Процедура склеротерапії проводиться амбулаторно, вона практично безболісна і не потребує анестезії. Лікар використовує спеціальну оптику та найтонші голочки, за допомогою яких вводить лікарський препарат у поверхневий шар шкіри. Дія препарату «закриває» просвіт судини, і рух крові в ньому припиняється. Звільнена кров природно перенаправляється в здорові судини.
Для проведення склеротерапії застосовуються препарати, сертифіковані в Україні
Час проведення склеротерапії залежить від кількості розширених судин та площі, яку вони займають. У середньому задля досягнення хорошого естетичного ефекту необхідно пройти курс із чотирьох процедур. Кожна така процедура триває від 30 хвилин до години. У деяких випадках, коли уражена розширеними судинами площа досить велика, покриває обидві ноги (гомілки та стегна), то тривалість однієї процедури може становити 1,5–2 години. Інтервали між процедурами повинні становити 2–4 тижні. Такий підхід дозволяє проводити лікування ефективніше. У Медичному домі Odrex склеротерапію проводить Вороновський Сергій Михайлович — дерматолог, спеціаліст з лазерної дерматології та дерматохірургії (досвід — 23 роки).
Запишіться на склеротерапію за телефоном (048) 730 00 30
Судинні сіточки є дуже тонкими венами біля поверхні шкіри, в яких відбулось скупчення крові. Найчастіше судинні сіточки є естетичною проблемою, але можуть бути ознакою варикозної хвороби глибоких вен. Якщо судинні зірочки супроводжуються тяжкістю в ногах, набряками, втомою, болем, судомами, необхідно звернутись за консультацією до судинного хірурга і пройти діагностику, щоб оцінити якість кровообігу.
Выдающийся британский нейрохирург приехал в нашу клинику 28 сентября вечером и уехал 30 сентября пополудни.
Этого времени мистеру Маршу вполне хватило, чтобы познакомиться с жизнью Odrex, проконсультировать пациентов, прочесть лекцию, представить свою новую книгу, дать пару-тройку интервью, подписать около 500 книг, сделать несколько сотен фотографий со своими поклонниками, пробежать 10 километров вдоль моря. И, что важнее всего, поучаствовать в судьбе одессита с опухолью головного мозга.
Ниже — небольшой обзор лекции и презентации книги, которые прошли в Medical Hub Odrex, и фильм, рассказывающий о визите Генри Марша в Одессу.
Лекция о современной нейрохирургии — и нейрохирургах
Генри Марш ведет себя очень по-английски: он регулярно иронизирует над своими успехами и редко бывает излишне серьезным. Нейрохирургию он не считает делом большого ума, зато называет своеобразной «моральной роскошью», о чем и пишет в новой книге:
«Тож я читав і міркував: якщо я стану лікарем, щоб зцілити себе через зцілення інших, чи не потуратиму я певною мірою власним бажанням? Існують же, напевно, важливіші, хоч і не такі ефектні, способи зробити цей світ кращим, ніж просто взяти і стати хірургом?»
Иронизируя и умаляя собственные успехи, он не просто ведет себя, как типичный англичанин, но пытается уберечь молодых врачей от ошибок, самодовольства, чувства превосходства над больными, передать им смелость критиковать коллег и говорить правду пациентам. Потому что принятие решений гораздо сложнее и важнее операций, а общение с пациентом — важнее диагностики.
Можно быть уверенным в том, что Генри Марш — не из тех людей, кто будет до последнего цепляться за свое мнение. Эта гибкость невероятно важна для врачей.
Во время лекции в Medical Hub Odrex он рассказывает о распространенной проблеме неопытных медиков. Молодые врачи начинают игнорировать те жалобы пациента, которые не вписываются в выбранный диагноз. Иногда виновата в этом банальная самоуверенность, но чаще — когнитивные искажения.
В свой доклад о проблемах современной нейрохирургии он успел включить кейсы, которые рассматривал накануне во Львове и Одессе. В Odrex он столкнулся со случаем молодой женщины, которая жаловалась на боли в области за глазным яблоком и раздвоение в глазах. Она обращалась к пяти хирургам, четверо из которых поставили неверный диагноз — опухоль, и назначили дорогостоящее лечение. Только пятому хирургу удалось выяснить действительную причину болей. Этим хирургом оказался Геннадий Струц, за вторым мнением он обратился к Генри Маршу. Оказалось, что у женщины синдром Толоcа – Ханта — крайне редкий недуг, который, тем не менее, очень явно себя проявляет.
Сегодня в Odrex спасает жизни пациентов последователь Генри Марша — нейрохирург Геннадий Струц. Генри Марш называет его честным и здравомыслящим доктором и хорошим хирургом.
«Возможно, я спас больше пациентов в Украине, отговаривая их от операции, пока украинские хирурги с большим энтузиазмом готовились оперировать».
Марш, безусловно, с головы до пят миролюбивый и безупречно вежливый пожилой англичанин, но нельзя недооценивать его ярость, когда дело касается здоровья пациентов. Он говорит, что в Украине слишком много больниц, слишком много неправильных диагнозов и лишних назначений. Система здравоохранения все еще очень вертикальная: во главе всегда стоят важные профессора, чья власть переходит все границы. И в то же время последипломное образование оставляет желать лучшего, а старшие врачи не спешат делиться своим опытом.
