З восьмої ранку до шостої вечора в п’яти лекційних залах одночасно читають доповіді, транслюють операції, проводять пітчинги та дискусії. На трьох великих екранах відбувались прямі трансляції з різних куточків світу, з різними підходами та різними пацієнтами. Наприклад, одночасно можна було спостерігати за ходом операцій в Ірані, Франції та Венесуелі.
За один день транслювалось до 30 операцій, під час яких можна було ставити запитання хірургам. Проводились мультидисциплінарні симпозіуми з психологами, анестезіологами, пластичними хірургами, дієтологами та лікарями загальної практики, сесії, присвячені особливим групам пацієнтів (підліткам, вагітним жінкам, які перенесли операцію, літнім людям), новим технологіям або медичному туризму. Відбувались сесії за участю пацієнтів та пітчинг ідей для рандомізованих досліджень. Кожен ділився не лише своїми здобутками, а й помилками, а ще – інформацією, як із цих помилок виходити.
Особливо корисними для мене виявились сесії, що стосувались ускладнень. Західні колеги відрізняються від нас тим, що не бояться ділитисб інформацією та відеозаписами щодо ускладнень: інтраопераційних, у ранньому післяопераційному періоді. На цих прикладах вони показують, як із цієї ситуації безпечно вийти і як допомогти пацієнтові. Тому що трапляється це з усіма – немає хірургів, у яких не буває ускладнень.
Слив-резекція шлунка: дані, ускладнення та переваги
Конгресу передувала VI Міжнародна конференція з рукавної резекції шлунка: з чотирьох днів IFSO два були присвячені виключно рукавній резекції. Рукавна резекція шлунка (sleeve gastrectomy, або слив-резекція) – з тих операцій, які мало вивчені. Вона популярна, але наукових даних про довгострокові ускладнення, перспективи або ефекти зібрано дуже мало. Особливо порівняно з такою операцією, як рестриктивно-шунтувальна (gastric bypass): вона популярна ось уже 25 років, вважається однією з найефективніших і найбезпечніших. Усе через те, що про цю операцію зібрано масу наукових даних.
А ось щодо слив-резекції ми тільки зараз напрацьовуємо дані, і з упевненістю не можемо сказати, що буде з досліджуваними групами через 30 років. Це дає підстави замислитись: як часто застосовувати таку операцію і до чого бути готовим.
У слив-резекції є суттєва перевага. Якщо пацієнт знову набирає вагу через 5 або більше років, що цілком імовірно, друга операція може виправити наслідки першої і дати пацієнтові додаткову можливість знизити масу тіла. Цим вона відрізняється від рестриктивно-шунтувальної операції, де поліпшити результат практично неможливо.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
Істотний відсоток доповідей був присвячений гастроезофагеальній рефлюксній хворобі – ускладненню після слив-резекції шлунка. За статистикою, пацієнтів із цією хворобою близько 30%, а це досить велика цифра для хірургії.
У нормі епітелій шлунка й епітелій стравоходу відрізняються, і там, де стравохід переходить у шлунок, є розділювальний клапан. Це означає, що в нормі вміст шлунка не повинен потрапляти в стравохід. Якщо це все-таки трапляється, то агресивний, кислий вміст подразнює епітелій стравоходу, в ньому з’являються ерозії та запалення. Може розвинутись стравохід Баррета, а це передраковий стан.
Іноді гастроезофагеальна рефлюксна хвороба супроводжується симптомами у вигляді постійної печії, а іноді протікає безсимптомно. Це цікава тема для дискусії: що ж робити з пацієнтами, у яких вміст шлунка закинувся в стравохід, а вони цього не відчувають? Наскільки довго рефлюкс може залишатись непоміченим, наскільки ймовірно, що він перейде в езофагіт, стравохід Барретта або рак стравоходу? Як лікувати пацієнтів зі стравоходом Баррета? Є ефективні медикаменти, але пацієнт змушений приймати їх усе життя. Це все ще питання для науки.
Для України тема гастроезофагеальної рефлюксної хвороби особливо актуальна: з десяти баріатричних операцій вісім припадають на слив-резекцію. Через 4-5 років може з’явитись група пацієнтів, у яких буде стійка рефлюксна хвороба, які потребуватимуть обстежень на предмет захворювань стравоходу, які знову наберуть надлишкову масу тіла, які потребуватимуть повторних втручань. Ми маємо бути до цього готові: відстежувати пацієнтів, створювати диспансерні групи, вивчати ускладнення.
Цікаві сесії
Кілька сесій були присвячені харчуванню пацієнтів. Цікаві дослідження, що стосуються контролю вітамінів і мікроелементів, представили ізраїльські колеги. Ми знаємо, що у всіх пацієнтів з ожирінням спочатку знижений вітамін D, а це дуже важливий вітамін, який до кінця не вивчений, але відіграє важливу роль у метаболізмі людини У таких пацієнтів знижені вітаміни В12, феритин, залізо, В1, В2, В6. Таїр Бен Порат з Медичного центру “Хадасса” представила доповідь про нестачу поживних речовин після баріатричної хірургії і те, чи може вона коригуватись в передопераційному періоді. Колеги з Єрусалима нормалізують вітаміни у пацієнтів перед операцією. Попри те, що відразу після операції знову спостерігається спад вітамінів, пацієнти краще і швидше відновлюються.
Окрема сесія була присвячена ролі жінок-хірургів у баріатрії. Тема жінок у хірургії порушувалася неодноразово, і загалом вона тримає співтовариство в постійній напрузі. Обговорювались як виклики, з якими стикається жінка, обираючи роботу хірурга, так і статистика: наприклад, у Франції на кожних трьох хірургів-чоловіків припадає одна жінка. Цікавими були виступи хірургів-жінок із Мексики, які активно оперують.
Географія баріатрії
У підходах до баріатричної хірургії існує географічна різниця: методи, які застосовують у Південній Америці та країнах Азії, відрізняються від тих, які прийняті в Європі та США.
