Запис на консультації та діагностику, а також результати досліджень у мобільному додатку!

Посты автора annstelmakh

annstelmakh

Анна Стельмах

6 міфів про хіміотерапію

Опубликовано: 13.04.2020 о 10:19

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

1. Кажуть, ніби… Якщо призначили «хімію», то справи геть погано, рак на пізній стадії і на його подолання годі сподіватися.

Насправді. Хіміотерапію призначають як одну зі складових протипухлинної терапії при багатьох онкологічних захворюваннях, у тому числі на ранніх стадіях – і одужання відбувається головним чином саме за її рахунок. А в деяких випадках хіміотерапія є самостійним лікуванням. Не рідкість, коли молоді пацієнтки після терапії успішно вагітніли, народжували дітей і продовжували жити повноцінним життям, попри те, що колись мали в медичній картці дуже серйозний діагноз.

2. Кажуть, ніби… Хіміотерапія не є ефективною.

Насправді. Є пухлини, які дійсно погано реагують на хіміотерапію: рак печінки, підшлункової. Але багато пухлин є високочутливими до неї: саркома Юінга, рак передміхурової залози, рак сечового міхура та інші. За останні десятиріччя було накопичено дуже багато спостережень щодо реакції різних пухлин на різні терапевтичні методики. Це стало поштовхом для розвитку персоналізованої медицини – препарати підбирають у чіткій відповідності до типу пухлини і не застосовують хіміотерапію тоді, коли в цьому немає сенсу.

3. Кажуть, ніби… Хіміотерапія — метод, який підтримує фарміндустрія, є менш шкідливі та ефективні препарати.

Насправді. «Альтернативні препарати» в кращому випадку виявляються нешкідливими травами, але можуть і нашкодити. Деякі лікувальні суміші і БАДи навіть можуть викликати рак: це підтвердило дослідження 2017 року щодо тайванських препаратів, які приводили до раку печінки Нині з’являються і нові доказові методики. Широко використовується гормонотерапія. Таргетна терапія впливає не на весь організм – вона на молекулярному рівні блокує механізми, що спричиняють канцерогенез і ріст пухлин. Наступним проривом в лікуванні стала імунотерапія, яка поновлює здатність імунної системи атакувати ракові клітини. Та хіміотерапія не втрачає своєї актуальності і може застосовуватися в комплексі.

4. Кажуть, ніби… Пацієнт, який проходить курс хіміотерапії, прикутий до стаціонару.

Насправді. Багато хто проходить курс лікування амбулаторно – після крапельниць спокійно вирушає додому. Наприклад, у віддалених куточках Англії до пацієнтів приїжджає автобус, обладнаний під терапію. Якщо пацієнт перебуває у задовільному стані, він може і хоче працювати, це лише підтримується. Можливість бути разом із родиною, продовжувати фізичну та соціальну активність – це і є складовими повноцінного життя. Звісно, необхідно ретельно контролювати стан пацієнта. Для того, щоб йому не треба було зайвий раз їхати до медичного центру, зв’язок підтримується онлайн або в телефонному режимі. Адміністратори все тримають під контролем, нагадують про заплановані перевірки.

5. Кажуть, ніби… Хіміотерапевтичні препарати руйнують не тільки ракові клітини, а й усі інші, вбивають нирки і печінку, перетворюючи пацієнта на інваліда.

Насправді. Побічні ефекти нівелюють за рахунок супровідної терапії. Тож зазвичай пацієнти переносять лікування задовільно. Є ті неприємні моменти, яких не можна уникнути, і вони справді вимагають терпіння. Але дуже значної кількості негативних проявів можна уникнути! Пацієнти отримують детальні рекомендації, як харчуватися після сеансів, як доглядати за порожниною рота, яке взуття носити тощо. Наприклад, якщо виникає стоматит, можна здати аналіз крові й «підняти» лейкоцити; використовувати знеболювальні спреї, аби нормально приймати їжу тощо. В Odrex проходять лікування чимало пацієнтів, які живуть за 200 й більше кілометрів від Одеси, проте якщо виникають складнощі, вони можуть повідомити лікаря.

