Проте м’язові судоми також можуть бути грізним симптомом так званої нічної епілепсії. Як визначити, коли проблема потребує допомоги спеціаліста, та як самостійно позбавитись здригань? Про це журналістам Першого міського каналу розповів невролог Медичного дому Odrex — Ігор Тендіт. Ігор Павлович також розповів про синдром неспокійних ніг, який зазвичай пов’язаний з психо-емоційною сферою людини.
Детальніше дивіться у відео-сюжеті.
Записатись на консультацію можна через мобільний додаток https://odrex.ua/app/, через форму на сайті або за номером +38 (048) 730-00-30.
Найчастіше зустрічаються моторні та вокальні тики:
Моторні насамперед пов’язані з рухами: моргання, миготіння, зажмурювання, хитання головою, шмигання носом, тремтіння губ, безпідставне здригання і т.д.
Вокальні тики поєднанні з диханням, тобто найчастіше проявляються підхмикуванням, покашлюванням, посвистами — зазвичай батьки вважають, що це просто дивна звичка.
Ці види можуть комбінуватись, коли декілька груп м’язів схильні до тиків: наприклад, обличчя, плечі та живіт. З часом рухи можуть проявлятись все частіше, переходячи з одиничних до хронічних, або посилюючись, коли дитина відчуває страх, напругу чи інші емоційні збудники. Рухи заважають зосередитись, гратись, вчитись та дратують дитину.
Причини та збудники тиків
Є декілька основних причин, що призводять до виникнення тиків:
Психологічні, коли тики виникають у результаті різних психотравмуючих факторів: стрес, надмірне фізичне навантаження, раптовий переляк, конфлікти у соціумі. Тики часто поєднуються з синдромом дефіциту уваги та гіперактивності. В таких випадках у дітей проявляється шкільна дезадаптація: низька успішність і погана поведінка.
Біологічні, коли тики можуть виникати після інфекційних чи вірусних захворювань. Це може бути наслідок частих ангін, стрептокока чи мононуклеозу. Локалізація залежить від попереднього захворювання. Так, моргання з’являється після кон’юнктивіту, шмигання носом — після риніту. Є ряд спадкових захворювань, особливо по батьківській лінії, які викликають тики. Вони зустрічаються рідко, але все ж не є винятком.
Лікування тиків
Для того, аби зрозуміти причину частих тиків та позбутись їх, потрібно в першу чергу відвідати дитячого невролога. Саме невролог збирає анамнез, складає клінічну картину, назначає необхідні базові дослідження. Інколи потрібна й допомога психіатра або психолога.
Є тики, які не потребують лікування, тому що вони пройдуть через певний час.
Особливу увагу приділяють тикам у дітей у віці після 7 років. Але з правильно поставленим діагнозом та медикаментозним лікуванням від них можна позбутись.
Відмінною рисою тиків є їх непереборний характер: тримати постійний контроль над тиком важко не лише в юному віці, а й в дорослому. Зазвичай діти не звертають увагу на свої мимовільні рухи чи звуки. Вони не завжди розуміють, коли дорослі акцентують на цьому увагу. Сварячись чи змушуючи дитину переборювати себе, можна лише погано вплинути на емоційний стан та погіршити протікання тиків.
Записатись на консультацію дитячого невролога можна за телефоном +38 (048) 730-00-30 або через форму «Запишіться на прийом» на нашому сайті.
Інсульт — гостре порушення крововиливу у мозку, що призводить до загибелі певного участку мозку. Щорічно у світі помирає близько 6 мільйонів людей від інсульту. Відомо, що при перших ознаках цього захворювання потрібно чимскоріш звертатися до медичного закладу. У багатьох випадках лікування може бути успішним, а завдяки реабілітації можливо відновити втрачені функції. Лікарі також відповіли на інші питання:
• Інсульт трапляється лише у людей, що мають серцеві захворювання?
• Які є методи реабілітації?
• Кажуть, що людині, що має симптоми інсульта, краще відлежатися та не рухатися? До чого це може призвести?
