Запис на консультації та діагностику, а також результати досліджень у мобільному додатку!

Посты автора annstelmakh

annstelmakh

Анна Стельмах

Як бути другом одного з гіпертонічною хворобою

Опубликовано: 19.12.2017 о 02:05

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

PEOPLE BG2

Консультує Олена Анатоліївна Усенко, терапевт, кардіолог, кандидат медичних наук

Зважайте на підвищення тиску – близьких, колег, своїм власним

Наслідки гіпертонічної хвороби можуть з’явитися у будь-кого, незалежно від того, як сильно симптоми гіпертонії заважають жити. Але про це мало хто знає – і в результаті нехтують лікуванням. Або припиняють його, як тільки показники тиску приходять в норму. Або лікуються тільки в межах лікарні, але не вдома.

Припиняти приймати ліки – однозначно погана ідея. У кращому випадку, тиск просто повернеться до того значення, що було до лікування. У гіршому – відбудеться синдром відміни, тиск різко підвищиться, і стабілізувати його буде набагато складніше. На жаль, нерідко все зводиться саме до цього: людина відчуває себе добре, припиняє возитися зі здоровим способом життя і прийомом препаратів, в результаті отримуючи гіпертонічний криз або того гірше – інфаркт або інсульт.

Коли з’явився цілодобовий моніторинг тиску, з’ясувалося, що у багатьох тиск вище за все в робочий час. Причин тому кілька: стрес, понаднормові години та виробничі шкідливості (шум, вібрація, низька температура). Причиною гіпертонічної хвороби може бути спадковість. Якщо серед ваших рідних є історії серцево-судинних хвороб, зверніть увагу і на власне здоров’я.

У японців навіть є поняття karōshi – смерть від перестарання на роботі. Найчастіше – через серцево-судинні захворювання.

Будьте готові допомогти при гіпертензивному кризі

Гіпертонічний криз може статися через сильні переживання, прийом алкоголю, неадекватне лікування, припинення прийому препаратів і навіть без очевидних причин. Це невідкладний важкий стан: важливо вчасно звернутися за медичною допомогою, та й самим бути готовими допомогти.

У кращому випадку тиск прийде в норму за кілька годин за допомогою регулюючих тиск препаратів. Але в гіршому стрибок тиску може завдати шкоди внутрішнім органам, і тоді вже необхідна госпіталізація до профільного відділення.

Зазвичай гіпертензивний криз проявляється низкою симптомів: біль в грудній клітці, головний біль, запаморочення, порушення слуху або зору, носова кровотеча, нудота, блювота, задишка, почервоніння обличчя, психомоторне збудження (неспокійні рухи), загальмованість і тривога. Людина може втратити свідомість. А іноді кризи супроводжуються аритмією або парестезією – вона проявляється в онімінні, поколювання і повзання мурашок.

Але різке підвищення тиску може статися і без симптомів.

Що робити, якщо ви стали свідком гіпертензивного кризу?

  • Викличте швидку і подумайте про власну безпеку.
  • Постарайтеся укласти хворого, використовуючи що-небудь м’яке: подушку, светр, рушник.
  • Якщо потрібно, звільніть його від стискуючого дихання одягу.
  • Попросіть хворого глибоко дихати і постарайтеся заспокоїти. Вгамувати тривогу потрібно обов’язково – вона сама по собі провокує підвищення тиску.
  • Слідкуйте за диханням, пульсом, показниками тиску.
  • Якщо хворого нудить, поверніть його на бік, щоб уникнути попадання блювотних мас в дихальні шляхи.
  • А щоб зупинити носову кровотечу, посадіть хворого прямо, трохи нахиліть вперед і затисніть ніс пальцями.
  • У випадках, якщо відсутні дві з трьох ознак: свідомість, подих, пульс, потрібна серцево-легенева реанімація. Навчитися не складно.

Навчіться вимірювати тиск

Тиск зараз можна вимірювати де завгодно: на медогляді, в аптеці, в гостях у бабусі. Чужий або власний рівень тиску виміряти не складно:

  • За півгодини до вимірювання не п’ємо напої, що містять кофеїн, і не куримо. Відпочиваємо 5-30 хвилин.
  • Той, кому будуть вимірювати тиск, сідає на стілець, відкидається на спинку, обидві ноги рівно ставить на підлогу.
  • Надягаємо манжету на вільну від одягу руку і фіксуємо її так, щоб нижній край перебував не менше ніж на 2 см вище ліктьового згину. А рука розташовується на рівні серця.

Якщо показники перевищують 120/80:

  • Повторюємо дослідження не менш ніж через 30 секунд і обчислюємо середній результат.
  • Знову вимірюємо тиск на наступний день і в іншій обстановці.
  • Для початку вимірюємо тиск на двох руках, в наступні рази – на тій, де показники були вищими.

Доглядайте за шкідливими звичками

Спосіб життя цілком конкретно впливає на тиск: Національний інститут здоров’я та клінічного вдосконалення Великобританії навіть виміряв, на скільки мм рт. ст. падає тиск у гіпертоніків від кожної гарної звички. Як застосувати ці знання в житті?

Наприклад, готуйте вдома, пробуйте нові, креативні рецепти з мінімальним вмістом солі. І купуйте менше продуктів з високим вмістом солі (а це соуси, ковбаси, чіпси). Максимальне споживання солі за день – до 5-6 г у всіх продуктах. У пацієнтів з гіпертонічною хворобою зменшення солі в їжі знижує тиск на 4-5 мм рт. ст. Намагайтеся готувати так, щоб підтримувати адекватний рівень калію, кальцію, магнію, поліненасичених жирних кислот (це Омега-3, в тому числі). І стежте таким чином за вагою: зниження надмірної ваги на 5 кг може скоротити артеріальний тиск на 4-5 мм.