Наш центр ближче до Європи: структуру й алгоритм роботи ми цілком перейняли з Німеччини. Німецький досвід – особливо цінний: там найбільше пацієнтів і найбільше клінік, у яких проводять баріатричні операції. У п’яти найбільших баріатричних центрах Німеччини проводять по 500 операцій на рік.
У Сполученому Королівстві оперативне втручання отримує менше 1% тих, кому б могла допомогти баріатрія. Хірурги частково звинувачують лікарів загальної практики і терапевтів у тому, що безпечне, ефективне і вигідне лікування так мало використовується. Лікарі, до яких пацієнти звертаються насамперед, далеко не завжди направляють до них пацієнтів. Водночас у європейських лікарів першої ланки, у місцевих страхових компаній набагато більше розуміння та обізнаності, ніж у медичних фахівців в Україні.
Конгрес збирає близько 3000 делегатів, і навіть найзайнятіші фахівці його не пропускають. Звичайно, серед них є професори, які не надто заглиблюються в те, що відбувається, тому що брати участь їх зобов’язує становище. Але набагато більше делегатів, які прагнуть поділитись досвідом і забрати з собою нові знання. З України на IFSO 2017 було тільки троє хірургів-делегатів. Але для нашої баріатричної служби участь дуже важлива: українських фахівців, які володіють повними й актуальними даними про баріатричну хірургію, практично немає.
Департамент охорони здоров’я Одеської обласної державної адміністрації у зв’язку зі спалахом кору в Україні, відповідно до Плану Міністерства охорони здоров’я України щодо проведення додаткових заходів щодо імунізації дітей проти кору (наказ МОЗ України від 11. 09. 2017 № 1082), за підтримки Дитячого фонду ООН UNICEF), проводить в Одесі серію нарад та тренінгів на тему «Кір — вакцинація як основний захист та протидія спалаху».
2 листопада 2017 року відбудеться нарада для директорів шкіл Біляївського, Ренійського, Савранського, Ізмаїльського, Балтського районів Одеської області.
MEDICAL HUB ODREX підтримує вакцинацію, сучасні тенденції в освіті для лікарів, медсестер, вчителів та люб’язно надає новий, сучасний освітній майданчик для навчання та обміну досвідом.
2016 рік став роком, коли рівень смертності від кору вперше впав нижче 100 000 на рік. Нині на планеті залишилось лише 6 генотипів кору — у 2005 їх було 11. Завдяки вакцинації вдається рятувати приблизно 1,3 мільйона життів на рік, і, можливо, за своє життя ми ще побачимо світ, вільний від кору.
Це приголомшливі досягнення, але роботи ще багато: через низький рівень охоплення вакцинацією, відмови від щеплень частішають спалахи кору — в тому числі і в Україні. На початок вересня в Україні зареєстровано 1627 випадків кору, померло двоє дітей на Одещині. Найбільше випадків зареєстрували в Івано-Франківській (747 випадків), Одеській (589 випадків) та Тернопільській (70 випадків) областях.
Громкий эксперимент по редактированию эмбрионального генома провел научный коллектив под руководством Шухрата Миталипова из Орегонского университета здоровья и науки. Ученым удалось отредактировать мутацию в гене MYBPC3, вызывающую кардиомиопатию, при помощи CRISPR–Cas9. С более-менее блестящими результатами, которые опубликовал журнал Nature.
Спустя пару месяцев успешно исправили генетическое заболевание у эмбрионов ученые из Университета Гуанчжоу. Они отредактировали мутацию, приводящую к бета-талассемии — генетическому заболеванию крови. Сегодня пациенты с бета-талассемией должны находиться под постоянным наблюдением специалистов.
Команда Шухрата Миталипова — а это американские, южнокорейские и китайские ученые — справилась с двумя ключевыми недостатками технологии CRISPR–Cas9. Им удалось избежать мозаицизма, когда часть клеток редактируется, а часть — нет. Не появилось и побочных мутаций: если бы из эмбриона вырос человек, то он ничем бы не отличался от нередактированного, с той разницей, что у него не было бы кардиомиопатии.
С помощью CRISPR можно доставлять и хранить в ДНК информацию, в том числе новые фрагменты ДНК. Внесенные в ДНК конструкции прямо на месте чинят мутации, которые приводят к генетическим заболеваниям. Технология давно уже стала обычным делом для лабораторных мышат и отдельных клеток человека — она дешевле, быстрее и проще остальных методов редактирования генома.
С практической точки зрения, шанс родить здорового ребенка, если у одного из родителей есть генетическое заболевание, увеличился с 50% до 72%. А в сочетании с экстракорпоральным оплодотворением и предварительной генетической диагностикой технология поможет родителям с кардиомиопатией однозначно зачать ребенка со здоровым сердцем.
Кардиомиопатия — заболевание, при котором сердечная мышца структурно и функционально изменена. Гипертрофическая форма встречается у одного из пятисот человек. А еще это очень удачный выбор модели болезни для исследования.
Эмбрионы, полученные в исследовании. Зиготы, восьмиклеточные эмбрионы и бластоцисты.
Сейчас мы неплохо понимаем моногенные заболевания, для развития которых достаточно мутации в одном гене у одного родителя. Кардиомиопатия — из таких, как и гемофилия, муковисцидоз, серповидно-клеточная анемия и талассемии. Но в генетике есть множество белых пятен. Существуют болезни со сложной и непонятной генетической природой, такие, как шизофрения. И не известно, какое именно наборы генов отвечают за те или иные черты внешности или характера. Поэтому никаких «дизайнерских детей» в ближайшем будущем: не только по этическим соображениям, но и по научным.
По оценкам специалиста по биомедицинской этике и юриспруденции из Стэнфордского университета Генри Грили, понадобится от 10 до 15 лет интенсивных исследований безопасности технологии, прежде чем Управление по продуктам и лекарствам США одобрит хотя бы проведение клинических испытаний. Только тогда отредактированные эмбрионы можно будет вынашивать. При этом некоторые специалисты считают, что ждать и того меньше, учитывая, что в других странах не такое строгое законодательство относительно генной инженерии.
