З усіх людських почуттів, зір – це те, на що ми звикли більше покладатися. Саме тому око влаштоване надзвичайно складно і укомплектоване більш, ніж 100 мільйонами нейронів. Саме тому втрата зору трагічна.
Коли справа не тільки в гостроті зору
Історія Асмік довге і цікаве: давним-давно їй проводили радіальну кератотомію, після цього – операцію з приводу катаракти на лівому оці. У жінки була анізометропія: праве око коригувати з -7,5, а ліве око — з +4,5. Через анизометропии втрачається здатність бачити обома очима одночасно, і предмети фіксуються по черзі то одним, то іншим оком. Це приносило незручності і муки, головні болі, запаморочення і ускладнювало життя, як могло.
Випадок Асмік — особливий ще й через проведених в минулому операцій. Раніше радіальну кератотомію проводили досить часто. Під час операції поверхню рогівки надрізали по колу, мікронадрізи при цьому нагадували спиці велосипедного колеса – звідси і назва. Оптична частина рогівки ставала більш плоскою, а очі починали правильніше заломлювати світло.
Такі операції давали хороший первинний ефект, і надалі за зором пацієнтів не особливо спостерігали. На жаль, це не завжди добре закінчувалося. Через десятиліття стало ясним, що після кератотомии у таких пацієнтів, як Асмік, з’являються ускладнення – і з часом тільки погіршуються.
Сьогодні існують і інші методи лікування короткозорості: зробити лазерну корекцію, імплантувати факічних лінзи, а під час факоемульсифікації катаракти — елементарно прибрати короткозорість за допомогою підбору штучного кришталика. Але тоді, кілька десятків років тому, Асмік пройшла через радіальну кератотомію, а тепер з’явилася в Медичному будинку з глибокими рубцями рогівки.
Крім цього, при короткозорості високого ступеня, такий як у Асмік, не тільки з’являються проблеми з рогівкою і кришталиком. Часто страждає сітківка, і все це безпосередньо впливає на рішення, які приймає хірург.
В операційній
На перший погляд здається дивним, що тривалі муки через поганий зір вирішуються ось так просто — за 20 хвилин операції. Але якщо розібратися, це не зовсім так: відновний період триває кілька тижнів, за правим оком піде операція на лівому. І, звичайно, не можна з бездоганною точністю передбачити, як пройде операція.
Єдиний острівець яскравого світла в напівтемній операційній – широко розкрите каре око, зафіксоване спеціальним каркасом. Над ним нависає Тарас Володимирович з хитромудрим мікроскопом, бездоганно спокійний. Шуміти і відпускати коментарі в операційній дозволяють собі хіба що апарати, але не схоже, що концентрацію і спокій офтальмохірурга в принципі можливо порушити.
Метод, яким користується Тарас Володимирович, — микрохирургічний. Але при цьому наконечник Факоемульсифікатори коливається з частотою понад 20 000 разів в секунду. Це «відбійний молот» у вигляді невеликої голки: вводиться в порожнину ока і роздроблюється ядро кришталика на крихітні фрагменти. Для пацієнтки це, зрозуміло, випробування. Але хірург м’яко заспокоює її протягом всієї операції.
У момент виявляється, що у Асмік дуже слабкі циннові зв’язки — це війковий поясок, на якому підвішений кришталик. Очам зі слабкими зв’язками складніше пристосовуватися до навколишнього середовища і фокусуватися. Хірургу – складніше оперувати. Тарас Володимирович розповідає: «Буває так, що зв’язки не витримують, і кришталик просто нікуди ставити. В такому випадку результат операції істотно змінюється, і доводиться кришталики підшивати — або до склери, або до райдужці. Є маса випадків операції».
Відновлюючись після операції, Асмік бачить краще і почуває себе легше. Жінка, її сім’я і доктор дивляться вперед з оптимізмом. А далі їх чекає, швидше за все, операція на лівому оці. Нижче ви можете побачити, як саме проходила операція, і почути коментарі лікаря і пацієнтки.
У Лондоні Джон Сноу прийшов до обурливого висновку, що заразні захворювання можуть бути спровоковані крихітними паразитами. Ідея була не новою, але недоведеною і непопулярною в дев’ятнадцятому столітті. Академіки, дивлячись на походження Сноу (той був сином фермера з Йорка) і його досвід, не дуже поспішали слухати молодого доктора. Тим часом холера не дивилася ні на походження, ні на добробут.
Великі спалахи епідемії вражали Лондон в 1848 і в 1853. У колоритному Сохо, районі мюзик-холів і публічних будинків, вмирали повсюдно, але ніхто і не замислювався над причинами: лікарі вірили в теорію міазмів, згідно з якою причиною всіх хвороб було погане повітря. Сноу був іншої думки, дивлячись на симптоми, очевидно пов’язані з шлунково-кишковим трактом.
У величезному і складному вікторіанському Лондоні вигрібні ями знаходилися прямо в підвалах житлових будинків, відра з нечистотами зливалися в стічні труби і канали під вікнами, які з’єднувались з питними колодязями.
І якщо один Джон Сноу – з книг і серіалів – ганявся за ходоками, то цей розшукував пацієнтів холери, іноді таких же посинілих. І з’ясовував, як багато хто заразився беруть воду з одного і того ж джерела. Перша жертва, Джон Арнольд, моряк і торговець, прибув з Гамбурга в кінці вересня, орендував кімнату на березі Темзи, швидко придбав симптоми холери і помер. З нього ж і почалося розслідування.
Ні, не зомбі – чарівна пацієнтка, 23 роки, до і після зараження холерою
Під час спалаху в 1853 Сноу заходив до кожної оселі, вистежував, де живуть домовласники, записував сотні випадків холери в школах, ресторанах, пабах і крамницях – холера обходила стороною хіба що працівників пивоварні, які тільки пиво і пили.
За свої гроші доктор він опублікував (двічі) памфлет «On the Mode of Communication of Cholera»: тридцять дев’ять сторінок здорових аргументів і задокументованих доказів того, як відбувається епідемія холери і що викорчувати її можна, тільки якщо колодязі і труби ізолювати від стоків, вигрібних ям і каналізації. Тому що достатньо всього пари крапель зараженої рідини в водорозбірної колонки, щоб хвороба передалася сотням людей.
Поки Джон Сноу бродив по Лондону, він заносив всі випадки на карту – і раптово винайшов просторову епідеміологію. Карта, на якій точками відзначалися випадки зараження, призвела на Броуд Стріт, до прилавка з щербетом – популярним у вікторіанців шипучим напоєм і причини десятків випадків холери. На цій самій вулиці стояло і джерело всіх заражень – водорозбірна колонка.
Коли Сноу представив карту санстанції, та погодилася зняти ручку від колонки. Чи не тому, що комісія відразу повірила дослідженням молодого лікаря – будь-які нові способи зупинити епідемію були краще, ніж нічого. Незабаром після цього холера закінчилася.
