До Всесвітнього дня серця кардіолог Віталій Кабанов зібрав 5 порад, які допоможуть зменшити навантаження на серцево-судинну систему та зберегти серце здоровим попри нинішні умови.
1. Не намагайтеся збадьорити себе енергетиками Коли ви не виспалися, рука сама тягнеться до ще однієї кави або енергетика. Але великі дози кофеїну можуть тимчасово підвищувати тиск і провокувати серцебиття. Особливо це стосується енергетичних напоїв.
Каву не обов’язково викреслювати: для більшості здорових дорослих до 400 мг кофеїну на добу (це приблизно 3 чашки) вважається безпечною кількістю. Але якщо після кави у вас з’являються серцебиття, тривожність або через неї складніше заснути — варто зменшити дозу й не пити її в другій половині дня.
2. Якщо не можете зараз «прибрати» стрес — дайте організму короткі паузи Не обов’язково медитувати по 30 хвилин. Спробуйте кілька хвилин повільного дихання: вдих — спокійний, видих — довший. Наприклад, 4 секунди вдих і 6 секунд видих протягом 3-5 хвилин.
Повільне дихання допомагає активувати заспокійливі механізми нервової системи та може стабілізувати або знижувати артеріальний тиск.
3. Не чекайте вільного дня, щоб порухатися Якщо на спортзал немає сил чи часу — розбийте активність на маленькі відрізки. Наприклад, 10-15 хвилин швидкої ходьби вранці, вдень і ввечері.
Для серця важлива загальна кількість руху. Орієнтир для дорослих — щонайменше 150 хвилин помірної аеробної активності на тиждень.
4. Не списуйте підвищений тиск на нерви Стрес справді може тимчасово підвищувати тиск і частоту серцебиття. Але якщо це повторюється, краще сходити до лікаря.
Якщо ви живете в постійному стресі, корисно кілька днів вимірювати тиск у спокої в один і той самий час та записувати показники. Так лікар побачить реальну картину.
5. Якщо ви спите 7-8 годин, але все одно розбиті — зверніть увагу на якість сну Особливо якщо ви хропете, прокидаєтеся з відчуттям нестачі повітря, маєте ранкові головні болі або сильну сонливість удень.
Причиною може бути обструктивне апное сну — стан, за якого дихання під час сну багаторазово переривається. Він пов’язаний із підвищеним ризиком артеріальної гіпертензії та порушень ритму серця. У такій ситуації варто обговорити з лікарем обстеження сну.
І головне: серцю не потрібне ідеальне життя без стресу. Важливо регулярно прибирати те навантаження, яке можна контролювати: рухатися, стежити за тиском, не стимулювати себе надлишком кофеїну та не ігнорувати проблеми зі сном.
Записатись на консультацію Віталія Віталійовича ви можете за допомогою мобільного додатку, через форму на сайті або в операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
Розкажіть про соматичне відділення. Як у вас організована робота?
Наше соматичне відділення – це квінтесенція клінічних випадків, пов’язаних з різними хворобами внутрішніх органів і систем. Ми лікуємо хвороби системи кровообігу, стравоходу, травної системи, дихальної, нервової системи… Боюся навіть помилитися і щось пропустити! Багато роботи пов’язано з допомогою пацієнтам з онкохворобами – поліпшуємо стан між курсами хімієтерапії, підтримуємо в післяопераційному періоді, знеболюємо, робимо замісну терапію, організовуємо догляд.
Ми звикли, що різні патології лікують у різних відділеннях. Бронхит – у пульмонологічному відділенні , серцеву недостатність – у кардіології. Чому в Odrex відділення об’єднані?
Така практика насправді у всьому світі, це у пострадянських країнах окремі підрозділи – суто неврологічні, суто кардіологічні. Але такого пацієнта рідко знайдеш, наприклад, із ізольованим інфарктом міокарда. Як правило, цей пацієнт ще й з діабетом та бронхіальною астмою, а на додачу має в анамнезі виразкову хворобу. І тут якраз виступає фахівець соматичного відділення – госпітальний терапевт, який розуміється і в кардіологічній допомозі, і в неврології, і в ендокринології.
Чи складно керувати таким відділенням?