• Реабілітація відбувається в кілька етапів, та як скоро потрібно починати відновлення?
• Чи триває реабілітація в домашніх умовах?
• Є група людей, що знаходяться в зоні підвищеного ризику інсульту, як вони можуть себе застерегти?
• Що мають знати люди, які доглядають за пацієнтом після інсульту?
В студії ми обговорили:
• тривожність,
• остеохондроз,
• оніміння в кінцівках,
• защемлення нерва,
• винахід Ілона Маска — нейролінг,
• головні болі та багато іншого.
Вже зараз ви можете поставити ваші запитання в особистих повідомленнях наших акаунтів у Facebook, Instagram і отримати на них відповіді під час прямого ефіру.
Костянтин Павлович — досвідчений невролог і має загальний медичний стаж 19 років. За консультацією до Костянтина Інціна можна звертатися з питань головного болю, мігрені, депресії, панічних атак, епілепсії, нейродегенеративних розладів, остеохондрозу, тунельного синдрому та інших захворювань.
Початок прямого ефіру — 14:00.
Записатися на консультацію до невропатолога ви можете за телефоном +38 (048) 730-00-30 або через форму на сайті.
Щорічно 26 березня в усьому світі відзначають Фіолетовий день — День підтримки людей з епілепсією. Щоб підвищити обізнаність людей про це захворювання, невролог Медичного дому Odrex — Олег Танєєв розповів про захворювання, його нюанси під час пандемії і спростував кілька упереджень, які заважають суспільству приймати людей з цією недугою.
Сама по собі епілепсія не підвищує ризики заразитися COVID-19. Немає і доказів того, що використання протиепілептичних препаратів збільшує ризик коронавірусної інфекції — за винятком тих, що впливають на імунну систему (АКТГ, стероїди та інші). Потрібно пам’ятати, що будь-які питання щодо прийому препаратів варто вирішувати зі своїм лікарем.
Решті ж завжди важливо знати, як допомогти людині під час нападів — а навколо цього є багато міфів.
Міф: під час нападу потрібно завжди викликати швидку
Ні, невідкладна медична допомога необхідна у випадках, якщо:
це перший епілептичний напад,
судоми тривають понад 5 хвилин,
людина знаходиться у воді й може потонути,
напад відбувається під час вагітності,
напад почався у хворого на діабет,
сталася травма.
Існує небезпечний для здоров’я стан — епілептичний статус. Це кілька сильних нападів, що слідують один за одним без зупинки. В цьому випадку може наступити задуха і людина потребує негайної медичної допомоги.
В інших випадках для надання допомоги потрібно вдатися до таких дій:
Укласти людину на рівну поверхню.
Підкласти під голову щось м’яке.
Повернути голову на бік, щоб не заблокувати дихальні шляхи.
Якщо з’явилася блювота, повернути все тіло на бік.
Зафіксувати тривалість нападу.
Крім того, надаючи допомогу, не варто забувати про запобіжні заходи та загрозу зараження коронавірусом. Якщо ви не знаєте про стан здоров’я людини з епілептичним нападом не нехтуйте заходами захисту та профілактики. У тих випадках, коли йому необхідна допомога, торкайтеся до людини в рукавичках і не чіпайте своє обличчя руками. Надавши допомогу, зніміть і викиньте рукавички, після чого ретельно вимийте руки або обробіть антисептиком.
Міф: під час нападу потрібно затиснути олівець у роті
Є ряд дій, які НЕ потрібно робити при виникненні судомного нападу:
стримувати судомні рухи із застосуванням фізичної сили,
намагатися розтиснути щелепу,
намагатися щось покласти в рот,
робити штучне дихання або масаж серця,
переміщати хворого з місця, де стався напад.
Міф: епілепсія — рідкісне спадкове захворювання
Цікаво те, що День хворих підтримки людей з епілепсією запропонувала відзначати 9-річна дівчинка, яка в такому юному віці, маючи епілепсію, зіткнулася з нерозумінням з боку оточення. Причина в тому, що частина людей вважають, що епілепсія — психологічний розлад або ж одна з форм божевілля.