Теорія походження холери Сноу отримала помста тільки в 1884 році, коли німецький мікробіолог Роберт Кох перевідкрив, ізолював і культивував бацили холери, Vibrio cholerae.
«Аптека смерті» з журналу Fun, 1866, художник Джордж Пінвелл. Підпис внизу говорить: «Відкрито для бідних, безкоштовно, з дозволу приходу».
Те, що почав Джон Сноу, перетворилося в епідеміологію і геоінформаційні технології. Наприклад, геоінформаційні технології використовувалися по всьому світу для моніторингу Ебола. На початку цим методом нехтували – і недооцінили потенціал поширення вірусу. У Нігерії їх використовували для ліквідації дракункулеза, в Мексиці – для контролю малярії, а в США – для відстеження комарів, які переносять вірус Зика. NASA використовує супутники, щоб передбачати тенденції розмноження малярійних комарів і запобігати епідемії. У Панамі фахівці IBM розробили систему стеження і мобільний додаток для схожих цілей
Сьогодні епідеміологи роблять рівно те, до чого прагнув Сноу: визначають загрозу і її причини, як можна раніше направляють медичну допомогу і утворюють населення, розповідаючи про нові хвороби.
Та сама карта Сноу з вогнищами холери
Бібліографія
D. Vachon. Doctor John Snow Blames Water Pollution for Cholera Epidemic // Old News. — 2005. — Vol. 16 (№ 8)
S. J. Snow. John Snow: the making of a hero? // The Lancet. — 2008. — Vol. 372 (№ 9632)
K. Tuthill. John Snow and the broad street pump // Cricket. — 2003. — Vol. 31 (№ 3)
T. Douglas. Hillsborough County, Fla., Uses Real-Time GIS to Target Zika Virus government technology // Govtech. — 2017. — Access mode: http://www.govtech.com/health/Hillsborough-County-Fla-Uses-Real-Time-GIS-to-Target-Zika-Virus.html
R. Maxwell. Mapping the Outbreaks of Diseases // GIS Lounge. — 2014. — Access mode: https://www.gislounge.com/mapping-outbreaks-diseases/
A young Venetian woman, aged 23, depicted before and after contracting cholera. Coloured stipple engraving. — Wellcome Library. — London. — 1831.
Щоб провести повноцінне обстеження зору, лікар оглядає очі при розширеній зіниці. Це робиться для того, щоб візуалізувати периферичні відділи сітківки, підтвердити або виключити наявність патології. Для розширення зіниці використовуються краплі – сучасні краплі безпечні, нешкідливі і порівняно легко переносяться. Але не все так просто: на жаль, іноді побічних ефектів не уникнути.
*
*
Можливі ефекти
при закапуванні: печіння після: почервоніння затуманення роздратування дискомфорт сльозотеча алергічні реакції тахікардія та інші
1-3 години
максимальна тривалість ефекту розширеної зіниці
У виняткових випадках зіниця може довше залишатися розширеною, а очі – довше відновлювати здатність бачити чітко на різних відстанях.
*
*
*
Після закапування
необхідно оберігати очі від яскравого сонячного світла – наприклад, використовувати сонцезахисні окуляри.
*
Препарат знижує чіткість зору тому слід утримуватися від керування до повного відновлення зорових функцій. Бережіть зір!
Потрібно зібратися з думками і нічого не забути: дзвінки пацієнтів за вечір, листи, причісування розкладу операцій і підготовка графіка на завтра, щоб обговорити на п’ятихвилинці. А перед тим, як почнуться операції і консультації, перед щоденною п’ятихвилинкою, Олександр Борисович перевіряє, як справи у стаціонарних пацієнтів.
— За ніч було чотири госпіталізації, одного з пацієнтів госпіталізували в хірургічне відділення. Чергові лікарі і фельдшери чергували всю ніч – вони молодці. Зазвичай фельдшери – це студенти, без п’яти хвилин лікарі.
На сьогодні у Олександра Борисовича запланована тільки одна операція. Але це зовсім не означає, що день розслаблений. У понеділок було чотири операції, сьогодні у цих пацієнтів перев’язки – як і у багатьох інших, а графік консультацій забитий під зав’язку. На столі – ніяких ознак кави і втоми, зате денні графіки і смішна шапочка напоготові. На вулиці ллє зовсім не липневий дощ.
7:07
О сьомій пацієнти заповнюють відділення, і в цей же час починаються перев’язки у тих, хто залишився в стаціонарі. У розклад Олександра Борисовича вклинюється подружня пара: у чоловіка сталося запалення на нозі. Так «чинити свавілля» – вклинити кого-небудь в графік – за день вдається тільки одного разу. Після консультації Олександр Борисович поспішає в першу перев’язочну.
Зараз потрібно встигнути закінчити паперову роботу – Олександр Борисович каже, що відклав її на ранок зі вчора, але краще б зробив ввечері. Поки займається документами, встигає дати розпорядження по телефону: в 301 палаті потрібно зробити знеболюючий укол. В цей же час медсестра повідомляє, що Віталій – молодий чоловік, якому Олександр Борисович сьогодні проводить операцію, — вже готовий.
7:28
Наступна консультація – дуже докладна. Олександр Борисович пояснює, як веде себе препарат, і чому його дозування потрібно зменшити. Обговорює спосіб життя пацієнта – до звичок він ставиться з розумінням:
— Я сам грішний — пасусь в холодильнику.
Розвіює підозри щодо результатів аналізів: «Це цифри – а ми живі люди», – каже Олександр Борисович, додаючи, що результати його нічим не налякали. Відхилення від норми в результатах обстеження далеко не завжди означає хвороба.
Перед тим, як о 7:35 ми втечемо на наступну перев’язку, доктор відправляє свого асистента – Георгія – перевірити одного з стаціонарних пацієнтів. Тому потрібна допомога, щоб зручно розташуватися на ліжку, а задовольнятися медсестрами він не бажає. Уважний і чуйний Георгій Дмитрович робить обхід пацієнтів, займається історіями хвороб і асистує Олександру Борисовичу на операціях. Допомагаючи то одному, то іншому пацієнтові, Георгій буде миготіти то тут, то там у відділенні протягом усього дня. Випустити з уваги його неможливо, тому що він вище всіх по зростанню у відділенні і щоразу неймовірно важливий.
8:00 П’ЯТИХВИЛИНКА
В цей час завжди починається п’ятихвилинка: кабінет нарад забитий медиками та адміністративними співробітниками клініки під зав’язку, так, що тим,хто запізнилися доводиться стояти в проході. Паралельно на трьох екранах видно, як пацієнтів привозять в операційні і роблять анестезію.
З останнього ряду ледь видно Олександра Борисовича, який веде п’ятихвилинку, як завідувач хірургічного відділення. Не всіх пацієнтів вчасно привезли в операційну, тому він просить лікарів уважніше ставитися до точності. Назва, звичайно, бреше: п’ятихвилинка триває в п’ять разів довше, тому що кожен випадок обговорюється окремо, зокрема щодо їхніх скарг і нерозуміння з боку пацієнтів (в цей раз, наприклад, одна з пацієнток начиталася неправдивої інформації в інтернеті, і тепер потрібно знайти до неї підхід ).