Нейрохирург жалеет, что когда-то был слишком оптимистичным и наивным в отношении Украины. Но продолжает сюда приезжать — как бы там ни было, эти 25 лет было приятно наблюдать за тем, как просыпается страна.
«Стремиться нужно к доказательной медицине и доказательной политике».
После лекции студенты и молодые врачи еще долго задавали вопросы доктору Маршу: об операциях, во время которых пациент находится в сознании, о выборе анестезии для таких операциях, о реформировании системы здравоохранения, о роли женщин в хирургии.
Нейрохирург отвечал, что женщины точно также компетентны, как и мужчины, но он рад тому, что у первых появляется больше возможностей реализовать себя в операционной (дело и в изменившемся общественном сознании, и в том, что в Британии более короткие рабочие недели дали возможность большему числу женщин проходить практику). Потому что лучшие его стажеры — все-таки женщины.
«Ні сонце, ані смерть: Зі щоденників нейрохірурга»
Генри Марш — чудесный собеседник. Свою вторую книгу, «Ні сонце, ані смерть: Зі щоденників нейрохірурга», он презентовал в Medical Hub Odrex вместе с Марьяной Савкой и Зоей Казанжи.
Марьяна Савка — поэтесса, писательница, посол доброй воли ООН, главред и сооснователь «Видавництва Старого Лева». Зоя Казанжи — журналистка, писательница и общественный деятель. Все трое совмещают литературную деятельность с чем-то еще: Марьяна Савка — с работой редактора, Зоя Казанжи — с журналистикой. Поэтому во время презентации часто заговаривали об опыте, который ложится в основу книги, о том, как события и переживания превращаются в слова, а литературу сравнивали с медициной.
Зоя Казанжи, Генри Марш и Марьяна Савка. Лекция и презентация прошли при поддержке «Видавництва Старого Лева»
По словам Марьяны Савки, вторая книга Генри Марша имеет больший литературный вес, чем первая. Завершение карьеры нейрохирурга, случаи из практики в Непале и Украине чередуются с личными переживаниями, болезненными вопросами смерти и удивительными размышлениями о сознании. В результате получается интересная история, которая может стать усладой для кого угодно: и для студента-медика, и для человека, слабо представляющего себе анатомию человека, и для закоренелого материалиста, и для любителя всего удивительного и загадочного.
Доктор Марш несколько раз говорит, что книга во многом обязана его жене Кейт Фокс — антропологу и писательнице, автору весьма популярной и остроумной книги «Наблюдая за англичанами». У жены-антрополога Генри Марш перенял и наблюдательность вместе со способностью улавливать скрытые правила, существующие в каждой культуре.
Трудно не оценить то, с каким глубоким пониманием Генри Марш пишет о Непале и Украине. Под конец презентации Марьяна Савка подняла вопрос, о котором так часто пишет Генри Марш: неужели все человеческие мысли, сознание и душа сводятся к электрохимическим взаимодействиям в мозге? Правда ли все так прозаично? Нейрохирург думает иначе:
«Попробуйте посмотреть на это по-другому. У нас есть квантовая механика, мы продвинулись в понимании космоса, но не можем объяснить одно, чрезвычайно важное для каждого, явление — сознание. До конца неизвестно, как именно нервные клетки его порождают. Но каждый, кто хотя бы немного разбирается в нейронауках, знает, что это так. Я не верю в Бога, не верю в жизнь после смерти, но тот факт, что мои собственные мысли, мое сознание — большая космическая тайна, наполняет меня ощущением чуда и смирением. Мне это нравится».
Кажется, кого-то он убедил прямо во время презентации, а это уже немало.
Сейчас большая часть жизни английского хирурга посвящена детям: новую книгу о мозге он пишет для юной аудитории, периодически помогает Львовской городской детской клинической больнице. К концу года ожидает появления двух внуков, а свою книгу «Ні сонце, ані смерть: Зі щоденників нейрохірурга» заканчивает на том, что собирается мастерить лодку для своей внучки. Дел, как и всегда, невпроворот. Эту историю заканчивать не хочется — тем более, что рассказывать можно еще долго. Взамен предлагаем посмотреть хроники визита Генри Марша в Медицинский дом Odrex.
Ми багато працювали, щоб ця конференція виявилася корисною. І два дні вийшли дуже насиченими: виступ світових зірок баріатрії, live операції, екскурс в історію хірургічних втручань, корисні доповіді з актуальними науковими даними та практичними кейсами. І екскурсії для гостей Медичним домом — вони вже стали нашою доброю традицією. 15 та 16 вересня ми зібрали в Medical Hub Odrex гостей з усієї України та кількох країн Європи. І налаштувались на спільний пошук істини, обмін досвідом та аналіз усіляких способів допомогти пацієнтам.
Відчутно корисними для хірургів були доповіді Давида Інфангера. Доктор медичних наук Давид Інфангер — не лише директор центру лікування ожиріння та порушення обміну речовин Хірсланден, а й ендокринолог — а це надзвичайно важлива роль у лікуванні ожиріння. Учасники конференції відзначили його лекції через те, що хірурги часто відірвані від терапевтичних аспектів лікування. Тому доповіді та дискусія навколо них багато в чому були присвячені спілкуванню з пацієнтами. Лікар розповів про просвітницьку роботу, яка проводиться, зокрема, і для дітей. І про те, як у Швейцарії вдалосяь досягти раннього звернення пацієнтів з надмірною вагою та діабетом до ендокринологів та інших фахівців.
