Посты с тэгом: Отоларингологія

У яких випадках може з’явитись отвір, або перфорація, барабанної перетинки?

• Розрив унаслідок травми. Це травми сторонніми предметами, серед яких значну частину займають ватні палички тощо, які використовують для очищення зовнішнього слухового ходу; а також удар в області вуха, переважно — хлопок відкритою долонею.
• Акубаротравма, баротравма. Відбувається внаслідок вибухової травми, різкого зміну атмосферного тиску (у літаку та під час пірнання з аквалангом) в разі дисфункції слухової труби.
• Перфорація при гострому середньому гнійному отиті. Переважно виникає в дитячому віці, є можливою стадією захворювання, у разі адекватного лікування — самостійно загоюється.
• Перфорація при мірингостомії чи тимпаностомії. Вкрай рідкісне ускладнення при тривалому шунтуванні.
• Стійка перфорація при хронічному середньому отиті. Виникає внаслідок великих розривів та ускладнення перебігу вищеперерахованих захворювань.

Докладніше поговоримо про хронічний середній гнійний отит із перфорацією. Це захворювання супроводжується періодичними виділеннями слизового, гнійного характеру з вуха, зниженням слуху, іноді — шумом у вусі, головокружінням, під час загостреннь — болем у вусі та завушній області.

Хронічний гнійний середній отит може загостритися після інфекції носа та горла, наприклад, звичайної застуди, або після потрапляння води в середнє вухо через перфорацію в барабанній перетинці під час купання чи плавання. Зазвичай спалах призводить до виділення гною з вуха — безболісного, але часом з неприємним запахом.

Якими можуть бути наслідки перфорації барабанної перетинки?

• Постійні загострення можуть призвести до виступаючих новоутворень, званих поліпами, які поширюються від середнього вуха до слухового проходу.
• Постійна інфекція може зруйнувати частини кісточок — маленькі кісточки в середньому вусі з’єднують барабанну перетинку з внутрішнім вухом і проводять звуки із зовнішнього вуха у внутрішнє. Це спочатку спричиняє кондуктивну втрату слуху (коли звук блокується, досягаючи сенсорних структур у внутрішньому вусі), а із часом і змішану (кондуктивну й нейросенсорну, коли через хронічну інтоксикацію виникає ураження рецепторного апарату слухового нерву).
• Хронічний середній отит може супроводжуватися наявністю холестеатоми — це пухлиноподібний утвір. Холестеатома не є пухлиною, може протікати безсимптомно, але через свої особливості ураження кісткових структур може спричинити загрозу для життя. Неконтрольована та вчасно не діагностована, вона може призвести до порушення цілісності слухових кісточок, запалення внутрішнього вуха, паралічу обличчя, отоліквореї та інфекції головного мозку.
• Наявність стійкої перфорації є воротами для проходження інфекції до середнього вуха в барабанну порожнину. Навіть коли перфорація тривала й не супроводжується гноєтечею, є ризики загострення при потраплянні інфекції разом із водою або внаслідок запальних захворювань носа.
• Пацієнт може не знати про наявність перфорації, але відчувати зниження слуху — через перфорацію порушується вібрація барабанної перетинки, а з нею — і передача звукових коливань у внутрішнє вухо.

Тому будь-яка перфорація має бути закрита.

На жаль, далеко не всі пацієнти знають, що перетинку можна реконструювати оперативним шляхом. Приглухуватість, виділення з вуха, шум у вухах — основні симптоми цього стану, якими не варто нехтувати.

Що потрібно знати про лікування хронічного середнього отиту з перфорацією?

• Власне посттравматичні перфорації барабанної перетинки досить часто проходять спонтанно. Іноді перфорація заживає тонкою оболонкою, що складається лише із шарів слизового та плоского епітелію, без фіброзного шару.
• Медикаментозне лікування хронічного середнього отиту з перфорацією спрямоване на те, щоб контролювати виділення з вуха. За тяжкого перебігу захворювання використовують системну антибактеріальну терапію.
• Єдиний спосіб позбутися перфорації — хірургічний. Операція носить назву «тимпанопластика». Під час операції ЛОР-хірург оглядає порожнину вуха, оцінює стан перетинки, забирає тканину для відновлення цілісності перетинки. Для пластики використовують скроневу фасцію, хрящ (козелка або вушної раковини) або охрястя, або синтетичний матеріал, або жирову тканину з мочки вуха.
• Важливо дбати про свої вуха. Якщо вода потрапляє в слуховий прохід, наявність перфорації робить вухо більш сприятливим до інфекції. Тому рекомендується дотримуватися запобіжних заходів у воді: наприклад, використати вушні затички під час плавання та купання, не пірнати.
• Також важливо дбати про здоров’я загалом і вчасно вакцинуватись: респіраторні інфекції верхніх дихальних шляхів можуть ускладнити отит.

