Пацієнт потребував відразу двох операцій — на серці і на внутрішній сонній артерії. Тому, щоб полегшити і без того непрості втручання, було вирішено провести їх в один день, один за одним — і без зупинки серця. Першою розпочинає роботу команда судинного хірурга, завідувача хірургічного відділення №1 Олександра Борисовича Смирнова. Їм належить виконати ендартеректомію із сонної артерії праворуч та задати ритм для команди кардіохірурга Павла Васильовича Кіструги, який проведе аортокоронарне шунтування.
Операція на сонних артеріях
Судинні хірурги роблять тонкий розріз довжиною 7 см — від кута нижньої щелепи, по внутрішньому краю м’яза. Коли розсічені шкіра та фасції, поетапно виділяють гілки сонної артерії та знаходять атеросклеротичну бляшку — нижче неї пульсовий кровотік значно ослаблений. Пацієнт у цей час перебуває у свідомості, під місцевою анестезією у поєднанні з блоком шийного сплетення та ретельним моніторингом анестезіолога Леоніда Альфонсовича Врублевського.
Центральна частина партії — видалення внутрішньої стінки ураженої атеросклерозом частини сонної артерії. Олександр Борисович легко та дбайливо накладає шов на сонну артерію. Просвіт сонної артерії відкритий, послідовно в кровотік включаються зовнішня сонна, загальна сонна, внутрішня сонна артерії. Нормальний кровообіг у них відновлено.
Операція на серці, що б’ється
Проте все це лише перший етап операції, і ритм підхоплюють кардіохірурги. Пацієнта вводять у загальну анестезію. У світлі налобної лампи Павла Кіструги – серце пацієнта. Віджата висхідна аорта, і хірург готується накласти три шунти.
Найчастіше аортокоронарне шунтування проводять на зупиненому серці з використанням апарату штучного кровообігу. Але зупинка завжди завжди означає значно серйозніше втручання в організм. Щоб уникнути подібної «масивності», кардіохірург проводить операцію на працюючому серці. Це вимагає певної віртуозності та швидкості, але водночас робить операцію легшою та «непомітнішою» для організму. Методика beating heart знижує ризики травматизації висхідної аорти та розвитку серцевої слабкості наприкінці операції.
Так вдалося шунтувати три судини. І лише на два дистальні шунти підключили апарат штучного кровообігу — для допоміжної, паралельної перфузії. Аби від уповільненого кровообігу не страждав коронарний кровотік судин, що залишилися, і навантаження на серце стало меншим. Апарат синхронізується зі змінами ритму кровообігу, і разом із серцем та судинами вони працюють як камерний оркестр. Операція завершується.
Післямова
Такий поширений атеросклероз відомий своїми руйнівними наслідками, але часто нехтується. А особливо настороженими треба бути людям в літньому віці, з підвищеним холестерином, цукровим діабетом, ожирінням, а також курцям. Серце може повідомляти про дисгармонію та відхилення у звучанні різними шляхами. Нам же залишається бути уважними до себе та своїх близьких.
А пацієнт у цій історії успішно впорався з усіма випробуваннями, виписався зі стаціонару, відновлюється та спокійно продовжує жити далі.
Відчувши лихоманку в тропічних країнах або після повернення на батьківщину з цих країн, насамперед слід подумати про малярію. Плазмодії — збудники малярії — у десять разів швидше за імунні клітини, завдання яких полягає у захопленні цих патогенів. Від даного тропічного інфекційного захворювання можна померти за лічені години або дні.
Наш пацієнт самостійно боровся з високою температурою протягом декількох днів, вона продовжувала збільшуватись до 40°С, озноб змінювався жаром, згодом з’явилась рвота та діарея. Саме тоді він поступив в Odrex — серед ночі, у суботу. Знаючи, що чоловік приїхав з ендемічної зони, черговий лікар терміново зв’язатися з інфекціоністом Надією Миколаївною. Дістатись до суті вдалось швидко: збіг рідкісних місцин, професії моряка та симптомів дозволив швидко віднайти причину виникнення симптомів, а мазок підтвердив діагноз.
Конго та Нігерія вважаються ендемічними зонами як для малярії в цілому, так і для власне тропічної малярії. Серед чотирьох видів хвороби — а це триденна овале-малярія, триденна Вівакс, чотириденна Plasmodium malariae та тропічна — остання залишається найбільш небезпечною. Вона жахливо піддається лікуванню та дає багато ускладнень, якщо пацієнт не звертається у короткий строк або не має доступу до препаратів, вирок міг бути смертельним. В нашого пацієнта було виявлено два штами: тропічна, а також овале-малярія.
Чоловік перебував у відділенні інтенсивної терапії в окремому боксі, і складно було передбачити, чи він виживе. Інфузії першого протималярійного препарату тривали протягом неділі та понеділка. Однак після двох днів лікування все ще спостерігалась температура 40°С, озноб, тривала печінкова недостатність, потерпали нирки, а в мікроскопічному дослідженні «товстої краплі» знаходились позитивні плазмодії. Все говорило про те, що малярія стійка до даного препарату.
Зрадливість малярії — в тому, що різні її види виявляються стійкими до тих чи інших медикаментів. Вони продовжують працювати, але вкрай повільно і малоефективно. Ніби збудники хвороби, пройшовши через полум’я протималярійних препаратів, стають безсмертні. Стійкість до тих або інших препаратів постійно розширює свою географію, приводить до виникнення мультирезистентної малярії, що в деяких країнах вже стає схожим на надзвичайну ситуацію.