Автори DASH (Dietary Approaches to Stop Hypertension) радять замість солі додавати в страви спеції, готувати брокколі з лимонним соком або орегано, а рис – з часниковим порошком або карі.

Рідше пропонуйте алкоголь. Для чоловіків допустимо випивати не більше двох чарок міцних спиртних напоїв чи не найбільше 1,5 келиха вина (тобто менше 28 мл чистого спирту). Для жінок – тобто тих, чия вага менше – в два рази менше.

Чого вже точно не потрібно робити людям з гіпертонічною хворобою, так це сидіти на одному місці. Кожна година, проведена сидячи за столом в зігнутому положенні, збільшує ризик гіпертонічної хвороби на 14%. Тому гіпертонікам показані аеробні навантаження (приблизний зниження тиску від них – на 4-9 мм рт. ст.)
Але якщо бігати і стрибати не виходить, знизити тиск допоможе йога. Згідно з нещодавно проведеним дослідженням, користь від неї аналогічна користі від кардіо тренувань. Вона чудово підходить тим, у кого є патологія серця або інші протипоказання для стандартних тренувань. І не вимагає особливих фінансових затрат: інтернет переповнений додатками і роликами зі щадними і короткими, по 10-20 хвилин заняттями.

Частіше випровожуйте гіпертоніка на вулицю: природа знімає стрес, сонячне світло постачає вітамін D. До вітаміну D сприйнятливі багато клітин, які відіграють важливу роль в серцево-судинній системі.

А стрес знімати обов’язково: він запускає процеси в симпатичної нервової системи, які супроводжуються збільшенням артеріального тиску і частоти серцевих скорочень.

Що запам’ятати

  • Якщо людина з підвищеним тиском відчуває себе добре, це не означає, що потрібно ігнорувати медикаментозне лікування, припиняти тренування і є сіль ложками – наслідки можуть бути небезпечними.
  • При гіпертензивній кризі викличте швидку, будьте готові заспокоїти людину і надати першу допомогу.
  • Виміряйте тиск – правильно і регулярно.
  • Готуйте з мінімальним використанням солі, рідше пропонуйте алкоголь, заохочуйте здорові звички.

Бібліографія

Guideline for the Prevention, Detection, Evaluation, and Management of High Blood Pressure in Adults, — Journal of the American College of Cardiology, — 2017.

M. A. Rodriguez, S. K. Kumar, M. De Caro. Hypertensive Crisis // Cardiology in review. — 2010. — Vol. 18 (№2).

A. Franczyk, K. Stolarz-Skrzypek, A. Wesołowska, D. Czarnecka. Vitamin D and vitamin D receptor activators in treatment of hypertension and cardiovascular disease // Cardiovascular & Hermatological Disorders Drug Targets. — 2014. — Vol. 14 (№ 1)

T. Krause, K. Lovibond, M. Caulfield, T. McCormack, B. Williams. Management of hypertension: summary of NICE guidance // BMJ (Clinical research ed.). — 2011. — № 343.

T. G. Pickering. Work and Blood Pressure // Medscape. — Access mode: http://www.medscape.com/viewarticle/483505

Лідія Бузян. Підвищений тиск // Ліки для життя. – 2013. – Режим доступу: http://ldzh.ru/content/povyshennoe-davlenie

Как уровень сахара в крови влияет на риск заболеваний сердца у будущего ребенка

Опубликовано: 19.12.2017 о 01:05

Автор:

Категории: Блог,Новини

Тэги:

Вибачте цей текст доступний тільки в “Русский”.

blog-2017-prg

Исследование опубликовано в The Journal of Pediatrics. Давно известно, что женщины с сахарным диабетом часто сталкиваются с врожденными пороками сердца у детей.

Несколько исследований уже искали связь между повышенным уровнем сахара в крови и риском сердечных пороков. Но это исследование — первое, которое подробно описывает связь на самых ранних сроках беременности. На практике беременным женщинам редко измеряют уровень сахара в крови — во всяком случае, гораздо позже, чем начинает формироваться сердце у плода. Команда ученых взялась за медицинские данные 19 107 пар матерей и младенцев, которые родились между 2008 и 2015.

Данные включали дородовой уход, в том числе анализы крови и любые заключения кардиологов, сделанные во время беременности или после рождения ребенка. В конце исследования врожденный порок сердца обнаружили у 811 детей.

Ученые анализировали образцы крови матерей, собранные примерно за четыре недели до зачатия и вплоть до четырнадцатой недели беременности, а также результаты теста на глюкозотолерантность. И вот что выяснилось: риск порока сердца возрастал на 8% от каждого повышения уровня глюкозы в крови на 0,55 ммоль/л.

Авторы исследования считают, что измерение уровня сахара в крови беременных женщин — особенно на ранних сроках — поможет будущим малышам вовремя получить специализированную помощь и родиться более здоровыми.

В операційній хірурга-гінеколога

Опубликовано: 11.12.2017 о 09:45

Автор:

Категории: Блог,Медичні кейси

Тэги:

19095741_872487449571798_5387262652615796528_o
doctor

Що ж таке міома матки?

Міома матки — доброякісне новоутворення, що складається з м’язових клітин. Треба сказати, що як і з будь-якої пухлиною, з нею пов’язано більш ніж достатньо міфів. Наприклад, що лікування – це обов’язкове видалення матки, або, навпаки, що можна обійтися тільки медикаментозною терапією.