Пламен Стайков розповів, у якому напрямку рухається баріатрична хірургія та які операційні методики сьогодні вважаються основними. Навіть сьогодні в баріатричній хірургії дуже багато незрозумілого особливо для пацієнта. І не все з того, що робилось в баріатрії раніше, було витонченим вирішенням проблеми надмірної ваги. Тому до програми увійшла презентація, присвячена історії баріатричної хірургії. У своїх доповідях доктор Стайков докладно розібрав дослідження та клінічні випробування, присвячені різновидам баріатричних операцій, і особливо наголосив, що бандажування шлунка справедливо застосовують дедалі рідше — через малу ефективність та рецидиви. Доктор Стайков, медичний директор Клініки Саксенхаузен (Франкфурт-на-Майні, Німеччина), власноруч виконує близько 600 баріатричних операцій на рік і може розповісти, зокрема, про ризики та ускладнення.
Подорожі з історії баріатричних операцій підхопив Андрій Лаврик, головний науковий співробітник відділу хірургії шлунково-кишкового тракту Інституту хірургії та трансплантології імені А. А. Шалімова. Він розповів про розвиток баріатрії в Україні та про специфічні риси, характерні для українських пацієнтів. Професор Лаврик добре знайомий із специфічними проблемами як Президент Української асоціації баріатричної хірургії. І тому розповів як обирати баріатричну методику для конкретного пацієнта. Навіть якщо він, наприклад, проходив операцію на шлунку або щодня з’їдає десять пачок морозива.
Андрій Фомін представив Клініку метаболічних розладів та баріатричної хірургії Odrex як її керівник. А його доповідь була написана спільно з Веронікою Непорадою — фахівцем з метаболічних розладів та ендокринологом. Подивитись запис буде цікаво тим, хто цікавиться новими технологіями, тим як влаштована клініка, дружелюбною до пацієнтів, та взаємодією всередині великої мультидисциплінарної команди.
Пряме включення з операційної — це завжди великий успіх. По-перше, це допомога пацієнтові у найкращих умовах. По-друге, плідна дискусія між хірургами, модераторами та публікою, по-третє, — освітній проект.
Рукавна резекція шлунка (слив) — один із найпопулярніших методів хірургічного лікування ожиріння. Під час операції хірург зменшує об’єм шлунка, відрізаючи його. В результаті пацієнтка зможе наъдатись зовсім маленькими порціями та активно худнути. У середньому протягом року пацієнти скидають 50-70% надлишкової маси тіла.
З чотирьох різновидів баріатричних операцій, які проводять у Медичному домы Odrex, найскладніша — рестриктивно-шунтуюча (байпас). Вона потребує зміни анатомії шляхів шлунково-кишкового тракту — у результаті скорочується шлунковий обсяг, а й змінюється сам хід руху їжі з ШКТ.
Ожиріння — не лише фізіологічна проблема. Є ті, хто вважає ожиріння захворюванням. Але також і ті, хто вважає ожиріння питанням виключно способу життя, сили волі і особистого вибору людини. Негатив і стигматизація, з якими стикаються люди з надмірною вагою, є додатковим бар’єром ефективного лікування. Але й проти самого лікування ожиріння існує достатньо упереджень. Хтось не готовий повірити, що ожиріння потребує хірургічного втручання, інші не вірять у довгостроковість цього лікування. На жаль, упередження є і серед професіоналів — для того й потрібні освітні програми на кшталт цієї.
З одного боку, баріатричні операції потрібні не стільки для зниження ваги, скільки для покращення здоров’я, нормалізації тиску, збільшення тривалості життя, лікування діабету. З іншого боку, іноді вони можуть скоротити величезні рахунки на лікування у хворих на діабет. Як зазначив доктор Пламен Стайков, ожиріння не лише медична, а й економічна проблема, і вона лише посилюється. І, зрештою, це операції, які можуть змінити чиєсь життя.
Алла Михайлівна Шевченко — лікар вищої категорії, кардіолог, терапевт, FESC
Кардіологічний Конгрес у Барселоні залучив понад десятки тисяч делегатів із понад 140 країн світу — не лише європейського регіону, а й країн Африки та Азії. Проходив він протягом 5 днів: з 26 по 30 серпня.
Було проведено близько 500 експертних сесій, висновки яких сприяють просуванню кардіоваскулярної медицини світу, демонструвались численні стендові доповіді, на високому рівні були представлені останні розробки фармакологічної індустрії та інженерних технологій.
Усі теми було поділено на 9 великих розділів. Серед питань, що обговорювались, були й унікальні для кардіології. Це, наприклад, кардіологічна клітинна біологія, судинна біологія, генетика та генна терапія.
Також було представлено численні сесії, що стосуються інтервенційної кардіології, адже цього року відзначається сорокарічний ювілей з першого виконаного стентування. Було багато сесій із візуалізації: МРТ та КТ серця, використання оптичної когерентної томографії, за допомогою якої можна диференціювати ерозію та розрив бляшки, не призначаючи інвазивну діагностику.
Також були сесії, присвячені гострому коронарному синдрому, серцево-судинній хірургії, артеріальній гіпертензії, діабету та метаболічному синдрому, аритміям, захворюванням периферичних судин, хворобам клапанів, хронічній та гострій серцевій недостатності, легеневій гіпертензії, спортивній медицині, хвороб серця на тлі вагітності.