Загроза життю тривала, тож інфекціоністи Маріанна Павловська та Надія Олту змінили препарат на два інших. Комбіноване лікування пацієнт отримував протягом шесті днів. Коли стан нормалізувався, температура спала, а сам чоловік ставав більш притомним та активним, його перевели до окремої палати. А коли результат «товстої краплі» став негативним, пацієнт виписався додому. Клінічне одужання від малярії наступило тоді, коли піднявся гемоглобін, піднялися еритроцити, на УЗД печінка і селезінка зменшились, сеча нормалізувалась, знизились С-реактивний білок та прокальцитонін. Наразі пацієнт повністю здоровий.
Тварина, яка згубила найбільше людей за всю історію цивілізацій — це не вовк, не змія, не крокодил — а малярійний комар. Плазмодії продовжують еволюціонувати, залишаючись постійним патогеном людини, і мутувати, щоб уникнути колективного імунітету. Малярію не можна підхопити від людини контактно-побутовим шляхом. Не можна заразитись і від комара, який щойно напився крові у хворого, тому що плазмодій ще кілька днів буде «дозрівати». Однак заразитись в країнах, які входять до ендемічних зон, досить легко. Тож, коли надумаєте відплити до далеких регіонів, перевірте, чи не належать вони до ендемічних, та проконсультуйтесь з лікарем щодо профілактичних заходів.
Для батьків одинадцятирічної одеситки ця історія розпочалася із болю в животі. Дитина скаржилася мало не щодня. «Ми були впевнені, що це звичайний підлітковий гастрит, — розповідає мати пацієнтки. — Вона швидко змінювалась, за рік зросла на 10 сантиметрів. То ж ми посадили дочку на дієту. Але, на жаль, та не дала результатів. Живіт болів і далі».
Батьки звернулись до фахівців. Ті, раз за разом, ставили один і той самий діагноз — гастрит. Зробили ультразвукове дослідження черевної порожнини, яке не показало проблем. А дитина — страждала, біль наростав, аж поки не став нестерпним. Швидка доставила дівчину до Odrex з підозрою на апендицит або кишкову непрохідність. З тяжким болем, не тільки у клубовій області, а й по всій поверхні: і в мезогастрії, і в нижній ділянці. Біль не вдавалось втамувати спазмолітиками чи іншими препаратами. Дитина не могла їсти, спостерігалися нудота та блювотиння. На УЗД через велику кількість газів нічого не можна було розгледіти.
Не пролив світло і нехарактерний для перитоніту аналіз крові: яскравих ознак запалювального процесу не спостерігалось. То ж, маленькій пацієнтці вирішили зробити комп’ютерну томограму з контрастом. Результати дослідження вразили всіх.
Пізніше керівник рентген-діагностичного відділення Олександр Березовський напише: «Про безоари я чув лише на лекціях в інтернатурі. І ось, за 12 років дивлюся на дослідження… і бачу ЙОГО! Гігантський тріхобезоар — клубок волосся у шлунку пацієнтки, яка ледве перетнула вік 10 років». Рентгенолог зазначив, що це — чужорідне тіло, яке схоже за консистенцією на вовну або на волосся. Завдовжки близько 18 сантиметрів. Тому запідозрили: це — безоар черева, що утворюється з волосся, яке шлунок не здатен перетравити. Воно скочується у клубок, який викликає кишкову непрохідність».
При цьому, батьки ні про які особливості дитини, які могли б призвести до утворення безоару, не розповідали. Лише коли матері пояснили, що побачили на томограмі, жінка визнала: рік тому звертались до психотерапевта і тріхолога з приводу того, що дитина виривала собі волосся. Але тоді не виникло жодної підозри, що дитина його їсть.
Дечко Андрій Олександрович, консультуючий педіатр каже: «Є така патологічна звичка, коли дитина вириває собі волосся. Частіше за все — з голови, але буває що й брови з віями. Дехто з пацієнтів після цього їх їсть. І тут з’ясувалося, що дитина робила це протягом року. А за два дні до того, як потрапила до клініки, обрізала чуб — мати про це не знала — а потім його з’їла».
Шлунковий безоар пояснював всі симптоми: непрохідність, відсутність апетиту, низьку вагу, анемію. Адже необхідні поживні речовини зі шлунку не засвоювались. Для консультації запросили дитячого хірурга, який прийняв рішення оперувати. Мова йшла про традиційну операцію. Методом ендоскопії, крізь стравохід, утворення такого великого розміру евакуювати було неможливо. Воно не тільки займало весь шлунок, повторювало його контури, а й хвостом потрапляло до дванадцятипалої та порожньої кишок.
Операція пройшла без ускладнень. Хірург видалив безоар. І хоча всі вже були до цього готові — знову здивувалися. При вазі пацієнтки 38 кілограмів утворення важило близько двох. Дитина добре перенесла операцію, і вже наступного дня після переведення з реанімації, почала готуватись до виписки. Але, як зауважили лікарі: вони ліквідували наслідки, а проблема — лишилася. Адже, бували випадки, коли пацієнти повертались до ковтання волосся та інших чужорідних тіл. І це призводило до повторних операцій. Тож попереду в дівчини — консультації з психотерапевтом та психіатром.
Педіатр нагадує батькам: «Потрібно говорити дітям, що шлунок не здатен перетравити волосся, а отже його не можна їсти. І якщо ви бачите, що в дитини щось не так з волоссям, з’явилася алопеція, це привід перевірити, чи не їсть їх дитина».
Мати пацієнтки тепер уважно спостерігатиме за звичками дочки. Впевнена: до таких тяжких наслідків призвела серед іншого і недостатня інформованість. «Я була ба рада, щоб цьому вчили. Якби тріхолог, у якого ми були рік тому, розповіла б мені про таку можливість. І тепер я розповідатиму всім знайомим про те, якими небезпечними можуть бути дитячі звички».