6. Кажуть, ніби… Бувають такі захворювання, при яких, якщо виявляють рак, за лікування онкопатології навіть не беруться.

Насправді. У певних випадках ще років 10-15 тому лікарі дійсно не могли допомогти. Якщо пухлину виявляли у людини, котра перенесла інфаркт, лікування онкологічного захворювання мали право розпочинати тільки за шість місяців після серцевого нападу. За цей період пухлина могла досягати такого стану, що лікування було б неможливим. Сьогодні, коли стали доступними ендоваскулярні технології – стентування, шунтування – пацієнт відновлюється дуже швидко, і вже за кілька тижнів може отримувати протипухлинну терапію. Те, що Клініка Серця знаходиться в одній будівлі з онкологічним відділенням, дуже зручно! Так само, завжди поруч судинні хірурги. Це актуально з огляду на те, що тромбоз дуже часто йде пліч-о-пліч з раком.

Клінічний онколог, завідувачка відділенням онкології Світлана Стороженко

Також раніше лікарі мусили відмовляти пацієнтам з порушеннями нирок – при онкозахворюваннях був протипоказаний гемодіаліз. Сьогодні це можливо. Наприклад, в нас є пацієнт, якому після гемодіалізу видалили пухлину, провели емболізацію ще двох осередків, призначили хіміотерапію… Людина, яка раніше була би приречена, отримала шанс. Відтоді минуло вже два роки, і наш пацієнт солідного віку, коли приходить на лікування, розповідає, як він легко залазить на дерево, аби зірвати грушу ☺ І це – значна перемога.

77 років тому перший в історії пацієнт отримав лікування лімфоми хіміотерапією.

Записатись на консультацію клінічного онколога, в тому числі — онлайн, можна за телефоном +38 (048) 730-00-30 або через форму на сайті.

Перші пацієнти стаціонару, що одужали після COVID-19

Опубликовано: 10.04.2020 о 18:07

Автор:

Категории: Блог,Медичні кейси

Тэги:

Пульмолог, терапевт Наталя Лукомська

Родичка одного з пацієнтів напередодні повернулась з-за кордону, не підозрюючи коронавірус, — тож ми нагадуємо, що можна зовсім не відчувати симптомів і все ж таки переносити вірус. Опісля ще один член сім’ї захворів на ГРЗ: мав субфебрильну температуру (невелике підвищення в межах 37,1—38,0 °C) та втрату нюху. А трохи згодом захворів і чоловік, який стикнувся з набагато суворішіми симптомами, відомими саме серед пацієнтів з COVID-19: висока температура, біль у горлі при ковтанні, сип на ногах та спині, діарея.

Через кілька днів він відчув себе краще, та згодом симптоми загострились: з’явився кашель, відчуття нестачі повітря, тож з’явилася нагальна потреба у госпіталізації. Вже в Odrex вдалось підтвердити коронавірусну інфекцію ПЛР-методом, і з того дня чоловік знаходився під пильним наглядом лікарів нашого стаціонару. Після курсу лікування він відчув себе краще і ми змогли продовжити спостерігати за пацієнтом вже дистанційно: лікарі — в стаціонарі, а пацієнт — нарешті вдома, що просто чудово. Пацієнт одужав, і це дає нам багато оптимізму.

Двостороння полісегментарна пневмонія — те саме страшне ускладнення COVID-19 — спіткала другого нашого пацієнта. Пневмонії передували лихоманка, слабкість, кашель, через що пацієнт і звернувся до нас. Виявили запалення легень під час КТ, а ПЛР-тестування, що провели згодом, підтвердило коронавірусну інфекцію. Все ж силами нашої команди вдалося провести терапію відповідно до міжнародних протоколів і рекомендацій, й наш пацієнт поборов COVID-19 — друга ПЛР показала негативний результат.