А ось серед гінекологів міома — одна з найбільш пильно вивчених тем. Медицині відомо дуже багато про патогенез, діагностику та підходах до лікування, але і пацієнток, які стикаються з захворюванням, чимало. Словом, якщо репродуктивна система – це сад, то інформованість, розсудливість і довірчі відносини з гінекологом – ті інструменти, з якими в ньому працюють.

«Міома матки являє собою досить велику проблему, особливо для молодих дівчат. І, дійсно, ми не завжди йдемо по шляху оперативного лікування. У нас є багато методів консервативного лікування – все залежить від розташування цих вузлів, кількості, розмірів і так далі. Однак саме для таких молодих дівчат дуже важливо прийти вчасно, тоді, коли цей вузол ще не досяг великих розмірів, при яких потрібно більш серйозне оперативне втручання, в тому числі, і з розрізом черевної стінки», — каже Ольга Миколаївна.

Коли у жінки немає симптомів, а ймовірність того, що міома призведе до ускладнень, низька, можна вичікувати і використовувати медикаментозну терапію. Це часто підходить жінкам в період менопаузи, але не нашій пацієнтці. У таких молодих жінок видалення міоматозних вузлів збільшує шанси на вагітність, операція відновлює нормальну анатомію і прибирає місцеві запалення, покращуючи кровообіг.

light

В операційній

Кожен зосереджений на своїй ділянці роботи, Ольга Миколаївна керує операційним залом. Хірург прекрасно бачить анатомічні структури, оперує чисто, акуратно і безкровно. «Вшивання місця, з якого ми видалили вузол, відбувається ендоскопічно, за допомогою мікрохірургічних інструментів і сучасного шовного матеріалу, який дозволяє знизити ризики розбіжності швів або розриву матки під час вагітності та пологів», — каже Ольга Миколаївна.

З тих пір, як в хірургії з’явилася лапароскопія, світловоди проносили яскраве світло у внутрішній світ людини, а пізніше крихітні камери почали відправляти зображення назовні. Завдяки цьому хірурги можуть ясно бачити все, що відбувається в людському тілі, не роблячи при цьому великих розрізів, і використовувати мікрохірургічні інструменти.

Здавалося б, операція — а ви нам пропонуєте нею милуватися. Але лапароскопічна міомектомія — не тільки складна, але і красива операція, тому що відновлює функціональність організму жінки.

Як лікувати птерігіум

Опубликовано: 11.12.2017 о 09:42

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

pterygium-header2x

Консультує Тарас Володимирович Душенчук, офтальмолог вищої категорії, офтальмохірург

Іноді його називають оком серфера – птерігіум і справді часто зустрічається у тих, хто багато займається пляжним спортом. Якщо є можливість цілими днями кататися на хвилях, то хто її упустить? Проте сонце, пісок, вітер і солоні бризки в числі головних причин захворювання. Найбільшої шкоди приносить ультрафіолетове випромінювання, причому воно впливає на зір навіть тоді, коли сонячне світло відбивається від води, піску або снігу. Спровокувати птерігіум можуть і запалення оболонки ока, хронічні кон’юнктивіти, хімічні подразники, генетична схильність, а у дітей птерігіум буває вродженим.

pterygos, грецький – «маленьке крило»

Лікарі були в шоці, коли цей чоловік …

У затоці Уеймея на Гаваях сталося саме радикальне видалення птерігіума, яке тільки можна уявити. Досвідчений серфінгіст, в свої 61 пливучи на максимальній швидкості, всунув обличчя в десятиметрову океанську хвилю, після чого відновив рівновагу і продовжив плисти. Птерігіум зірвало з поверхні ока і рогівка очистилася. Хоча область відриву і запалилася на кілька днів, вона зажила без медичного втручання. Через півроку рецидиву не відбулося.

pterigium-wave2x

До чого потрібно бути готовим, якщо у вас птерігіум

З птерігіума пов’язано безліч незручностей, про які людина з хорошим зором не здогадується, і небезпек, з-за яких занепокоїтися лікуванням потрібно відразу.

  • Зір. Коли птерігіум розростається, знижується гострота зору і з’являється затуманення погляду можуть розвиватися астигматизм і диплопія – роздвоєння предметів. Рідкісні випадки: витончення ділянок рогівки малигнизация (злоякісне переродження) тканин предметне зір зникає, коли птерігіум повністю закриває зіницю.
  • Дискомфорт. З’являються роздратування і сльозливість, набряк, свербіж, сухість, відчуття чужорідного тіла в оці, незручність в носінні лінз.
  • Естетика. Чим більше зростає крилоподібна пліва, тим менше естетичною вона стає через почервоніння і рубцевих змін кон’юнктиви і рогівки.

Як вилікуватися

Іноді доводиться робити операцію. Видалення триває близько 10-15 хвилин, під місцевою анестезією (пацієнту капають знеболюючі краплі). Основний метод – висічення птерігіума. Пліву січуть лезом, а дефект заміщають здоровою тканиною кон’юнктиви самого пацієнта (кон’юнктивальний аутотрансплантат). Птерігіум – рецидивуюче захворювання і рецидиви трапляються досить часто. Більшість з них – в перші 6-12 місяців після операції. Якщо після видалення птерігіум знову з’явився, потрібна ще одна операція. А для профілактики рецидиву можуть призначити мітоміцин С, β-опромінення, фотодинамічної терапії та інші методи.

Іноді операція не рекомендована: при виражених запальних процесах, онкологічних захворюваннях, деяких інфекціях, порушення згортання крові, вагітності, венеричних хвороб.