Складно, але архіцікаво. Щодня, хоч би скільки ти не працював, дізнаєшся щось нове для себе. У нас в команді є і нефролог, і пульмонолог, і невролог, і кардіолог – ти від кожного черпаєш інформацію. Щодня безліч питань та загадок. І ти шукаєш на них відповіді, залучаєш потрібних спеціалістів і щодня зростаєш. Мені здається, у такому відділенні навіть якщо не захочеш, але все одно виростеш професійно.
А часто трапляються загадки, над якими доводиться довго ламати голову?
Звісно, насправді кожне звернення – унікальна загадка, розв’язати яку на автопілоті неможливо. Завжди перевіряєш кожну дрібничку, щоб нічого не пропустити. У адекватного лікаря не знати чогось або ще страшніше не впоратись з чимось – серйозний страх. Але саме для таких складних випадків і існує командна робота. Я люблю казати, що ми – соматика – не команда зірок, а зіркова команда. Наша сила в єднанні та взаємодопомозі. Тому, якщо я не знаю відповіді на якесь питання, я точно знаю, до кого піти за нею. І тоді ми вже разом розв’язуємо цей заплутаний клубок.
Зате, мабуть, цей момент, коли відповідь нарешті знайдена…
О, та це ейфорія! Ми потім довго обговорюємо, я б навіть сказала, смакуємо. Процес пошуку відповіді часто буває дуже тривалим: доводиться чекати на гістологію, різні довгострокові аналізи. Отримуєш результати, переконуєшся, що так, мали рацію, пазл склався. Звісно, буває і навпаки – і треба шукати далі. Але ми завжди знаємо, який наступний крок, якщо доведеться йти за планом Б.
Запам’ятовуєте історії таких пацієнтів?
Звісно. Є пацієнти, прізвища яких дуже довго у відділенні на слуху. І, на жаль, це не завжди історії з хепі-ендом. Так виходить, що складні історії залишаються в серці набагато довше. Буває, ситуація вкрай важка, і потрібно сказати про це пацієнтові. Я завжди кажу правду, цього вимагає закон і здоровий глузд, але залишаю надію – у мене така тактика. Напевно, цим я і рятуюсь. Я сама в це вірю, що ми ось ще це зробимо, ще такий метод спробуємо, а може, ще ось цей аналіз дійде, і дивись, стане краще. Неможливо без надії. Як без неї жити? Я не розумію. А буває, що просто не вистачило часу на діагностику і момент уже втрачено. І ось ти вже отримуєш результати, правильно виставляєш діагноз, пазл ідеально складений, але розумієш, що пацієнт так і не узнає відповіді. Тяжкі хворі пам’ятаються довше і яскравіше.
Це ж, мабуть, важкий камінь на душі?
А ще родичам треба пояснити, що сталося. А це, повірте, складно – їм боляче, вони відмовляються сприймати реальність. Медики, мабуть, у числі лідерів з професійного вигорання. Про це зараз багато говорять, багато про це пишуть. Є і профілактика, і, скажімо так, і методи лікування такого стану, і вони радикальні – навіть рекомендують йти з професії. У медицині треба лише горіти, хотіти, йти, прагнути. Тоді ці проблеми переживаються простіше.
Що ви робите, щоб не перегоріти?
Я працюю з 2004 року – рівно 20 років. У мене поки не було такого, щоб захотілося зняти халат, вимкнути світло та назавжди піти з лікарні. Мене особисто рятує мій будинок, моя сім’я, саме вдома у мене з’являються сили, відбувається «перезавантаження».
Чи приносите роботу додому?
Ще б пак – чоловік теж медик, і у нас ніколи не буває суперечок щодо кольору шпалер, меню на вечерю, покупок чи місця відпочинку, зате медичні питання – це привід для найспекотніших дебатів. Ми обговорюємо, радимося, розповідаємо історії. І результат не змусив на себе довго чекати – наш старший син став виявляти інтерес до медицини. Ми обоє знаємо, наскільки цей шлях складний і тернистий, але все одно підтримуємо його. У мене, до речі, історія початку кар’єри зовсім неромантична – коли я була у 8 класі, мама сказала, що бачить мене лікарем, а я була дуже слухняною з самого дитинства. Виявилося, мама потрапила в яблучко – я обожнюю свою роботу.
Який у вас графік?
