Учасники обговорили лікування хронічних захворювань вен та новини науки, а також розібрали конкретний клінічний випадок, стежачи за трансляцією операції у прямому ефірі.
Модератором заходу була Лариса Михайлівна Чорнуха — провідний флеболог України, доктор медичних наук, професор. І ми раді, що погана погода — не завада гарному заходу: приліт Лариси Чорнухи скасувався через густий туман, але школа все одно відбулася завдяки прямому включенню з Києва.
Завідувач хірургічного відділення Олександр Борисович Смирнов розповідає, як проходила школа, у нашому репортажі.
Спочатку ми розібрались, як когнітивні спотворення заважають роботі лікаря разом зі старшим викладачем кафедри соціальної медицини, громадського здоров’я та медичного права ОНМедУ Святославом Лінніковим. Потім разом із нейрохірургом, головним лікарем дитячої міської поліклініки №6 Сергієм Горищаком руйнували міфи про внутрішньочерепний тиск (ВЧТ). А невролог Медичного дому Odrex Сергій Фернандес де Рівес розповів про виявлення та ведення пацієнтів із депресією.
Що заважає мислити здорово
Когнітивні спотворення — це систематичні помилки, яких ми допускаємо, пов’язані з особливостями роботи мозку, стереотипами й упередженнями. Особливо важливо розуміти, як когнітивні спотворення впливають на роботу лікарів — адже їхні упередження та помилки можуть зашкодити здоров’ю пацієнта.
Часта причина неправильно поставлених діагнозів – це anecdotal evidence. Багато хто з нас схильний робити висновки на основі особистого досвіду — і лікарі не виняток. Однак призначати лікування на базі одиничного випадку — небезпечно: те, що допомогло одному пацієнтові, може не підійти сотні інших, — тільки вони вже не зможуть розповісти про це.
Міфи про внутрішньочерепний тиск
«Підвищений внутрішньочерепний тиск» — один із найпоширеніших хибних діагнозів української медицини, особливо в педіатрії.
Неінвазивних методів визначення внутрішньочерепного тиску не існує: ЕХОЕГ, ЕЕГ, РЕГ та доплерографія не вимірюють внутрішньочерепний тиск. Ці дослідження були придумані для інших цілей.
У дітей, особливо молодшого віку, можна запідозрити підвищений ВЧТ, тільки якщо є комплекс симптомів: збільшення кола голови, «вибухання» тім’ячків, «розбіжність» кісткових швів, набухання шкірних вен голови, поява краніофаціальної диспропорції, екзофтальму, зміщення очних яблук донизу. При цьому діти неспокійні, та плачуть без причини.
Виявлення та ведення пацієнтів з депресією
Депресія – основна причина недієздатності у всьому світі. Причому жінки страждають від депресії майже вдвічі частіше, ніж чоловіки.
Дуже важливо розуміти, що є ефективна терапія при депресії. Тим не менш, таке лікування отримують всього 20% пацієнтів – часто через списування симптомів захворювання на лінощі або поганий настрій.
У лікуванні, у тому числі відновленні після хірургічних втручань, дуже важливо подбати про те, щоб пацієнт отримував усі необхідні для одужання мікроелементи. І тому існує нутритивне забезпечення, чи клінічне харчування, яке постійно вдосконалюється і стає предметом досліджень. А ми, у свою чергу, намагаємось зробити нові знання доступними для медичного персоналу.
Список найпоширеніших онкозахворювань мало змінився за останні півстоліття, і рак легенів зустрічається все частіше інших діагнозів. Відомо, що серед чоловіків рак легенів залишається найпоширенішим видом раку, і більшість смертей від раку належить саме до цього діагнозу. Тому ми працюємо над тим, щоб розширювати можливості діагностики, лікування та реабілітації пацієнтів із таким діагнозом.
Пацієнт, який до нас звернувся, зміг отримати допомогу того ж дня. Лікар Севергін провів радикальну операцію — лівосторонню розширену пульмонектомію з лімфодиссекцією, в чому йому допомагали хірург вищої категорії Андрій Фомін, команда операційного блоку та відділення анестезіології. Пацієнт добре переніс операцію та виписався на п’яту добу.
Владислав Севергін – торакальний хірург Медичного дому Odrex, кандидат медичних наук, доцент кафедри хірургії №4 з курсом онкології Одеського Національного медичного університету.
Невідкладна спеціалізована медична допомога — ось перша і головна рятівниця при інсульті. Три з половиною години з моменту появи перших симптомів — «золоте вікно» при будь-якому інсульті. Якщо протягом цього часу людина не отримає адекватної медичної допомоги, наслідки незворотні.