Гідроцефалією називають патологічний стан, при якому в шлуночках і підоболонковому просторі головного мозку в значних кількостях накопичується спинномозкова рідина (ліквор). Внаслідок цього шлуночки розширюються, відбувається стиснення тканин головного мозку та нервових структур, що призводить до розвитку неврологічних порушень. Якщо вчасно не провести хірургічне лікування, вони прогресують, стають незворотними та призводять до інвалідності людини.
У головному мозку знаходяться чотири сполучених між собою шлуночки, в яких безперервно виробляється спинномозкова рідина, омиває їх всередині та зовні. Спочатку ліквор омиває кожен шлуночок, а потім надходить в субарахноїдальний простір (порожнина між оболонками головного мозку), звідки всмоктується в кровотік. Якщо щось перешкоджає вільній циркуляції спинномозкової рідини між шлуночками або порушується баланс її вироблення та всмоктування (резорбції), то вона застоюється і розвивається гідроцефалія. Іноді це захворювання ще називають водянкою головного мозку.
Які види гідроцефалії бувають?
Буває відкрита гідроцефалія, яка розвивається через підвищене утворення спинномозкової рідини або порушення її всмоктування. При такому виді захворювання циркуляція між шлуночками головного мозку та субарахноїдальним простором не порушена. При оклюзійній гідроцефалії вільний потік ліквору між шлуночками блокується, що призводить до скупчення спинномозкової рідини в шлуночках і збільшення їхнього розміру.
Залежно від ділянки скупчення ліквору, гідроцефалія буває внутрішньою і зовнішньою. При внутрішній гідроцефалії спинномозкова рідина накопичується у шлуночках головного мозку, а при зовнішній — в субарахноїдальному просторі.
Зовнішня замісна гідроцефалія зустрічається у дорослих. З віком об’єм головного мозку зменшується, а простір, що звільнився, заміщується спинномозковою рідиною. Помірно виражена зовнішня гідроцефалія найчастіше розвивається на тлі порушення живлення (трофіки) головного мозку і не потребує хірургічного лікування.
Надмірне скупчення ліквору в шлуночках або субарахноїдальному просторі провокує підвищення внутрішньочерепного тиску, що, в свою чергу, призводить до пошкодження головного мозку та розвитку неврологічних порушень. Основні симптоми гідроцефалії або водянки головного мозку:
запаморочення;
порушення зору;
головний біль;
нудота;
погіршення пам’яті;
порушення координації рухів;
порушення функції сечового міхура (затримка або нетримання сечі).
Існує також арезорбтивна нормотензивна гідроцефалія або гідроцефалія нормального тиску. Вона характеризується розширенням шлуночків через порушення всмоктування спинномозкової рідини. Нормотензивна гідроцефалія не призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску та зустрічається переважно у людей похилого віку.
Її симптоми дуже схожі на прояви деменції (старечого недоумства) та інших неврологічних порушень, характерних для похилого віку, що істотно ускладнює діагностику та лікування. Типовими проявами нормотензивної гідроцефалії вважають тріаду симптомів: порушення ходи, погіршення пам’яті та нетримання сечі.
Коли потрібно лікувати гідроцефалію?
Показом до хірургічного лікування гідроцефалії є наростаюче підвищення тиску всередині шлуночків головного мозку (внутрішньошлуночкова гіпертензія). Такий стан часто розвивається при внутрішній оклюзійній гідроцефалії.
Якщо до розвитку гідроцефалії призвела гіпотрофія головного мозку, то хірургічне лікування не проводять. У такому разі розширення шлуночків спровоковане не скупченням в них спинномозкової рідини, а тим, що вони зайняли простір, який звільнився в черепній коробці, тому операція буде марною.
Метою хірургічного лікування гідроцефалії є виведення надлишку ліквору з шлуночків головного мозку та субарахноїдального простору. Для цього встановлюють шунтуючу систему, що складається з катетерів і клапана. Надлишок спинномозкової рідини з черепної коробки найчастіше виводиться в черевну порожнину. Медикаментозне лікування гідроцефалії спрямоване на зниження внутрішньочерепного тиску та зменшення симптомів захворювання.
Що буде якщо не лікувати гідроцефалію?
Якщо не лікувати гідроцефалію, внутрішньочерепний тиск буде рости, що призведе до ураження тканин головного мозку та розвитку неврологічних порушень: зниження інтелектуальних здібностей, сліпоти, паралічу кінцівок, затримки або нетримання сечі та інших. Якщо людині вчасно не надати медичну допомогу, неврологічні порушення стануть незворотними і призведуть до інвалідності.
Гостра форма гідроцефалії характеризується дуже швидкою зміною стану пацієнта: від чіткої свідомості до настання коми може минути всього одна доба. В такому разі проводиться екстрене хірургічне втручання.
Як підготуватися до лікування гідроцефалії?
Підготовка до хірургічного лікування гідроцефалії починається з консультації невролога та нейрохірурга. Потім пацієнт проходить передопераційне обстеження для оцінки загального стану здоров’я і вузьку діагностику для уточнення діагнозу.
Провідними методами діагностики гідроцефалії є комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ). Оскільки однією з непрямих ознак підвищеного внутрішньочерепного тиску є набряк диска зорового нерва, то необхідна консультація офтальмолога з офтальмоскопією (дослідженням очного дна).