Необхідність ізоляції для одних, госпіталізаціі для інших, розлука рідними — одні із багатьох болісних наслідків COVID-19, що спіткають кожного. Та історії одужання дають нам необхідну рішучість та позитивний настрій, аби працювати далі заради вашого здоров’я.

Більш детально про відділення респіраторних захворювань читайте на нашому сайті.

В день народження Одріка пояснюємо, як розповідати дітям про коронавірус та карантин

Опубликовано: 10.04.2020 о 11:23

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

Коронавірус та впровадження карантину торкаєтьсь не тільки дорослих, а й дітей. Та на плечі батьків лягає безліч задач: захистити дитину від хвороби, пояснити про неї, заспокоїти малюка та привчити до виконання простих профілактичних заходів. Ці слайди ви можете використовувати, аби розповісти дітям про вірус.

Що таке коронавірус?

Маленькі діти, почувши новини чи розмову батьків про вірус, можуть налякатися. Батькам у цьому випадку потрібно роз’яснити, що хвороба, яку ще називають COVID-19, схожа на грип та застуду, але у різних людей вона по-різному протікає. Варто розповісти про симптоми та те, як передається вірус. Якщо хворий чхає та кашляє без маски або якщо торкатись до брудних поверхонь, а потім чіпати обличчя руками.

Поясніть, що, справді, хворіє дуже багато людей по всьому світу, але вони обов’язково одужають і життя повернеться у звичне русло. Доки нам всім потрібно залишатись спокійними.

Навіщо сидіти на карантині?

Через те, що діти змушені не ходити до садочка чи школи та постійно знаходяться вдома — починають нудьгувати. Але варто пояснити, що карантин необхідний та може захистити дитину від вірусу. На вулицю виходять лише люди, яким потрібно на роботу чи в магазин та аптеку. Від прогулянок, кінотеатрів, розважальних парків та зустрічей з іншими дітьми поки що потрібно відмовитися, щоб добре себе відчувати.

Скоригуйте режим дня, складіть розклад, куди входить і навчання, і дзвінки друзям по інтернету. Робіть домашні справи разом.

Якщо дитина бачить людей у масках, респіраторах, рукавичках — поясніть, що таким чином вони захищають себе та інших від хвороби.

Якщо у дитини виникають питання щодо пандемії — намагайтесь пояснити, що зараз потрібно бути дуже відповідальним і виконувати необхідні міри захисту, аби разом впоратись з вірусом.

Як захиститись від хвороби?

Підтримання методів профілактики допоможе виробити у дитини гарні звички, наприклад, ретельно мити руки, не торкатись брудними руками обличчя, чхати та кашляти у лікоть або у серветку.

Придумайте новий спосіб вітання, який не потребує контактів, наприклад, просто помашіть один одному або ж використовуйте нову незвичну фразу.

Аби привчити дитину мити руки по 20-30 секунд, можна запропонувати двічі заспівати приспів улюбленої пісеньки в цей час. Також варто наочно показати, як мікроби прилипають до долонь та як потрібно мити руки, щоб вони були чистими. Не забувайте робити вологе прибирання та часто провітрюйте приміщення.

Поясніть, що дитина не повинна боятись вірусу, а якщо відчуває погіршення самопочуття — то має про це сказати.

Як говорити зі старшими дітьми?

Школярі і особливо підлітки мають широкий доступ до інформації, але на жаль можуть використовувати його не на користь, натрапивши на фейкову інформацію. Батьки мають пояснити не тільки механізм розповсюдження захворювання, важливість профілактики, а й те, що інформацією часто спекулюють. Розкажіть про джерела правдивої інформації (ВООЗ та МОЗ України).

Період карантину дозволяє провести час разом та зміцнити стосунки один між одним. Психологи радять батькам створити атмосферу, у якій дитина зможе відкрито говорити про свої переживання. Більше спілкуйтеся, бережіть себе та здоров’я своїх близьких.