Після обговорення операцій на завтра Олександр Борисович відпускає медсестер, а потім і більшу частину лікарів, після чого обговорює телепроект каналу СТБ з гастрохірургом Андрієм Фоміним. Це програма «Я Соромля свого тіла», в якій лікарі Odrex, допомагають людям, чиє життя зруйноване хворобою.
Після зустрічі з Фоміним Олександр Борисович забігає в перев’язну, де на нього вже чекають один з стаціонарних пацієнтів і медсестра Рая. Навіть в медсестринській шапочці Раю легко впізнати по розкішній копиці темного волосся. Вона приходить також рано, як і Олександр Борисович, завжди незворушна і турботлива. Пацієнту після операції вже можна вставати, а ось з катетером треба бути обережніше, особливо під час душу. Ми залишаємо його під опікою Раї – пора на операцію.
8:36 ОПЕРАЦІЙНА
Поспішаємо в операційну: щоб потрапити туди з хірургічного відділення, потрібно пройти кілька закритих для відвідувачів коридорів і службову драбину. Більшість дверей електронні, тому що клініка – на зразок тих космічних кораблів, на яких завжди потрібно мати при собі персоналізовані ключі-картки.
Олександр Борисович спускається в операційний блок, заходить в санпропускник, де переодягається для операції, а потім ретельно і довго обробляє руки в передопераційній. Не дивлячись на те, що все одно доводиться надягати стерильний халат і рукавички, миття рук важливіше, ніж може здатися.
У Віталія, сьогоднішнього пацієнта – варикозне розширення вен на обох ногах, так що проводити будуть ендовенозну лазерну коагуляцію (ЕВЛК). На кожну ногу вже нанесли розмітку варикозних вен, і юнак з 8:00 перебуває в операційній – поки хірург був на п’ятихвилинці, його вводили в наркоз. Зазвичай ЕВЛК проводять під місцевою анестезією, але Віталій віддав перевагу загальній.
Дощ, здається, припинився. У просторій операційній вже грає фрагмент з опери, але Олександр Борисович просить поставити що-небудь менш гуркітливе і пропонує третю симфонію Брамса. Поки на вулиці похмуро, можна відкрити жалюзі на чотирьох великих вікнах – від цього майже вся світла операційна здається чорно-білою, крім яскравої плями по центру, освітленою лампами, де розташувалися пацієнт і операційна команда.
Сьогодні на ЕВЛК йде багато часу – потрібно заварити вени обох ніг. Тому, поки йде операція, доктор встигає вирішити відразу кілька справ. Прямо з операційної Олександр Борисович передає перев’язочній медсестрі, що «306 палаті потрібно записатися на перев’язку». Переказує тим, хто не був на п’ятихвилинці, що привозити пацієнтів в операційну слід було б вчасно. І взагалі точність і пунктуальність допомагають краще піклуватися про пацієнтів – але домогтися цього варто спільних зусиль.
— Намагався налагодити роботу годинника, але поки виходить пісочний.
Повну важливість того, щоб годинник працював як належить, а не витікав, як пісок, відчуємо вже після операції. Для того, щоб заварити варикозні вени, потрібно через прокол ввести в вену світловод, контролюючи процес за допомогою ультразвукового апарату. А для успішної операції потрібна спільна робота хірурга і його команди: асистента, анестезіолога, медсестер.
Асистує Георгій, тому паралельно з операцією вдається обговорити одного з стаціонарних пацієнтів, якого Георгій відвідував напередодні, – чоловіка віком, з нескінченними запасами завзятості. До того було не просто підступитися, але він все-таки підбадьорився, гарненько посперечавшись з доктором про шкоду куріння. Олександр Борисович вибігає на кілька хвилин в сусідню операційну, щоб допомогти колегам прийняти рішення з приводу складної нетиповою пухлини передньої черевної стінки.
По поверненню доктор просить включити хор рабів з опери «Набукко» Джузеппе Верді. Дуже швидко змінюються затискачі, і за 127 хвилин операція успішно закінчується – залишається тільки вивести пацієнта з наркозу.
10:53
У перев’язочній вже чекає пацієнтка – в захопленому настрої. За її словами, Олександр Борисович провів операцію «швидко, точно, ювелірно, не боляче» і так, що вона вже літає. Вчора Олександр Борисович видалив з ліктьового згину жінки чужорідне тіло – голку. Сьогодні проводить огляд і змінює пов’язку.
«Краще не чіпайте», – жваво попереджає Рая, коли доктор спробував знову поправити пов’язку. У перев’язочній командує вона. У кабінеті вже зустрічає Вероніка – особистий помічник Олександра Борисовича. Вона завжди з’являється в найпотрібніший момент. Зараз, між перев’язки, вони обговорюють коригування в розкладі на завтра. Планування, перепланування, дзвінки, листи – на все це іноді йде не менше часу, ніж на операцію.
10:58
Стрес, невиправдані страхи і сумніви у пацієнтів – це звичайна справа. У перев’язочній Олександра Борисовича очікує чоловік, у якого напередодні сталася раптова кровотеча.
— Я зовсім зневірився, а вам довіряю, доктор. Але знаю, що ви зайняті.
— Коли потрібно, я швидко звільняюся!
Три роки тому чоловік робив в клініці операцію. Це не останній на сьогодні пацієнт, впевнений, що йому загрожує ампутація, і змучений цими думками. На ділі ж у нього порушено венозний, але не артеріальний кровообіг: вена, яку заварили три роки тому, так і залишилася завареною, а кров пішла в обхід. Доктор включає звук на дуплексі, і чоловік чує, як по судинах рухається кров. Звук власної крові переконує пацієнта, і він більше не боїться.
Проблема, нехай і не така страшна, як здавалося, все ще є – Олександр Борисович пропонує провести мініфлебектомію під місцевою анестезією. Але зважитися на операцію – іншие, складне питання, тому пацієнт коливається. Наступна пацієнтка переживає через те, що як тільки вона знімає компресійний трикотаж, в нозі з’являється тягнучий біль. Хоча після операції пройшло цілих два місяці, чутливість у нозі все ще підвищена, навіть до морських хвиль.
Олександр Борисович проводить УЗД, докладно пояснюючи зацікавленій пацієнтці все, що відбувається на екрані. Нічого страшного сканування не показало, так що дівчина йде спокійною.
11:48
День прискорюється, бігти доводиться швидше. Одна перев’язка, через два місяці після операції, в першій перев’язочній, інша – прямо в палаті. Між ними – забігає в відділення інтенсивної терапії. У реанімації проводимо не більше трьох хвилин. Обробляємо руки, відкриваємо перший занавес: там знаходиться недавно надійшовший пацієнт і медперсонал відділення, яким Олександр Борисович залишає свої рекомендації.