Під адекватною допомогою мається на увазі в першу чергу можливість швидко провести нейровізуалізації — побачити, що відбувається з мозком. У Медичному домі Odrex цілодобово готова до роботи новітня модель апарату комп’ютерної томографії (КТ). Це дозволяє практично в реальному часі спостерігати за тим, що відбувається в головному мозку.
Отже, пацієнту з підозрою на інсульт миттєво робиться КТ — саме це дослідження, а не МРТ, рентген або допплер, добре «бачить кров», а значить, точно дає зрозуміти, чи є інсульт, і який він — ішемічний або геморагічний. Це дуже важливо, адже різні інсульти вимагають різного лікування.
При підозрі на інсульт рахунок йде на хвилини, і алгоритм дій лікарів також розписаний буквально щохвилини: дослідження КТ (5 хвилин), черговий ургентний невролог дивиться знімки (2 хвилини), уточнює діагноз у рентгенолога (10 хвилин), — і лікування починається!
У Medical Hub Odrex пройшли прямі трансляції рукавної резекції шлунка (sleeve gastrectomy). Студенти спостерігали за одним із найпопулярніших методів хірургічного лікування ожиріння: під час цієї операції хірург зменшує обсяг шлунка, відрізаючи його частину. В результаті пацієнт може насичуватися зовсім маленькими порціями і починає активно худнути.
Чи підходить такий метод для людей, вік яких наближається до 60 років?
Спочатку дентальна імплантація розроблялася для реабілітації людей з повною відсутністю зубів. Найчастіше, це пацієнти у віці від 50 років. Першим запропонував методику дентальної імплантації в 1965 році шведський вчений Пер-Інгвар Бранемарк. Йому були добре відомі проблеми людей, що використовують знімні протези. Бувши вже літньою людиною, він вимовив фразу: «Чому мої зуби повинні лежати в склянці?!». Тому з самого початку імплантати встановлювалися саме пацієнтам, що переступили 50-річний рубіж.
У мене був пацієнт, якому на момент імплантації виповнилося 79 років. Зараз йому 86, а виготовлені протези на імплантатах служать чоловікові досі.
При втраті жувального зуба, що краще зробити: встановити імплантат або виготовити мостовидний протез?
Однозначної відповіді немає. Якщо ближні зуби зруйновані карієсом або з них були видалені нерви внаслідок ускладнення карієсу, то краще ці зуби відновити і виготовити мостовидний протез. Але якщо ближні зуби цілі, обпилювати їх під коронки можна. Дентальна імплантація існує і для того, щоб зберегти зубний ряд, відновивши відсутні зуби.
Чи можна встановити імплантат юному пацієнту, наприклад 17-річному підлітку, якого після травми видалили передній зуб?
Так, дентальні імплантати можна встановлювати і молодим людям. Але все ж краще проводити таку операцію після припинення активного зростання скелета.
Чи часто імплантати відторгаються і випадають?
Згідно зі світовою статистикою, імплантати не приживаються лише в 1,5% випадків. Це відбувається, якщо неправильно розраховані параметри фіксації або пошкоджені анатомічні структури у верхній і нижній щелепах (гайморова пазуха, нижньощелепний канал). Якщо імплантати встановлені у досвідченого хірурга після проведення необхідних досліджень і з дотриманням протоколу операції, вони відмінно приживуться і прослужать не один десяток років.
Чи можна встановити імплантати, якщо у пацієнта, так би мовити, «мало кістки» і встановлювати їх, по суті, нема в що?
Ця проблема цілком вирішувана. Існує цілий ряд методик, що збільшують обсяг кістки, наприклад, синусліфт — розщеплення альвеолярного гребеня. Такі операції проводяться під місцевою анестезією. Післяопераційний період — 7-10 днів — може супроводжуватися помірними набряками і больовим синдромом, які успішно усуваються за допомогою відповідних антибіотиків, а також протизапальних і знеболювальних препаратів. І в результаті у пацієнта — гарна посмішка і здатність пережовувати їжу.
Чи є операція зі встановлення імплантатів болючою і травматичною?
Сучасні анестетики настільки надійно знеболюють зону операції, що пацієнт не відчуває ніяких неприємних відчуттів. Взагалі встановлення імплантатів порівнюють зі звичайним видаленням зуба. Тому можна з упевненістю сказати, що дентальна імплантація — це не травматичний, надійний і довговічний спосіб відновлення відсутніх зубів.
А якщо пацієнт банально відчуває страх перед операцією по імплантації?