24/7 – лікар ніколи не вимикається. Ідеш додому, але чекаєш на результати аналізу, думаєш, налагодився пульс чи ні? А тиск не впав? Коли вже буде опис МРТ? Треба зателефонувати та дізнатися вранці. Навіть якщо це ранок вихідного дня, прокидаєшся і насамперед береш телефон. Вільний від роботи час – його мало, але все ж таки я присвячую сім’ї. Коли людей похилого віку запитують, про що вони найбільше шкодують, найчастіше звучать відповіді про те, що вони мало часу проводили з рідними, мало подорожували і займалися справою, до якої не лежала душа. Так ось про два пункти мені шкодувати точно не доведеться – у мене улюблена робота та чудова сім’я, з якими я намагаюся проводити кожну вільну хвилину. А з мандрівками так, гештальт поки не закритий.
А ще — проводити малоінвазивні пункції під контролем зображення.
У відео показуємо, як ми встановлювали й налаштовували новий апарат.
Ви можете записатись на діагностику за допомогою мобільного додатку, через форму на сайті або в операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
Один із варіантів — м’які дефокусні лінзи. На вигляд вони можуть бути схожими на звичайні контактні лінзи, але працюють трохи інакше. Офтальмологиня Людмила Венгер пояснює, як саме вони діють і кому можуть підійти.
Дефокусні лінзи — що це взагалі таке?
Дефокусні лінзи — це спеціальні оптичні лінзи для контролю короткозорості у дітей та підлітків.
Їхня особливість у тому, що вони впливають не лише на центральний зір, а й на те, куди потрапляє світло на периферії сітківки.
Уявімо звичайну лінзу. У центрі вона фокусує світло на сітківці, тому ми бачимо чітко. Але на периферії світло потрапляє поза сітківку — формується так званий гіперметропічний дефокус.
Для ока це може бути сигналом продовжувати рости в довжину. А саме подовження очного яблука є одним із ключових механізмів прогресування міопії.
Дефокусні лінзи працюють за іншим принципом. Вони мають центральну зону для чіткого зору та спеціальну периферійну зону — вона створює на периферії «міопічний дефокус» — фокус перед сітківкою.
Такий оптичний сигнал допомагає стримувати розтягнення очного яблука.
А чим вони відрізняються від звичайних контактних лінз?
Звичайні м’які контактні лінзи працюють приблизно так само, як звичайні окуляри: коригують зір і забезпечують 100% гостроту зору, але не контролюють ріст ока. А м’які дефокусні контактні лінзи мають кільцеву структуру з альтернативними зонами корекції та дефокусу, яка працює безпосередньо на поверхні ока.
То вони справді можуть сповільнити прогресування міопії?
Так. Дефокус формує оптичний «гальмівний сигнал» для розтягнення очного яблука. За даними клінічних досліджень, це дає змогу уповільнити прогресування короткозорості.
Тобто завдання таких лінз — не просто зробити картинку чіткішою тут і зараз, а впливати на механізм прогресування міопії.
Чи можна просто купити такі лінзи дитині?
Ні. Вони підходять не кожній дитині. Дефокусні лінзи призначають дітям із прогресуючою короткозорістю, але рішення приймає офтальмолог після детальної діагностики.
Вони можуть не підійти, зокрема, якщо є:
порушення бінокулярного зору,
виражений астигматизм,
проблеми з приляганням м’яких контактних лінз,
труднощі з дотриманням правил гігієни.
Тому спочатку — діагностика, а вже потім вибір способу контролю міопії.
З якого віку можна використовувати дефокусні лінзи?
Зазвичай від 6 років, щойно виявлено прогресування короткозорості. Але це не жорстке правило: бувають індивідуальні випадки, коли їх можна призначити і раніше.
А дорослим вони можуть допомогти?
Хоча дефокусні лінзи розробляли насамперед для дітей, їх можуть призначати і дорослим — частіше до 25 років.
Наприклад, якщо:
Око дійсно продовжує рости. Оптична біометрія підтверджує, що очне яблуко подовжується — передньо-задня довжина ока (відстань від передньої поверхні рогівки до сітківки) росте, зокрема, через високі зорові навантаження.
Потрібна альтернатива. Пацієнту не підходить нічна ортокератологія (Орто-К).