У Медичному домі Odrex проводять тимпанопластику на сучасному обладнанні експертного класу, з використанням загальної анестезії. Залежно від наявності ускладнень у вигляді холестеатоми або порушення цілісності ланцюга слухових кісточок об’єм операції може розширюватись, або втручання на вусі може проводитись у кілька етапів. Після огляду та додаткових методів обстеження (аудіометрія, КТ скроневих кісток або, за потреби, МРТ головного мозку), лікар погоджує з пацієнтом план втручання і оцінює вірогідні результати по гостроті слуху.

Як подбати про здоров’я вуха та слуху?

Проблеми з вухами та слухом є одними з найпоширеніших проблем у суспільстві. Згідно з прогнозом ВООЗ, до 2050 майже 2,5 мільярда людей так чи інакше страждатимуть на втрату слуху. Але ми можемо на це вплинути, як глобально, знижуючи шумове забруднення наших міст та роблячи медичну допомогу доступніше, так і особисто для себе, дотримуючись простих правил.

Лікар Друмова консультує як дорослих, так і маленьких пацієнтів із проблемами слуху. Записатись на консультацію Аліни Миколаївни ви можете через форму на сайті, через мобільний додаток або за номерами: +38 (048) 730–00–30, +38 (096) 380–30–30, +38 (063) 380–30–30, +38 (066) 380–30–30.

Що таке мигдалики?

Мигдалики виконують захисну функцію. У дитячому віці саме вони беруть участь у формуванні імунітету. Вони «ловлять» віруси, переробляють інформацію і відкладають її в крові у вигляді антитіл. Коли цей вірус знову потрапляє в організм, він вже реагує спокійніше. Це якщо простими словами. Якщо мигдалики справно працюють, то при попаданні віруси та мікроби не затримуються надовго, це лише тимчасовий процес. А от якщо орган не справляється зі своєю функцією, то віруси залишаються там, провокуючи хронічне запалення.

Хоча і існує розповсюджена думка про те, що хронічний тонзиліт – це «дитяча» проблема, але це неправда. Хвороба може виникати у людей будь-якого віку. Причин появи цієї патології багато: як слабка імунна відповідь на вірус, так і дуже сильна – в обох випадках вірус може оселитися в гландах. Також можуть грати роль спадковість та деякі хронічні захворювання.

Хвороба протікає у всіх по-різному

У людини, яка страждає на хронічний тонзиліт, може бути лише один із симптомів або одразу декілька:

• часті ангіни,
• частий дискомфорт в мигдаликах,
• збільшення лімфовузлів,
• поява казеозно-гнійних пробок, які спричиняють неприємний запах з рота,
• температура 37ํ℃ – 37,2℃ протягом довгого часу,
• паратонзилярний абсцес (запалення уражає паратонзилярну жирову клітковину, що знаходиться навколо гланди).

Лікування хронічного тонзиліту

Діагноз «хронічний тонзиліт» лікар зазвичай ставить не на першому прийомі, а після спостереження протягом певного часу. Тому і рішення про видалення мигдалин не має бути швидким – тут варто зважувати всі «за» і «проти».

Не варто думати, що мигдалики у дорослої людини – зайвий орган. Навіть із хронічним тонзилітом вони продовжують виконувати свою функцію, нехай і не в тому обсязі, як у дитинстві.

Якщо загострення виникають рідко і протікають неагресивно, тобто немає гнійних пробок, немає тривалого підвищення температури тощо, то можна зупинитись на медикаментозній терапії у період загострень. Ефект від профілактичного лікування хронічного тонзиліту не доведений.

Якщо ж йдеться про тонзиліт «зі стажем», який доставляє багато проблем людині, то тут варто подумати про оперативне втручання. Після видалення мигдаликів людина буде жити повноцінним життям. Кажуть, мовляв, після їхнього видалення, віруси «опускатимуться вниз», але на практиці це відбувається вкрай рідко.

Видалення мигдаликів. До чого готуватись?