На конгресі було затверджено чотири нові гайдлайни, присвячені принципам ведення подвійної антитромбоцитарної терапії, рекомендаціям щодо ведення пацієнтів з клапанними вадами, захворюваннями периферичних судин та гострим інфарктом міокарда.
На Конгресі одночасно працювало 9 містечок величезного виставкового комплексу “Фіра Барселона”
Найцікавіші дослідження та питання Конгресу
Було порушено тему запалення та зв’язок із серцево-судинними подіями. Завершилось дослідження CANTOS, де було доведено ключову роль у підтримці запалення інтерлейкіном 1 (IL-1), який активується на фоні запалення. Було заявлено про розробку моноклонального антитіла проти IL-1 (KANAKINUMAB, Анакімра), яке пов’язує та нейтралізує його біологічну активність. Доповів про це дослідження CANTOS Пол Рідкер, професор Гарвардської медичної школи.
Протягом чотирьох років пацієнтам із хронічним системним запаленням 1 раз на три місяці вводили різні дози цього препарату (50, 150 та 300 мг). Первинна кінцева точка (нефатальний інфаркт, інсульт, серцево-судинна смерть), рак та інфекційні захворювання були суттєво меншими у групі, яка отримували терапію. Максимальні результати були на максимальній дозі препарату. Канакінумаб схвалений у США.
Було доведено, що зниження серцево-судинного ризику пов’язане ні з чимось, а з рівнем аполіпопротеїну В – це основна складова найагресивніших холестеринових фракцій.
Було виявлено гени, що кодують ці транспортні білки. Відкриття інгібітору білка-АНАЦЕТРАПІБ (дослідження REVEAL) дозволить вирішити проблему, що до цього не вирішується, — підняти рівень ЛПВЩ, так званого хорошого холестерину, більш ніж у 2 рази, і знизити рівень ЛПНЩ на 40% (згідно з дослідженням). У групі пацієнтів, які приймали АНАЦЕТРАПІБ, значно рідше спостерігали розвиток інсульту, інфаркту, серцево-судинної смерті. Крім того, у них знижувалась необхідність у проведенні коронарної ангіопластики.
У дослідженні не були виявлені ознаки порушення функції печінки та міопатії, порушення, які нерідко ускладнюють терапію статинами. Автори дослідження помітили, що прийом анацетрапібу дозволив досягти рівнів ЛПВЩ та ЛПНЩ, які розцінювались як недосяжні за умови використання стандартної гіполіпідемічної терапії.
Своє продовження отримала тема минулого року, коли на конгресі в Римі було заявлено про відкриття нового класу препаратів – моноклонального антитіла до PCSK9 білка. Даний білок блокує рецептори до ліпопротеїдів низької щільності, що сприяє зниженню функції печінкової тканини щодо виведення ліпопротеїнів, у крові збільшується рівень холестерину. Сьогодні торішнє відкриття — робоча практика, яка допомагає нормалізувати складні та, як правило, генетично зумовлені порушення ліпідного обміну. Ці препарати вводяться підшкірно двічі на місяць на тлі паралельного прийому статинів.
У нашій країні дані препарати (Репата, Пралуент) у зв’язку з досить високою ціною, мабуть, не приживуться.
Триває II фаза випробування нового препарату Inclisiran, який «вимикає» синтез PCSK9 у печінці, знижує рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності (LDL) терміном до одного року у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком. Дворазовий (з інтервалом 3 місяці) прийом препарату викликав зниження рівнів холестерину ЛПНГ майже наполовину. Поступове зворотне зростання зі швидкістю 2-3% на місяць повертало до вихідного рівня до 18-21 місяця. Ось такі грандіозні розробки.
Велику цікавість у кардіологічному світі викликала доповідь доктора Дехгана з університету Макмастера (Гамільтон, Канада). У дослідженні взяли участь понад 135 тисяч людей із п’яти континентів протягом семи років. Раніше існували приписи в обмеженні насичених жирів і перевагу поліненасичених.
Загальне споживання жирів у розмірі близько 35% добової калорійності знижує ризик загальної смертності, при цьому велика кількість вуглеводів (більше 60% добового раціону) збільшує ризик загальної смертності.
Кожен вид жирів має свою статистику у зниженні загальної смертності. Насичені жири знижували ризик на 14%, мононенасичені – на 19%, поліненасичені – на 20%. А також насичені жири асоціювалися із 21% зниженням ризику інсульту. З огляду на збільшення в раціоні насичених жирів збільшувались як ЛПНП, і ЛПВП. Таким чином, у позитивний бік знижувалось співвідношення між корисними та не корисними фракціями холестерину.
Крім цього було доведено, що холестерин ЛПНГ є маркером несприятливих подій, а співвідношення між апо-липопротеинами У і А1. У нашій країні ці маркери ліпідного обміну доступні, і їх потрібно максимально популяризувати.
Цікавою була доповідь про асоціацію вживання фруктів, овочів та бобових з ризиками серцево-судинних захворювань. Дослідження проводилось у різних регіонах та охоплювало 18 країн. Позитивні висновки стосувались вживання фруктів та бобових, а от овочі не асоціювалися з покращенням прогнозу. Вживання більше однієї порції бобових щодня знижувало ризик загальної смертності на 18% проти вживанням однієї порції на місяць. Понад три порції фруктів на день також асоціювалося з 19% зниженням ризику загальної смертності, але вживати більше 500 г на день не рекомендовано.