Записатись на консультацію до педіатра або іншого дитячого спеціаліста ви можете за телефоном +38 (048) 730-00-30 або через форму на сайті.

Діабет під час розповсюдження коронавірусу: як контролювати свій стан вдома

Опубликовано: 07.04.2020 о 11:08

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

Рекомендації для широкої громадськості, є вдвічі важливими для людей, які живуть з діабетом. А порушення імунної системи ускладнює боротьбу з хворобою, призводить до тривалого періоду відновлення та може спричинити ускладнення діабету.

  • Зв’яжіться з лікарем. В першу чергу, потрібно поспілкуватися з вашим лікарем, аби встановити, коли та як часто потрібно вимірювати рівень цукру, встановити дозування ліків та обговорити порядок дій при погіршенні стану.
  • Подбайте про запаси. Обов’язково варто мати вдома глюкометр, необхідну кількість ліків, продуктів та засобів індивідуального захисту, аби обмежити кількість відвідувань магазину, аптеки чи загалом місць скупчення людей.
  • Дбайте про водний баланс. Потрібно пити багато рідини щоб уникнути зневоднення. Можете робити невеликі ковтки кожні 15 хвилин протягом дня.
  • Якщо ви відчуваєте низький рівень цукру в крові, можете з’їсти трохи простих вуглеводів, які легко засвоюються. Перевірте рівень цукру в крові за 15 хвилин, щоб переконатися, що він зростає. Додатково перевіряйте рівень цукру — як правило, це потрібно кожні 2-3 години.
  • При підвищеному рівні дійте за назначенням вашого лікаря. Це може бути прийом цукрознижувального препарату чи ін’єкція інсуліну. Також варто зробити аналіз сечі на ацетон. Тест можна знайти у аптеці.
  • Не панікуйте, адже люди з цукровим діабетом не мають більшої ймовірності захворіти на COVID-19, ніж решта населення. Хворі на цукровий діабет зіштовхуються саме з проблемою ускладнень. Тому ця група людей має суворо дотримуватися правил карантину та сумлінно виконувати профілактичні рекомендації від ВООЗ і ООН.
  • Не намагайтесь самостійно коригувати прийом ліків та пам’ятайте, що лікування цукрового діабету має бути постійним, а відмова від цукрознижуючих препаратів чи інсуліну може призвести до важких ускладнень.

Ендокринолог Світлана Олександрівна Костецька

В умовах підозри чи підтвердження коронавірусної інфекції рівень цукру потрібно виміряти частіше, тому що COVІD-19, як і будь-яке інфекційне захворювання призводить до коливання його рівня. Регулювання цукру не припиняється при підтверджені інфекції. Лікарі можуть збільшити дозу препаратів або ж замінити їх на тимчасову інсулінотерапію.

Якщо у вас гарне самопочуття та немає скарг, ми радимо відмовитися від профілактичних прийомів на час карантину. Будьте відповідальні та бережіть себе.

Записатися на консультацію до ендокринолога, в тому числі — онлайн, можна за телефоном +38 (048) 730-00-30 або через форму на сайті.

Що робити онкохворим під час пандемії: безліч питань, на які ми знаємо відповідь

Опубликовано: 03.04.2020 о 13:52

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

Клінічний онколог, хіміотерапевт Ольга Кузнецова

Що кажуть міжнародні рекомендації?

Слід знати, що припинити курс лікування можливо у випадках, коли у пацієнта ремісія та відсутні рецидиви та метастази. У всіх інших варіантах зупинки в лікуванні можуть призвести до прогресування пухлини. Пацієнтам, які проходять складні курси хіміотерапії з дуже токсичними компонентами, з профілактичною метою призначають антибактеріальну терапію.