В такому випадку ми викликаємо анестезіологів і проводимо процедуру під медикаментозним сном. Взагалі в нашому відділенні будь-які маніпуляції можна робити таким чином. На відміну від звичайного наркозу, під седативною анестезією пацієнт може дихати самостійно.
Серед них – фахівці із симуляційної медицини, науковці та клініцисти з різних куточків України, включно з Вінницею, Запоріжжям та Києвом. Одним із провідних спікерів став Євген Чумаченко – професор госпітального університетського центру Eure-Seine (Франція).
Професор Чумаченко разом із Павлом Тарабріним провів в операційній Медичного дому Odrex майстер-клас з ANI-моніторингу. Це неінвазивна методика, яку застосовують як під час операції, так і в післяопераційному періоді – відповідь медичної науки на десятиліття спроб об’єктивно виміряти біль.
Консультує Ольга Миколаївна Куліш, акушер-гінеколог, лікар першої категорії, член Європейської асоціації гінекологічної ендоскопії (ESGE)
Часта і небезпечна
Міома матки лідирує серед гінекологічних захворювань. Вона зустрічається у 30% жінок дітородного віку та у 70% жінок за 50. На початку зміни безсимптомні, але з часом пухлина провокує серйозні наслідки. Менструальні виділення часто стають рясними, іноді переходять в маткові кровотечі. Через хронічну крововтрату розвивається анемія. Деформація порожнини матки несе загрозу для репродуктивної функції. Збільшуючись у розмірах, міома викликає болі внизу живота і поперекової області, може здавлювати сусідні органи, що призводить до частого сечовипускання і затримці стільця. Також може виникнути некроз вузла і перекрут його ніжки, що супроводжується симптомами «гострого живота».
Краща профілактика
У виникненні міоми матки грають роль гормональний, генетичний, імунний і інші фактори. Підвищують ризик — ожиріння, надлишок кофеїну, стреси, переривання вагітності. Виношування дитини та годування її грудьми зменшують ймовірність появи міоми, а перенесення пологів на пізній період — підвищує. В цілому, ризик виникнення міоми збільшується з віком.Однак в останні роки почастішали випадки міоми матки навіть у дівчат-підлітків без шкідливих звичок. Тому найкраща профілактика — регулярні огляди у гінеколога. УЗД та МРТ органів малого таза дозволяють виявити патологію, ще до того, як вона почне себе проявляти. А, як відомо, чим раніше буде виявлена пухлина, тим більше у жінки шансів зберегти здоров’я.
Нова ера в лікуванні
Тривалий час «золотим стандартом» при міомі було видалення матки. В даний час принципи змінилися. Вичікувальний підхід, при якому хвора з міомою роками спостерігалася на диспансерному обліку, поступився місцем ранній діагностиці й ранньому початку лікування. Оскільки пухлина чутлива до гормонального впливу, застосовуються препарати, які на нетривалий період різко знижують рівень гормонів, що призводить до зменшення розмірів міом, а також препарати, що блокують чутливість рецепторів міоми до гормонів, що провокує зростання пухлини.
Завдяки сучасним медикаментам можна уникнути хірургічного втручання або ж мінімізувати його обсяги, використавши препарати в якості передопераційної терапії. Крім того, інноваційні малоінвазивні хірургічні методики дозволяють зберегти орган і, при своєчасному вирішенні питання, репродуктивну функцію.
Розрахуйсь!
Почути діагноз «міома» неприємно. А якщо до нього ще й якась цифра приписана — ще й незрозуміло. Насправді ж, нумерація адресує до класифікації міом, затвердженої Міжнародною федерацією гінекологів, де вузли «розкладені по поличках» відповідно до того, яким чином вони влаштувалися в тілі матки. Відповідно до цієї класифікації розроблені і рекомендації з хірургічного лікування. Міоми, які ростуть в напрямку порожнини матки (0, 1, 2 типи) видаляють шляхом гістероскопії. Вузли, що ростуть в товщі м’язової тканини або виступають в напрямку черевної порожнини, видаляють лапароскопічним методом.
Гістероскопічна міомектомія — це видалення міоми за допомогою малоінвазивної операції, при якій доступ в порожнину матки відбувається вагінальним шляхом. Гнучкий інструмент оснащений оптичним приладом і мініатюрними хірургічними маніпуляторами. Оскільки весь процес відображається на моніторі з великим збільшенням, у лікаря є можливість видалити патологічно змінені тканини і не пошкодити здорові.
Лапароскопічна міомектомія — вилущування міоматозних вузлів зі збереженням матки, при якому 5-міліметрові інструменти вводять через проколи передньої черевної стінки. Місця розташування віддалених міом вшиваються також ендоскопічно.
Переваги цих методів — мала травматизація, швидке відновлення і відсутність косметичних дефектів. До традиційного відкритого втручання лікарям доводиться вдаватися лише тоді, коли розміри пухлини занадто великі для малоінвазивних методик.
Конкретна стратегія лікування визначається фахівцем індивідуально. У ряді випадків ретельно підібрана терапія дозволяє обійтися без хірургічного втручання. Якщо ж корекція буде потрібно, в Odrex є всі можливості для проведення найсучасніших органозберігаючих операцій.
Консультують: Іона Рубіковна Діланян, заступник головного лікаря Дому дитячого здоров’я «Одрік» Світлана Вікторівна Козлова, завідуюча Домом дитячої здоров’я «Одрік»
Завдання щеплень — ознайомити організм з можливим агресором, щоб імунна система змогла виробити захисні антитіла. При цьому, образно кажучи, запрошувати злочинця в будинок не обов’язково — для знайомства досить його портрета. Саме в такій ролі і виступають трансформовані мікроорганізми, на основі яких виробляють вакцини. У всіх типів таких препаратів є особливості.
«Живі» (аттенуіровані) вакцини
Їх виробляють з ослаблених мікроорганізмів. «Живі» вакцини змінені до такої міри, що викликати захворювання вже не можуть, однак для імунної системи виглядають як справжні. Цей тип вакцин використовують для профілактики кору, епідемічного паротиту (свинки), краснухи, вітрянки, ротавірусної інфекції, а також туберкульозу і поліомієліту.
Важливо! Живі вакцини формують найстійкіший імунітет — але вони ж і найбільш пов’язані з ризиками. У рідкісних випадках збудник може повернутися в активний стан і викликати захворювання. Таке буває при введенні живої вакцини від поліомієліту (на щастя, є альтернатива в наступній групі препаратів).
Інактивовані вакцини
Такі вакцини створюють на основі «убитого» збудника хвороби. Але при цьому патоген залишається впізнаваним для імунітету і стає стимулом до формування потрібних антитіл. До таких препаратів належать цельноклеточная коклюшная і інактивована поліомієлітної вакцини (ІПВ).
Важливо! Імунна відповідь на вбиті мікроби слабкіше, ніж на живі, але він все одно ефективний. Заразитися від такої вакцини неможливо — в ній немає нічого живого.
Субодиничні вакцини
Це вже не просто вбитий патоген, а його фрагменти. Збудника хвороби «розчленовують», виділяючи антиген — ту саму частинку, на яку реагують імунні клітини. Так з’являється антигемофільна вакцина, вакцина проти грипу, безклітинна вакцина проти коклюшу. Існують також препарати, створені за допомогою генної інженерії — наприклад, вакцина від гепатиту В.
Важливо! Мінімум побічних реакцій — але деякі з таких вакцин для формування стійкого імунітету вимагають послідовного введення декількох доз.
Вакцини з анатоксином
Такі вакцини містять знешкоджений токсин бактерії — анатоксин. Вони викликають вироблення антитіл проти відповідного токсину. Це, наприклад, протиправцева і противодифтерийна вакцини.
Важливо! Для підтримки імунітету проводять ревакцинацію: дітей прищеплюють спочатку за календарем, а потім — кожні 5 років. А вакцинацію дорослих проводять кожні 10 років.
Комбіновані вакцини
Так, бувають і такі. До речі, багато батьків побоюються, що такі препарати «дають велике навантаження на організм». Однак боятися їх не варто: кількість компонентів не впливає на частоту ускладнень і тяжкість поствакцинальної реакції. Зате такі вакцини викликають мінімум дискомфорту у маленьких пацієнтів — замість трьох, чотирьох і навіть шести уколів потрібен тільки один. У дитячий календар щеплень входять кілька комбінованих вакцин.
«Гексаксим» та «Інфанрикс Гекса» включають компоненти, які допомагають боротися з дифтерією, кашлюком, правцем, гепатитом В, поліомієлітом і гемофільною інфекцією.
«Пентаксим» поєднує в собі вакцини, які допомагають протистояти дифтерії, коклюшу, правцю, поліомієліту та гемофільної інфекції.
«Інфанрикс ІПВ» и «Тетраксим» складаються з АКДС (бореться з дифтерією, коклюшем, правцем) і інактивованою поліомієлітною вакциною.
«Пріорікс» включає в себе живі, але ослаблені вакцини проти кору, епідпаротиту та краснухи.
Вакцинація дітей — важлива і складна тема. Але мета у неї одна: як можна раніше і якомога надійніше захистити організм від інфекцій.