Порушувались питання, пов’язані з погіршеною перфузією міокарда на тлі низького діастолічного артеріального тиску та підвищеним ризиком кардіоваскулярних подій. Цікавою була доповідь, присвячена оцінці когнітивних функцій у пацієнтів із критично низьким рівнем ЛПНГ. Порівнювались групи людей до прийому статинів та інгібіторів PCSK9 та після. Пам’ять, виконавчі функції, швидкість реакцій під час експерименту не погіршились. Аналіз показав, що ризик первинних та вторинних кінцевих точок для пацієнтів з холестерином ЛПНЩ більше 2,6 значно вищий, ніж для пацієнтів з холестерином ЛПНЩ менше 0,26.
Було доведено значний зв’язок між низькими концентраціями холестерину ЛПНЩ та меншим ризиком серцево-судинних подій. Ці дані підтверджують раціональний зв’язок у зниженні рівнів ЛПНГ нижче поточних рекомендацій.
Цікаві доповіді, присвячені темі МІНОКА (myocardial infarction with non-obsrtuctive coronary arteries) – інфаркту міокарда на тлі відсутності обструктивного ураження коронарних артерій. Поширеність MINOCA становила менше 10%, середній вік пацієнтів – 55 років, серед них 40% – жінки.
Важливим у разі є використання додаткових діагностичних тестів. За результатами даних МРТ серця інфаркт міокарда був лише у чверті пацієнтів, при цьому міокардит був у третини, і приблизно така сама частина зумовлена аномаліями розвитку коронарних артерій. Високий відсоток спазму протікає під діагнозом МІНОКА, а також тромбофілії.
MINOCA слід розглядати як «робочий діагноз» з кількома потенційними причинами, які потребують оцінки та вибору терапії. Окремо треба сказати про гайдлайни, що вийшли у світ.
Гайдлайн з ведення пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з елевацією ST
Розглянемо, що змінилось із 2012 року. По-перше, це зміна часових параметрів у наданні допомоги. Якщо планується фібриноліз, то максимальну тимчасову затримку скорочено з 30 до 10 хвилин. Раніше не рекомендувалась повна реваскуляризація, стентувалася лише інфаркт-залежна артерія. Згідно з новими рекомендаціями необхідно виконати повну реваскуляризацію неінфаркт-залежних артерій. Не рекомендовано аспірацію тромбу — рекомендовано стенти з лікарським покриттям, радіальний доступ та продовження прийому (більше 12 місяців) подвійної антитромбоцитарної терапії при низькому геморагічному та високому тромботичному ризиках.
Фармакоінвазивна стратегія – це поєднання попереднього введення альтеплази (8 мг болюсно, а потім 42 мг протягом 90 хвилин) та своєчасного черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ). Стратегія безпечна і демонструє повнішу епікардіальну та міокардіальну реперфузію в порівнянні з первинним ЧКВ.
Ця тактика має бути рекомендована при гострому інфаркті міокарда, особливо у країнах без достатньої кількості інтервенційних центрів або із значними системними затримками. Включно з Україною.
Цікавою була сесія-порівняння віддалених результатів хірургічної реваскуляризації та ангіопластики. Обговорювалось дослідження Syntax II. Як відомо, у SYNTAX I (Конгрес ЄСК у Мюнхені, 2008) було зроблено висновки про те, що потреба в реваскуляризації після хірургічного лікування протягом року була вдвічі меншою, ніж після ендоваскулярного лікування. За частотою інсультів стентування було кращим (0,3% проти 2.7%). Але в ті роки застосовувались металеві стенти.
За результатами SYNTAX II ультрасучасне стентування за ефективністю прирівнюється до хірургічних методів протягом 3 наступних років після втручання. Відомо, що при обмеженому ураженні перевага — у ЧКВ, а при об’ємному та дистальному ушкодженні сприятливішим вважається шунтування. Але сучасний підхід із повною реваскуляризацією у гострому стані має аналогічні хірургічному підходу показники.
У зв’язку з вищевикладеним велика надія покладається на біорезорбовані металеві конструкції.
Гайдлайн ЄСК та Європейської асоціації кардіоторакальної хірургії щодо принципів призначення подвійної антитромбоцитарної терапії
В основі прийняття рішення лежить диференційований підхід до превалювання геморагічних або тромботичних ризиків та три стратегії лікування (стентування, шунтування та консервативне ведення) на фоні стабільної ішемічної хвороби серця та гострого коронарного синдрому. Залежно від тактики лікування, мінімальний період при високому геморагічному ризику – від одного до шести місяців, а при низькому геморагічному ризику прийом ПАТ (подвійної антитромботичної терапії) розглядається на період понад дванадцять місяців.
Розширення ПАТ через рік після стентування значно знижує ризик тромбозу стенту та серйозних несприятливих серцево-судинних та цереброваскулярних подій порівняно з монотерапією аспірином.
У дослідженні PEGASUS спостерігались групи пацієнтів із перенесеним гострим інфарктом міокарда (від року до трьох років). Позитивні висновки стосувались прийому тикагрелору у дозі 60 мг двічі на день порівняно з групою аспірину або тикагрелору у дозі 90 мг двічі на день. Лікування тикагрелором значно зменшувало ризик серцево-судинної смерті, ІМ або інсульту.
