Запис на консультації та діагностику, а також результати досліджень у мобільному додатку!

Monthly Archives: грудня 2017

Як лікувати птерігіум

Опубликовано: 11.12.2017 о 09:42

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

pterygium-header2x

Консультує Тарас Володимирович Душенчук, офтальмолог вищої категорії, офтальмохірург

Іноді його називають оком серфера – птерігіум і справді часто зустрічається у тих, хто багато займається пляжним спортом. Якщо є можливість цілими днями кататися на хвилях, то хто її упустить? Проте сонце, пісок, вітер і солоні бризки в числі головних причин захворювання. Найбільшої шкоди приносить ультрафіолетове випромінювання, причому воно впливає на зір навіть тоді, коли сонячне світло відбивається від води, піску або снігу. Спровокувати птерігіум можуть і запалення оболонки ока, хронічні кон’юнктивіти, хімічні подразники, генетична схильність, а у дітей птерігіум буває вродженим.

pterygos, грецький – «маленьке крило»

Лікарі були в шоці, коли цей чоловік …

У затоці Уеймея на Гаваях сталося саме радикальне видалення птерігіума, яке тільки можна уявити. Досвідчений серфінгіст, в свої 61 пливучи на максимальній швидкості, всунув обличчя в десятиметрову океанську хвилю, після чого відновив рівновагу і продовжив плисти. Птерігіум зірвало з поверхні ока і рогівка очистилася. Хоча область відриву і запалилася на кілька днів, вона зажила без медичного втручання. Через півроку рецидиву не відбулося.

pterigium-wave2x

До чого потрібно бути готовим, якщо у вас птерігіум

З птерігіума пов’язано безліч незручностей, про які людина з хорошим зором не здогадується, і небезпек, з-за яких занепокоїтися лікуванням потрібно відразу.

  • Зір. Коли птерігіум розростається, знижується гострота зору і з’являється затуманення погляду можуть розвиватися астигматизм і диплопія – роздвоєння предметів. Рідкісні випадки: витончення ділянок рогівки малигнизация (злоякісне переродження) тканин предметне зір зникає, коли птерігіум повністю закриває зіницю.
  • Дискомфорт. З’являються роздратування і сльозливість, набряк, свербіж, сухість, відчуття чужорідного тіла в оці, незручність в носінні лінз.
  • Естетика. Чим більше зростає крилоподібна пліва, тим менше естетичною вона стає через почервоніння і рубцевих змін кон’юнктиви і рогівки.

Як вилікуватися

Іноді доводиться робити операцію. Видалення триває близько 10-15 хвилин, під місцевою анестезією (пацієнту капають знеболюючі краплі). Основний метод – висічення птерігіума. Пліву січуть лезом, а дефект заміщають здоровою тканиною кон’юнктиви самого пацієнта (кон’юнктивальний аутотрансплантат). Птерігіум – рецидивуюче захворювання і рецидиви трапляються досить часто. Більшість з них – в перші 6-12 місяців після операції. Якщо після видалення птерігіум знову з’явився, потрібна ще одна операція. А для профілактики рецидиву можуть призначити мітоміцин С, β-опромінення, фотодинамічної терапії та інші методи.

Іноді операція не рекомендована: при виражених запальних процесах, онкологічних захворюваннях, деяких інфекціях, порушення згортання крові, вагітності, венеричних хвороб.

Що буде після операції

День доведеться походити з пов’язкою на оці. Протягом декількох годин можливі кровотечі з-за того, що птерігіум весь пронизує кровоносними судинами, – але це не страшно, досить змінити пов’язку. У деяких можливий тупий головний біль і підвищена чутливість до яскравого світла. Ще не розсмоктуються шви (а це 7-10 днів), в оці відчувається смітинка.

Ще приблизно два тижні після операції око буде почервонілим. Трохи довше залишиться відчуття дискомфорту, тому що рогівка, з якої видаляється частина птерігіума, – найбільш чутлива оболонка ока. Як тільки рана рогівки гоїться, неприємні відчуття проходять.