Записатись на консультацію Людмили Олегівни можна через форму на сайті, через мобільний додаток, або в операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
До Міжнародного дня гінекологічного здоров’я акушер-гінеколог Дарія Варданян пояснює, які обстеження справді потрібні для профілактики, а які — не варто робити просто «про всяк випадок».
1. Якщо нічого не турбує, чи потрібно ходити до гінеколога?
Так. Профілактичний візит потрібен навіть за відсутності скарг. Але це не означає, що щоразу потрібно робити всі можливі аналізи. Лікар оцінює вік, анамнез, фактори ризику, репродуктивні плани й визначає, що потрібно саме зараз. Консультує щодо вакцинації, контрацепції та сексуального здоров’я. Щорічний профілактичний огляд у гінеколога — це базовий мінімум у 2026 році.
2. ПАП-тест потрібно робити щороку?
Не обов’язково. Частота залежить від віку, методу скринінгу, попередніх результатів і факторів ризику. ПАП-тест шукає аномальні зміни клітин шийки матки, зокрема передракові.
3. УЗД малого таза — обов’язково раз на рік?
Ні. Для кожної жінки без скарг щорічне УЗД не є обов’язковим. Його доцільність визначає лікар з урахуванням конкретної ситуації.
4. ВПЛ+ — це рак?
Ні. Позитивний тест означає, що виявлено онкогенний тип ВПЛ, але це не означає наявність раку чи навіть передраку. Важливі тип ВПЛ, результат цитології та попередні аналізи.
Іноді достатньо спостереження, а в окремих випадках для більш детальної оцінки стану шийки матки можуть знадобитися додаткові уточнювальні обстеження — кольпоскопія та, за показаннями, біопсія. Подальшу тактику визначає лікар.
5. Цикл став нерегулярним. Здати гормони?
Теж ні. Спочатку потрібно з’ясувати можливу причину. Залежно від ситуації лікар може призначити ТТГ, пролактин, ФСГ, естрадіол, тестостерон та інші дослідження. Не всі гормони одразу, а лише ті, що допоможуть відповісти на конкретне питання.
6. Якщо УЗД нормальне, огляд у гінеколога все одно потрібен?
Так. УЗД та огляд показують різні речі. Під час огляду лікар може оцінити стан вульви, піхви, шийки матки, виділення та інші зміни, яких не видно на УЗД.
7. Кіста яєчника — це небезпечно?
Не обов’язково. Багато кіст є функціональними та можуть зникнути самостійно. Тактика залежить від розміру, структури, симптомів, віку та змін у динаміці.
8. Якщо ПАП-тест нормальний, ВПЛ-тест уже не потрібен?
ПАП-тест і HPV-тест шукають різні речі: перший — зміни клітин, другий — онкогенні типи ВПЛ. Тому нормальний ПАП не завжди означає, що HPV-тестування не потрібне. Метод скринінгу залежить від віку та чинного алгоритму.
Дарія Федорівна приймає в Лікарні Odrex на Філатова, 38 та у Поліклініці всієї сімʼї в Південному. Ви можете записатися на її консультацію за допомогою мобільного додатку, через форму на сайті або в операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
У чому саме різниця та коли лікар обирає саме цей метод, пояснює рентгенологиня Ольга Славова
Рентген шлунка
Пацієнт випиває контрастну речовину, після чого лікар за допомогою рентгенівських знімків оцінює, як вона проходить через стравохід, шлунок і дванадцятипалу кишку. Це дозволяє побачити не лише форму органів, а й їхню рухову функцію та евакуацію вмісту.
Гастроскопія
Лікар за допомогою ендоскопа безпосередньо оглядає слизову оболонку. За потреби під час дослідження можна взяти біопсію.
Тож рентген і гастроскопія не замінюють одне одного — вибір дослідження залежить від симптомів і завдання, яке потрібно вирішити.
Коли можуть призначити рентген шлунка?
Наприклад, якщо є:
труднощі з ковтанням або відчуття, що їжа «застрягає»;
підозра на порушення прохідності;
грижу стравохідного отвору діафрагми;
порушення моторики та випорожнення шлунка;
звуження вихідного відділу шлунка;
необхідність оцінити післяопераційні зміни;
неможливість або протипоказання до ендоскопічного дослідження.
Як проходить обстеження?