Що буде після операції

День доведеться походити з пов’язкою на оці. Протягом декількох годин можливі кровотечі з-за того, що птерігіум весь пронизує кровоносними судинами, – але це не страшно, досить змінити пов’язку. У деяких можливий тупий головний біль і підвищена чутливість до яскравого світла. Ще не розсмоктуються шви (а це 7-10 днів), в оці відчувається смітинка.

Ще приблизно два тижні після операції око буде почервонілим. Трохи довше залишиться відчуття дискомфорту, тому що рогівка, з якої видаляється частина птерігіума, – найбільш чутлива оболонка ока. Як тільки рана рогівки гоїться, неприємні відчуття проходять.

Що робити, щоб птерігіум не з’являвся, не повторювався або не зростав

  • Вибирати сонцезахисні окуляри з високим рівнем захисту – UV 400 (від інтенсивності забарвлення лінз це не залежить). Ті, що вже є, можна перевірити у оптика на спеціальному приладі – спектрофотометрі.
  • Консультуватися з лікарем про те, як зволожувати очі. Для цього є різні гелі і краплі на кшталт «штучної сльози», а після операції можуть прописати мітоміцин С.
  • У тих, хто працює на вулиці, птерігіум розвивається в п’ять з половиною разів частіше. Тому час роботи і занять спортом потрібно носити спеціальні окуляри. Вело-окуляри, окуляри для катерів і човнів або захисні окуляри потрібні, коли уникнути особливо запилених і сонячних умов не виходить.
  • Дозоване зорове навантаження і здорове харчування зайвими не будуть. А вправи для очей не займають багато часу і їх не складно робити.
fox-pterig

Бібліографія

A. Aminlari, R. Singh, D. Liang. Management of Pterygium // EyeNet Magazine — 2010. — Access mode: https://www.aao.org/eyenet/article/management-of-pterygium-2

T .Liu , Y. Liu , L. Xie , X. He , J. Bai. Progress in the pathogenesis of pterygium // Current Eye Research. — 2013. — Vol. 38 (№ 12).

T. G. Campbell. Radical treatment for surfer’s eye // BMJ Case Reports. — 2014. — Access mode: http://casereports.bmj.com/content/2014/bcr-2014-203896.full

Е. В. Мальцев, В. Я. Усов, Н. Ю. Крицуна. Сучасні методи лікування птерігіуму // ОФТАЛЬМОЛОГІЧНИЙ журнал. – 2012. – Т. 3.

Е. С. Прохвачова. Птерігіум: хвороба очей з «пташиним» назвою // Health-UA. – Режим доступу: https://www.health-ua.org/faq/oftalmologiya/350.html

M. Al-Bdour, M.M. Al-Latayfeh. Risk factors for pterygium in an adult Jordanian population // Acta Ophthalmologica Scandinavica. — 2004. — Vol. 82 (№ 1).

День донора в Медичному домі Odrex

Опубликовано: 07.12.2017 о 16:56

Автор:

Категории: Блог,Новини

Тэги:

24799401_936462999840909_7434604049397480700_o

Грудень – чудовий час, щоб здати кров. З одного боку, через поширені ГРВІ та грип багато донорів не можуть здавати кров, і в банках крові зменшуються резерви. З іншого, це привід додати ще одну добру справу до списку досягнень, поки інші підбивають підсумки року.

“З Обласною станцією переливання крові ми співпрацюємо давно. Можна сказати, з дня заснування, бо без препаратів крові неможливо уявити собі жодну сучасну хірургічну клініку. Вони нас виручають у скрутну хвилину, але, на жаль, завжди є дефіцит препаратів крові. Тому ми вирішили самотужки організувати свій банк крові, і я сподіваюсь, що це допоможе пацієнтам хоч на якийсь час”, – Юрій Бабинець, головний лікар Медичного дому Odrex.

Як і кілька десятків інших співробітників клініки, Юрій Володимирович теж долучився до акції та став донором.

blog-2017-dec-donor-day-03

Донорська кров та її компоненти потрібні завжди. Є така хибна думка: якщо людина має поширену групу крові – наприклад, другу позитивну, яка найчастіше трапляється в європейців, то на станціях переливання її вдосталь, і здавати свою не варто. Насправді ж, якщо друга позитивна часто трапляється серед здорових людей, то також часто вона потрібна і пацієнтам.

Переливання крові постійно потрібне людям з онкологією та захворюваннями крові, недоношеним дітям, мамам, які щойно народили, пацієнтам під час хірургічних втручань, з операціями на серці та тим, кому потрібна невідкладна допомога. Наприклад, за даними Американського Червоного Хреста найбільше переливань роблять пацієнтам з онкозахворюваннями, а на другому місці – із захворюваннями крові.

До речі, стандартний обсяг однієї кроводачі – 450 мілілітрів. Перед цим ще 40 мілілітрів крові в донора додатково беруть для аналізів. Загалом за один раз ви віддасте близько 10% від загального обсягу крові.

blog-2017-dec-donor-day-02

Про те, з чого починається донорство, нам розповіла Анна Геннадіївна Сєдова, завідувачка відділу заготівлі крові Обласної станції переливання крові:

“Спочатку донора ми перевіряємо за картотеками. У нас їх три: щодо гепатиту, ВІЛ і сифілісу. Обов’язково визначаємо групу крові та гемоглобін. Далі лікар-терапевт проводить передтестове консультування: він дивиться лімфовузли, тиск, пульс, призначає дозу здачі та проводить опитування. Надалі донор харчується і ми забираємо кров. Максимально допустима доза при цьому – 450 мл. Після здачі крові, звісно ж, найкраще відпочивати, їсти і пити можна все”.