Що робити, щоб птерігіум не з’являвся, не повторювався або не зростав

  • Вибирати сонцезахисні окуляри з високим рівнем захисту – UV 400 (від інтенсивності забарвлення лінз це не залежить). Ті, що вже є, можна перевірити у оптика на спеціальному приладі – спектрофотометрі.
  • Консультуватися з лікарем про те, як зволожувати очі. Для цього є різні гелі і краплі на кшталт «штучної сльози», а після операції можуть прописати мітоміцин С.
  • У тих, хто працює на вулиці, птерігіум розвивається в п’ять з половиною разів частіше. Тому час роботи і занять спортом потрібно носити спеціальні окуляри. Вело-окуляри, окуляри для катерів і човнів або захисні окуляри потрібні, коли уникнути особливо запилених і сонячних умов не виходить.
  • Дозоване зорове навантаження і здорове харчування зайвими не будуть. А вправи для очей не займають багато часу і їх не складно робити.
fox-pterig

Бібліографія

A. Aminlari, R. Singh, D. Liang. Management of Pterygium // EyeNet Magazine — 2010. — Access mode: https://www.aao.org/eyenet/article/management-of-pterygium-2

T .Liu , Y. Liu , L. Xie , X. He , J. Bai. Progress in the pathogenesis of pterygium // Current Eye Research. — 2013. — Vol. 38 (№ 12).

T. G. Campbell. Radical treatment for surfer’s eye // BMJ Case Reports. — 2014. — Access mode: http://casereports.bmj.com/content/2014/bcr-2014-203896.full

Е. В. Мальцев, В. Я. Усов, Н. Ю. Крицуна. Сучасні методи лікування птерігіуму // ОФТАЛЬМОЛОГІЧНИЙ журнал. – 2012. – Т. 3.

Е. С. Прохвачова. Птерігіум: хвороба очей з «пташиним» назвою // Health-UA. – Режим доступу: https://www.health-ua.org/faq/oftalmologiya/350.html

M. Al-Bdour, M.M. Al-Latayfeh. Risk factors for pterygium in an adult Jordanian population // Acta Ophthalmologica Scandinavica. — 2004. — Vol. 82 (№ 1).

День донора в Медичному домі Odrex

Опубликовано: 07.12.2017 о 16:56

Автор:

Категории: Блог,Новини

Тэги:

24799401_936462999840909_7434604049397480700_o

Грудень – чудовий час, щоб здати кров. З одного боку, через поширені ГРВІ та грип багато донорів не можуть здавати кров, і в банках крові зменшуються резерви. З іншого, це привід додати ще одну добру справу до списку досягнень, поки інші підбивають підсумки року.

“З Обласною станцією переливання крові ми співпрацюємо давно. Можна сказати, з дня заснування, бо без препаратів крові неможливо уявити собі жодну сучасну хірургічну клініку. Вони нас виручають у скрутну хвилину, але, на жаль, завжди є дефіцит препаратів крові. Тому ми вирішили самотужки організувати свій банк крові, і я сподіваюсь, що це допоможе пацієнтам хоч на якийсь час”, – Юрій Бабинець, головний лікар Медичного дому Odrex.

Як і кілька десятків інших співробітників клініки, Юрій Володимирович теж долучився до акції та став донором.

blog-2017-dec-donor-day-03

Донорська кров та її компоненти потрібні завжди. Є така хибна думка: якщо людина має поширену групу крові – наприклад, другу позитивну, яка найчастіше трапляється в європейців, то на станціях переливання її вдосталь, і здавати свою не варто. Насправді ж, якщо друга позитивна часто трапляється серед здорових людей, то також часто вона потрібна і пацієнтам.

Переливання крові постійно потрібне людям з онкологією та захворюваннями крові, недоношеним дітям, мамам, які щойно народили, пацієнтам під час хірургічних втручань, з операціями на серці та тим, кому потрібна невідкладна допомога. Наприклад, за даними Американського Червоного Хреста найбільше переливань роблять пацієнтам з онкозахворюваннями, а на другому місці – із захворюваннями крові.

До речі, стандартний обсяг однієї кроводачі – 450 мілілітрів. Перед цим ще 40 мілілітрів крові в донора додатково беруть для аналізів. Загалом за один раз ви віддасте близько 10% від загального обсягу крові.

blog-2017-dec-donor-day-02

Про те, з чого починається донорство, нам розповіла Анна Геннадіївна Сєдова, завідувачка відділу заготівлі крові Обласної станції переливання крові:

“Спочатку донора ми перевіряємо за картотеками. У нас їх три: щодо гепатиту, ВІЛ і сифілісу. Обов’язково визначаємо групу крові та гемоглобін. Далі лікар-терапевт проводить передтестове консультування: він дивиться лімфовузли, тиск, пульс, призначає дозу здачі та проводить опитування. Надалі донор харчується і ми забираємо кров. Максимально допустима доза при цьому – 450 мл. Після здачі крові, звісно ж, найкраще відпочивати, їсти і пити можна все”.