Ще 13 березня Американська спілка клінічної онкології (ASCO) підписала міжнародні рекомендації про лікування онкохворих під час розповсюдження пандемії, яких дотримуються і в Медичному домі Odrex. Згiдно з цими рекомендаціями, онкохворі не повинні припиняти лікування — для них це життєво необхідно. Але слід обмежити пересування пацієнта та застерегти його від ризиків зараження. Для цього клінічний онколог має підібрати найбільш ефективний для свого пацієнта варіант.

  • Як альтернативу хіміотерапії при досягненні повної ремісії можна використовувати гормонотерапію.
  • Перехід на менш імуносупресівні схеми хіміотерапії.
  • Внутришньовенні ін’єкції по можливості замінити препаратами у пігулках.
  • Якщо пацієнт не може дістатися до медичного закладу або відмовляється виїжджати — онколог пропонує лікування, що можливе у домашніх умовах з мінімальним ризиком для хворого.
  • Для пацієнтів, що приймають протягом років бісфосфонати, препарати, що використовують при метастазуванні раку в кістки, можуть скоригувати прийом ліків: замість одного разу у місяць — раз на три місяці.
  • В деяких випадках можливо подовжувати інтервал між курсами хіміотерапії на два-три тижні. Тоді курс буде проводитися приблизно раз у 5 тижнів, що зменшує кількість візитів до лікарні.

Хіміотерапія під час пандемії COVID-19

Аби отримати лікування в комфортних умовах та за міжнародними стандартами, вже не обов’язково виїжджати за межі України. Нагадуємо, що в нашому відділенні онкології можна проходити курси хіміотерапії будь-якої складності. Лікування проходить в окремих палатах, де можна перебувати амбулаторно або стаціонарно, а також разом з родичами. У приміщенні передбачена антибактеріальна фільтрація повітря, зручні ліжка з кнопкою виклику медсестри, є портативні апарати для моніторингу життєвих функцій пацієнта: тиску, сатурації і так далі. В нас працює мультидисциплінарна команда фахівців, яка об’єднує хірургів-онкологів, радіологів, мамологів, урологів, гінекологів, хіміотерапевтів, онкопсихологів.

Якщо лікарі виявили гостре респіраторне захворювання, протипухлинне лікування зупиняють. Сьогодні немає підтверджених даних, що COVID-19 впливає на стадію раку чи викликає погіршення онкологічного процесу. Але необхідність діагностичних або планових візитів за гарного самопочуття потрібно обговорювати разом з лікарем. Будь-які відвідування медичного закладу, які можна відкласти без ризику для пацієнта, слід відкласти. А при виникненні питань спілкуйтесь зі своїм онкологом в онлайн-режимі. Це можливо і в Медичному домі Odrex.

У звичайних умовах не варто вдаватися до паніки, поспілкуйтеся зі своїм лікарем, дотримуйтесь правил карантину та користуйтеся засобами профілактики. Власна уважність та адекватне відношення до ситуації допоможуть підтримувати як гарне фізичне, так і психічне самопочуття.

Що робити тим, хто доглядає за онкохворими?

Тим, хто доглядає за хворим, варто забезпечити його необхідними продуктами та ліками. Якщо у доглядаючого спостерігаються симптоми або виявили коронавірусну інфекцію, потрібно:

  • самоізолюватися та повністю обмежити контакт з онкохворим,
  • повідомити онколога та проконсультуватися з сімейним лікарем,
  • слідувати рекомендаціям лікарів.

Пам’ятайте, що самостійно прийняті рішення щодо скасування чи змін у лікуванні можуть призвести до ускладнень. Враховуючи протікання хвороби, прогнози та оцінки ризику лікар обере найбезпечніший для вас варіант. Бо зберегти ваше здоров’я — найголовніша для нас задача.

Записатися на консультацію до клінічного онколога можна за телефоном +38 (048) 730-00-30 або через форму на сайті.