Сейчас ученые понемногу начинают редактировать не только ДНК, но и РНК. Пока только в лабораторных условиях, но CRISPR–RCas9 уже умеет замедлять развитие бокового амиотрофического склероза (БАС) и болезни Гентингтона.
Но правительства публикуют новые законы чаще, чем ученые успевают делать открытия, поэтому в отдельных странах уже четко разделены законом:
простые исследования;
использование такой технологии для лечения уже имеющихся у человека заболеваний;
редактирование генов эмбриона таким образом, что это передается будущим поколениям.
А Всемирное антидопинговое агентство заранее перестраховалось: для спортсменов с 2018 года вступает силу запрет на любые вещества, способные редактировать последовательности генов.
Даже среди этиков, теологов и представителей религии есть немало сторонников генного редактирования. А противники CRISPR–Cas9 настаивают: главная этическая проблема в том, что при редактировании генетические изменения произойдут не только в самих эмбрионах, но и в их будущих сперматозоидах и яйцеклетках. И эти изменения передадутся неопределенному количеству людей вместе со всеми неизвестными побочными эффектами.
Но пока что эта история — хорошая, в которой мы — на полпути из тьмы в борьбе с генетическими заболеваниями.
Библиография
Hong Ma, Shoukhrat Mitalipov et al. Correction of a pathogenic gene mutation in human embryos. — Nature. — 2017. — Vol. 548.
David Cyranoski. Chinese scientists fix genetic disorder in cloned human embryos. — Nature. — 2017. — Access mode: http://www.nature.com/news/chinese-scientists-fix-genetic-disorder-in-cloned-human-embryos-1.22694
Шарль-Габріель Праваз був ортопедом, відомим у Франції завдяки успішному лікуванню сколіозу у школярок. Але він регулярно експериментував з іншими областями медицини – як і багато інших лікарів в середині XIX століття, на зорі антисептики і анестезіології. З нього і почалася склеротерапія.
У 1853 Праваз описав, як аневризми – небезпечні випинання стінки кровоносних судин – звужуються при введенні хімічних речовин.
А для цього йому довелося винайти шприц. Доктор під’єднав порожнисту голку, придуману десятьма роками раніше, до металевого шприца для клізм (раніше на кінці такого шприца використовувалася трубка). Щоб дозувати вводиться речовина, потрібно було закрутити поршень.
Задумка була хороша, але не бездоганна: ніхто не знав про антисептику, і вводити що-небудь внутрішньовенно було просто дуже небезпечно: інфекція поширювалася швидше, ніж ліки.
У тих пацієнтів, які все-таки вирішувалися вилікувати варикозне розширення вен і судинні сіточки правазовскім способом, занадто часто розвивалися ускладнення, запалення, інфекції і нагноєння. Не встигнувши набути широкого поширення, в 1894 склеротерапія отримала вирок під час Хірургічного конгресу в Ліоні.
Але незважаючи на всі заборони хірургічного конгресу, повністю відмовлятися від малоінвазивної методики ніхто не збирався. Фармацевтична промисловість якраз стрімко розвивалася, і утримати лікарів від дослідів – в тому числі і на собі – було неможливо.
З тих пір, як з’явився шприц Праваз, лікарі вводили собі і своїм пацієнтам значний перелік токсичних препаратів, отрут, наркотиків та іншої гидоти. Для лікування судинних сіточок і варикозних вен використовували спирт, миш’як, фенол, хлорид заліза, йодид калію, гідрокарбонат натрію, сольовий розчин, глюкозу, хлорид ртуті – список можна продовжити.
Дещо з цього дійсно прибирало судинні зірочки і допомагало вилікувати варикозну хворобу в ногах. Але таке лікування могло закінчитися дуже погано: з’являлися тромби в інших судинах, нерідко – легенева емболія, і, в кінці-кінців, смерть.
Щоб вводити собі все нові і нові ліки, потрібні або неабияка сміливість, або надлишок цікавості, або і те, і інше, і трохи божевілля.
Лікарі експериментували, продовжуючи займатися звичайними справами: обходом пацієнтів і проведенням операцій. Цих дослідів було настільки багато, що їх особливо і не реєстрували – тільки в особливих випадках. І ніхто не міг знати, чим кожен такий досвід закінчиться.
З 1904 по 1910 доктор Шаф з Німеччини проводив експерименти з хлоридом ртуті і успішно протестував склеротерапію на собі і своїх 90 пацієнтах. Але з часом у деяких з його пацієнтів, як і у багатьох інших, розвивалася ртутна інтоксикація у вигляді нефриту, стоматитів і ентеритів.
Між тим До 1911 у внутрішньовенних ін’єкцій і склеротерапії накопичилася чимала доказова база, і поступово вони стали надбанням всіх лікарів. У склеротерапії з’явилося багато справ: лікарі займали різні сторони в протистоянні склеротерапії та хірургії, тривали експерименти з пошуку нетоксичних і ефективних препаратів, у Франції виникла перша Спільнота флебологов.
А сьогоднішні лікарські розчини досить безпечні, щоб «закрити» варикозні вени, дозволивши крові рухатися по здоровим судинах.
Бібліографія
Charles-Gabriel Pravaz (1791-1853) inventeur de la seringue // Portraits de Médecins. — Access mode: http://medarus.org/Medecins/MedecinsTextes/pravaz_c_g.html Mitchel P. Goldman, Robert A. Weiss. Sclerotherapy, 6th Edition. Treatment of Varicose and Telangiectatic Leg Veins. — Elsevier Health Sciences. — 2017.
J. C. Wollmann. The History of Sclerosing Foams. — Dermatologic Surgery. — 2005. — № 2 (Vol. 31).
Г. Глязер. Драматична медицина. Досліди лікарів на собі. – Едіторіал УРСС. – 2014.