Дуже важливо якомога швидше розпрощатись з ідеєю, що здавати кров – це боляче і неприємно. Щоб дізнатись, якими будуть відчуття, достатньо вщипнути себе за внутрішній бік ліктьового згину. А ще здача крові – безпечна завдяки одноразовим і стерильним системам, які розпаковують у присутності донора.

blog-2017-dec-donor-day-05

Ще буває, що добра справа – здавати кров – обертається на користь для самого донора. Один такий випадок рік тому описував BMJ Case Reports. 83-річний чоловік регулярно здавав кров протягом двадцяти років. Набагато пізніше він дізнався, що цей прояв доброти оберігав його від проявів спадкового захворювання. У чоловіка був спадковий гемохроматоз – порушення обміну заліза. Єдиний спосіб лікування цього захворювання – вилучення зайвого заліза з організму, що чоловік і робив протягом багатьох років донорства.

“Нам справді потрібно дуже багато крові, тому що дуже багато нужденних: вагітні, поранені в АТО, пацієнти в лікарнях. Ми задоволені, що нас підтримали і нас прийняли”, – Анна Геннадіївна Сєдова, завідувачка відділу заготівлі крові Обласної станції переливання крові

Звісно, нам є куди рости: за рік на тисячу українців припадає 13,3 порцій крові, тоді як у розвинених країнах – 32,1 донацій. До наступного Дня донора!

Тромбоэмболия: спасение пациентки в Odrex

Опубликовано: 05.12.2017 о 00:03

Автор:

Категории: Блог,Відео

Тэги:

Вибачте цей текст доступний тільки в “Русский”.

https://www.youtube.com/watch?v=ShRQtBOvmSk

Диагноз «тромбоэмболия легочной артерии» — один из самых опасных. Но тромбы удалось оперативно растворить — в итоге к Ларисе Ревчук вернулось здоровье.

Наши врачи — это, прежде всего, грамотные тактики. И тактический бой они ведут с болезнью. Всегда действуют быстро, но продуманно и не дают себе права на ошибку. Рассудительно принимающие решения и внимательные по отношению к каждому.

В отделении интенсивной терапии не знают слово «безразличие», здесь важен каждый вдох-выдох поступившего больного. Команда Odrex не желает мириться с теми кознями, которые довольно часто строит человеку организм. И успешно выводит пациентов на путь реабилитации.

Подробнее о лечении тромбозов и тромбофлебитов в Odrex читайте на нашем сайте: тромбоз и тромбофлебит.

Як музика змінює наш мозок

Опубликовано: 04.12.2017 о 16:08

Автор:

Категории: Блог,Новини

Тэги:

blog-2017-dec-musicians2x

Нещодавно вчені з університету Гельсінкі з’ясували, як саме музичні навички впливають на формування слуху. Відповідь — не очевидним чином: усе залежить від того, яка мова у музиканта рідна. Щоб розібратись, доктор Кейтлін Доусон провела серію аудіювання та електрофізіологічних записів активності стовбура мозку. І виявила, що заняття музикою справді покращують слухові функції. Але розмовляючі фінською музиканти краще розрізняють довгі і короткі звуки, розмовляючі німецькою теж, але меншою мірою. А от у тих, чия рідна мова — мандаринська, музичні навички ніяк не покращували сприйняття частоти звуку.

Але займатися музикою з дитинства корисно не тільки для слуху. Вчені з Південно-Каліфорнійського університету з’ясували, що у дітей, які займаються музикою, більше нейронних зв’язків у білій речовині та мозолистому тілі. І під час вирішення інтелектуальних завдань у музикантів задіяна більша частина мозку, ніж у дітей у контрольній групі.

Невже від уроків музики одні плюси? Як би не так. Голландські вчені досліджували внутрішньоочний тиск у музикантів, які грають на духових інструментах. Після гри тиск у оці у музикантів значно зростав, причому у професіоналів — сильніший, ніж у любителів. Але справді тривожним виявився той факт, що найсильніше тиск зростав у музикантів з глаукомою, тим самим погіршуючи її перебіг. Ці дані, по-перше, можуть вплинути на вибір терапії для музикантів з глаукомою, по-друге, на вибір тих, хто збирається зайнятись музикою.

А що, якщо грати на трубі чи тромбоні якось немає бажання? Навіть те, як ми притоплюємо в такт, є цінністю для науки. У Монреальському неврологічному інституті Університету Макгілл вирішили перевірити, як те, що ми рухаємось у такт музиці, впливає на наш слух — такі дані стануть у пригоді для лікування людей з порушеннями мови та слуху. Виявилося, що рухова система покращує сприйнятливість до звуку. Це тому, що у слухову кору надходять нейронні коливання з лівої сенсомоторної кори, покращуючи нашу здатність розпізнавати складні звукові потоки. Let’s dance!