День підтримки людей з епілепсією: дбаємо про безпеку під час пандемії

Опубликовано: 26.03.2020 о 13:52

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

Невролог Олег Танєєв

Щорічно 26 березня в усьому світі відзначають Фіолетовий день — День підтримки людей з епілепсією. Щоб підвищити обізнаність людей про це захворювання, невролог Медичного дому Odrex — Олег Танєєв розповів про захворювання, його нюанси під час пандемії і спростував кілька упереджень, які заважають суспільству приймати людей з цією недугою.

Сама по собі епілепсія не підвищує ризики заразитися COVID-19. Немає і доказів того, що використання протиепілептичних препаратів збільшує ризик коронавірусної інфекції — за винятком тих, що впливають на імунну систему (АКТГ, стероїди та інші). Потрібно пам’ятати, що будь-які питання щодо прийому препаратів варто вирішувати зі своїм лікарем.

Решті ж завжди важливо знати, як допомогти людині під час нападів — а навколо цього є багато міфів.

Міф: під час нападу потрібно завжди викликати швидку

Ні, невідкладна медична допомога необхідна у випадках, якщо:

  • це перший епілептичний напад,
  • судоми тривають понад 5 хвилин,
  • людина знаходиться у воді й може потонути,
  • напад відбувається під час вагітності,
  • напад почався у хворого на діабет,
  • сталася травма.

Існує небезпечний для здоров’я стан — епілептичний статус. Це кілька сильних нападів, що слідують один за одним без зупинки. В цьому випадку може наступити задуха і людина потребує негайної медичної допомоги.

В інших випадках для надання допомоги потрібно вдатися до таких дій:

  • Укласти людину на рівну поверхню.
  • Підкласти під голову щось м’яке.
  • Повернути голову на бік, щоб не заблокувати дихальні шляхи.
  • Якщо з’явилася блювота, повернути все тіло на бік.
  • Зафіксувати тривалість нападу.

Крім того, надаючи допомогу, не варто забувати про запобіжні заходи та загрозу зараження коронавірусом. Якщо ви не знаєте про стан здоров’я людини з епілептичним нападом не нехтуйте заходами захисту та профілактики. У тих випадках, коли йому необхідна допомога, торкайтеся до людини в рукавичках і не чіпайте своє обличчя руками. Надавши допомогу, зніміть і викиньте рукавички, після чого ретельно вимийте руки або обробіть антисептиком.

Міф: під час нападу потрібно затиснути олівець у роті

Є ряд дій, які НЕ потрібно робити при виникненні судомного нападу:

  • стримувати судомні рухи із застосуванням фізичної сили,
  • намагатися розтиснути щелепу,
  • намагатися щось покласти в рот,
  • робити штучне дихання або масаж серця,
  • переміщати хворого з місця, де стався напад.

Міф: епілепсія — рідкісне спадкове захворювання

Цікаво те, що День хворих підтримки людей з епілепсією запропонувала відзначати 9-річна дівчинка, яка в такому юному віці, маючи епілепсію, зіткнулася з нерозумінням з боку оточення. Причина в тому, що частина людей вважають, що епілепсія — психологічний розлад або ж одна з форм божевілля.

Більшість форм хвороби не спадкові, тому ймовірність того, що хтось із батьків передає захворювання дитині, надзвичайно мала. Епілепсія — поширене хронічне неврологічне захворювання, що проявляється раптовими судомними нападами. У момент нападу в мозку відбувається аномальна активність, що і викликає судоми.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі близько 50 мільйонів людей страждають від епілепсії, так що захворювання аж ніяк не рідкісне. У більшості хворих перший напад відбувається ще до повноліття.

Міф: епілептичні напади обов’язково супроводжуються судомами

Це помилка, тому що існує багато типів епілепсії й вони можуть проявлятися виключенням свідомості на короткий час, без падінь і судом. Багато людей приймають це як задумливість і сам хворий може не помічати нападів. Є напади, що проявляються різкими болями в області живота або ж панікою.

Міф: захворіти можна лише в дитячому віці

Епілепсія розвивається незалежно від віку, статі, раси або ж роду діяльності. Деякі батьки думають, що якщо дитина збуджена під час дитинства, то у неї розвивається захворювання, але у цього немає обґрунтованого підтвердження. Ймовірність розвитку у дітей, що часто плачуть та кричать й у спокійних — однакова.