Більшість форм хвороби не спадкові, тому ймовірність того, що хтось із батьків передає захворювання дитині, надзвичайно мала. Епілепсія — поширене хронічне неврологічне захворювання, що проявляється раптовими судомними нападами. У момент нападу в мозку відбувається аномальна активність, що і викликає судоми.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі близько 50 мільйонів людей страждають від епілепсії, так що захворювання аж ніяк не рідкісне. У більшості хворих перший напад відбувається ще до повноліття.
Це помилка, тому що існує багато типів епілепсії й вони можуть проявлятися виключенням свідомості на короткий час, без падінь і судом. Багато людей приймають це як задумливість і сам хворий може не помічати нападів. Є напади, що проявляються різкими болями в області живота або ж панікою.
Міф: захворіти можна лише в дитячому віці
Епілепсія розвивається незалежно від віку, статі, раси або ж роду діяльності. Деякі батьки думають, що якщо дитина збуджена під час дитинства, то у неї розвивається захворювання, але у цього немає обґрунтованого підтвердження. Ймовірність розвитку у дітей, що часто плачуть та кричать й у спокійних — однакова.
Причин виникнення судом може бути кілька:
ушкодження мозку дитини у передродовому періоді,
пороки розвитку головного мозку або ж вроджені відхилення від норми,
травми голови,
інсульт,
інфекційні захворювання мозку,
пухлини в області мозку.
Міф: напад трапляється тільки через сильний стрес або мерехтливе світло
Напади відбуваються через сильного збудження нейронів в області кори головного мозку. Порушення проявляється, коли нейрони створюють електричні імпульси. Що цікаво, ці імпульси за своєю силою прирівнюються до блискавок під час грози.
Викликати напад може:
стрес,
постійне недосипання,
голодування або навпаки переїдання, вживання харчових добавок,
світлові ефекти або відкритий вогонь,
лихоманка, в тому числі викликана COVID-19
прийом певних медикаментів,
куріння, прийом алкоголю і наркотичних речовин, вживання кофеїну,
захворювання, що не пов’язані з психікою, а зачіпають тільки роботу тіла.
Потрібно пам’ятати, що тригери одну людину не схожі на тригери іншого — у кожної людини з епілепсією власний набір збудників. Коли він сам і його близькі добре знають збудники — вони можуть скоригувати спосіб життя так, щоб мінімізувати ризик. Це добре знайоме, наприклад, алергікам.
Міф: епілепсія — психічний розлад, а епілептики мають слабоумство або відхилення
Напади викликані електричною активністю в корі мозку, психічне здоров’я людини не має відношення до цих процесів. Порушення в поведінці, розумова активність або ж поява агресії може бути наслідком відсутності лікування епілепсії або черепно-мозкової травми через сильне падіння.
Сьогодні епілепсію можна контролювати за допомогою препаратів, а в деяких випадках навіть домогтися повного лікування хвороби. Також є хірургічні методики лікування епілепсії — ними займаються нейрохірурги.
Міф: люди, що хворіють на епілепсію не можуть працювати, мати дітей і жити звичайним життям
Ні! Тримаючи свій стан під контролем і консультуючись з фахівцем, людина з епілепсією може жити звичайним здоровим життям. Якщо говорити про професійну діяльність, то тут існує невеликий ряд обмежень. Людина, у якої бувають напади, не може:
керувати автомобілем,
відповідати за безпеку інших людей (наприклад, бути пожежним або медиком),
працювати з великою технікою, яка може поранити в разі нападу.
Жінки, приймаючи препарати, можуть завагітніти й народити здорову дитину. Також існують випадки, коли під час вагітності, у майбутніх матерів не було нападів, а їх стан тільки покращився.
Записатися на прийом до невролога можна за телефоном +38 (048) 730-00-30 або через форму на сайті.
Багатьом невідомо, але фізіологічне старіння мозку починається ще замолоду — приблизно у 26-27 років. Швидкість старіння мозку дуже повільна, але хронічні недосипання, стреси, депресії, порушення обміну речовин та різні захворювання прискорюють цей процес.