Сезон загострення грипу наближається. А ви готові? Холодна пора року характеризується збільшенням кількості простудних захворювань, а також появою завжди непередбачуваного, але постійного супутника холодної пори року – вірусу грипу. Фахівці Медичного дому Odrex рекомендують заздалегідь підготуватись і зустріти несподіваного «гостя» у всеозброєнні. Оскільки до вірусу грипу сприйнятливі усі вікові групи людей, ми рекомендуємо провести вакцинацію від грипу всім членам сім’ї, включаючи дітей із 6 місяців.
Вакцинація – це найнадійніший спосіб профілактики вірусних захворювань.
Вакцинація в медичному домі Odrex
Якісні та сучасні вакцини
Монодозування
Дотримання зберігання
Достовірність
Стерильність
Професіоналізм спеціалістів
Відсутність черг
Яким буде грип цього року?
Вірус грипу вкрай непередбачуваний, викликаючи в організмі людини дедалі більш небезпечну та болісну симптоматику. Мутація вірусу грипу призводить до появи нових штамів. Тому дуже важливо проводити вакцинацію щороку. «Ваксігрип», «ДжіCі Флю» — безпечні вакцини, що довели свою ефективність, пройшли всі необхідні клінічні випробування і є одними з найефективніших вакцин серед аналогів вітчизняного та зарубіжного виробництва. Ця вакцина формує повноцінний та стійкий імунітет.
Чому потрібно зробити щеплення проти грипу?
Вірус грипу призводить до розвитку однойменного інфекційного захворювання, яке загрожує вкрай небезпечними ускладненнями. Ці ускладнення можуть проявитись у будь-якій системі організму.
Так як вірус грипу, в основному, поширюється повітряно-краплинним шляхом, то приміщення з великим скупченням людей (дитсадки, школи, офіси, громадський транспорт, магазини) є місцями підвищеної небезпеки для тих, у кого ослаблена імунна система.
Вакцина містить у собі неживі фрагменти вірусу, і потрапляючи до організму, викликає природну відповідь імунітету. І навіть якщо щеплена людина захворіє, то грип пройде у легшій формі та значно знизить ризик розвитку небезпечних ускладнень.
Вірус грипу вкрай непередбачуваний і викликає в організмі більш болючі симптоми та небезпечні ускладнення.
Захистіть себе та свою сім’ю – зробіть щеплення від грипу в Медичному домі Odrex!
Важливо!
Відсутність алергії на курячий білок та антибіотик гентаміцин
Відсутність ознак гострої інфекції та загострення хронічних захворювань протягом двох тижнів
Популярні питання про щеплення від грипу
Я читав багато інформації в інтернеті, але так і не зрозуміла, робити щеплення від грипу чи ні?
Вакцинація – це єдиний спосіб захисту від вірусу грипу. Тому рекомендую зробити щеплення, але тільки в тому випадку, якщо у вас немає алергії або інших протипоказань. Щоб однозначно відповісти на це питання, потрібна консультація фахівця, який оцінить ваш стан здоров’я та підкаже правильне рішення.
Як захиститися від ГРЗ та від грипу?
Віруси дуже “люблять” місця скупчення людей, тому якщо ви хочете захиститись від них, намагайтесь уникати таких місць. Якщо це неможливо, використовуйте марлеву пов’язку, щоб знизити ймовірність попадання вірусу через дихальні шляхи. Але хочу ще раз наголосити, що від вірусу грипу може захистити лише вакцина.
Як лікувати грип?
Оскільки штам грипу змінюється щороку, те й підхід щодо нього індивідуальний. У разі виникнення перших симптомів грипу слід звернутися до лікаря. Несвоєчасно чи неправильно надана медична допомога (або її відсутність) можуть, у кращому разі, призвести до затягування одужання, а в гіршому – виникнення ускладнень.
Чи потрібні дітям щеплення від грипу?
Щеплення від грипу рекомендовані всім, у тому числі дітям, що часто хворіють, починаючи з шестимісячного віку. Проводити вакцинацію необхідно щороку.
Скільки діє вакцина проти грипу?
Від 6 до 12 місяців.
Які гарантії на вакцинацію від грипу і чи є вони взагалі?
Якщо ви маєте на увазі препарат, то в Медичному домі Odrex використовуються виключно сертифіковані вакцини. Якщо ж говорити про вплив на організм, то щоб уникнути небажаних наслідків, слід отримати консультацію фахівця, який ухвалить рішення, рекомендована вам вакцинація чи ні.
Через який час після прийому антибіотиків та хвороби ГРВІ можна зробити щеплення?
Процедура склеротерапії проводиться амбулаторно, вона практично безболісна і не потребує анестезії. Лікар використовує спеціальну оптику та найтонші голочки, за допомогою яких вводить лікарський препарат у поверхневий шар шкіри. Дія препарату «закриває» просвіт судини, і рух крові в ньому припиняється. Звільнена кров природно перенаправляється в здорові судини.
Для проведення склеротерапії застосовуються препарати, сертифіковані в Україні
Час проведення склеротерапії залежить від кількості розширених судин та площі, яку вони займають. У середньому задля досягнення хорошого естетичного ефекту необхідно пройти курс із чотирьох процедур. Кожна така процедура триває від 30 хвилин до години. У деяких випадках, коли уражена розширеними судинами площа досить велика, покриває обидві ноги (гомілки та стегна), то тривалість однієї процедури може становити 1,5–2 години. Інтервали між процедурами повинні становити 2–4 тижні. Такий підхід дозволяє проводити лікування ефективніше. У Медичному домі Odrex склеротерапію проводить Вороновський Сергій Михайлович — дерматолог, спеціаліст з лазерної дерматології та дерматохірургії (досвід — 23 роки).
Запишіться на склеротерапію за телефоном (048) 730 00 30
Судинні сіточки є дуже тонкими венами біля поверхні шкіри, в яких відбулось скупчення крові. Найчастіше судинні сіточки є естетичною проблемою, але можуть бути ознакою варикозної хвороби глибоких вен. Якщо судинні зірочки супроводжуються тяжкістю в ногах, набряками, втомою, болем, судомами, необхідно звернутись за консультацією до судинного хірурга і пройти діагностику, щоб оцінити якість кровообігу.