При нормотензивній гідроцефалії перед операцією роблять люмбальну пункцію (поперековий прокол) для забору 40-50 мл спинномозкової рідини. Якщо в результаті маніпуляції пацієнт відзначає короткочасне поліпшення самопочуття, значить операція зі встановлення шунта буде ефективною.
Етапи лікування гідроцефалії
Шунтування при хірургічному лікуванні гідроцефалії проводиться під загальною анестезією. Після антисептичної обробки операційної ділянки нейрохірург створює доступ до шлуночків головного мозку. Проксимальний (верхній) кінець шунтуючої системи встановлюють в шлуночок і з’єднують його з клапаном.
Нижній (дистальний) кінець шунтуючої системи встановлюють в плевральну порожнину легень, перикард (зовнішню оболонку серця) або черевну порожнину (найчастіше). Операція зі встановлення шунтуючої системи при гідроцефалії триває в середньому 1-2 години.
Результат лікування гідроцефалії
Результатом хірургічного лікування гідроцефалії є зникнення або суттєве зниження вираженості неврологічних симптомів, перш за все головного болю. При гострій оклюзійній гідроцефалії після операції на контрольних знімках МРТ відзначається зменшення розмірів шлуночків головного мозку.
Яка реабілітація потрібна після лікування гідроцефалії?
Якщо лікування було проведено своєчасно, і внаслідок гідроцефалії не розвинулися незворотні порушення нервової системи, то реабілітація не потрібна. При наявності неврологічного дефіциту після операції пацієнт проходить реабілітацію під керівництвом реабілітолога. Програма реабілітації розробляється індивідуально та залежить від ступеня важкості патології, а також загального стану здоров’я пацієнта.
Скільки коштує лікування гідроцефалії в Україні?
Вартість хірургічного лікування гідроцефалії в Україні в Медичному домі ODREX суттєво нижча, ніж за кордоном, але воно проводиться на такому ж високому рівні. У нас є команда висококваліфікованих нейрохірургів і всі необхідні технічні можливості для проведення таких операцій.
Вартість хірургічного лікування гідроцефалії залежить також від якості шунтуючої системи. Сучасні технологічні шунти дозволяють автоматично регулювати та підтримувати оптимальний внутрішньочерепний тиск, що значно подовжує термін їхньої служби.
Скільки буде служити шунт після встановлення?
Система шунтування, встановлена під час хірургічного лікування гідроцефалії, служить орієнтовно п’ять років. Після завершення цього періоду може знадобитися повторна операція зі заміни шунта.
Записатись на консультацію та діагностику в Медичному домі Odrex ви можете за допомогою мобільного додатку, через форму на сайті odrex.ua або у операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30
Ще у грудні минулого року у Лізи заболів бік. З мамою вони звернулись у поліклініку поруч з домом, де за результатами УЗД встановили діагноз «гідронефроз» — захворювання досить швидко прогресуюче. Коли відтік сечі із нирки патологічно уповільнюється, порожнина органу поступово збільшуються, через скупчення в нирці рідини. Хвора нирка може атрофуватись, тобто зменшитись та перестати працювати.
Перший етап лікування був направлений на зменшення запалення у нирках, сімейний лікар назначив препарати, які Ліза приймала наступні півтора місяця. Весь цей час нирка тишком-нишком збільшувалась, не турбуючи маленьку пацієнтку. Зробили повторне УЗД, щоб оцінити ефект від лікування: як виявилось, ліки не спрацювали — побачили погіршення ситуації. Терміново виконали комп’ютерну томографію та потрапили до дитячого стаціонару. Різні лікарі в один голос казали, що гідронефроз потребує оперативного лікування, яке і виконали.
Здавалось би, провели операцію, але краще не стало. Відсутність прохідності у нирці потребувала встановлення пієлостоми. Цей етап здавався тимчасовим. Крім цього, разом з мамою Ліза пролежала у лікарні близько двох місяців. Це справді виснажило обох, але залишалась впевненість, що ось-ось — і все буде добре. Знову зробили УЗД, з думками, що трубку знімуть, але доля розпорядилась інакше: прохідність не з’явилась, знімати єдиний спосіб виведення сечі з організму — не можна. Матері сказали почекати до вересня, а раптом вдасться. Якби вони згодились чекати, Ліза провела б близько 8 місяців з трубкою, а прохідність сама собою так і не з’явилась би. Потрібно було діяти: чекати, сподіватись та спостерігати вже не було сил.
Проблема є, отже треба її вирішувати
Вже у травні Єлизавета з мамою потрапили на консультацію дитячого уролога та дитячого хірурга Медичного дому Odrex — Дмитра Чеканова. Поговорили, оглянули пацієнтку, але потрібно було отримати свіжі результати досліджень, адже процес на місці не стоїть. Провели антеградну та ретроградну пієлограму — це дослідження, які допомагають оцінити прохідність. Під час антеградної пієлографії контрастну речовину вводять по пієлостомі, тобто зверху, а під час ретроградної — шляхом цистоскопії речовину вводять через сечовий міхур — знизу. Контраст рухається по сечоводу на зустріч, а рентген аппарат дозволяє побачити, де він поєднується із сечовиною. Так і виявили стриктуру — звуження, або ж непрохідність сечоводу протягом 2-3 см в області мисково-сечовідного сегменту. Якщо просто, то це означає, що сеча по сечоводу в сечовий міхур не надходила. При цьому функція нирки не була порушена. Це абсолютне показання до оперативного втручання. Але, враховуючи попереднє втручання та вік пацієнтки, виникли складнощі.