Зазвичай — натще. Пацієнт випиває контрастну суспензію, найчастіше на основі барію. Потім лікар робить серію рентгенівських знімків у різних положеннях та спостерігає, як контраст проходить травним трактом.
Чи боляче?
Ні, дослідження безболісне.
А як щодо опромінення? Доза залежить від протоколу обстеження та контролюється сучасним рентгенівським обладнанням. Коли дослідження має медичні показання, його користь зазвичай переважає потенційний ризик від опромінення.
Що можна виявити?
Рентген допомагає виявити або запідозрити:
ахалазію кардії;
звуження та стенози;
деформації шлунка;
порушення моторики та евакуації;
грижу стравохідного отвору діафрагми;
гастроезофагеальний рефлюкс;
деякі пухлинні утворення;
післяопераційні зміни та ускладнення.
Яке дослідження потрібне саме вам — рентген чи гастроскопія — визначає лікар залежно від симптомів та клінічної ситуації.
Записатись на діагностику ви можете за допомогою мобільного додатку, через форму на сайті або в операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
Наше тіло постійно намагається пристосуватися. Якщо якась ділянка болить, слабшає або втрачає рухливість, мозок змінює рух так, щоб вам було легше прямо зараз.
Наприклад, ви починаєте менше навантажувати одну ногу — і поступово більше працює інша. Спочатку це допомагає уникати болю. Але якщо так ходити місяцями, перевантажуватися починають уже інші суглоби й м’язи. Цей процес пристосування і називається компенсацією.
Чому так відбувається?
Наше тіло функціонує як єдиний кінематичний ланцюг, де всі суглоби послідовно пов’язані між собою від стоп до маківки. Коли один суглоб втрачає рухливість, мозок перенаправляє рух туди, де є вільна амплітуда.
Якщо в одному суглобі зменшується амплітуда рухів, сусідньому доводиться допрацьовувати. Мозок завжди обирає шлях найменшого опору. Якщо спроба змусити працювати суглоб вимагає від нервової системи занадто багато зусиль, мозок просто виключає цей суглоб з ланцюга руху, перенаправлюючи імпульс до суміжних зон.
Як зрозуміти, що тіло компенсує?
Зверніть увагу, якщо:
🚩 одна підошва взуття стирається помітно швидше за іншу,
🚩 під час ходьби кроки звучать по-різному,
🚩 одна нога постійно стає «опорною», коли ви стоїте,
🚩 одне плече або половина таза помітно вище,
🚩 одна рука рухається вільніше за іншу,
🚩 голову легко повернути в один бік, а в інший — доводиться розвертати весь корпус,
🚩 одна рука легко дістає до лопатки за спиною, а інша — ні.
Іноді причину взагалі не помітно. Хода може змінитися не лише після травми, а й через проблеми зі стопою, суглобами, сухожиллями або нервами.
Чому важливо не ігнорувати процес?
Проблема рідко залишається тільки в одному місці. Якщо, наприклад, стопа погано амортизує навантаження, змінюється робота коліна, таза і попереку. У результаті людина може звернутися через біль у спині, хоча початкова проблема була значно нижче.
Водночас асиметрія сама по собі не означає хворобу. У всіх людей є природна різниця між правою та лівою сторонами тіла. Насторожитися варто тоді, коли асиметрія прогресує, з’являється біль, швидка втома, скутість або стає важко виконувати звичні рухи.
Хороша новина: навіть давні компенсації можна коригувати. Але спочатку важливо зрозуміти, що саме змусило тіло змінити рух, а не просто намагатися «вирівняти» його вправами.
Записатись на консультацію Оксани Анатоліївни ви можете за допомогою мобільного додатку, через форму на сайті або в операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
Ортопеди-травматологи Костянтин Палагнюк та Василь Фізор вирішили проблему за один день — встановили спеціальний гвинт, який не дає стопі деформуватися. Біль зник вже на наступний день після втручання.
Це патологія, яка не просто не дає вести активний спосіб життя: у майбутньому ця деформація могла би призвести до проблем з колінними та кульшовим суглобами. І однією операцію тоді б не обійшлися.
Дивіться у нашому новому відео, як проходило лікування нашого пацієнта.
Питайте, який предмет цікавить, і лікарка розкаже, наскільки легко виявити його на рентгені.
Нагадуємо, що відтепер ми проводимо дослідження на новітньому Siemens Healthineers LUMINOS Q.namix R.
