Артроскопія колінного суглоба — про сучасність, легкість та швидкість
Данило Варакута, воротар ФК «Чорноморець», та Костянтин Палагнюк, завідувач відділення ортопедії та травматології Odrex
Біль у коліні: консультація, діагностика та рішення
Найрозповсюдженіша проблема з колінним суглобом — розрив меніску — хрящової прокладки, яка є амортизатором та стабілізатором суглоба. Щонайменше, з симптомів, які відчуває пацієнт — біль, коли згинається чи розгинається суглоб; набряк; відчуття нестабільності; клацання і бажання якнайшвидше знайти ортопеда-травматолога. Лікар огляне ногу, розпитає, помацає, подивиться результати МРТ, і якщо діагноз — все ж розрив меніска, запропонує лікування. Наразі це артроскопія, яка робиться через два проколи, а наступного дня вже можна ходити. Ви подумаєте, що надто просто, не довіряючи сучасній українській медицині. Але це так! Швидко, майже без болю, без шрамів та пошкодження тканин.
Під час артроскопії пацієнт знаходиться під анестезією. Ортопед-травматолог через два невеличкі проколи вводить у суглоб камеру та інструмент. На моніторі він оглядає всі структури суглоба оптикою з 20-кратним збільшенням і може виявити усі супутні ушкодження. Знайшовши меніск, визначається тип, за яким він розірвався, і хірург обирає: викусити пошкоджену частину, злютувати, збрити або пришити. Процедура проходить під фізіологічним розчином, щоб жоден шматочок видалених тканин не залишився в суглобі.
З меніском не можна працювати грубо чи повністю його вирізати — без нього з часом суглоб просто стиратиметься.
Мета цієї операції — залишити якнайбільше хрящової прокладки і зберегти їй можливість виконувати своє призначення. У середньому операція займає до 30 хвилин. А що далі, спитаєте ви? А потім йде наступний день, коли можна вставати і рухатись, бігти на роботу та до соціально-активного життя.
Крім травми меніска, артроскопію можуть проводити у випадках розриву хрестоподібних зв’язок, вивихах надколінка, запалення синовіальної оболонки, наявності хондроматозних чи інших тіл у суглобі. Використовують таке лікування і для інших суглобів, як от плечового. А протипоказань до проведення важко знайти, бо артроскопія полягає у мінімальній інвазивності.
Для пацієнта кращий метод той, яким володіє хірург. Тому важливо навчатись і впроваджувати нові та сучасні техніки виконання процедур. Наша команда навчалась у хірургів Німеччини, Франції, Туреччини. Бо там артроскопія вже досить давно є потоковою процедурою, адже її переваги очевидні.
Як було раніше: відкриті методи
У випадку, якщо меніск розірвався у минулому десятилітті, пацієнт теж був би під анестезією. Щоб потрапити у суглоб, хірург робив великий розріз близько 10-12 см, після чого встановлювались ранорозширювачі. Краї рани розсувалися, аби ортопед-травматолог міг побачити суглоб, а це тканина, м’язи та нерви. Далі навпомацки шукали проблему, якщо раптом вона не одна, то з одного розрізу дістатись, наприклад, до задньої частини коліна — не виходило. Найчастіше меніск вирізався, а ушкодження не завжди цього потребували.
Рану зашивали і накладали гіпс терміном близько чотирьох тижнів. Після чого ще реабілітація задля відновлення функцій коліна, яка тривала стільки ж. Якщо чесно, це боляче, травмовані тканини довго загоюються. А отримавши новий досвід, розуміємо, що і результат не задовольняє цілком.
Не хочеться ні того, ні іншого
Чи можна запобігти розриву меніска або іншим ушкодженням суглобу? Загалом так, але це навряд чи про нормальне, соціальне життя.
Адже тільки після операції, як і до травми, немає обмежень: знову можна бігати, кататись ровером, гратись із дітьми, стукатись кольніми об стільці.
І ця активність потрібна в інших аспектах здоров’я. Без руху організм не функціонуватиме нормально і тут вже мова про судини, серце, органи травлення, тіло. Треба бути до себе уважним і прислухатись до тих сигналів, які організм подає. Біль — його мова, і відповідати на це треба не замовчуванням проблеми, а діагностикою.
Досі є стани, які потребують відкритого втручання і, як не крути, наслідки втручання та довге відновлення варті результату. У випадках потреби заміни суглоба (ендопротезування) чи переломів (металоостеосинтез) потрібно працювати безпосередньо з кістками, тому обмежити розріз та травмування тканин неможливо. Проте і тут наразі використовуються більш щадні методи. Адже медицина про хірургів, але для пацієнтів.