Він охоче відповідає на запитання не лише щодо актуальних питань у медицині, а й щодо світу загалом, який постійно змінюється. Ми впевнені, що публічні дискусії на непрості теми рухають медицину вперед. Прийняття рішень лікарями, обговорення ризиків із пацієнтами — це лише частина питань, які Генрі Марш обговорював із гостями Medical Hub Odrex. Ми вже публікували окремо лекції англійського хірурга та письменника, а тепер ділимося враженнями слухачів і самого доктора Марша.
Ми багато працювали, щоб ця конференція виявилася корисною. І два дні вийшли дуже насиченими: виступ світових зірок баріатрії, live операції, екскурс в історію хірургічних втручань, корисні доповіді з актуальними науковими даними та практичними кейсами. І екскурсії для гостей Медичним домом — вони вже стали нашою доброю традицією. 15 та 16 вересня ми зібрали в Medical Hub Odrex гостей з усієї України та кількох країн Європи. І налаштувались на спільний пошук істини, обмін досвідом та аналіз усіляких способів допомогти пацієнтам.
Відчутно корисними для хірургів були доповіді Давида Інфангера. Доктор медичних наук Давид Інфангер — не лише директор центру лікування ожиріння та порушення обміну речовин Хірсланден, а й ендокринолог — а це надзвичайно важлива роль у лікуванні ожиріння. Учасники конференції відзначили його лекції через те, що хірурги часто відірвані від терапевтичних аспектів лікування. Тому доповіді та дискусія навколо них багато в чому були присвячені спілкуванню з пацієнтами. Лікар розповів про просвітницьку роботу, яка проводиться, зокрема, і для дітей. І про те, як у Швейцарії вдалосяь досягти раннього звернення пацієнтів з надмірною вагою та діабетом до ендокринологів та інших фахівців.
Пламен Стайков розповів, у якому напрямку рухається баріатрична хірургія та які операційні методики сьогодні вважаються основними. Навіть сьогодні в баріатричній хірургії дуже багато незрозумілого особливо для пацієнта. І не все з того, що робилось в баріатрії раніше, було витонченим вирішенням проблеми надмірної ваги. Тому до програми увійшла презентація, присвячена історії баріатричної хірургії. У своїх доповідях доктор Стайков докладно розібрав дослідження та клінічні випробування, присвячені різновидам баріатричних операцій, і особливо наголосив, що бандажування шлунка справедливо застосовують дедалі рідше — через малу ефективність та рецидиви. Доктор Стайков, медичний директор Клініки Саксенхаузен (Франкфурт-на-Майні, Німеччина), власноруч виконує близько 600 баріатричних операцій на рік і може розповісти, зокрема, про ризики та ускладнення.
Подорожі з історії баріатричних операцій підхопив Андрій Лаврик, головний науковий співробітник відділу хірургії шлунково-кишкового тракту Інституту хірургії та трансплантології імені А. А. Шалімова. Він розповів про розвиток баріатрії в Україні та про специфічні риси, характерні для українських пацієнтів. Професор Лаврик добре знайомий із специфічними проблемами як Президент Української асоціації баріатричної хірургії. І тому розповів як обирати баріатричну методику для конкретного пацієнта. Навіть якщо він, наприклад, проходив операцію на шлунку або щодня з’їдає десять пачок морозива.
Андрій Фомін представив Клініку метаболічних розладів та баріатричної хірургії Odrex як її керівник. А його доповідь була написана спільно з Веронікою Непорадою — фахівцем з метаболічних розладів та ендокринологом. Подивитись запис буде цікаво тим, хто цікавиться новими технологіями, тим як влаштована клініка, дружелюбною до пацієнтів, та взаємодією всередині великої мультидисциплінарної команди.
Пряме включення з операційної — це завжди великий успіх. По-перше, це допомога пацієнтові у найкращих умовах. По-друге, плідна дискусія між хірургами, модераторами та публікою, по-третє, — освітній проект.
Рукавна резекція шлунка (слив) — один із найпопулярніших методів хірургічного лікування ожиріння. Під час операції хірург зменшує об’єм шлунка, відрізаючи його. В результаті пацієнтка зможе наъдатись зовсім маленькими порціями та активно худнути. У середньому протягом року пацієнти скидають 50-70% надлишкової маси тіла.
З чотирьох різновидів баріатричних операцій, які проводять у Медичному домы Odrex, найскладніша — рестриктивно-шунтуюча (байпас). Вона потребує зміни анатомії шляхів шлунково-кишкового тракту — у результаті скорочується шлунковий обсяг, а й змінюється сам хід руху їжі з ШКТ.
Ожиріння — не лише фізіологічна проблема. Є ті, хто вважає ожиріння захворюванням. Але також і ті, хто вважає ожиріння питанням виключно способу життя, сили волі і особистого вибору людини. Негатив і стигматизація, з якими стикаються люди з надмірною вагою, є додатковим бар’єром ефективного лікування. Але й проти самого лікування ожиріння існує достатньо упереджень. Хтось не готовий повірити, що ожиріння потребує хірургічного втручання, інші не вірять у довгостроковість цього лікування. На жаль, упередження є і серед професіоналів — для того й потрібні освітні програми на кшталт цієї.
З одного боку, баріатричні операції потрібні не стільки для зниження ваги, скільки для покращення здоров’я, нормалізації тиску, збільшення тривалості життя, лікування діабету. З іншого боку, іноді вони можуть скоротити величезні рахунки на лікування у хворих на діабет. Як зазначив доктор Пламен Стайков, ожиріння не лише медична, а й економічна проблема, і вона лише посилюється. І, зрештою, це операції, які можуть змінити чиєсь життя.
Алла Михайлівна Шевченко — лікар вищої категорії, кардіолог, терапевт, FESC
Кардіологічний Конгрес у Барселоні залучив понад десятки тисяч делегатів із понад 140 країн світу — не лише європейського регіону, а й країн Африки та Азії. Проходив він протягом 5 днів: з 26 по 30 серпня.