Такі операції можуть проводитись як під місцевою анестезією, так і під загальною. Але у всьому цивілізованому світі вже обирають другий варіант – це значно мінімізує стрес для пацієнта. Методи оперування також існують різні:

• класична тонзилектомія, за допомогою класичного інструментарію,
• холодноплазмова коблація: замість звичайного електричного приладу, в якому температура сягає 300℃ – 400℃ градусів, використовують холодну плазму. Цей метод мінімізує можливість післяопераційних ускладнень.

В Odrex ми видаляємо мигдалики під загальним наркозом методом холодноплазмової коблації. Операція безкровна, триває близько пів години. Пацієнт після втручання перебуває в стаціонарі добу, потім його виписують на амбулаторне лікування. Реабілітаційний період мінімальний.

Порада від лікаря Гайдаманчука: знайдіть лікаря, якому довіряєте, і регулярно його відвідуйте. У нього буде змога спостерігати за розвитком тонзиліту в динаміці – це допоможе вам прийняти спільне виважене рішення – робити операцію, чи лікуватись консервативно.

Іван Ігоревич приймає в Поліклініках всієї сім’ї на Сахарова та в Южному, а також проводить операції. Ви можете звернутись до нього на консультацію через форму на сайті, через мобільний додаток або за номерами: +38 (048) 730–00–30, +38 (096) 380–30–30, +38 (063) 380–30–30, +38 (066) 380–30–30.

Оториноларинголог Білоус-Печена Лілія Василівна

Причини захворювання

• віруси (риновірус, аденовірус, вірус грипу та парагрипу),
• бактерії (гемофільна паличка, пневмокок та стрептокок),
• гриби.

Види риносинуситу

• гострий вірусний (хвороба триває до 10 днів),
• поствірусний (після 10 днів і до 12 тижнів),
• бактеріальний (понад 12 тижнів).

Симптоми

• закладеність носа,
• слизові та слизово-гнійні виділення,
• кашель,
• біль та тиск в області пазух,
• порушення нюху,
• головний біль,
• слабкість,
• підвищення температури тіла до 38-40 градусів.

Щоб правильно встановити діагноз, лікар збирає анамнез захворювання, проводить об’єктивний огляд, тобто пальпацію, за потреби – перкусію придаткових та лобових пазух та ендоскопію носової ділянки.

При гострому та поствірусному риносинуситі рентгенографія, КТ та МРТ пазух не проводиться. При бактеріальному риносинуситі, підозрі на гострий бактеріальний фронтит, пансинусит або орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення рекомендовано КТ та МРТ придаткових пазух.

Носові пазухи

Лікування риносинуситу

Тактика лікування захворювання залежить від його різновиду. Якщо пацієнт звертається із гострим риносинуситом, то лікар призначає симптоматичне лікування, противірусну терапію, промивання носа сольовими розчинами та радить пити багато рідини. Все, як при звичайній вірусній інфекції. Такими випадками зазвичай займається сімейний лікар.

Оториноларинголог вступає в «бій» з хворобою, якщо діагностують поствірусний риносинусит: якщо симптоми не проходять після 10 дня, якщо клініка розвивається бурхливо. Тоді вже ЛОР лікує поствірусний та бактеріальний риносинусит і може додатково призначити деконгестанти (судинозвужувальні назальні краплі), нестероїдні протизапальні препарати, інтраназальні кортикостероїди та антибіотикотерапію.

Важливо: антибіотики призначають лише при гострому бактеріальному риносинуситі та при підозрі на ускладнення. Вірусні захворювання антибіотиками не лікують!

В деяких випадках лікар може призначити хірургічне втручання. Боятися не потрібно – пункція абсолютно безболісна, триває 5-7 хвилин, проводиться під місцевою анестезією. Деякі пацієнти кажуть: «Там буде отвір на все життя», але це міф – там тоненька пластинка, все легко та швидко загоюється, ніякого отвору на все життя там не буде. І хронічні риносинусити від цього розвиватись не будуть, це також міф. Навпаки, дренування необхідно провести, коли гній не може вийти через природні сполучення в порожнину носа. Це допомагає пацієнту набагато швидше одужати.

Лікування народними засобами

Народні методи я нікому не рекомендую. Дихання парою від гарячої картоплі, закапування меду, соку цибулі в ніс в кращому випадку будуть марними, а в гіршому можуть ще й зашкодити. Краще своєчасно звернутися до фахівця за кваліфікованою допомогою та не допустити ускладнень.