Причин виникнення судом може бути кілька:

  • ушкодження мозку дитини у передродовому періоді,
  • пороки розвитку головного мозку або ж вроджені відхилення від норми,
  • травми голови,
  • інсульт,
  • інфекційні захворювання мозку,
  • пухлини в області мозку.

Міф: напад трапляється тільки через сильний стрес або мерехтливе світло

Напади відбуваються через сильного збудження нейронів в області кори головного мозку. Порушення проявляється, коли нейрони створюють електричні імпульси. Що цікаво, ці імпульси за своєю силою прирівнюються до блискавок під час грози.

Викликати напад може:

  • стрес,
  • постійне недосипання,
  • голодування або навпаки переїдання, вживання харчових добавок,
  • світлові ефекти або відкритий вогонь,
  • лихоманка, в тому числі викликана COVID-19
  • прийом певних медикаментів,
  • куріння, прийом алкоголю і наркотичних речовин, вживання кофеїну,
  • захворювання, що не пов’язані з психікою, а зачіпають тільки роботу тіла.

Потрібно пам’ятати, що тригери одну людину не схожі на тригери іншого — у кожної людини з епілепсією власний набір збудників. Коли він сам і його близькі добре знають збудники — вони можуть скоригувати спосіб життя так, щоб мінімізувати ризик. Це добре знайоме, наприклад, алергікам.

Неврологи Олег Танєєв та Ігорь Тендіт

Міф: епілепсія — психічний розлад, а епілептики мають слабоумство або відхилення

Напади викликані електричною активністю в корі мозку, психічне здоров’я людини не має відношення до цих процесів. Порушення в поведінці, розумова активність або ж поява агресії може бути наслідком відсутності лікування епілепсії або черепно-мозкової травми через сильне падіння.

Сьогодні епілепсію можна контролювати за допомогою препаратів, а в деяких випадках навіть домогтися повного лікування хвороби. Також є хірургічні методики лікування епілепсії — ними займаються нейрохірурги.

Міф: люди, що хворіють на епілепсію не можуть працювати, мати дітей і жити звичайним життям

Ні! Тримаючи свій стан під контролем і консультуючись з фахівцем, людина з епілепсією може жити звичайним здоровим життям. Якщо говорити про професійну діяльність, то тут існує невеликий ряд обмежень. Людина, у якої бувають напади, не може:

  • керувати автомобілем,
  • відповідати за безпеку інших людей (наприклад, бути пожежним або медиком),
  • працювати з великою технікою, яка може поранити в разі нападу.

Жінки, приймаючи препарати, можуть завагітніти й народити здорову дитину. Також існують випадки, коли під час вагітності, у майбутніх матерів не було нападів, а їх стан тільки покращився.

Записатися на прийом до невролога можна за телефоном +38 (048) 730-00-30 або через форму на сайті.

Як вирватися з тенет депресії

Опубликовано: 23.03.2020 о 12:19

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

Жили і тужили

Депресивні стани були описані ще давніми єгиптянами. Один зі старезних папірусів містить розповідь про невимовну тугу і водночас пояснює, як вигнати демонів, що її спричиняють. Схоже, давнім магам таки не вдалося вгамувати нечисть – чорна меланхолія повсякчас супроводжувала людство. У 1920-х роках термін «депресія» почали використовувати при діагностиці психічних відхилень, а у 1980-х розлад стали розглядати як самостійне нездужання.

Невролог, психіатр Сергій Фернандес де Рівес

Коли хорошій людині погано

Серед усіх різномантіних симптомів, які виникають при депресії, ключовими є два: зниження настрою – пригніченість, туга, печаль, а також ангедонія, тобто неспроможність отримувати задоволення від того, що зазвичай приносило радість. Якщо сумний настрій не полишає протягом двох тижнів, варто запідозрити: людина втрапила в пастку депресії. При цьому корити нещасного, якому несила підвестись з дивана, за лінощі – остання справа.