Було проведено близько 500 експертних сесій, висновки яких сприяють просуванню кардіоваскулярної медицини світу, демонструвались численні стендові доповіді, на високому рівні були представлені останні розробки фармакологічної індустрії та інженерних технологій.
Усі теми було поділено на 9 великих розділів. Серед питань, що обговорювались, були й унікальні для кардіології. Це, наприклад, кардіологічна клітинна біологія, судинна біологія, генетика та генна терапія.
Також було представлено численні сесії, що стосуються інтервенційної кардіології, адже цього року відзначається сорокарічний ювілей з першого виконаного стентування. Було багато сесій із візуалізації: МРТ та КТ серця, використання оптичної когерентної томографії, за допомогою якої можна диференціювати ерозію та розрив бляшки, не призначаючи інвазивну діагностику.
Також були сесії, присвячені гострому коронарному синдрому, серцево-судинній хірургії, артеріальній гіпертензії, діабету та метаболічному синдрому, аритміям, захворюванням периферичних судин, хворобам клапанів, хронічній та гострій серцевій недостатності, легеневій гіпертензії, спортивній медицині, хвороб серця на тлі вагітності.
На конгресі було затверджено чотири нові гайдлайни, присвячені принципам ведення подвійної антитромбоцитарної терапії, рекомендаціям щодо ведення пацієнтів з клапанними вадами, захворюваннями периферичних судин та гострим інфарктом міокарда.
На Конгресі одночасно працювало 9 містечок величезного виставкового комплексу “Фіра Барселона”
Найцікавіші дослідження та питання Конгресу
Було порушено тему запалення та зв’язок із серцево-судинними подіями. Завершилось дослідження CANTOS, де було доведено ключову роль у підтримці запалення інтерлейкіном 1 (IL-1), який активується на фоні запалення. Було заявлено про розробку моноклонального антитіла проти IL-1 (KANAKINUMAB, Анакімра), яке пов’язує та нейтралізує його біологічну активність. Доповів про це дослідження CANTOS Пол Рідкер, професор Гарвардської медичної школи.
Протягом чотирьох років пацієнтам із хронічним системним запаленням 1 раз на три місяці вводили різні дози цього препарату (50, 150 та 300 мг). Первинна кінцева точка (нефатальний інфаркт, інсульт, серцево-судинна смерть), рак та інфекційні захворювання були суттєво меншими у групі, яка отримували терапію. Максимальні результати були на максимальній дозі препарату. Канакінумаб схвалений у США.
Було доведено, що зниження серцево-судинного ризику пов’язане ні з чимось, а з рівнем аполіпопротеїну В – це основна складова найагресивніших холестеринових фракцій.
Було виявлено гени, що кодують ці транспортні білки. Відкриття інгібітору білка-АНАЦЕТРАПІБ (дослідження REVEAL) дозволить вирішити проблему, що до цього не вирішується, — підняти рівень ЛПВЩ, так званого хорошого холестерину, більш ніж у 2 рази, і знизити рівень ЛПНЩ на 40% (згідно з дослідженням). У групі пацієнтів, які приймали АНАЦЕТРАПІБ, значно рідше спостерігали розвиток інсульту, інфаркту, серцево-судинної смерті. Крім того, у них знижувалась необхідність у проведенні коронарної ангіопластики.
У дослідженні не були виявлені ознаки порушення функції печінки та міопатії, порушення, які нерідко ускладнюють терапію статинами. Автори дослідження помітили, що прийом анацетрапібу дозволив досягти рівнів ЛПВЩ та ЛПНЩ, які розцінювались як недосяжні за умови використання стандартної гіполіпідемічної терапії.
Своє продовження отримала тема минулого року, коли на конгресі в Римі було заявлено про відкриття нового класу препаратів – моноклонального антитіла до PCSK9 білка. Даний білок блокує рецептори до ліпопротеїдів низької щільності, що сприяє зниженню функції печінкової тканини щодо виведення ліпопротеїнів, у крові збільшується рівень холестерину. Сьогодні торішнє відкриття — робоча практика, яка допомагає нормалізувати складні та, як правило, генетично зумовлені порушення ліпідного обміну. Ці препарати вводяться підшкірно двічі на місяць на тлі паралельного прийому статинів.
У нашій країні дані препарати (Репата, Пралуент) у зв’язку з досить високою ціною, мабуть, не приживуться.
Триває II фаза випробування нового препарату Inclisiran, який «вимикає» синтез PCSK9 у печінці, знижує рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності (LDL) терміном до одного року у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком. Дворазовий (з інтервалом 3 місяці) прийом препарату викликав зниження рівнів холестерину ЛПНГ майже наполовину. Поступове зворотне зростання зі швидкістю 2-3% на місяць повертало до вихідного рівня до 18-21 місяця. Ось такі грандіозні розробки.
Велику цікавість у кардіологічному світі викликала доповідь доктора Дехгана з університету Макмастера (Гамільтон, Канада). У дослідженні взяли участь понад 135 тисяч людей із п’яти континентів протягом семи років. Раніше існували приписи в обмеженні насичених жирів і перевагу поліненасичених.
Загальне споживання жирів у розмірі близько 35% добової калорійності знижує ризик загальної смертності, при цьому велика кількість вуглеводів (більше 60% добового раціону) збільшує ризик загальної смертності.
Кожен вид жирів має свою статистику у зниженні загальної смертності. Насичені жири знижували ризик на 14%, мононенасичені – на 19%, поліненасичені – на 20%. А також насичені жири асоціювалися із 21% зниженням ризику інсульту. З огляду на збільшення в раціоні насичених жирів збільшувались як ЛПНП, і ЛПВП. Таким чином, у позитивний бік знижувалось співвідношення між корисними та не корисними фракціями холестерину.
Крім цього було доведено, що холестерин ЛПНГ є маркером несприятливих подій, а співвідношення між апо-липопротеинами У і А1. У нашій країні ці маркери ліпідного обміну доступні, і їх потрібно максимально популяризувати.