А після повертається до палатам: коридор хірургічного відділення здається нескінченним через дзеркала, але в потрібну палату ми потрапляємо за секунди. До цього часу стає ясно, яка неможлива кількість пацієнтів звертається до лікаря за день – і немає нікого, хто був би незначним, з кожним Олександр Борисович спілкується з усією відвертістю. Доктор перевіряє, як справи у В. після операції, дізнається самопочуття, настрій, дає настанови, знімає бинти, поспішає далі.
12:17
У кабінеті дуже спокійно, і наступна пацієнтка, яка сидить на синьому стільці навпроти доктора – така ж спокійна і впевнена в собі. Але свої скарги описує живо і барвисто: вона вже побувала у кількох спеціалістів, а причину її проблеми знайти не змогли. Оглянувши і вислухавши жінку, Олександр Борисович дзвонить до невропатолога і за сумісництвом завідувачу соматичним відділенням:
— Олегу Олександровичу, у мене тут пацієнтка: незвичайна, цікава жінка, з яскравими скаргами. Потрібна ваша консультація.
Успішне лікування – це часто командна робота, як з боку медперсоналу, так і з боку пацієнтів. Є ті, що приходять на прийом з підтримкою, а є такі, кого ця підтримка приводить. Наступні якраз з останніх: мама впевнена, що дочки потрібно лікування, хоча та зовсім не поспішала записуватися на прийом. Поступово дівчину вдається розкрити для розмови. Доктор розпитує її про звички, як завжди, по-людськи і з гумором:
— Ви вегетаріанка? А я ось був, цілих два роки. Потім одружився, а дружина сказала: «Все, вистачить».
Не у всіх варикоз очевидний при огляді, тому Олександр Борисович відправляє пацієнтку зробити дуплексне сканування – його проводять на першому поверсі.
13:12
Після перев’язки і пари хвилин, викроєних на планування операцій, Олександр Борисович приймає давно знайомого, постійного пацієнта. Всі лікарі дуже відрізняються один від одного – кожен дивиться на пацієнта через свою призму. Тому, коли пацієнти спостерігаються у кількох спеціалістів, їх призначення різняться. Зі знайомим Олександр Борисович жартує на цю тему, мовляв. головне, щоб лікарі не обговорювали призначення як у Жванецького, через амбразуру танка: «Скоко, скоко?»
Але подібні питання на прийомах не залишаються висіти в повітрі: доктор детально пояснює свою позицію і разом з пацієнтом знаходить вихід. Чоловік ще надовго затримується в кабінеті – не в останню чергу тому, що обожнює поговорити з Олександром Борисовичем. Але така залученість по обидва боки – не просто приємне проведення часу, а основа для хорошого лікування. Чи не помітили обід? Так, ми теж.
Навіть під час роботи в кабінеті Олександр Борисович не сидить на одному місці довше 10 хвилин. А в кабінеті доведеться провести багато часу: після швидкої перев’язки рани на пальці – великий потік консультацій рядових, консультацій після перев’язки і повторних консультацій. Вони перервуться новою перев’язкою тільки через чотири години. Результати досліджень і висновки, які пацієнти приносять на консультації, не завжди виявляються корисними.
Наступна пацієнтка – настільки одеситка, наскільки можна собі це уявити. Для жінки вести здоровий спосіб життя – справа зовсім не нудна: вона проходить курс кінезітерапії, піклується про судини, і, ясна річ, захопила результати доплерографії. Олександр Борисович пояснює, чому це дослідження вважається застарілим, і порівнює доплер і дуплекс з радіо і кіно. Як і радіо, доплер дає тільки звук, але, на відміну від радіо – це ще й пройденим етапом медичної науки.
Через півтори години пацієнтка повернеться з результатами вже дуплексного сканування: її глибокі вени в порядку, а от підшкірним необхідно лазерне заварювання. Олександр Борисович докладно розповідає про операцію, але пропонує при бажанні перевірити ще раз у інших фахівців – це правильна практика. Якраз з результатами дуплексного сканування повертаються мама з дочкою, які були на прийомі трохи раніше. У дівчини підтвердився варикоз, Олександр Борисович докладно розповідає їй про важливе – здоровий спосіб життя, але підбирає такі рекомендації, які лягають в ряд з власними цілями і бажаннями пацієнтки.
14:37
Наступна пацієнтка з варикозною хворобою – правильно цікава і єдина, хто прийшов на прийом з заздалегідь складеного списку питань. Хоча це, між іншим, хороша практика. Перш за все вона цікавиться ліками: іноді через показання і побічні ефекти в інструкції препарату закрадаються сумніви, що він зовсім не потрібен. «Якщо так, доктором може бути робот, який знає всі інструкції світу», – каже Олександр Борисович. Тому так важливо зберігати призначення лікаря – тільки там вказані показання й дозування, призначені особисто пацієнту, в той час як інструкція пропонує узагальнену інформацію.
Питань, пов’язаних з навантаженнями, у дівчини найбільше. Потрібно багато чого прояснити: басейн і контрастний душ можуть бути дуже корисними, а ось статичні навантаження – наприклад, тривале сидіння під час поїздки на авто або польоту на літаку – дуже негативно позначаються на судинах. Тут Олександр Борисович вкотре за день розповідає про компресійний трикотаж, як і навіщо його вибирати, і як правильно носити.
— Але по чому тече кров, коли судини видаляють?
Якщо у вас коли-небудь були проблеми з венами, то, швидше за все, ви задавалися таким питанням. Пояснюючи простими словами, Олександр Борисович порівнює видалення варикозних вен зі звільненням співробітників, які не працюють. Тому що по варикозним венам кров тече у зворотний бік, навантажуючи інші судини понаднормовою роботою.
15:05
Після невеликої консультації, під час якої лікарі дізнаються за програмою СТБ «Я соромлюсь свого тіла», дещо не вписуємося в графік. Наступний пацієнт потрапляє на прийом на 11 хвилин пізніше призначеного. І порядком змилений: через незручну транспортну розв’язку довго добирався пішки, через що на місці ампутованого пальця почалася кровотеча.
Відразу ж покликали медсестру з пересувним столиком для перев’язок. Поки та накладає пов’язку, пацієнт стійко, але втомлено пояснює, що проходить огляди щороку, а здоров’я погіршується, до того ж у нього цукровий діабет.
До кабінету заходить Георгій: розповідає, як у прооперованого пацієнта поліпшився настрій (і він двічі поїв), як себе почувають інші. Одночасно в дверях з’являються наступний пацієнт і старша медсестра з горою відпускних листків: розрулити відпускну компанію в клініці – та ще задача. У цей самий момент, сидячи в кабінеті на синьому стільці, не можна саму крапельку не захопитися талантом знаходити час і зберігати співпереживання, який проявляється у ставленні до пацієнтів – і до всіх інших. Весь день, і кожен день.