Майже 5 годин в операційній
Всі одразу були готові до того, що втручання буде складним, лікарі збирали консиліум, аби разом підібрати найкращий варіант. Готувались до лапароскопічного методу, адже до цього робили відкриту операцію та травмувати організм пацієнтки ще раз було б, щонайменше, не бажано. В операційній, крім Дмитра Чеканова, працювала команда: завідувач урологічним відділенням Олександр Конопко, уролог Олександр Волков, дитячий анестезіолог Микола Бєляков та дві медичні сестри. Комбінована загальна анестезія з епідуральним знеболенням вже почала діяти, та хірурги приступили до роботи.
В операційній побачили, що мобілізувати ниркову миску неможливо через спайки, які утворились після першого втручання. Це закономірно, але факт залишається фактом: миска замурована в навколишні тканини і не травматично її виділити — не вийде. А нам потрібно було зшити її та дотягнути до неї сечовід. На поміч пришла альтернативна і досить рідкісна методика, лапароскопічний уретерокалікоанастомоз, суть якого полягає у зшиванні сечоводу з нижньою чашкою нирки. За словами Дмитра Чеканова виконати цю техніку лапароскопічно, інструментами розміром 3 та 5 мм, досить важко.
До того ж дітям втручання цим способом в Україні ще не робили, а в світі є лише невелика кількість поодиноких випадків.
Пройшло 5 годин з моменту, як Лізу забрали до операційного блоку, коли Дмитро Юрійович закінчив та зміг поділитись позитивним результатом з мамою пацієнтки. Виснажені, але щасливі вони обговорили наступний план дій. І все вдалось. На третю добу після операції пацієнтка поїхала додому. Далі спостерігали лише покращення. Ліза поділилась бажанням знову повернутись на танці, а мати поділилась враженнями: «Я побачила у команді Odrex людей, які люблять свою роботу. І в кожному відношенні підходять з любов’ю, з найблагороднішими почуттями ставляться до своїх пацієнтів і оточуючих. Вони мають бажання і можливості допомогти людям».
Ліза буде рости, і цей стан ніяк не має впливати на її майбутнє довге життя. А ми тепер знаємо, що можемо більше. Для цього потрібні ресурси та люди, які мають силу та бажання, щоб зробити життя своїх пацієнтів краще. Це і є Odrex.
Коли рідні привезли Антоніну Миколаївну до Odrex, вона одразу потрапила до катетеризаційної лабораторії — це операційна, де проводять виключно делікатні процедури: коронарну ангіографію, стентування та інші ендоваскулярні втручання. Під час екстреного обстеження завідувач Костянтин Хацько виявив субоклюзії магістральних артерій. Анатомічна особливість не дозволяла негайно провести стентування — найпоширеніший сценарій при гострому коронарному синдромі. Тому відразу ж ухвалили консиліумне рішення про аортокоронарне шунтування в найкоротші терміни. І клінічна картина, і результати обстежень вказували на те, що пацієнтка не має інфаркту, але є нестабільна стенокардія.
Підготовка до операції, всі обстеження, консультації та аналізи зайняли лиш добу, і на ранок після результатів ми вже готували операційний стіл. У планах — заживити усі головні артерії серця, наклавши чотири шунти. Нашим завданням було повернути серцю нормальне кровопостачання. Але все ускладнювалось тим, що плевральна порожнина та навколишні тканини були скріплені спайками через колись перенесений туберкульоз. Життєво важлива артерія — передня шлуночкова — підпаяна до фасцій і м’язів, тому піти класичним шляхом і виділити її означало б піддати пацієнтку більшому ризику. Таким чином для шунтів було обрано вени.
Перфузіолог Олександр Попсуйко запускає апарат штучного кровообігу. Тепер кров не виходить із серця через аорту і не повертається назад через дві порожнисті вени. Вона рухається паралельним маршрутом, кровопостачає всі органи, навіть не проходячи через серце. Серце більше не відправна точка, воно зупиняється на дві години, щоб кардіохірург міг накласти шунти.
Асистенти, і серед них судинний хірург Владислав Гриньов, виділили матеріал для венозних шунтів. Тепер Павло Васильович один за одним створює анастомози, оминаючи ділянки звужень коронарних судин. Один з них — стрибаючий шунт, тобто однією веною заживлено дві судини.
Тепер серце знову може перейняти естафету в апарату штучного кровообігу і битись з новою силою. Операція зайняла трохи більше чотирьох годин.
Венозні шунти стали правильним рішенням для пацієнтки з її віком, особливостями в анамнезі, супутніми захворюваннями. Так ми звели до мінімуму операційну травму, ризики кровотеч. За кілька годин анестезіолог Леонід Врублевський, який був із Антоніною із самого початку, стежачи за найменшими змінами показників на моніторах, екстубує пацієнтку та переведе її на самостійне дихання.
Відновлення Антоніни Миколаївни протікає абсолютно гладко, без жодних проблем. Вже наступного дня жінка гуляла палатою, а на п’ятий день після вступу — перевелась з Клініки Серця до кардіологічного стаціонару. Кісткова тканина зростатиметься протягом двох місяців: у цей час особливо важливо, щоб близькі берегли Антоніну Миколаївну. Але соціальна реабілітація відбудеться набагато швидше.
Тонка будова клапанів і шлуночків робить кардіохірургію захоплюючою спеціальністю, але найчарівніше в ній — те, як серце Антоніни Миколаївни знову б’ється вільно і сильно.
Травми хребта бувають неускладненими та ускладненими. При неускладнених травмах пошкоджена тільки кісткова тканина хребців і (або) зв’язковий апарат. Ускладнені травми хребта супроводжуються ураженням кісткової тканини хребця, спинного мозку та нервових корінців. Для їх визначення ще застосовується термін «хребетно-спинномозкова травма» (ХСМТ).