Цікавою була доповідь про асоціацію вживання фруктів, овочів та бобових з ризиками серцево-судинних захворювань. Дослідження проводилось у різних регіонах та охоплювало 18 країн. Позитивні висновки стосувались вживання фруктів та бобових, а от овочі не асоціювалися з покращенням прогнозу. Вживання більше однієї порції бобових щодня знижувало ризик загальної смертності на 18% проти вживанням однієї порції на місяць. Понад три порції фруктів на день також асоціювалося з 19% зниженням ризику загальної смертності, але вживати більше 500 г на день не рекомендовано.
Порушувались питання, пов’язані з погіршеною перфузією міокарда на тлі низького діастолічного артеріального тиску та підвищеним ризиком кардіоваскулярних подій. Цікавою була доповідь, присвячена оцінці когнітивних функцій у пацієнтів із критично низьким рівнем ЛПНГ. Порівнювались групи людей до прийому статинів та інгібіторів PCSK9 та після. Пам’ять, виконавчі функції, швидкість реакцій під час експерименту не погіршились. Аналіз показав, що ризик первинних та вторинних кінцевих точок для пацієнтів з холестерином ЛПНЩ більше 2,6 значно вищий, ніж для пацієнтів з холестерином ЛПНЩ менше 0,26.
Було доведено значний зв’язок між низькими концентраціями холестерину ЛПНЩ та меншим ризиком серцево-судинних подій. Ці дані підтверджують раціональний зв’язок у зниженні рівнів ЛПНГ нижче поточних рекомендацій.
Цікаві доповіді, присвячені темі МІНОКА (myocardial infarction with non-obsrtuctive coronary arteries) – інфаркту міокарда на тлі відсутності обструктивного ураження коронарних артерій. Поширеність MINOCA становила менше 10%, середній вік пацієнтів – 55 років, серед них 40% – жінки.
Важливим у разі є використання додаткових діагностичних тестів. За результатами даних МРТ серця інфаркт міокарда був лише у чверті пацієнтів, при цьому міокардит був у третини, і приблизно така сама частина зумовлена аномаліями розвитку коронарних артерій. Високий відсоток спазму протікає під діагнозом МІНОКА, а також тромбофілії.
MINOCA слід розглядати як «робочий діагноз» з кількома потенційними причинами, які потребують оцінки та вибору терапії. Окремо треба сказати про гайдлайни, що вийшли у світ.
Гайдлайн з ведення пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з елевацією ST
Розглянемо, що змінилось із 2012 року. По-перше, це зміна часових параметрів у наданні допомоги. Якщо планується фібриноліз, то максимальну тимчасову затримку скорочено з 30 до 10 хвилин. Раніше не рекомендувалась повна реваскуляризація, стентувалася лише інфаркт-залежна артерія. Згідно з новими рекомендаціями необхідно виконати повну реваскуляризацію неінфаркт-залежних артерій. Не рекомендовано аспірацію тромбу — рекомендовано стенти з лікарським покриттям, радіальний доступ та продовження прийому (більше 12 місяців) подвійної антитромбоцитарної терапії при низькому геморагічному та високому тромботичному ризиках.
Фармакоінвазивна стратегія – це поєднання попереднього введення альтеплази (8 мг болюсно, а потім 42 мг протягом 90 хвилин) та своєчасного черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ). Стратегія безпечна і демонструє повнішу епікардіальну та міокардіальну реперфузію в порівнянні з первинним ЧКВ.
Ця тактика має бути рекомендована при гострому інфаркті міокарда, особливо у країнах без достатньої кількості інтервенційних центрів або із значними системними затримками. Включно з Україною.
Цікавою була сесія-порівняння віддалених результатів хірургічної реваскуляризації та ангіопластики. Обговорювалось дослідження Syntax II. Як відомо, у SYNTAX I (Конгрес ЄСК у Мюнхені, 2008) було зроблено висновки про те, що потреба в реваскуляризації після хірургічного лікування протягом року була вдвічі меншою, ніж після ендоваскулярного лікування. За частотою інсультів стентування було кращим (0,3% проти 2.7%). Але в ті роки застосовувались металеві стенти.
За результатами SYNTAX II ультрасучасне стентування за ефективністю прирівнюється до хірургічних методів протягом 3 наступних років після втручання. Відомо, що при обмеженому ураженні перевага — у ЧКВ, а при об’ємному та дистальному ушкодженні сприятливішим вважається шунтування. Але сучасний підхід із повною реваскуляризацією у гострому стані має аналогічні хірургічному підходу показники.
У зв’язку з вищевикладеним велика надія покладається на біорезорбовані металеві конструкції.
Гайдлайн ЄСК та Європейської асоціації кардіоторакальної хірургії щодо принципів призначення подвійної антитромбоцитарної терапії
В основі прийняття рішення лежить диференційований підхід до превалювання геморагічних або тромботичних ризиків та три стратегії лікування (стентування, шунтування та консервативне ведення) на фоні стабільної ішемічної хвороби серця та гострого коронарного синдрому. Залежно від тактики лікування, мінімальний період при високому геморагічному ризику – від одного до шести місяців, а при низькому геморагічному ризику прийом ПАТ (подвійної антитромботичної терапії) розглядається на період понад дванадцять місяців.
Розширення ПАТ через рік після стентування значно знижує ризик тромбозу стенту та серйозних несприятливих серцево-судинних та цереброваскулярних подій порівняно з монотерапією аспірином.
У дослідженні PEGASUS спостерігались групи пацієнтів із перенесеним гострим інфарктом міокарда (від року до трьох років). Позитивні висновки стосувались прийому тикагрелору у дозі 60 мг двічі на день порівняно з групою аспірину або тикагрелору у дозі 90 мг двічі на день. Лікування тикагрелором значно зменшувало ризик серцево-судинної смерті, ІМ або інсульту.