16:34
Олександр Борисович на кілька хвилин забігає в кабінет Володимира В’ячеславовича Сажиєнко – пластичний хірург якраз оглядає їх спільного пацієнта і пропонує провести МРТ м’яких тканин. У того – великий липоматоз (множинні освіти в підшкірній жировій клітковині). Чоловік пройшов вже кілька операцій, явно задоволений результатом і жваво обговорює наступну.
16:42
Зіткнулися з колегою-хірургом
— Доктор, жити буду?
Наступні три консультації – з позитивним результатом. За день серед пацієнтів трапляються перукарі, пенсіонери, письменники і мандрівники. З атеросклерозом судин кінцівок, діабетичною стопою, ліпомою і різними варикозними розширеннями вен. Десь раз на тиждень призводять діток з винними плямами, гемангіомами або, як зараз, – з лімфангіомою.
Після консультацій Олександр Борисович залишає всім пацієнтам свою адресу електронної пошти, де він завжди на зв’язку. Так їм зручніше запитати те, про що забули на прийомі, а лікаря – дізнатися про самопочуття і ефективності лікування тих пацієнтів, у яких немає потреби в повторній консультації.
17:25
Чим пізніше, тим стривоженіші відвідувачі. Наступну пацієнтку, з хронічною венозною недостатністю, привів онук. Жінку доводиться довго переконувати, що ампутація пальця їй не загрожує. До справи підключається і перев’язочна медсестра – Віолетта, яка прийшла змінити пов’язку. У неї жвавість і балакучість так щільно чергуються з професіоналізмом, що пацієнти не встигають отямитися, як уже спокійно слухають її і доктора.
Це передостання з консультацій, але залишається ще багато перев’язок. Не у всіх виходить вирватися з роботи протягом дня, благо, Олександр Борисович ще приймає. У другій перев’язочній у дівчини на прооперованому пальці руки не прижилася нитка. Доктор прибирає її моментально.
— Я готовий когось вилікувати!
17:58
Поки що залишені на сьогодні пацієнти не дійшли до перев’язочної, є час зробити кілька викликів. «Дзвінки – зовсім окрема частина мого життя», – каже Олександр Борисович, одночасно розмовляючи по мобільному та міському. Поки Олександр Борисович робить обхід стаціонарних пацієнтів, він затримується в одній з палат, щоб обговорити природу болю пацієнта. На цю тему у нього триває дискусія з невропатологом.
— Ми активно розширюємося, чули ремонт? Не подумайте, що це стоматологічний кабінет.
— Ні, я-то думав, це сусід так хропе.
Під кінець дня Вероніці знову доводиться перекроювати завтрашній графік операцій, щоб вмістити ще одну. На сьогодні залишаються одна консультація і одна перев’язка, і до сьомої вечора Олександр Борисович – так, все такий же доброзичливий і спокійний, як о шостій ранку.
— Алло? Мені потрібна перев’язочна сестра, а вони все «поховалися».
Але найкраща частина? У тому, що завтра все це почнеться заново: консультації, операції і перев’язки, людяність, увагу і біг коридорами клініки.
Цього часу виявилось достатньо, щоб зробити дуже багато. Історія клініки розпочалась у 2012 році з ідеї створення сучасної багатопрофільної медичної установи, яка не повинна поступатись кращим європейським клінікам за можливостями та якістю послуг. Сказано зроблено! Протягом п’яти років нашій команді менеджерів та лікарів удалось втілити в реальність задумане. Медичний дім об’єднав під своїм дахом усі найкращі напрацювання сучасної медицини. Цього року Медичний дім Odrex відзначили нагородою форуму «Одеса 5Т» — як найбільший інвестиційний міський проект у сфері охорони здоров’я. Високотехнологічні операційні та спеціалізовані палати, рівень комфорту та організації лікувального процесу в клініці дивують фахівців з усього світу, які регулярно приїжджають із робочими візитами.
Щодня наші лікарі проводять десятки різних операцій, рятуючи життя людей. Імена багатьох лікарів клініки відомі на всю Україну завдяки лікуванню найскладніших пацієнтів у рамках популярного телепроекту «Я соромлюсь свого тіла». Наші фахівці — постійні учасники всесвітніх медичних конференцій та форумів. Обмін досвідом та впровадження сучасних досягнень у рутинну практику дозволяють нашим лікарям утримувати звання експертів.
Трошки про 2017
Наприклад, 2017 року ми створили спеціалізоване відділення, де для лікування ожиріння проводяться так звані баріатричні операції. Ефективність баріатричних операцій вже давно доведена у клініках Європи, Америки, Англії.
У 2017 році ми відкрили сучасний простір для обміну медичним досвідом — Medical Hub Odrex, де вже встигли провести Першу міжнародну баріатричну конференцію та презентацію нової книги відомого англійського нейрохірурга Генрі Марша.
З Одеським національним медичним університетом ми уклали договір про співпрацю у сфері підготовки медичних кадрів, забезпечення лікувально-діагностичного процесу, а також проведення та впровадження у практику наукових досліджень.
Про плани на майбутнє
Процес розширення можливостей клініки не припиняється і ми знову готуємось до великого відкриття. У 2018 році за підтримки компанії Medtronic розпочне роботу Клініка серця Odrex, де будуть представлені інтервенційна кардіологія, рентгенендоваскулярна хірургія, кардіохірургія, весь спектр неінвазивної діагностики, кардіологічний стаціонар та служба післяопераційного контролю. Щодня зростає кількість пацієнтів, які довіряють здоров’я Медичному дому Odrex. А також неухильно збільшується кількість професіоналів, яких приваблює співпраця з клінікою та можливість спільного професійного зростання.
Ростемо разом
І все-таки перші п’ять років — це лише початок. На честь п’ятиріччя Медичного дому Odrex ми вирішили розпитати ровесників клініки про різні важливі речі. Як виглядає велика лікарня очима маленького пацієнта? Хто такі лікарі? Як правильно лікувати хвороби та що потрібно робити, щоб бути здоровим? Відповіді п’ятирічних малюків нас розсмішили, здивували та змусили замислитися.
Чи можете ви уявити собі день народження без подарунків? І ми також не можемо!
На честь 5-річчя Медичного дому Odrex на всіх пацієнтів клініки чекають сюрпризи: з 6 по 12 листопада кожен, хто прийде до нас лікуватись або обстежитись, отримає приємний бонус. Друзі Медичного дому Odrex дарують сертифікати* на отримання подарунків та знижок! Тільки погляньте, хто приготував для вас сюрпризи на честь дня народження клініки:
“Авантюра” — концептуальний салон La Biosthetique Elvira Privalova
Юридична компанія «ДЕ-ЮРЕ»
Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного
* Активність діє до того часу, поки сертифікати від партнерів є в наявності.
Приходьте до нас у святковий тиждень, беріть участь у безпрограшній лотереї та дізнайтесь, який бонус вам дістанеться. Чекаємо на вас на нашому дні народження, друзі!
Договір про співпрацю у сфері підготовки медичних кадрів, забезпечення лікувально-діагностичного процесу, а також проведення та впровадження у практику наукових досліджень підписали 6 листопада у Medical Hub Odrex.