Залежно від ділянки пошкодження хребетного стовпа, існують травми хребта шийного, грудного, поперекового відділу та крижів. Травми шийного відділу хребта зустрічаються найчастіше, тому що це найрухоміша та найменш захищена його частина.
Травма хребта може супроводжуватися розвитком нестабільності хребетного стовпа. Це призводить до підвищеної рухливості хребців і прогресуючого викривлення (деформації) хребетного стовпа.
Тому така травма без стабілізуючої операції призведе до грубої інвалідизації.
Олександр Анатолійович Яворський, нейрохірург вищої категорії, кандидат медичних наук розповідає: «Водії електросамокатів та інших видів електротранспорту більше від інших схильні до травм хребта внаслідок ДТП. Водіїв і пасажирів автомобіля від ударів захищають міцний кузов, подушки та ремені безпеки, що знижує ймовірність виникнення важких травм. А водії електротранспорту не мають практично жодного захисту, тому отримують важчі каліцтва».
Найлегшою травмою вважається перелом поперечного відростка хребця (виступає збоку хребця). У цьому випадку, як правило, не виникає стиснення спинного мозку та нервових структур, отож тривале лікування пацієнту не потрібне.
Які бувають симптоми травм хребта?
Симптоми травм хребта відрізняються залежно від їх виду і локалізації. Неускладнені травми, як правило, супроводжуються лише болем через перелом кістки хребця.
При ускладнених ушкодженнях хребта, крім болю, виникають неврологічні порушення, спричинені стисненням нервових структур і спинного мозку: слабкість або параліч кінцівок, поколювання або оніміння шкіри. Також може спостерігатися порушення функції тазових органів, яке проявляється у вигляді нетримання сечі або калу.
Чи завжди потрібна операція при травмах хребта?
Провідним і найбільш ефективним методом лікування більшості травм хребта є хірургічне втручання. Деформований або роздроблений хребець не можна відновити за допомогою таблеток і крапельниць – медикаментозні препарати лише знімають біль.
Якщо травма хребта призвела до стиснення спинного мозку та нервових структур, то операцію потрібно провести протягом 24-х годин, інакше людина може залишитися паралізованою на все життя. Тому консультацію нейрохірурга потрібно отримати протягом перших годин після отримання травми хребта.
Консервативне лікування травм хребта передбачає дотримання суворого постільного режиму протягом тривалого часу, а також носіння фіксуючих ортопедичних конструкцій (корсетів, ортезів). Операція в цьому контексті є кращим вибором, тому що в більшості випадків дозволяє пацієнтові швидше повернутися до активного життя.
Хірургія травм хребта дуже багатогранна. Вона включає як малоінвазивні операції, які можуть проводитися під місцевою анестезією (наприклад, вертебропластика), так і складні хірургічні втручання з встановленням багаторівневих конструкцій для стабілізації хребта. Олександр Анатолійович у Медичному домі Odrex проводить операції на хребті будь-якої категорії складності.
Покази та протипокази до хірургічного лікування травм хребта
Операція показана при нестабільності хребта й ускладнених травмах, що супроводжуються пошкодженням спинного мозку та нервових структур. В інших випадках пацієнту може бути запропонована консервативна терапія. Тільки варто пам’ятати, що консервативна терапія – це, перш за все, строгий постільний режим протягом тривалого часу. Через це більшість пацієнтів вважають за краще зробити операцію, щоб швидше повернутися до активного життя.
Рішення про необхідність хірургічного лікування травми хребта ухвалює нейрохірург після встановлення діагнозу. Протипоказом до проведення операції є лише важкий стан пацієнта та наявність інших травм, які загрожують його життю (пошкодження внутрішніх органів, кровотеча). У такому разі спочатку проводять екстрені хірургічні втручання для стабілізації стану пацієнта.
Як підготуватись до хірургічного лікування травм хребта?
Перший етап підготовки до оперативного лікування травм хребта – консультація нейрохірурга. Потім лікар скеровує пацієнта на стандартне обстеження перед операцією або на додаткову діагностику для уточнення діагнозу. Зазвичай призначають комп’ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ), а також рентгенографію хребта з функціональними пробами. Якщо травма хребта супроводжується зміщенням хребців, то перед операцією проводиться закрита репозиція — усунення зміщення хребців шляхом встановлення системи скелетного витягування.
Етапи хірургічного лікування травм хребта
Етапи проведення операції при травмі хребта розрізняються залежно від її виду. Приблизний алгоритм хірургічного лікування ускладненої травми хребта виглядає так:
Загальна анестезія.
Обробка операційної ділянки антисептиком.
Створення доступу до ділянки пошкодженого хребта.
Усунення стиснення спинного мозку та нервових структур (декомпресія).
Відкрита репозиція зміщених хребців (при неможливості проведення репозиції закритим способом).
Стабілізація пошкодженого сегмента хребта.
Накладення швів.
Ця послідовність може змінюватися залежно від конкретної ситуації.
Для лікування неускладнених компресійних переломів застосовується малоінвазивне втручання – вертебропластика. Через прокол у шкірі в тіло зламаного хребця вводиться кістковий цемент. Через 15 хвилин він твердне, повертаючи хребцю міцність. Через 1-3 години після вертебропластики пацієнт може йти додому. Після складних операцій на хребті він знаходиться в палаті під наглядом медперсоналу протягом декількох днів.
Результат операції на хребті
На наступний день після операції з приводу травми хребта пацієнт може очікувати на повне зникнення болю або він буде ледь відчутним. Якщо хірургічне втручання було виконано вчасно, то зменшуються прояви неврологічних порушень (частково або повністю). Результатом операції зі стабілізації хребта є його зміцнення, запобігання подальшій деформації, а також усунення болю.