Великий інтерес викликало обговорення дослідження COMPASS, що завершилось, де з метою вторинної профілактики у пацієнтів з ІХС або хронічним захворюванням периферичних судин призначалась комбінація ривароксабану (Ксарелто) 2,5 мг двічі на день на фоні прийому аспірину в 100 мг. Ця схема асоціювалась зі зменшенням ризику ішемічних подій та смертності, зберігала позитивний баланс між запобіганням ішемічних подій та ризиком кровотеч.
Гайдлайн щодо клапанних вад
Основний принцип: питання оперативного лікування приймається мультидисциплінарною командою експертів: кардіолог, кардіохірург, фахівець із візуалізації серця, анестезіолог, спеціаліст із серцевої недостатності, геронтолог, лікар загальної практики, електрофізіолог, лікар інтенсивної терапії. Основним методом діагностики є ВІДЛУННЯ КС, але такі методи, як стрес-тест, КТ, МРТ, флюороскопія та біомаркери теж можуть використовуватись за показаннями.
Порушувалось дуже багато питань, пов’язаних із транскатетерними імплантаціями аортального та мітрального клапанів. Такі показники, як наслідки опромінення грудної клітки, порцелянова аорта, невідповідність між розмірами протеза та гемодинамічними потребами, важка деформація грудної клітки, сколіоз є вирішальними для транскатетерного доступу.
У керівні принципи також включені нові дані: нейрогормони можуть бути корисні при стратифікації ризику пацієнтів з аортальним стенозом, які можуть отримати вигоду від заміни клапана.
На сесії з ведення серцевої недостатності у пацієнтів із клапанними вадами обговорювались результати тривалого (не менш як півроку) застосування синденафілу в дозі 40 мг тричі на день з метою корекції легеневої гіпертензії. Силденафіл – судинорозширювальний засіб, який зазвичай використовується для лікування еректильної дисфункції, вважається безпечним і добре переносимим, часто призначається для пацієнтів з ретроградною легеневою гіпертензією.
У дослідженні SIOVAC було протестовано потенціал силденафілу для покращення довгострокових результатів пацієнтів із залишковою легеневою гіпертензією після корекції клапанної вади.
«Слід уникати тривалого використання силденафілу для лікування залишкової легеневої гіпертензії у пацієнтів із клапанною серцевою недостатністю. Висока частота подій під час дослідження наголошує на необхідності подальших досліджень для профілактики та лікування цього ускладнення у пацієнтів із клапанною хворобою», — головний слідчий, доктор Хав’єр Бермехо (Головний госпіталь Лікарні Університету Грегоріо Мараньйон, Мадрид, Іспанія).
Випробування проводилось в Іспанії у сімнадцяти державних лікарнях. У групі спостереження були несподівані висновки. У пацієнтів із серцевою недостатністю збільшилась статистика декомпенсації вдвічі порівняно з групою плацебо, збільшилась частота госпіталізацій, мали місце смертельні випадки.
Гайдлайн ЄСК та Європейського товариства судинної хірургії за принципами ведення захворювань периферичних судин
Загальні рекомендації: відмова від куріння, здорова дієта та регулярна фізична активність, прийом статинів. Утримання ЛПНГ лише на рівні менше 1,8 чи зниження рівня більш, ніж 50%, якщо вихідний рівень 1,8 – 3,5. При супутньому цукровому діабеті жорсткий контроль рівня глікемії. Обов’язковою є антитромбоцитарна терапія. На сесії з фібриляції передсердь обговорювалися масштаби поширеності патології та ризики, пов’язані з цим діагнозом.
В даний час у Європі налічується близько 8 мільйонів людей з фібриляцією передсердь, але до 2060 року це число зросте приблизно до 18 мільйонів.
У великого відсотка людей захворювання протікає безсимптомно. Ця невизнана аритмія може призвести до серцево-судинних ускладнень, таких як інсульт, деменція, серцева недостатність та смерть.
У зв’язку з цим на конгресі демонструвались пристрої для амбулаторного моніторингу ритму пацієнтом. Адже при виявленні такого порушення ритму та за наявності у пацієнта додаткових діагнозів та ризиків він має довічно приймати антикоагулянти, які профілактують тромботичні події.
В Україні статистика застосування NOAC (нових оральних антикоагулянтів) не така успішна, як у Європі, через цінову політику. У країнах Європи NOAC поширені та переважні: їх застосування вимагає менше взаємодій з лікарськими засобами та не потребує дієтичних обмежень, регулярного тестування статусу антикоагуляції.
NOAC також пов’язують із меншим ризиком внутрішньочерепної кровотечі. Пацієнтам, яким антикоагулянтна терапія не підходить, слід рекомендувати хірургічне лікування з метою відновлення синусового ритму або із закриттям вушка лівого передсердя. Дослідники рекомендують рутинне закриття під час будь-яких операцій на відкритому серці: трансплантація коронарної артерії, хірургічне лікування клапана тощо.
Проведення катетерної абляції з приводу фібриляції передсердь у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка не тільки не впливає на аритмію, а й знижує рівні смертності та госпіталізації при погіршенні перебігу серцевої недостатності.
Хороша новина для України: у перспективі має пройти реєстрацію новий препарат для лікування пацієнтів із хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією – РІОЦИГУАТ (Адемпас). Величезний та яскравий рекламний стенд із позитивним змістом прикрашав виставковий Конгрес-хол.
У нашій країні пацієнти з цією патологією є, а лікувати їх нема чим. Але в Україні відкрито єдиний спеціалізований центр легеневої гіпертензії у Києві та формується реєстр хворих. Препарат повинен розповсюджуватись безкоштовно, згідно з реєстром.
Про Конгрес можна сказати ще багато. Але головне — інформація, що подається на трибунах такого рівня, підвищує професійний статус українського лікаря, закладає єдиний погляд на проблеми у світі та сприяє застосуванню лише доказових підходів у лікуванні.
Одна з найскладніших операцій: чіткий діагноз, швидке рішення і успішний результат хірургічного лікування. Про благополучний результат розповів нам сам пацієнт.
Валентин Геннадійович Корнієнко — завідувач відділенням, онколог-гінеколог, представник Європейського товариства гінекологічної онкології (ESGO), американського Товариства гінекологічної онкології (SGO) та Європейського товариства гінекологічної лапароскопії (ESGE)
Олександр Вільович Конопко — хірург-онколог вищої категорії, уролог, представник Європейської Асоціації Урологів та Національної Асоціації Онкологів України
Денис Васильович Карпегін — хірург-онколог (маммолог), випускник Європейської медичної школи за напрямком онкомамології
Павло Васильович Самойлов — онколог-мамолог вищої категорії, онкодерматолог, представник Національної асоціації онкологів України
Ольга Віленівна Єфименко — онколог вищої категорії, представник Національної асоціації онкологів України
Що ми лікуємо у відділенні онкології?
Наші кваліфіковані кадри з багаторічним професійним стажем, які володіють усіма сучасними методиками хірургічного усунення доброякісних та злоякісних новоутворень, готові оперувати пухлини:
шлунково-кишкового тракту: кишечника, шлунка, печінки та підшлункової залози.
Перед тим, як отримати призначення на операцію, пацієнт повинен пройти низку діагностичних обстежень з наведеного нижче списку:
комп’ютерна томографія (із введенням контрастної речовини) — рентгенологічне обстеження, в результаті якого лікар отримує об’ємне зображення ураженої ділянки тіла в різних зрізах,
магнітно-резонансна томографія (із введенням контрастної речовини) — аналогічне комп’ютерній томографії обстеження ураженої ділянки тіла, але електромагнітними хвилями; є більш інформативним для моніторингу м’яких тканин,
еластографія — диференціальна УЗД-діагностика доброякісних та злоякісних утворень,
рентгенографія,
ендоскопія — діагностичні обстеження всіх відділів травної системи за допомогою спеціальних оптичних приладів ендоскопів,
мамографія — метод діагностики стану молочних залоз,
лабораторні тести на онкомаркери,
гістероскопія — огляд внутрішньої поверхні матки та шийки матки з можливістю проведення малоінвазивних операцій відразу після виявлення серйозних внутрішніх порушень
кольпоскопія — огляд шийки матки та стінок піхви,
цистоскопія — огляд внутрішньої поверхні сечового міхура.
Медичний дім Odrex розвиває співпрацю з київською Клінікою Спіженко
У цей лікувальний заклад ми відправляємо всіх, хто потребує проведення променевої терапії. З експертами клініки Спіженка онкологи Odrex обговорюють необхідний комплексний курс лікування пацієнтів: організовують скайпом онлайн-дискусію на тему клінічних рекомендацій. Такий консиліум проходить з обов’язковою участю онколога, променевого терапевта, хіміотерапевта та суміжного спеціаліста (онкодерматолога, онколога-маммолога, гастроентеролога чи інших, залежно від того, які саме уражені органи та системи у хворого).Кожен, хто відвідує наш Медичний дім, є людиною з персональною, унікальною історією. У кожного — своя, окрема сукупність причин формування хвороби, і лікарі враховують різні чинники, що передували її виникненню. Перш ніж вибрати тип операції, команда наших онкологів бере до уваги найменші функціональні збої у вашому організмі.
Онкогінеколог Валентин Корнієнко, онкоуролог Олександр Конопко та онкомаммолог Денис Карпегін у клиніці Спиженко
Вирізати пухлини конвеєром однозначно не характерна для нашої клініки риса. В Odrex операції не штампують за одним заданим зразком, а вибирають індивідуальну методику, яка є максимально корисною для пацієнта в конкретній ситуації. Будь-яка недуга має кілька сценаріїв «наступу» на здоров’я людини. І лікарі Odrex прогнозують найімовірніший зі сценаріїв, і вносять до нього правки з метою отримати гідний результат терапії без подальших рецидивів та ускладнень.
Вся тактика терапії, що використовується в Odrex, відповідає світовим протоколам лікування онкохворих. Для нас немає переваг серед категорій населення, ми готові подбати про всіх, хто шукає підтримки. І боротися за найдорожче — ваше довголіття.
Нагадуємо, що на першій стадії формування пухлини шанси на одужання становлять понад 90%. Тому ігнорувати прогрес хвороби не варто. Важливо вчасно підняти на сполох. А сигнал вам дасть Онко Check-Up — діагностика, яку можна пройти в Odrex. Це програма, яка є профілактичним обстеженням європейського рівня. Призначена для виявлення ранніх стадій та прихованих форм підступних недуг.
Медичний дім береже ваш час
В амбулаторно-поліклінічному відділенні немає черг, заявлену проблему вирішать у стислий термін. Якщо ж знадобиться термінова операція, то в клініці малоінвазивної хірургії Odrex її проведуть негайно. Водночас тривале перебування у стаціонарі не буде потрібно.
Медичний дім зберігає ваші фінансові ресурси. Ми пропонуємо чесне лікування без додаткових грошових витрат на послуги медперсоналу.
Надаємо повну підготовку до операції, починаючи від передбачених у палаті халатів і закінчуючи добовим харчуванням.
Ціле оснащення хірургічного процесу необхідними допоміжними матеріалами також входить у загальний пакет послуг.
Якщо ви втратили надію, пам’ятайте, що на зміну глибоким сутінкам завжди приходить світанок. Здолає дорогу той, хто йде. І цю дорогу ми готові пройти з вами, залишивши позаду всі негаразди та тяготи.
Запишіться на консультацію до наших спеціалістів за номером +38(048)7300030
Хірурги – а лікарями були в основному хірурги – закатували рукава своїх рясно заляпаних кров’ю халатів і працювали так швидко, як тільки можна. На операційному столі помирав кожен другий. І ось в 1843 р в Бостоні і 1847 року в Відні нарешті припустили, що інфекції поширюються через погану гігієну лікарів.
Але довести – не означає запобігти. На те, щоб вікторіанський хірург Джозеф Лістер опублікував радикальну статтю «Антисептичні принципи в хірургічній практиці» і запропонував використовувати в операційних карболовий спрей, пішло ще два десятка років. І все одно – ще 15 років лікарі вважали його дослідження аж надто спірним і чинили опір проти миття рук як могли.
Але початок асептики і антисептики в хірургії було покладено: карболовим спреєм не просто обробляли руки і інструменти, його розпилювали по операційній, і навіть рани заливали розведеною кислотою. Життів це врятувало чимало, і дуже вразило одного видатного професора хірургії з Балтімора.
Один з четвірки засновників госпіталю Джонса Хопкінса, Вільям Холстед, закохався в старшу медсестру. У Керолайн Хемптон були чутливі руки, які постійно роз’їдала карболова кислота, через контактний дерматит вона навіть подумувала кинути практику. Голстед, звичайно, не міг цього допустити і замовив для Керолайн пару тонких гумових рукавичок.
Вільям Холстед славився денді, шив костюми на замовлення в Європі, купував черевики у Франції, відправляв свої сорочки прати в Париж (ніби в Балтіморі нормальних пралень немає!) Керолайн Хемптон, навпаки, вважалася непримітною зовні, але такою ж ексцентричною за характером. І всі погоджувалися на те, що вони фантастично підходили один одному.
Тому що рукавички, один з найважливіших компонентів бар’єрного захисту в операційній, – краще всякого залицяння. Керолайн зробила те, що роками не вдавалося науковим дослідженням і переконанням – її приклад відразу ж підхопили всі медсестри, а потім і хірурги.
«Суботнім ранком я відправився в Патологічну лабораторію і виявив, як Голстед вчить її остеологии, показуючи малогомілкову кістку. Тоді я зрозумів, що з ним все вирішено … Заручини відбулися через тиждень », – Вільям Ослер, ще один засновник госпіталю Джона Хопкінса
З тих пір без рукавичок – нікуди. Їх роблять з латексу, синтетичного каучуку, неопрену, вінілу, нітрит, поліуретану і навіть рідкими. З мікротекстурною поверхнею – для проведення особливо тонких операцій, з подовженим манжетом – для гінекологів, із захистом від ран і порізів – для ортопедичних операцій. За рамки медицини вони вийшли давно.
Інновації з’являються завдяки крові і поту, і дивану, і ліні, завдяки наполегливості і забудькуватості, кропітких досліджень, фатальних помилок і несусвітних дурниць. Але іноді, якщо пощастить, просто завдяки любові. Сьогодні у хірургічних рукавичок можна нарахувати 50 варіантів використання, крім самих очевидних, в тому числі при опіках рук 1-2 ступеня або набряках. Це особливо важливо для країн, що розвиваються, де дістати медичні ресурси буває архіскладно. Холстеди б схвалили.
Бібліографія
Daniel B. Nunn. Caroline Hampton Halsted, an Eccentric but Well-Matched Helpmate // Perspectives in Biology and Medicine. — 1998. — № 42 (1).
S. Robert Lathan. Caroline Hampton Halsted: the first to use rubber gloves in the operating room // Proceedings (Baylor University. Medical Center). — 2010. — Vol. 23 (№ 4).
Diaa Othman, Amitabh Thacoor, Sharmila Jivan. Fifty shades of surgical gloves: fifty uses in surgery // International Surgery Journal. — 2015 — № 2 (4).
Юрген Торвальд. Століття хірургів. — М.: Проспект, 2011.
Сегодня в Odrex спасает жизни пациентов последователь Генри Марша — 
После лекции студенты и молодые врачи еще долго задавали вопросы доктору Маршу: об операциях, во время которых пациент находится в сознании, о выборе анестезии для таких операциях, о реформировании системы здравоохранения, о роли женщин в хирургии.
Зоя Казанжи, Генри Марш и Марьяна Савка. Лекция и презентация прошли при поддержке «Видавництва Старого Лева» 
Усі теми було поділено на 9 великих розділів. Серед питань, що обговорювались, були й унікальні для кардіології. Це, наприклад, кардіологічна клітинна біологія, судинна біологія, генетика та генна терапія.
Ольга Віленівна Єфименко — онколог вищої категорії, представник Національної асоціації онкологів України