Разом з Костянтином Павловичем обговорили такі питання:
• яка різниця між біологічним та патологічним старінням мозку?
• які фактори впливають на передчасне старіння?
• що таке деменція та як вона проявляється?
• яка інтелектуальна діяльність сповільнює дегенерацію?
• яке існує лікування дегенеративних процесів та як воно проходить?
• лікування стовбуровими клітинами — ефективно?
Детальніше про ці та інші питання — в інтерв’ю 7 каналу.
В рамках заходу, Ярошевський Олександр Анатолійович — доктор медичних наук, професор, невролог вищої категорії, вертеброневролог, рефлексотерапевт, представив лекцію на тему: «Патобіомеханічні та міофасціальні механізми виникнення цервікогенного головного болю» та провів практичний майстер-клас з постизометричного релаксу.
Метою заходу було вивчення причин виникнення та освоєння практичних навичок у лікуванні цервікогенного головного болю.
Дякуємо всім учасникам за цікаві питання та дискусії, ділимося фотозвітом та чекаємо вас на нових заходах у Medical Hub Odrex!
Іпохондрія – це один із варіантів тривожного розладу, що найчастіше виникає у людей зі збудливою нервовою системою та підвищеною тривожністю. Цей розлад характеризується постійним острахом виявити в себе прогресуючу хворобу.
Сергій Франсіскович відповів на поширені запитання:
Які причини виникнення цього тривожного розладу?
Чи можуть іпохондрики самі надумати собі хворобу?
Чи нормально постійно хвилюватися про своє здоров’я?
Як зрозуміти, коли звичайна тривожність переростає в розлад?
Чи є різниця між іпохондрією та істерією?
Чи впливає культурна ментальність на виникнення іпохондрії?
Як стрес пов’язаний з іпохондрією?
Які шляхи лікування розладу?
Чи може іпохондрія вплинути на розвиток справжньої хвороби?
Більше про ці та інші теми – у програмі Думська-ТВ.
Природа і подумати не могла, що колись для людини умовою виживання стане не полювання та збирання, а робота з клавіатурою та комп’ютерною мишкою. І тому не особливо пристосувала кисті рук для довгих рухів, що повторюються. Через них серединний нерв здавлюється між кістками та сухожиллями — і виникає зап’ястковий або тунельний синдром.
Перший його симптом — нічне оніміння двох-трьох пальців. Без лікування проблема посилюється: пальці німіють вже не тільки ночами, а й днями, а на додачу до цього з’являється хворобливе відчуття печіння — як би ви обпеклися окропом. Фінальною стадією може бути атрофія деяких м’язів кисті.
Гаджети для профілактики
Найкращий спосіб подбати про руки — придбати спеціальну ергономічну клавіатуру. З нею зап’ястя залишатимуться у прямому положенні під час роботи. Поцікавтесь також вертикальними мишками та подушечками під кисть.
Не чекаючи болю
Якщо помічаєте, що пальці ночами стали німіти, бажано відразу звернутись до лікаря. Електронейроміографія — оцінка швидкості руху нервових імпульсів — допоможе точно визначити ступінь проблеми. На початкових етапах пацієнтам із синдромом зап’ястного каналу найчастіше пропонують ортез для фіксації кисті у нічний час, а також рекомендують фізіотерапію.
Коли не обійтись без хірургії
Консервативні методи не допомагають — отже, потрібна операція. Це проста процедура, яка проводиться в амбулаторному режимі. Сучасні методики дозволяють вирішити проблему та зменшити ризик рецидиву. Прооперувавши, кисть мобілізують лангеткою на кілька тижнів, після чого функції руки відновлюються.
Оніміння та біль у пальцях та кистях також може бути сигналом від шийного відділу: ті, хто проводить багато часу в одному положенні, часто страждають від хронічного напруження м’язів шиї. Ймовірно і ураження ліктьового нерва, якщо рука довго зігнута або часто згинається-розгинається. Тут алгоритм лікування аналогічний: ортези, фізіотерапія, у крайньому випадку — оперативне втручання.