Реабілітація після хірургічного лікування травм хребта
Тривалість відновлення після хірургічного лікування травм хребта в кожному випадку визначається індивідуально. Пацієнтам, у яких після операції зберігаються неврологічні порушення (м’язова слабкість або параліч кінцівок, оніміння шкіри, затримка або нетримання сечі та інші порушення функції тазових органів), необхідно пройти курс реабілітації. Він може тривати від одного до декількох місяців.
Що буде якщо не оперувати травми хребта?
Якщо внаслідок травми хребта сталося пошкодження або повний фізіологічний розрив спинного мозку, то операцію потрібно зробити протягом найближчих 24-х годин. В іншому разі настануть незворотні зміни спинного мозку, що призведе до втрати його функції назавжди. Надалі можна буде виконати операцію зі стабілізації хребта (якщо це необхідно), але людина залишиться паралізованою на все життя. Тому при підозрі на перелом хребта не можна втрачати час – необхідно відразу викликати швидку допомогу (телефон Швидкої допомоги Odrex — 9000).
Записатись на консультацію можна через мобільний додаток, через форму на сайті або за номерами: +38 (048) 730-00- 30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
Псоріаз — запальне захворювання, яке найчастіше проявляється у вигляді папул або бляшок з чіткими кордонами і поверхневим сріблястим лущенням. Загострення може супроводжуватися сверблячкою різного ступеня вираженості. Через видимі прояви дерматологічного захворювання більшість пацієнтів отримують ще й психологічний дискомфорт.
Характер захворювання полягає у надмірному розростанні клітин, що містяться в епідермісі шкіри. Тобто порушується механізм поділу клітин. В нормі ці клітини — кератоцини — відповідають за захисну функцію шкіри. Під час поділу вони мігрують до поверхні епідермісу, там утворюють роговий шар та злущуються. Цей процес має йти поступово, близько місяця. А при псоріазі клітині діляться швидко, ніби скажені, тому ороговілі частинки накопичуються надмірно та не встигають злущуватись. Так і виникають зовнішні прояви хвороби.
Спровокувати розвиток можуть доволі різні чинники, наприклад, інфекційні захворювання чи тривалий прийом певних лікарських препаратів. Велика ймовірність передати псоріаз у спадок. Або створити сприятливі умови через часті стреси та нервозність.
Якби все було легко та просто, але повністю вилікувати псоріаз досі неможливо. Існує кілька клінічних форм псоріазу, стадій поширеності та тяжкості перебігу. Кожен з цих ключових моментів впливає на вибір лікування. Чарівної пігулки на будь-який випадок немає, і потрібна підтримка професіоналів. Прогнози у кожному випадку дійсно непередбачувані і суто індивідуальні. Тому такий підхід потрібен і до лікування пацієнтів.
При легкому перебігу і відсутності поширеної форми псоріазу застосовується зовнішня терапія, а при середньому, середньотяжкому і тяжкому перебігу — системна терапія.
Більш сучасним методом лікування є застосування біологічної терапії, яка досить поширена в застосуванні в розвинених країнах усього світу і активно застосовується. Якщо запалення не приборкати, хвороба набирає агресивніші оберти, площа ураження збільшується, симптоматика в цілому погіршується. Адже хвороба вражає й шкіру голови, нігті та навіть суглоби.
При доказовому підході до лікування вдається позбутись видимих проявів та домогтись ремісії, але у подальшому потрібно уважніше ставитись до свого стилю життя та уникати певних тригерів хвороби. Індивідуальні рекомендації дерматолог дасть за результатами консультації.
Записатись на консультацію можна через мобільний додаток, через форму на сайті або за номерами +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
Алергічні реакції описувались ще Гіппократом, тому існують поруч з нами давно. Так званий тренд на алергію зростав разом із людством, і сьогодні ВООЗ каже, що ще декілька десятків років — й алергіком буде кожен другий.
Алергія обумовлена порушенням функцій імунної системи. Саме тому організм абсолютно нешкідливі речі зустрічає в багнети. Алергія може виникнути на будь-що, у світі фіксувались навіть випадки реакцій на продукти, які людина ніколи в житті не куштувала тому якщо це сталось — то сталось.
До «великої вісімки» харчових алергенів входять: коров’яче молоко, куряче яйце, соя, арахіс, пшениця, горіхи, морепродукти і риба. При цьому слід пам’ятати, що горіхи — це збірна назва, тому враховуємо й фундук, волоський горіх, мигдаль, лісовий горіх та інші. Серед інших поширених алергенів: мед, м’ясо тварин і птахів, злаки. І це лише харчові алергени, а ще пам’ятаємо про амброзію, березу, тополі та полин. Взагалі, серед рослин набагато більше алергенів, але це зазвичай сезонна проблема.
Що теж варто знати кожному, вік не надає вам ніяких переваг. Алергія може з’явитись у будь-якому періоді життя, та прояв’яється і у літніх людей. Є безліч теорій чому так, але здебільшого вони зводяться до нашого стилю життя та навколишнього середовища.
Алергіки у своїй сім’ї не самотні: чхання, сльози та кашель можуть передаватись з покоління в покоління.
Все це не значить, що потрібно жити в картонній коробці чи тікати з міста в період цвітіння. Людина має жити в природі, малюки — обіймати песиків, бігати босоніж та відчувати краплі дощу. Коли ви знаєте свого ворога, тобто алерген, ви вмієте з ним справитися. Пацієнт може покращити свій стан терапією проти симптомів, або приборкати безпосередньо саму алергію.