Угоду підписували генеральний директор Медичного дому Odrex Тигран Арутюнян та ректор Одеського Національного Медичного університету, академік НАМН України Валерій Запорожан. Договір у такому форматі між приватною клінікою та державним вузом підписано вперше в Україні.
Згідно з угодою на базі Медичного дому Odrex вже найближчим часом розпочне роботу клінічний лікувально-діагностичний центр, де будуть розміщені чотири кафедри ОНМедУ: кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії, кафедра внутрішньої медицини з курсом серцево-судинної патології, кафедра анестезіології та інтенсивної терапії також кафедра роботизованої та ендоскопічної хірургії.
«Odrex — перший в Україні приватний медичний центр, який набув статусу університетської клініки. Це історичний момент»,— заявив на церемонії підписання договору Валерій Запорожан
Завдяки новій співпраці Одеський національний медичний університет отримає можливість використати сучасну матеріально-технічну базу Медичного дому Odrex для розвитку своєї наукової діяльності, проведення клінічних досліджень, а також для розробок нових методів профілактики, діагностики та лікування захворювань. Також університет зможе залучати висококваліфікованих спеціалістів Odrex для навчання молодих медичних працівників та підвищення кваліфікації кадрів.
«Цей шлях давно пройшли усі розвинені країни. Медичні університети Європи та США, потребуючи власної клініки, оголошують конкурс та обирають серед приватних компаній установу, яка стане університетською. За кордоном усі приватні медичні центри прагнуть набути цього статусу. Тому що об’єднання коштів, які є у приватної медицини, та знань університетських науковців, професіоналів найвищого класу, дає якісно новий рівень», — зазначив Валерій Запорожан.
Сторони впевнені: дана співпраця дозволить розкрити науковий потенціал державного вишу, а молоді медичні фахівці у стінах сучасної приватної клініки зможуть отримувати необхідний практичний досвід, якого сьогодні потребують гостро.
На думку Валерія Запорожена, за 5 років існування Медичний дім Odrex зарекомендував себе як провідна клініка України у контексті інноваційних технологій та бажання рухатися вперед.
«Нинішнє об’єднання сил університету та коштів Odrex дозволить нам отримати щось унікальне. Насамперед, це нова якість медичної освіти в Україні. Адже ті технології, які нині мають Одеський національний медуніверситет, потрібні не лише всередині країни, а й у всій Східній Європі. Об’єднавшись із клінікою Odrex, ми розраховуємо, що незабаром до нас на навчання приїжджатимуть лікарі з Румунії, Болгарії, Польщі та інших країн. Одеса може бути медичною “меккою” України», — сказав ректор ОНМедУ.
Медичному домуу Odrex, у свою чергу, угода з університетом надає можливість консультуватись з науковцями з питань лікування тяжких хворих.
«Договір дає старт великому спільному майбутньому. Угода відкриває нам можливості для впровадження нових технологій, нових знань, підвищення рівня медичної освіти. Переконаний: те, що ми робимо сьогодні, вже за кілька років стане національним стандартом співпраці між освітніми установами та приватною медициною. Спільними зусиллями ми змінюємо систему охорони здоров’я України», — наголосив генеральний директор Медичного дому Odrex Тігран Арутюнян.
З восьмої ранку до шостої вечора в п’яти лекційних залах одночасно читають доповіді, транслюють операції, проводять пітчинги та дискусії. На трьох великих екранах відбувались прямі трансляції з різних куточків світу, з різними підходами та різними пацієнтами. Наприклад, одночасно можна було спостерігати за ходом операцій в Ірані, Франції та Венесуелі.
За один день транслювалось до 30 операцій, під час яких можна було ставити запитання хірургам. Проводились мультидисциплінарні симпозіуми з психологами, анестезіологами, пластичними хірургами, дієтологами та лікарями загальної практики, сесії, присвячені особливим групам пацієнтів (підліткам, вагітним жінкам, які перенесли операцію, літнім людям), новим технологіям або медичному туризму. Відбувались сесії за участю пацієнтів та пітчинг ідей для рандомізованих досліджень. Кожен ділився не лише своїми здобутками, а й помилками, а ще – інформацією, як із цих помилок виходити.
Особливо корисними для мене виявились сесії, що стосувались ускладнень. Західні колеги відрізняються від нас тим, що не бояться ділитисб інформацією та відеозаписами щодо ускладнень: інтраопераційних, у ранньому післяопераційному періоді. На цих прикладах вони показують, як із цієї ситуації безпечно вийти і як допомогти пацієнтові. Тому що трапляється це з усіма – немає хірургів, у яких не буває ускладнень.
Слив-резекція шлунка: дані, ускладнення та переваги
Конгресу передувала VI Міжнародна конференція з рукавної резекції шлунка: з чотирьох днів IFSO два були присвячені виключно рукавній резекції. Рукавна резекція шлунка (sleeve gastrectomy, або слив-резекція) – з тих операцій, які мало вивчені. Вона популярна, але наукових даних про довгострокові ускладнення, перспективи або ефекти зібрано дуже мало. Особливо порівняно з такою операцією, як рестриктивно-шунтувальна (gastric bypass): вона популярна ось уже 25 років, вважається однією з найефективніших і найбезпечніших. Усе через те, що про цю операцію зібрано масу наукових даних.
А ось щодо слив-резекції ми тільки зараз напрацьовуємо дані, і з упевненістю не можемо сказати, що буде з досліджуваними групами через 30 років. Це дає підстави замислитись: як часто застосовувати таку операцію і до чого бути готовим.
У слив-резекції є суттєва перевага. Якщо пацієнт знову набирає вагу через 5 або більше років, що цілком імовірно, друга операція може виправити наслідки першої і дати пацієнтові додаткову можливість знизити масу тіла. Цим вона відрізняється від рестриктивно-шунтувальної операції, де поліпшити результат практично неможливо.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
Істотний відсоток доповідей був присвячений гастроезофагеальній рефлюксній хворобі – ускладненню після слив-резекції шлунка. За статистикою, пацієнтів із цією хворобою близько 30%, а це досить велика цифра для хірургії.
У нормі епітелій шлунка й епітелій стравоходу відрізняються, і там, де стравохід переходить у шлунок, є розділювальний клапан. Це означає, що в нормі вміст шлунка не повинен потрапляти в стравохід. Якщо це все-таки трапляється, то агресивний, кислий вміст подразнює епітелій стравоходу, в ньому з’являються ерозії та запалення. Може розвинутись стравохід Баррета, а це передраковий стан.
Іноді гастроезофагеальна рефлюксна хвороба супроводжується симптомами у вигляді постійної печії, а іноді протікає безсимптомно. Це цікава тема для дискусії: що ж робити з пацієнтами, у яких вміст шлунка закинувся в стравохід, а вони цього не відчувають? Наскільки довго рефлюкс може залишатись непоміченим, наскільки ймовірно, що він перейде в езофагіт, стравохід Барретта або рак стравоходу? Як лікувати пацієнтів зі стравоходом Баррета? Є ефективні медикаменти, але пацієнт змушений приймати їх усе життя. Це все ще питання для науки.