У жодному разі не можна проводити ніяких теплових процедур в області гайморових та лобових пазух – це може призвести до ускладнень!

Можливі ускладнення риносинуситу

• бактеріальні фронтити (пансинусити),
• орбітальні (набряк періорбітальний, диплопія),
• внутрішньочерепні (абсцеси головного мозку),
• неврологічні ускладнення (бактеріальний менінгіт).

Профілактика риносинуситу

Профілактичні заходи полягають у сезонній вакцинації (від грипу та пневмококової інфекції), загартовуванні, раціональному харчуванні, повноцінному сні. Також не варто недооцінювати відпочинок – він дуже важливий для вашого здоров’я. І обов’язково треба своєчасно звертатись за медичною допомогою до фахівців!

Лілія Білоус-Печена консультує в Поліклініці всієї сім’ї в ж/м «Райдужний», 19/2. Ви можете записатись на консультацію Лілії Василівни через форму на сайті, через мобільний додаток або за номерами: +38 (048) 730–00–30, +38 (096) 380–30–30, +38 (063) 380–30–30, +38 (066) 380–30–30.

Як та чому болить отит?

Треба відрізняти отит від звичайної вушної інфекції, адже він знаходиться значно глибше у вусі, тому може викликати гірші ускладнення. Отже, запам’ятовуємо симптоми:

• почервоніння зовнішнього вуха,
• свербіж,
• біль, особливо при дотику до мочки вуха,
• набряк слухового проходу, залоз у верхній частині шиї або навколо вуха,
• зниження слуху чи його втрата,
• відчуття закладеності у вусі,
• жар.

Це захворювання називають ще вухом пірнальника, тому частенько ми його привозимо як сувенір із пляжу. Нагадуємо, що купання в одеських пляжах суворо заборонено. Але отримати отит можна і в басейні, і в інших водоймах. Взагалі, якщо волога залишається у вусі, то створює приємні та комфортні умови для розмноження бактерій.

А що на суші? Тут теж можна отримати цю болючу проблему. Наприклад, якщо часто порушувати природну поведінку своїх вух. Більшу частину часу саме вушна сірка бореться з мікробами, які викликають хвороби. І поки вона захищає слуховий прохід від пошкоджень та мікроорганізмів, ми її не поважаємо, ламаємо весь налагоджений механізм ватними паличками. Будь-які інші предмети, які мають доступ до вух, можуть його пошкодити та сприяти розвитку захворювання, наприклад, навушники чи слуховий апарат теж у цьому списку. Тому слід ставитись трохи дбайливіше.

Отит може часто повторюватись, тому проблему не варто пускати за течією. Симптоми можуть погіршуватись протягом кількох днів та сприяти появі фурункула — гнійника, котрого потрібно відкривати хірургічно.

Якою буде діагностика та лікування?

При перших симптомах потрібно звернутись на консультацію до отоларинголога, лікар проведе метод візуального дослідження вуха — відеоотоскопію. Ця діагностика дозволяє побачити, якої природи отит, та як далеко він проникнув у вушко. Обов’язково потрібно зробити лабораторне дослідження — бакпосів, аби знати які агенти спровокували інфекцію.

Чим раніше звернутись до лікаря, тим легше буде лікування. На початкових стадіях буде достатньо препаратів зовнішнього використання і без антибіотиків. Так, вилікуватись за клацанням пальців не вийде, це триватиме від 5 днів. Потрібні й вушні промивання. Інколи є потреба у сильніших ліках — антибіотиках — та процедурах фізіотерапії. Але кожен випадок тут індивідуальний.

Невеликі рекомендації, аби запобігти зовнішньому отиту:

• Купайтесь чи плавайте у вушних затичках. Наразі, коли доступ до моря обмежений, візьміть це за правило, особливо при купанні у маленьких забруднених водоймах. Також не сподівайтесь на чистоту води у басейнах.
• Не потрібно агресивно використовувати ватні палички, як собі, так і дітям. Вуха потрібно мити, а якщо є надлишок сіри — лікарі проводять промивання.

Записатись на консультацію Віталія Німого ви можете через мобільний додаток, через форму на сайті або за номерами: +38 (048) 730–00–30, +38 (096) 380–30–30, +38 (063) 380–30–30, +38 (066) 380–30–30.

Отоларинголог Аліна Друмова та її пацієнт Діма

Ольга Ігорівна, мама Діми

Дімі 4 роки. Певний час нас турбувала проблема з аденоїдами, ми регулярно обстежувались та обійшли понад шість лікарів. Але, на жаль, ніхто не звернув уваги на вушка й не сказав, що аденоїди впливають на цей орган, і потрібна операція. Причому за короткий термін, адже дитина може втратити слух.

Діма почав гірше чути через рідину в барабанних перетинках — про те, що це можна вилікувати хірургічно, ми дізналися завдяки нашому докторові Друмовій — приголомшлива, уважна та дуже дбайлива Аліна Миколаївна! Подивившись знімки КТ малюка, камерою перевіривши вушка та носик, вона призначила нам операцію та направила до хірурга-отоларинголога Пилипюка Дмитра Миколайовича.

Ольга Ігорівна та Діма

Дмитро Миколайович дуже уважно та з особливим підходом провів нам огляд перед операцією та пояснив усі можливі варіанти реабілітації. Що дуже важливо — він зумів заспокоїти мене, як маму. Дуже приємно, що в Odrex є дитячі лікарі-професіонали, яким можна довірити найдорожче — здоров’я наших дітей.

Власне операція пройшла успішно, Дімі було видалено аденоїди, частково видалено піднебінні мигдалики й поставлено шунти в барабанні перетинки. Поки тривала маніпуляція, до мене заходила медична сестра, питала, чи все в мене гаразд, як я почуваюся. Це було дуже приємно.

Уже в перший день після операції дитина дихала носиком. Організація всього процесу — від здачі аналізів, розміщення в палаті й до післяопераційного догляду — на найвищому рівні. Після виписки доктор Друмова дзвонила нам, дізнавалася, як самопочуття малюка, і консультувала з кожного питання. Висловлюю величезну подяку всій команді, завжди привітним та уважним медсестрам та черговим у стаціонарі, отоларингологам Дмитру Миколайовичу та Аліні Миколаївні.

Аліна Миколаївна Друмова, отоларинголог, кандидат медичних наук

Ольга Ігорівна та Діма звернулись до нас зі скаргами на постійне ускладнення носового дихання, хропіння, епізоди зупинки дихання уві сні (синдром обструктивного апное сну), зниження слуху. Під час огляду виявився ексудат за барабанними перетинками — стерильна рідина, що накопичилася за рахунок механічного блокування слухової труби збільшеними аденоїдами. За допомогою ендоскопії я показала мамі на екрані змінену перетинку, пояснила суть проблеми та можливі ускладнення.

З огляду на супутню патологію дитини та клінічну картину, ми зробили вибір на користь операції — аденотомії шляхом холодноплазмової коблації та шунтування барабанних перетинок з обох боків. Шунти можуть стояти в барабанних перетинках від місяця до півроку: вони випадають самостійно, коли налагоджується функція слухової труби. Уже після операції й носове дихання, і слух Діми відновилися, напади апное уві сні та хропіння пішли повністю. Поліпшилися й показники під час обстеженні супутньої патології.

Отоларингологи Аліна Друмова та Дмитро Пилипюк

Дмитро Миколайович Пилипюк, хірург-отоларинголог, зовнішній консультант

Видаляти чи не видаляти аденоїди — завжди дискутабельне питання. У випадку Діми збільшений аденоїд блокував вхід до слухових труб. Спрощено, слухові труби — це каналізація, яка сполучає носоглотку та середнє вухо. Коли вона блокується, повітря не надходить, а рідина не стікає, накопичується, густіє і призводить до порушення слуху.

Операція, яку ми провели Дімі — аденотомія з використанням коблатора під загальною анестезією. Коблатор дає змогу видалити аденоїди безкровно, вибраний метод зручний як для малюка, так і для хірурга. Для дитини тому, що коли крововтрати немає, відновлення проходить швидше, і додому можна вирушити в той же день, а дякуючи загальній анестезії в малюка буде менше стресу та неприємних спогадів.

Для хірурга це плюс завдяки можливості ретельного та швидкого видалення. З погляду лікаря завжди важливо закінчити операцію «на сухому полі»: з цією методикою ми не витрачаємо час на зупинку кровотечі й не переживаємо, що вона виникне, коли дитина прокинеться.

Важливо вчасно виявити та обернути нанівець такий стан — особливо у віці від 2 до 3 років, у період, коли в дитини формується мова. Якщо малюк погано чує, він не може правильно відтворювати звуки — відповідно, страждає на мовний розвиток і виникають проблеми з адаптацією в соціумі.