Не існує алергії на інформацію
Якщо алергія — це імунна відповідь на так звані чужорідні частинки, то мета діагностики — їх віднайти. Є декілька варіантів це зробити: PATCH-тест, Prick-тест та різні лобораторні алерготести. Вони відрізняються способом проходження та визначають різні види алергії.
● PATCH-тест потрібен для виявлення алергії сповільненого типу, коли від моменту контакту з алергеном до прояву реакції проходить значний проміжок часу. Саме уповільнена реакція заважає самому пацієнтові зрозуміти, що викликає проблеми. Тест виглядає це пластирі, що кріплять на спину пацієнтові. Оцінку результатів проводять кожні дві доби протягом шести днів.
● Prick-тест, навпаки, визначає миттєву реакцію організму. Діагностику проводять на внутрішній стороні руки, куди наносять спеціальні краплі з алергенами та роблять маленький прокол. Визначають реакції як на пилок, так і на домашніх тварин, побутові та харчові алергени.
● Лабораторні тести — це виявлення специфічних імуноглобулінів (молекул нашої власної імунної системи) проти певних речовин в кровію
Наприклад, ALEX-тест є багатокомпонентним та визначає реакцію на понад 280 речовин. Особливість цієї діагностики — у виявленні речовин з перехресно-реактивною чутливістю. Це означає, що коли у людини є основний алерген, наприклад, банани, то реакція може виникати й на схожі за будовою речовини: ківі, авокадо чи диню. Для дослідження потрібно здати кров, панель алергенів ви підберете разом з лікарем.
Все варто починати з консультації алерголога. Лікар відмежовує зайве від необхідного, визначає правильні препарати для терапії, яка може відрізнятись за свої принципом.
Аллергологія зробила величезні кроки вперед та має змогу повернути вам радість від природи. Ви знову зможете поставити квіти у вітальні, можливо заведете домашню тварину, будете насолоджуватись прогулянками та робити безліч різних речей, які дарують насолоду від життя. Все це можливо завдяки грамотним спеціалістам — алергологам, яких ми сьогодні і вітаємо із професійним святом. Бажаємо процвітання, яке точно не даруватиме нікому сліз.
Записатись на консультацію алерголога ви можете через мобільний додаток, через форму на сайті або за номерами +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
Ніщо не трапляється зненацька. Багато захворювань, перш ніж маніфестувати себе у повну силу, дають про себе знати малопомітними натяками. При пухлинах головного мозку може спостерігатися загальна і специфічна симптоматика:
До першої групи належать такі прояви, як головний біль, запаморочення, нудота, слабкість. Нескладно помітити, що подібні стани характерні для безлічі недуг.
До другої групи симптомів, що вже більш чітко вказують на пухлинні процеси, відносяться судоми, порушення пам’яті та інших психічних процесів, погіршення зору, слуху, хиткість ходи, перекіс м’язів обличчя, дисбаланс в роботі кінцівок. Але якщо при інсульті такі ураження проявляються відразу, то при новоутвореннях розвиваються, як правило, поступово — трохи погіршується мовлення, трохи повільніше працює рука, трохи складніше сконцентрувати увагу…
Просто та ефективно виявити проблему
Оптимальна стратегія, яка дозволить не пропустити розвиток пухлини, — при погіршенні самопочуття звернутися до невролога і зробити МРТ голови. Вона високо інформативна і не передбачає опромінення. Подібний крок буде раціональний для тих, хто відчуває лише легке нездужання. Для тих пацієнтів, які мали досвід боротьби з онкологічними захворюваннями, тримати свій стан під постійним контролем — must do, оскільки метастази, що проникають в головний мозок ззовні, від інших уражених органів, також зустрічаються досить часто.
Випадок з практики
У минулому наш пацієнт зіткнувся з раком легенів. Пухлина, що первісно з’явилась в цьому органі, метастазувала настільки сильно, що її неможливо було видалити, не пошкодивши життєво важливі структури. Просуваючись все далі, вона дісталась кісток черепа і, розростаючись, стала виступати під шкірою буграми. І що вже там лячний для оточуючих вид, коли патологія була чревата для пацієнта ураженням мозку і комою! Єдино можливим варіантом була хірургія.
Переді мною і нейрохірургом, кандидатом медичних наук Андрієм Анатолійовичем Обливачем стояло непросте завдання. Необхідно було видалити уражену частину кістки черепа і повністю позбутись пухлини, не пошкодивши мозкові оболонки. Одночасно, протягом операції, потрібно було створити з штучних матеріалів імплант потрібної конфігурації, що замінить відсутні кісткові тканини (заздалегідь це зробити було неможливо, оскільки не був відомий обсяг видалення). Потім — встановити штучну кістку, заново з’єднати шкіру. І все це нейрохірургам вдалось виконати в рекордні терміни, всього лише за дві години. Про те, наскільки успішним виявилося втручання, говорить факт, що пацієнт, якому довелось довго мордуватись через метастази, за кілька годин після наркозу вже поривався втекти з реанімації додому 🙂 А за декілька днів він відчував себе так, немов ніякої масштабної операції і не було.
Отже, перемога? Можливо. З мозку пухлина була видалена повністю, а її неоперабельна частина зараз зменшується під впливом хіміотерапії. У будь-якому випадку, нейрохірургії вдалось виграти дорогоцінний для пацієнта і його рідних час. І ще раз підтвердити, що навіть в найскладніших випадках можливий успіх.
Записатись на консультацію нейрохірурга Владислава Петровича ви можете через мобільний додаток, через форму на сайті або за номером +38 (048) 730-00-30.