Для України тема гастроезофагеальної рефлюксної хвороби особливо актуальна: з десяти баріатричних операцій вісім припадають на слив-резекцію. Через 4-5 років може з’явитись група пацієнтів, у яких буде стійка рефлюксна хвороба, які потребуватимуть обстежень на предмет захворювань стравоходу, які знову наберуть надлишкову масу тіла, які потребуватимуть повторних втручань. Ми маємо бути до цього готові: відстежувати пацієнтів, створювати диспансерні групи, вивчати ускладнення.
Цікаві сесії
Кілька сесій були присвячені харчуванню пацієнтів. Цікаві дослідження, що стосуються контролю вітамінів і мікроелементів, представили ізраїльські колеги. Ми знаємо, що у всіх пацієнтів з ожирінням спочатку знижений вітамін D, а це дуже важливий вітамін, який до кінця не вивчений, але відіграє важливу роль у метаболізмі людини У таких пацієнтів знижені вітаміни В12, феритин, залізо, В1, В2, В6. Таїр Бен Порат з Медичного центру “Хадасса” представила доповідь про нестачу поживних речовин після баріатричної хірургії і те, чи може вона коригуватись в передопераційному періоді. Колеги з Єрусалима нормалізують вітаміни у пацієнтів перед операцією. Попри те, що відразу після операції знову спостерігається спад вітамінів, пацієнти краще і швидше відновлюються.
Окрема сесія була присвячена ролі жінок-хірургів у баріатрії. Тема жінок у хірургії порушувалася неодноразово, і загалом вона тримає співтовариство в постійній напрузі. Обговорювались як виклики, з якими стикається жінка, обираючи роботу хірурга, так і статистика: наприклад, у Франції на кожних трьох хірургів-чоловіків припадає одна жінка. Цікавими були виступи хірургів-жінок із Мексики, які активно оперують.
Географія баріатрії
У підходах до баріатричної хірургії існує географічна різниця: методи, які застосовують у Південній Америці та країнах Азії, відрізняються від тих, які прийняті в Європі та США.
Наш центр ближче до Європи: структуру й алгоритм роботи ми цілком перейняли з Німеччини. Німецький досвід – особливо цінний: там найбільше пацієнтів і найбільше клінік, у яких проводять баріатричні операції. У п’яти найбільших баріатричних центрах Німеччини проводять по 500 операцій на рік.
У Сполученому Королівстві оперативне втручання отримує менше 1% тих, кому б могла допомогти баріатрія. Хірурги частково звинувачують лікарів загальної практики і терапевтів у тому, що безпечне, ефективне і вигідне лікування так мало використовується. Лікарі, до яких пацієнти звертаються насамперед, далеко не завжди направляють до них пацієнтів. Водночас у європейських лікарів першої ланки, у місцевих страхових компаній набагато більше розуміння та обізнаності, ніж у медичних фахівців в Україні.
Конгрес збирає близько 3000 делегатів, і навіть найзайнятіші фахівці його не пропускають. Звичайно, серед них є професори, які не надто заглиблюються в те, що відбувається, тому що брати участь їх зобов’язує становище. Але набагато більше делегатів, які прагнуть поділитись досвідом і забрати з собою нові знання. З України на IFSO 2017 було тільки троє хірургів-делегатів. Але для нашої баріатричної служби участь дуже важлива: українських фахівців, які володіють повними й актуальними даними про баріатричну хірургію, практично немає.
Олександра почала набирати вагу десять-п’ятнадцять років тому: тоді вона мало рухалася, зате харчувалася калорійно і курила. Зважившись на баріатричну операцію — хірургічне лікування надмірної ваги, вагу вдалося знизити, як і позбутися від проблем зі здоров’ям. Але після баріатрії необхідна пластична операція – Олександра в впевнена. І пояснює, чому.
Після баріатричних операції можуть з’явитися провисання шкіри і супутні проблеми, позбавлятися від яких потрібно за допомогою пластичної хірургії. Але Олександра розповідає, що справа не тільки в цьому: їй хотілося перестати постійно хвилюватися про те, як вона виглядає з боку. Позбутися від постійного відчуття того, що «щось йде не так», який супроводжував її в спортзалі або на вечірці. Відповідати власним уявленням про красу.
«Коли жінка відчуває себе комфортно, з’являється впевненість у собі і поліпшується загальне самопочуття»
Перед операцією пацієнтка пройшла ретельне діагностичне обстеження: лабораторні тести, дослідження функції серця і ендокринних систем, консультації кардіолога, ендокринолога, ортопеда. «Взагалі, усі послуги в Odrex – на найвищому рівні! Персонал ввічливий, турботливий і що важливо – з гумором. У Odrex ти відчуваєш себе в безпеці: поруч завжди є люди, які підтримають і прийдуть на допомогу », – розповідає Олександра
««Вранці я уважно себе розглядала, і думала: чи варто мені запам’ятовувати образ, в якому я перебуваю зараз, чи варто мені це пам’ятати? Хотілося б побачити себе вже в хорошій формі»
Пластичний хірург Володимир Сажієнко провів Олександрі підтяжку надлишків шкіри на попереку, стегнах, сідницях і животі – нижню підтяжку тіла. Також здійснив ліпосакцію – прибрав залишкові обсяги жиру. На операцію пішло 5 годин.
«Пластична хірургія після значного схуднення, або постбаріатрична пластична хірургія – завершальний етап реабілітації пацієнтів з ожирінням. Коли людина набирає надмірну вагу, шкіра всього тіла істотно розтягується. А при нормалізації маси тіла вона не може повноцінно скоротитися до початкових параметрів. Шкіра обвисає повсюдно: виглядає це так, як ніби людина одягнула плаття або костюм на 3-4 розміри більше.
Можливі дерматологічні проблеми, складчасті запалення, утворення шкірних тріщин і виразок. Все це вимагає догляду.
Також тридцятирічний досвід проведення баріатричних операцій по всьому світу довів, що після пластики ризик повернутися до ожиріння нижче в 4 рази. Це пов’язано з тим, що жирові клітини в провисших частинах тіла мають метаболічну пам’ять, тобто «пам’ятають», що колись були великими. А це означає, що в будь-який момент в пошуках енергетичних запасів вони можуть знову почати сигналізувати про потребу накопичення жиру.
Тому завдяки постбаріатричній пластичній операції не тільки повертається краса і усуваються гігієнічні проблеми. Така пластика є профілактикою повернення до ожиріння», — Володимир Сажієнко Керівник Клініки пластичної хірургії Медичного дому Odrex
Олександра розповідає: «Останнє, що я запам’ятала, лежачи на операційному столі, – тиха, приємна музика, підбадьорливі слова анестезіолога … і співчутливий погляд хірурга. Після того, як найскладніший етап минув, я відразу ж подзвонила батькам, щоб вони не хвилювалися. Володимир В’ячеславович завжди розмовляє зі мною впевнено, спокійно, зосереджено. Я розумію, що без тіні сумніву можу слідувати його чітким вказівкам. І не відчуваю занепокоєння, адже зі мною працює Лікар з великої букви. Мені передався його спокій».
