Каноїст і олімпійський чемпіон Юрій Чебан
Юрій, ми дуже пишаємося вашими успіхами! Як починався шлях до олімпійського золота?
Мені 30 років, 17 з них пов’язані з професійним спортом. Все почалося з того, що моя мама, чемпіонка Радянського союзу, віддала мене в секцію веслування. Вона ж дала перші настанови. Потім моїм тренером став В’ячеслав Михайлович Сорокін.
Ви пам’ятаєте момент, коли дізналися, що їдете на свої перші олімпійські ігри?
Ще б! У 2004 році я отримав міжнародну ліцензію на участь в олімпіаді. Це була знакова подія в моїй кар’єрі: у мене повірили! І в цьому ж році я поїхав на олімпійські ігри.
Давайте повернемося до Олімпіади в Ріо і фінального заїзду. На фініші ви опинилися у воді – від радості або тому що занесло?
Це така маленька хитрість. На фініші всі вирішують долі секунди, тому дуже важливо зробити ривок. Я викидаю ніс човна вперед – це дає додаткових 1,5-2 метра, – після чого човен різко зупиняється. Цього разу я занадто викинув ніс, і коли переніс вагу тіла назад, то корми виявилася у воді – і я теж. До речі, якщо переглянути запис, то можна побачити, що бразилець за рахунок цього «підсіду» забрав бронзу у іспанця.
Які взаємини між спортсменами, які конкурують за золоту медаль?
На березі ми всі друзі, ну а на дистанції ніхто нікому не поступиться і сантиметром. Багатьох я знаю з дитинства. Якщо комусь щось потрібно – без проблем. Але на дистанції друзів немає.
Хто першим привітав вас c золотою медаллю?
Відразу привітав Сергій Назарович Бубка. А вже вдома, в Україні, як правило першим вітає Президент, потім міністр оборони, мер, чиновники. Спортсменам важлива увага. Адже багато хто з нас жертвують запрошеннями за кордон, оскільки вірять в нашу країну, в її майбутнє. Коли знаєш, що потрібен, то з’являються сили надалі завойовувати медалі і прославляти прапор країни.
Бажаємо вам якомога довше залишатися в спорті. Хоча, як відомо, в деяких видах змагань кар’єра завершується рано…
У веслуванні обмежень немає, головне – щоб здоров’я дозволяло. У нас страждають суглоби, «підсаджується» серце і печінка. Тому за собою потрібно стежити – це для спортсмена обов’язково. Профілактика – важлива. Ось чим відрізняється українець від європейця? Тим, що європеєць починає лікуватися за три дні до хвороби. А українець починає лікуватися за три дні до смерті. Ця сумна практика вбиває наш народ. Люди бояться звертатися в звичайні лікарні через халатне ставлення лікарів до своїх обов’язків. Тому я вирішив скористатися послугами Медичного будинку Odrex: тут працюють справжні професіонали і відповідальні люди. І ось я тут! Чому саме зараз? Справа в тому, що у мене почався післяолімпійський період – час відновлення.
Що найбільше сподобалося в Odrex?
По-перше, доброзичливість співробітників. Видно, що люди люблять свою роботу. По-друге, новітнє обладнання, яке є далеко не в кожному медичному закладі. По-третє, в Odrex немає черг. За годину-другу можна обійти всіх фахівців, звичайно, попередньо записавшись. Це три основні речі, які приваблюють мене в Odrex як професіонала і спортсмена.
Що олімпійський чемпіон може побажати спортсменам? У чому секрет успіху?
Секрет простий: працювати над собою, а також розвивати в собі силу волі і цілеспрямованість. Олімпійцями не народжуються – олімпійцями стають. Це велика праця. Ну і, звичайно, потрібно вірити в себе.