Дуже важливо якомога швидше розпрощатись з ідеєю, що здавати кров – це боляче і неприємно. Щоб дізнатись, якими будуть відчуття, достатньо вщипнути себе за внутрішній бік ліктьового згину. А ще здача крові – безпечна завдяки одноразовим і стерильним системам, які розпаковують у присутності донора.

blog-2017-dec-donor-day-05

Ще буває, що добра справа – здавати кров – обертається на користь для самого донора. Один такий випадок рік тому описував BMJ Case Reports. 83-річний чоловік регулярно здавав кров протягом двадцяти років. Набагато пізніше він дізнався, що цей прояв доброти оберігав його від проявів спадкового захворювання. У чоловіка був спадковий гемохроматоз – порушення обміну заліза. Єдиний спосіб лікування цього захворювання – вилучення зайвого заліза з організму, що чоловік і робив протягом багатьох років донорства.

“Нам справді потрібно дуже багато крові, тому що дуже багато нужденних: вагітні, поранені в АТО, пацієнти в лікарнях. Ми задоволені, що нас підтримали і нас прийняли”, – Анна Геннадіївна Сєдова, завідувачка відділу заготівлі крові Обласної станції переливання крові

Звісно, нам є куди рости: за рік на тисячу українців припадає 13,3 порцій крові, тоді як у розвинених країнах – 32,1 донацій. До наступного Дня донора!

Як музика змінює наш мозок

Опубликовано: 04.12.2017 о 16:08

Автор:

Категории: Блог,Новини

Тэги:

blog-2017-dec-musicians2x

Нещодавно вчені з університету Гельсінкі з’ясували, як саме музичні навички впливають на формування слуху. Відповідь — не очевидним чином: усе залежить від того, яка мова у музиканта рідна. Щоб розібратись, доктор Кейтлін Доусон провела серію аудіювання та електрофізіологічних записів активності стовбура мозку. І виявила, що заняття музикою справді покращують слухові функції. Але розмовляючі фінською музиканти краще розрізняють довгі і короткі звуки, розмовляючі німецькою теж, але меншою мірою. А от у тих, чия рідна мова — мандаринська, музичні навички ніяк не покращували сприйняття частоти звуку.

Але займатися музикою з дитинства корисно не тільки для слуху. Вчені з Південно-Каліфорнійського університету з’ясували, що у дітей, які займаються музикою, більше нейронних зв’язків у білій речовині та мозолистому тілі. І під час вирішення інтелектуальних завдань у музикантів задіяна більша частина мозку, ніж у дітей у контрольній групі.

Невже від уроків музики одні плюси? Як би не так. Голландські вчені досліджували внутрішньоочний тиск у музикантів, які грають на духових інструментах. Після гри тиск у оці у музикантів значно зростав, причому у професіоналів — сильніший, ніж у любителів. Але справді тривожним виявився той факт, що найсильніше тиск зростав у музикантів з глаукомою, тим самим погіршуючи її перебіг. Ці дані, по-перше, можуть вплинути на вибір терапії для музикантів з глаукомою, по-друге, на вибір тих, хто збирається зайнятись музикою.

А що, якщо грати на трубі чи тромбоні якось немає бажання? Навіть те, як ми притоплюємо в такт, є цінністю для науки. У Монреальському неврологічному інституті Університету Макгілл вирішили перевірити, як те, що ми рухаємось у такт музиці, впливає на наш слух — такі дані стануть у пригоді для лікування людей з порушеннями мови та слуху. Виявилося, що рухова система покращує сприйнятливість до звуку. Це тому, що у слухову кору надходять нейронні коливання з лівої сенсомоторної кори, покращуючи нашу здатність розпізнавати складні звукові потоки. Let’s dance!

Пацієнт Медичного дому Ігор Лопаненко про фізіотерапії, відносинах з лікарем і Одесі

Опубликовано: 30.11.2017 о 22:06

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

img_7643

Слово пацієнту

Я працюючий пенсіонер, програміст, майже 50 років стажу. Але головне – я киянин і я приїхав в Одесу. Мені 66, і до цього часу встиг накопичитися цілий спектр хвороб. Основна проблема – це серйозні грижі на хребті: вони передавлюють судини, нерви і викликають багато проблем: важко ходити, атрофуються м’язи.

Десь шість років тому я почав проходити регулярні курси лікування – в Києві. Тоді курс лікування включав в себе як крапельниці і звичну терапію, так і фізіопроцедури. Так я потрапив до Юрія Олексійовича Залізняка.Після перших процедур я відчув себе набагато легше. Процедури потрібно повторювати регулярно – і дійсно, десь через дев’ять місяців стан трохи погіршується, тоді я знову проходжу курс, і через три тижні починаю відчувати позитивний ефект.

blog-2017-nov-physio-02

Про те, як ставитися до змін і нововведень

Так вийшло, що Юрій Олексійович переїхав сюди, отримав роботу в Odrex. В цей час я проходив процедури в іншого лікаря, і було погіршення. Тому я спеціально приїхав сюди, щоб пройти курс фізіотерапії. Коротко … він допомагає. Вважаю, в цей раз буде також.

Я приїхав не сам, а привіз свою дружину – не тільки тому, що мені з нею приємніше їздити, а й для того, щоб вона в перший раз пройшла курс лікування.

В Одесі я вперше. Найсмішніше, що місто мені сподобався. Перші кілька днів, коли приїжджаєш в Одесу, вона здається дуже дивною. В Одесі дуже багато старих будинків, які знаходяться між життям і смертю, і новобудов, які його, скажімо так, не прикрашають. І при цьому в Одесі є якесь своє власне, внутрішнє відчуття, яке об’єднує всіх цих дуже різних, які живуть тут людей. І швидко починає здаватися, що місто має бути саме таким.

Юрій Олексійович відноситься до дуже цікавого типу людей. Частково я сам такий. Це люди, які просто не можуть погано робити свою роботу.

Їх не так багато, таких людей, але вони зустрічаються. Кожен вирішує це питання по-своєму. Ось Юрій Олексійович просто не стоїть на місці – він вчиться. Це безперервне навчання, безперервне дослідження нових методів фізіотерапії і реабілітації. Що було б страшно і небезпечно, якщо б не одна обставина, яке я з’ясував ще при нашій першій зустрічі: він все-таки користується головним принципом «не нашкодь».

blog-2017-nov-physio-01

Про те, як змінювалися курси фізіотерапії

Це шостий раз, як я проходжу процедури у Юрія Олексійовича, і кожен раз він вносить в курс деякі видозміни. Тому що це неминуче. Він дізнається щось нове і намагається використовувати це на благо. Уже третій або четвертий курс — обов’язкова магнітотерапія. У неї дійсно немає особливих протипоказань і вона покращує стан. Останні чотири або п’ять процедур – ХІВАМАТ-терапія. Тут ця процедура взагалі дуже особлива і дивна: по-перше, вона дуже приємна, по-друге Hivamat-терапія дає якусь спільність з лікарем

Я проходжу ще й індивідуально підібрані процедури, пов’язані з проблемами хребта. Колись ми починали з електрофорезу, а зараз використовуємо ультразвук.

Кожен раз змінюється вигляд і склад процедур – в залежності від стану здоров’я та самопочуття, або тому, що лікар дізнається щось нове і починає застосовувати. Цей візит відрізняється від всіх інших – додана процедура тейпування. Вона допомагає м’язам, особливо літніх людей, виконувати правильно свої функції. Ефект дає абсолютно точно, наскільки довготривалим він буде – подивимося, але я так вважаю, що буде.

Добре, коли у лікаря встановлений контакт з пацієнтом. Бо лікування захворювань залежить не тільки від лікаря, але і від пацієнта, того, наскільки вони один з одним комунікабельні.

blog-2017-nov-physio-03

Як впертий акушер з Лондона дав старт переливанню крові

Опубликовано: 27.11.2017 о 12:09

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

blog-2017-nov-blood-transfusion-header

Хоча про переливання крові і було відомо в епоху романтизму, воно вважалося застарілою, сумнівною, а у Франції навіть забороненою практикою. Та й всі експерименти обмежувалися переливанням людині крові тварини – до тих пір, поки акушеру з Лондона Джеймсу Бланделлу не набридло втрачати пацієнток від післяпологової кровотечі. Експериментатор і вічний ворог консервативних «настирливих повитух», Бланделл турбувався, що багато хто з його тільки що народивших пацієнток переживають шок від втрати крові і вмирають.

Перші спроби переливати кров від людини до людини

Переливання сталося в 1818, в тому ж році, коли Мері Шеллі написала свого «Франкенштейна». МЧоловік помирав від виснаження, викликаного злоякісним захворюванням пілоруса. Після операції пацієнтові стало набагато краще, але ніхто не здивувався, коли через 56 годин він знову сильно ослаб і помер.

blog-2017-nov-j-blundell
Джеймс Бланделл та його розкішні кучері

Першій задокументованій перемозі судилося трапитися аж через 7 років, в серпні 1825. Колега, доктор Уоллер, викликав Бланделла до пацієнтки, яка помирає від післяпологової кровотечі. У цей час лікування жінки з післяпологовою кровотечою могло складатися, як в однієї з пацієнток Бланделла, з:

  • 20 унцій бренді,
  • 160 крапель ладану,
  • значного обсягу амонію,
  • трьох яєчних жовтків, збитих з бренді,
  • одного міцного яловичого бульйону,
  • однієї рідкої вівсянки,
  • шести п’явок.

І все без толку – вмирали від пологів частіше, ніж від війн. Доктору ж вдавалося їх врятувати, переливаючи від двох до чотирнадцяти унцій крові.

Коли Брем Стокер писав «Дракулу» в кінці століття, його професор Ван Хелсінг переливав кров так само, як це робилося при Бланделлі: ті ж інструменти, той же підхід до вибору донорів і така ж думка оточуючих, які цю практику вважали мракобіссям.
giphy

Ідеал епохи романтизму

Успішні переливання принесли Джеймсу Бладеллу популярність і добрих $ 2 мільйони (близько $ 50 млн сьогодні), але ними він не обмежувався. Своїми ранніми експериментами Бланделл показав, що нирки, матку, яєчники і селезінку можна видаляти, не повбивавши при цьому пацієнтів.

В St. George’s Hospital Бланделл асистував Семюелу Армстронгу Лейну. Разом вони вперше провели повне – і успішне – переливання крові пацієнтові з гемофілією в 1840 році.

У 1929 році він видалив матку із злоякісною пухлиною у місіс Молден – великі шанси, що це була перша подібна операція. Встиг зробити кілька основних відкриттів про властивості крові. І практикував інтубаціютрахеї – введення трубки з метою забезпечення прохідності дихальних шляхів – за сторіччя до того, як це стало мейнстрімом. Акушер, гінеколог, хірург і фізіолог, винахідник і майстер слова, він навчав студентів, займав посаду головного лікаря Лікарні Гая і члена Королівської колегії лікарів.

Бланделл відповідав ідеалам епохи романтизму з голови до п’ят: кидав виклик консерватизму лікарської системи, зривав шквал оплесків на лекціях завдяки своїй палкій і літературній мові. І робив те, що належить божевільним ученим і героям готичної літератури – на кшталт «Франкенштейна» Мері Шеллі, «Вампіра» Джона Полидори і «Піднятої вуалі» Джордж Еліот – буквально повертав людей з того світу за допомогою переливання.

Переливання крові сьогодні

Сьогодні переливання крові одночасно і простіше, і складніше, ніж за часів Бланделл. Воно перетворилося в рядову операцію, ставши в сотні разів безпечніше, а самі клітини крові потроху вирощують в пробірці або змінюють на повністю штучні об’єкти з функціями клітин крові.

Але переливання все одно залишаються проблемною областю: не у всіх клініках є свої станції переливання крові, які можуть перелити кров, наприклад, при нестачі тромбоцитів. Нікуди не поділися ризик зараження і непередбачуваність реакції організму на донорську кров, і переливання кожного набору клітин супроводжується своїм набором проблем.

І все-таки кожному третьому жителю планети коли-небудь знадобиться переливання крові.

«І яке значення все це буде мати пару століть тому, хоча б і Англію разом з Францією змило в океан? Людство завжди буде однаково зацікавлено в великих істинах, доведених наукою, і висновках, отриманих від фізіологічних експериментів », – Джеймс Бланделл про експерименти і впертості наукового світу

Бланделл пішов у відставку в 1847, але продовжував займатися приватною практикою: вставав пополудні, оглядав пацієнтів у себе вдома, о дев’ятій вечора їхав оглядати хворих в жовтій кареті з невеликою бібліотекою. На те, щоб світ переконався в необхідності переливання крові, потрібні були десятки років, і в 1878 році замість крові все одно періодично намагалися переливати молоко. Але пройшовши «звичну каторгу з зневаги, опозиції і висміювання», Джеймс Бланделл назавжди змінив клінічну практику.

yellow-carriage

БиблиографияБібліографія

James Blundell: pioneer of blood transfusion // HemOnc Today. — 2009. — Access mode: www.healio.com/hematology-oncology/news/print/hemonc-today/%7Be144eb73-e097-43b0-b128-65af2c9029a4%7D/james-blundell-pioneer-of-blood-transfusion

B. A. Myhre. James Blundell — pioneer transfusionist // Transfusion. — 1995. — Vol.35 (№ 1).

Matthew Welck, Philip Borg, Harold Ellis. James Blundell MD Edin FRCP (1790 – 1877): pioneer of blood transfusion // Journal of Medical Biography. — 2010. — № 18.

Kim Pelis. Moving Blood // Vox Sanguinis. — 1997. — № 73.

Matthew Rowlinson. On the First Medical Blood Transfusion Between Human Subjects, 1818 // BRANCH: Britain, Representation and Nineteenth-Century History. — Access mode: http://www.branchcollective.org/?ps_articles=matthew-rowlinson-on-the-first-medical-blood-transfusion-between-human-subjects-1818

Михайло Пантелєєв. Штучна кров // Постнаука. — 2016. — Режим доступу https://postnauka.ru/faq/71657 J. H. Aveling. Immediate transfusion in England // Obstetrics Journal — 1873. — 1, 303. — Wellcome Library, London. http://gph.is/2daXvLl

Навіщо вони це роблять: ліпофілінг грудей

Опубликовано: 26.11.2017 о 23:58

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

blog-2017-nov-olga-05

Тому що наука на нашому боці. Сьогодні збільшення грудей за допомогою власних жирових тканин, ліпофілінг — та область пластики грудей, що більше і швидше за все розвивається. Наприклад, про це говорять дані Міжнародного товариства естетичної пластичної хірургії: в 2016 таких операцій зробили на 25 тисяч більше, ніж в 2015. Це означає, що з кожним роком з’являється все більше даних про цю операцію і наступному відновленні, удосконалюються технології і майстерність хірургів, і сама операція стає безпечніше й ефективніше.

Тому що роль матері і роль жінки не повинні один одному суперечити. Як би не змінювалося суспільство, мода і медицина, перша функція грудей – це годування немовлят. В результаті вагітності відбувається втрата форми і об’єму грудей, і хоч якось вплинути на цей процес дуже складно. До того ж жінки дуже часто годують груддю не довше, ніж півроку – навіть коли доказова медицина говорить про те, що годування майже не впливає на стан грудей. Пластика в даному випадку – можливість розірвати зв’язок між материнством і зіпсованої фігурою.

blog-2017-nov-olga-0332x

Навіть коли позитивні емоції і психологічний ефект від пластики грудей вщухають — а це може статися досить швидко — операція може стати початком хороших змін в житті. Відбувається це тоді, коли рішення жінки прооперувати груди диктується не соціальними запитами, модою, поп-культурою, чужими думками або бажаннями, а власною волею.

Ліпофілінг використовується ще і для реконструкції грудей після мастектомії. Коли потрібно відновити груди після операції з приводу раку молочної залози, ліпофілінг — це делікатний і малотравматичний спосіб. Декілька разів ми вже розповідали, чому відновлення грудей — настільки важливий етап реабілітації.

Пластика грудей — це ще і питання комфорту. Не тільки психологічного, а й цілком відчутного. Форма грудей безпосередньо впливає на вибір білизни та одягу, іноді дуже його обмежуючи. А фізичні недосконалості грудей – вроджені чи набуті — заважають повсякденному життю так само як і недосконалості будь-якої іншої частини тіла: наприклад, спати, займатися спортом або ходити на пляж.