Після операції Олександру чекав нетривалий період відновлення, ряд перев’язок і носіння компресійної білизни протягом шести тижнів. Уже в середині серпня розпочався другий етап роботи: верхня підтяжка тіла в області плечей і спини, підтяжка молочних залоз з їх збільшенням. Бувають моменти, коли хочеться все змінити, стати краще, почати жити по-новому. Але втілити задумане виходить, на жаль, далеко не у всіх.
У Олександри ж було не тільки бажання змінюватися, але і серйозна рішучість і готовність працювати над собою.
Департамент охорони здоров’я Одеської обласної державної адміністрації у зв’язку зі спалахом кору в Україні, відповідно до Плану Міністерства охорони здоров’я України щодо проведення додаткових заходів щодо імунізації дітей проти кору (наказ МОЗ України від 11. 09. 2017 № 1082), за підтримки Дитячого фонду ООН UNICEF), проводить в Одесі серію нарад та тренінгів на тему «Кір — вакцинація як основний захист та протидія спалаху».
2 листопада 2017 року відбудеться нарада для директорів шкіл Біляївського, Ренійського, Савранського, Ізмаїльського, Балтського районів Одеської області.
MEDICAL HUB ODREX підтримує вакцинацію, сучасні тенденції в освіті для лікарів, медсестер, вчителів та люб’язно надає новий, сучасний освітній майданчик для навчання та обміну досвідом.
2016 рік став роком, коли рівень смертності від кору вперше впав нижче 100 000 на рік. Нині на планеті залишилось лише 6 генотипів кору — у 2005 їх було 11. Завдяки вакцинації вдається рятувати приблизно 1,3 мільйона життів на рік, і, можливо, за своє життя ми ще побачимо світ, вільний від кору.
Це приголомшливі досягнення, але роботи ще багато: через низький рівень охоплення вакцинацією, відмови від щеплень частішають спалахи кору — в тому числі і в Україні. На початок вересня в Україні зареєстровано 1627 випадків кору, померло двоє дітей на Одещині. Найбільше випадків зареєстрували в Івано-Франківській (747 випадків), Одеській (589 випадків) та Тернопільській (70 випадків) областях.
Шарль-Габріель Праваз був ортопедом, відомим у Франції завдяки успішному лікуванню сколіозу у школярок. Але він регулярно експериментував з іншими областями медицини – як і багато інших лікарів в середині XIX століття, на зорі антисептики і анестезіології. З нього і почалася склеротерапія.
У 1853 Праваз описав, як аневризми – небезпечні випинання стінки кровоносних судин – звужуються при введенні хімічних речовин.
А для цього йому довелося винайти шприц. Доктор під’єднав порожнисту голку, придуману десятьма роками раніше, до металевого шприца для клізм (раніше на кінці такого шприца використовувалася трубка). Щоб дозувати вводиться речовина, потрібно було закрутити поршень.
Задумка була хороша, але не бездоганна: ніхто не знав про антисептику, і вводити що-небудь внутрішньовенно було просто дуже небезпечно: інфекція поширювалася швидше, ніж ліки.
У тих пацієнтів, які все-таки вирішувалися вилікувати варикозне розширення вен і судинні сіточки правазовскім способом, занадто часто розвивалися ускладнення, запалення, інфекції і нагноєння. Не встигнувши набути широкого поширення, в 1894 склеротерапія отримала вирок під час Хірургічного конгресу в Ліоні.
Але незважаючи на всі заборони хірургічного конгресу, повністю відмовлятися від малоінвазивної методики ніхто не збирався. Фармацевтична промисловість якраз стрімко розвивалася, і утримати лікарів від дослідів – в тому числі і на собі – було неможливо.
З тих пір, як з’явився шприц Праваз, лікарі вводили собі і своїм пацієнтам значний перелік токсичних препаратів, отрут, наркотиків та іншої гидоти. Для лікування судинних сіточок і варикозних вен використовували спирт, миш’як, фенол, хлорид заліза, йодид калію, гідрокарбонат натрію, сольовий розчин, глюкозу, хлорид ртуті – список можна продовжити.
Дещо з цього дійсно прибирало судинні зірочки і допомагало вилікувати варикозну хворобу в ногах. Але таке лікування могло закінчитися дуже погано: з’являлися тромби в інших судинах, нерідко – легенева емболія, і, в кінці-кінців, смерть.
Щоб вводити собі все нові і нові ліки, потрібні або неабияка сміливість, або надлишок цікавості, або і те, і інше, і трохи божевілля.
Лікарі експериментували, продовжуючи займатися звичайними справами: обходом пацієнтів і проведенням операцій. Цих дослідів було настільки багато, що їх особливо і не реєстрували – тільки в особливих випадках. І ніхто не міг знати, чим кожен такий досвід закінчиться.
З 1904 по 1910 доктор Шаф з Німеччини проводив експерименти з хлоридом ртуті і успішно протестував склеротерапію на собі і своїх 90 пацієнтах. Але з часом у деяких з його пацієнтів, як і у багатьох інших, розвивалася ртутна інтоксикація у вигляді нефриту, стоматитів і ентеритів.
Між тим До 1911 у внутрішньовенних ін’єкцій і склеротерапії накопичилася чимала доказова база, і поступово вони стали надбанням всіх лікарів. У склеротерапії з’явилося багато справ: лікарі займали різні сторони в протистоянні склеротерапії та хірургії, тривали експерименти з пошуку нетоксичних і ефективних препаратів, у Франції виникла перша Спільнота флебологов.
А сьогоднішні лікарські розчини досить безпечні, щоб «закрити» варикозні вени, дозволивши крові рухатися по здоровим судинах.
Бібліографія
Charles-Gabriel Pravaz (1791-1853) inventeur de la seringue // Portraits de Médecins. — Access mode: http://medarus.org/Medecins/MedecinsTextes/pravaz_c_g.html Mitchel P. Goldman, Robert A. Weiss. Sclerotherapy, 6th Edition. Treatment of Varicose and Telangiectatic Leg Veins. — Elsevier Health Sciences. — 2017.
J. C. Wollmann. The History of Sclerosing Foams. — Dermatologic Surgery. — 2005. — № 2 (Vol. 31).
Г. Глязер. Драматична медицина. Досліди лікарів на собі. – Едіторіал УРСС. – 2014.
Щоб провести 
У слив-резекції є суттєва перевага. Якщо пацієнт знову набирає вагу через 5 або більше років, що цілком імовірно, друга операція може виправити наслідки першої і дати пацієнтові додаткову можливість знизити масу тіла. Цим вона відрізняється від рестриктивно-шунтувальної операції, де поліпшити результат практично неможливо.