Великий інтерес викликало обговорення дослідження COMPASS, що завершилось, де з метою вторинної профілактики у пацієнтів з ІХС або хронічним захворюванням периферичних судин призначалась комбінація ривароксабану (Ксарелто) 2,5 мг двічі на день на фоні прийому аспірину в 100 мг. Ця схема асоціювалась зі зменшенням ризику ішемічних подій та смертності, зберігала позитивний баланс між запобіганням ішемічних подій та ризиком кровотеч.
Гайдлайн щодо клапанних вад
Основний принцип: питання оперативного лікування приймається мультидисциплінарною командою експертів: кардіолог, кардіохірург, фахівець із візуалізації серця, анестезіолог, спеціаліст із серцевої недостатності, геронтолог, лікар загальної практики, електрофізіолог, лікар інтенсивної терапії. Основним методом діагностики є ВІДЛУННЯ КС, але такі методи, як стрес-тест, КТ, МРТ, флюороскопія та біомаркери теж можуть використовуватись за показаннями.
Порушувалось дуже багато питань, пов’язаних із транскатетерними імплантаціями аортального та мітрального клапанів. Такі показники, як наслідки опромінення грудної клітки, порцелянова аорта, невідповідність між розмірами протеза та гемодинамічними потребами, важка деформація грудної клітки, сколіоз є вирішальними для транскатетерного доступу.
У керівні принципи також включені нові дані: нейрогормони можуть бути корисні при стратифікації ризику пацієнтів з аортальним стенозом, які можуть отримати вигоду від заміни клапана.
На сесії з ведення серцевої недостатності у пацієнтів із клапанними вадами обговорювались результати тривалого (не менш як півроку) застосування синденафілу в дозі 40 мг тричі на день з метою корекції легеневої гіпертензії. Силденафіл – судинорозширювальний засіб, який зазвичай використовується для лікування еректильної дисфункції, вважається безпечним і добре переносимим, часто призначається для пацієнтів з ретроградною легеневою гіпертензією.
У дослідженні SIOVAC було протестовано потенціал силденафілу для покращення довгострокових результатів пацієнтів із залишковою легеневою гіпертензією після корекції клапанної вади.
«Слід уникати тривалого використання силденафілу для лікування залишкової легеневої гіпертензії у пацієнтів із клапанною серцевою недостатністю. Висока частота подій під час дослідження наголошує на необхідності подальших досліджень для профілактики та лікування цього ускладнення у пацієнтів із клапанною хворобою», — головний слідчий, доктор Хав’єр Бермехо (Головний госпіталь Лікарні Університету Грегоріо Мараньйон, Мадрид, Іспанія).
Випробування проводилось в Іспанії у сімнадцяти державних лікарнях. У групі спостереження були несподівані висновки. У пацієнтів із серцевою недостатністю збільшилась статистика декомпенсації вдвічі порівняно з групою плацебо, збільшилась частота госпіталізацій, мали місце смертельні випадки.
Гайдлайн ЄСК та Європейського товариства судинної хірургії за принципами ведення захворювань периферичних судин
Загальні рекомендації: відмова від куріння, здорова дієта та регулярна фізична активність, прийом статинів. Утримання ЛПНГ лише на рівні менше 1,8 чи зниження рівня більш, ніж 50%, якщо вихідний рівень 1,8 – 3,5. При супутньому цукровому діабеті жорсткий контроль рівня глікемії. Обов’язковою є антитромбоцитарна терапія. На сесії з фібриляції передсердь обговорювалися масштаби поширеності патології та ризики, пов’язані з цим діагнозом.
В даний час у Європі налічується близько 8 мільйонів людей з фібриляцією передсердь, але до 2060 року це число зросте приблизно до 18 мільйонів.
У великого відсотка людей захворювання протікає безсимптомно. Ця невизнана аритмія може призвести до серцево-судинних ускладнень, таких як інсульт, деменція, серцева недостатність та смерть.
У зв’язку з цим на конгресі демонструвались пристрої для амбулаторного моніторингу ритму пацієнтом. Адже при виявленні такого порушення ритму та за наявності у пацієнта додаткових діагнозів та ризиків він має довічно приймати антикоагулянти, які профілактують тромботичні події.
В Україні статистика застосування NOAC (нових оральних антикоагулянтів) не така успішна, як у Європі, через цінову політику. У країнах Європи NOAC поширені та переважні: їх застосування вимагає менше взаємодій з лікарськими засобами та не потребує дієтичних обмежень, регулярного тестування статусу антикоагуляції.
NOAC також пов’язують із меншим ризиком внутрішньочерепної кровотечі. Пацієнтам, яким антикоагулянтна терапія не підходить, слід рекомендувати хірургічне лікування з метою відновлення синусового ритму або із закриттям вушка лівого передсердя. Дослідники рекомендують рутинне закриття під час будь-яких операцій на відкритому серці: трансплантація коронарної артерії, хірургічне лікування клапана тощо.
Проведення катетерної абляції з приводу фібриляції передсердь у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка не тільки не впливає на аритмію, а й знижує рівні смертності та госпіталізації при погіршенні перебігу серцевої недостатності.
Хороша новина для України: у перспективі має пройти реєстрацію новий препарат для лікування пацієнтів із хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією – РІОЦИГУАТ (Адемпас). Величезний та яскравий рекламний стенд із позитивним змістом прикрашав виставковий Конгрес-хол.
У нашій країні пацієнти з цією патологією є, а лікувати їх нема чим. Але в Україні відкрито єдиний спеціалізований центр легеневої гіпертензії у Києві та формується реєстр хворих. Препарат повинен розповсюджуватись безкоштовно, згідно з реєстром.
Про Конгрес можна сказати ще багато. Але головне — інформація, що подається на трибунах такого рівня, підвищує професійний статус українського лікаря, закладає єдиний погляд на проблеми у світі та сприяє застосуванню лише доказових підходів у лікуванні.
Одна з найскладніших операцій: чіткий діагноз, швидке рішення і успішний результат хірургічного лікування. Про благополучний результат розповів нам сам пацієнт.