Це геть не забаганки. І психологічний, і фізичний стан хворого є таким, що в нього насправді немає сил та мотивації до трудових звершень. Адже йдеться про системний збій.

Біохімічний трилер

Радість, приємне збудження чи тривожність – усі ці емоції ми можемо відчувати лише завдяки нейромедіаторам – біологічними сполукам, які відіграють роль посередників між нервовими клітинами. При депресії ж рівень таких нейромедіаторів, як серотонін, дофамін та норадреналін знижується.

Продукування серотоніну, його ще називають гормоном радості та активності, збільшується під впливом сонячного світла (ось чому легкі форми депресії можна вилікувати за допомогою корекції режиму дня). Та коли серотоніну недостатньо, виникатимуть проблеми з його «наступником», мелатоніном, який забезпечує спокійний і міцний сон. Замість виспатися, людина прокидається і знову занурюється у вир тривожних думок.

Рівень стресового гормону кортизолу ще більше зростає. І коли його забагато, він блокує синтез білків. А без цього будівельного матеріалу годі й сподіватися на появу нових нейронних зв’язків – а отже, прощавай, пам’ять! Те ж саме з побудовою захисних антитіл – і прощавай, імунітет!

Вихід із сутінків

Чи може людина вибратися з такого стану самостійно? Хіба в тому разі, коли їй до рук потрапить література з описом рятівних психологічних практик. Хоча й тут є імовірність того, що подолання проблеми буде уявним. Видаватиметься, ніби допомогли вправи, а насправді депресія відступить тимчасово, адже це захворювання має хвилеподібний характер.

Тож єдиний надійний варіант – звернення до спеціаліста. На сьогодні існує дві доведено ефективні методики лікування депресії: медикаментозна терапія і психотерапія, або ж, у складних випадках, їх поєднання. Лікар підкаже, яку зі стратегій обрати, а заодно спростує пов’язані з ними невірні уявлення.

Куди веде дороговказ

Настороженість щодо можливостей психотерапії – не що інше, як сумний спадок радянської медицини. Вона розглядала людину як набір органів, геть не цікавлячись її емоціями. Психіатри проголошували тим, хто зіштовхнувся з депресією: «Так! Руки-ноги не повідвалювалися – ідеш працювати!», і (це ще в кращому разі) відправляли до неврологів лікувати вегето-судинну дистонію.
Натомість сучасна медицина бере до уваги біологічні, психологічні й соціальні чинники.

  • На біохімічному рівні ситуацію допомагають скоригувати антидепресанти, і подекуди цього цілком достатньо.
  • Аналізуючи психологічні моменти, лікарі прекрасно розуміють: небезпечна симптоматика може з’явитися в абсолютно здорової людини – просто певні психічні механізми виходять з рівноваги. Так, наприклад, в основі розвитку депресії часто лежить перфекціонізм.
  • Прагнення до найвищих стандартів – це добре чи погано? Безумовно, добре, адже на відповідальну людину завжди можна покластися! Однак тоді, коли перфекціонізм бере гору над іншими рисами, працівник сумнівається у якості зробленого, уникає відповідальності, затягує роботу… Й оскільки ідеалу неможливо досягти, він вважає себе невдахою і впадає в депресію. Вочевидь, з допомогою психотерапевта йому варто переглянути своє ставлення до життя.
  • Необхідно зважати й на соціальні чинники – безробіття, самотність, насильство. Якщо чоловік б’є дружину, звісно, їй не допоможуть таблетки та довірлива розмова – насамперед її потрібно ізолювати від небезпеки.

Отже, завданням лікаря і є знайти ту точку впливу, яка допоможе розплутати депресивний клубок і повернути їй радість та спокій.

Так чи так?

  • Прийом антидепресантів є порівняно недорогим і простим способом лікування. