості, без неврологічної симптоматики, з відновленими мовленням та рухами, з усмішкою на обличчі.
Тому так важливо не пропускати серйозних симптомів навіть тоді, коли вони швидко зникають і діяти швидко.
Кейс другий: чому не потрібно списувати погану пам’ять на вік
85-річна А. скаржилась на різке порушення пам’яті. Лікар Овчаренко дізналася, що порушення пам’яті прогресувало досить швидко й різко, пацієнтка не могла згадати імена близьких їй людей, назви предметів — через що значно порушилася комунікація з хворою, адже жінка просто не могла згадати та підібрати слова.
З анамнезу відомо, що пацієнтка має фактори ризику розвитку ішемічного інсульту: гіпертонічну хворобу та цукровий діабет другого типу.
З огляду на вік А. порушення пам’яті можуть сприйматись, як характерна забудькуватість вікових людей. Через це шпиталізація відбулася не спочатку від появи симптомів.
Упродовж детального огляда ніякого неврологічного дефіциту не виявлено, крім порушення пам’яті, інші іменники, а також виражене порушення короткочасної пам’яті. У цей момент лікар запідозрила ураження гіпокампа — дуже важливої структури головного мозку, необхідної для запам’ятовування нової інформації.
МРТ підтвердила діагноз: гостре порушення кровообігу головного мозку за ішемічним типом у басейні передньої артерії судинного сплетення в зоні гіпокампу зліва.
Тут же ми розпочали відповідну терапію та намітили шлях подальшої реабілітації пацієнтки А.
Чому так важливий гіпокамп і чим небезпечне його ураження?
Він є однією з провідних частин лімбічної системи нашого мозку, відповідальної за людські поведінкові реакції, за емоції, частково регулюючи взаємодію нашого організму з оточенням і, звичайно, за пам’ять, як спочатку короткочасну, так і за перетворення короткочасної в довготривалу. Усе це кропітка, щомиті робота наших нейронів шляхом різних нейробіохімічних процесів. У тому числі — те, що відбувається в колах Пейпеца й Наута: саме вони мають величезне значення в здатності людини запам’ятовувати нову інформацію, навчатися, контролювати свої емоції та поведінку залежно від умов.
Нам досить легко пропустити та не помітити подібні симптоми в старших родичів, адже з віком порушення пам’яті характерні для багатьох. Тут важливо було звернути увагу на швидкість прогресування порушення пам’яті та на те, що першими були забуті імена найближчих. Саме це має серйозно насторожити та спонукати звернутися за медичною допомогою.
Тому поважність до наших вікових родичів та найменших змін у їхній поведінці така важлива й необхідна.