Ви можете записатися на діагностику за допомогою мобільного додатку, через форму на сайті або в операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
Це джерела великої кількості вільних цукрів, які швидко підвищують рівень глюкози в крові. Регулярне вживання солодких напоїв також пов’язане з підвищеним ризиком набору ваги, інсулінорезистентності та накопичення жиру в печінці.
Можна замінити: звичайною або газованою водою з лимоном, м’ятою чи несолодким трав’яним чаєм.
2. Маргарин та продукти з промисловими трансжирами
Трансжири негативно впливають на ліпідний профіль крові: підвищують рівень «поганого» холестерину (ЛПНЩ) і знижують «хорошого» (ЛПВЩ), збільшуючи ризик серцево-судинних захворювань. Вони можуть міститися в деяких видах випічки, печиві, тортах та інших ультраоброблених продуктах.
Як зрозуміти, що продукт містить промислові трансжири? Тут просто – шукайте у складі слова «частково гідрогенізовані» або «частково гідровані рослинні олії/жири».
Можна замінити: оливковою олією, горіхами, насінням, авокадо, а для окремих страв — вершковим маслом.
3. Напівфабрикати та перероблене м’ясо
Ковбаси, сосиски, магазинні пельмені та інші готові м’ясні продукти часто містять багато солі, насичених жирів та інших добавок. Регулярне вживання переробленого м’яса пов’язане з вищим ризиком серцево-судинних захворювань та інших метаболічних проблем.
Можна замінити: запеченим або тушкованим цільним м’ясом — птицею, яловичиною — або рибою.
4. Солодкі пластівці та швидкі сніданки
Глазуровані кульки, солодкі пластівці та деякі види мюслі можуть містити багато доданого цукру і мало клітковини. Такий сніданок може швидко наситити, але не надовго – за годину вже будете відчувати голод.
Можна замінити: цільнозерновими кашами тривалого варіння, яйцями, натуральним йогуртом, авокадо, горіхами та насінням.
5. Солодкі молочні продукти
Йогурти, сирки та інші молочні продукти з наповнювачами лише звучать як корисний перекус. Насправді до багатьох із них додають цукор, сиропи та інші підсолоджувачі. У результаті продукт, який ми сприймаємо як джерело білка й кальцію, за кількістю цукру може бути ближчим до десерту. Особливо варто звертати увагу на склад: навіть якщо на упаковці великими літерами написано «з полуницею», «з персиком» чи «злаками», це ще не означає, що продукт не містить доданого цукру.
Можна замінити: натуральним йогуртом без доданого цукру та фруктових наповнювачів, а за бажанням додати свіжі ягоди, фрукти, горіхи чи насіння.
6. Готові соуси
Кетчупи, майонези та магазинні салатні заправки можуть містити багато цукру, солі та жиру. Якщо додавати їх до їжі регулярно й у великих кількостях, це легко збільшує загальну калорійність раціону.
Можна замінити: домашнім соусом на основі оливкової олії, гірчиці, лимонного соку, натурального йогурту та зелені.
Що покласти у свій кошик замість цього?
Ендокринне здоров’я не залежить від одного «правильного» чи «неправильного» продукту. Набагато важливіше те, яким є раціон у цілому та що ми їмо регулярно.
Тому базове правило просте — частіше обирати цільні та мінімально оброблені продукти: овочі, фрукти, цільнозернові крупи, бобові, рибу, яйця, натуральні молочні продукти, горіхи та корисні рослинні жири.
А солодощі, фастфуд, солодкі напої та інші ультраоброблені продукти залишати для помірного, а не щоденного вживання.
Не змушуйте свої гормони працювати в режимі хронічного стресу. Обирайте цільні, прості та мінімально оброблені продукти – це базовий стандарт турботи про ендокринне здоров’я.
Марія Дмитрівна веде прийом у Багатопрофільних лікарнях на Розкидайлівській, 69/71, на Філатова, 38 та у Поліклініках всієї сімʼї в Райдужному та Чорноморську. Ви можете записатися на консультацію за допомогою мобільного додатку, через форму на сайті або в операторів нашого кол-центру за номерами: +38 (048) 730-00-30, +38 (096) 380-30-30, +38 (063) 380-30-30, +38 (066) 380-30-30.