Нашій героїні Ользі трохи більше тридцяти, але через опущення і розтягнення грудей вона була змушена постійно носити бюстгальтер – інакше було банально незручно.

blog-2017-nov-olga-0112x

Ольга, менеджер соціальних проектів,

36 років, зробила пластику

Я навіть не думала, що коли-небудь здійсню цю мрію: я знала, що на неї немає грошей, що мріям властиво бути десь там, далеко. У 2000 році я народила дитину, і з тих пір, протягом сімнадцяти років, у мене було бажання зробити груди. Сама операція страху не викликала – настільки я цього хотіла, і, тим більше, з’явилася фінансова можливість. У нас з чоловіком немає великих доходів, я – менеджер в невеликій організації. Але у мене з’явилася можливість якийсь час займатися соціальним проектом за кордоном.
Для мене все було очевидно. По-перше, у мене був день народження, і я зробила собі подарунок. По-друге, я зрозуміла, що якщо ось зараз, коли у мене є якісь гроші, не зроблю її, то гроші розійдуться, знайдуться важливіші справи і проблеми, які потрібно вирішити. І знову моя мрія відкладеться. Операція – це всього лише операція, важливий результат.

Лікар мене дуже заспокоїв, сказав, що буквально на наступний день я сама вийду з клініки, і, якщо потрібно, зможу самостійно сісти за кермо. Я лікаря регулярно спантеличувала: «Ось у моєї дитини випускний, а у мене то …», «Ось я їду, а як же бути …», багато разів перепитувала, які будуть побічні ефекти, і що може піти не так. Звичайно, було болісне відчуття, в тому числі в спині і боках, тому що мені робили ліпофілінг. І відкрите плаття не виходить одягнути відразу, тому що в спеціальному топі і компресійній білизні потрібно ходити ще місяць.

Найстрашніший побічний ефект — це всього лише синці і набряки, і всі моменти, пов’язані з ними. Можна навіть порівняти післяопераційні відчуття зі спортивною крепатурою – коли добре позаймався, а на другий день все болить, хоча тебе ніхто не чіпав, не бив і не робив операцій. Ти знаєш, що біль пройде, що буде хороший результат.

У мене була мрія, яка була просто мрією: хтось хоче полетіти на Марс, а ось я хочу зробити груди. І раз у мене немає фінансової можливості це зробити, нехай вона залишається мрією десь в загашнику, наприклад, як мрія купити машину. Але в кінці-кінців я купила машину і зробила груди. Дуже задовольняє відчуття: це зробила я і зробила сама. Цього почуття — підтянутості, акуратності, краси – не знаю, скільки років не відчувала. Син теж схвалював моє рішення.

У нашому суспільстві чомусь прийнято вважати, що робити пластику, в тому числі і грудей, потрібно (можна) тільки кінозірок, провідним, світським леді. Тим, чиє життя і тіло на очах у мільйонів. А простим жінкам, які щодня їдуть на роботу в тому числі в громадському транспорті, які готують і прибирають свій будинок, а на вихідних йдуть гуляти з дітьми в парк – це ні до чого. Але будь-яка жінка гідна того, щоб бути красивою. Кожна з нас гідна того, щоб подобатися насамперед собі.

Як собаки винюхують хвороби і допомагають господарям залишатись здоровими

Опубликовано: 23.11.2017 о 16:12

Автор:

Категории: Блог,Новини

Тэги:

blog-2017-pup

З одного боку, в роті у собаки більше мікробів, ніж у нас. І прояви любові з боку вихованця можуть стати причиною інфекційних захворювань: його слина рясніє бактеріями і яйцями паразитів.

З іншого, у собак у 40 разів більше носових рецепторів, і тут їхня роль у здоров’ї господарів сильно змінюється. Так, собаки чують рак сечового міхура, рак товстої кишки, меланому і рак грудей. І, можливо, визначають ці захворювання точніше, ніж звичні тести. Наприклад, в італійському дослідженні дві німецькі вівчарки, Зої та Ліу, були натреновані визначати наявність онкопатологій за запахом сечі – і робили це з точністю 95%, тобто точніше, ніж тест на простатичний специфічний антиген.

Звичайно, для того, щоб собаки стали активно допомагати в діагностиці захворювань і могли виявити злоякісний ріст, потрібно більше суворих тестів. Але собаки як діагностика раку куди приємніші, ніж, наприклад, трансректальна біопсія простати. У журналі Scientific Report нещодавно з’явилися результати дванадцятирічного дослідження: виявилося, що у собачників менший ризик серцево-судинних захворювань.

Дослідження проводили у Швеції: там уже 17 років як працює обов’язкова реєстрація собак, тож вченим вдалося зібрати дані 3,4 мільйона осіб віком від 40 до 80 років. Науковці використовували регресію Кокса – тобто рахували залежність функції ризику та незалежних факторів. Таку модель нерідко застосовують для оцінки тривалості життя. Дослідження стало наймасштабнішим на цю тему.

Власники собак менше помирають від серцево-судинних захворювань, але не тільки – у них у принципі нижчий коефіцієнт ризику смерті. Причому найменший ризик смерті – у власників собак мисливських порід, наприклад, господарів англійських пойнтерів.

Згідно з іншими свіжоопублікованими даними, якщо вагітна жінка має собаку, то в майбутніх дітей менші ризики розвитку астми та алергічної екземи. Два дослідження, присвячені дитячому здоров’ю і собакам, представили в рамках щорічної конференції Американської академії алергії, астми та імунології. Словами, собаки допомагають як здоровим, так і хворим – і в майбутньому допомагатимуть ще більше.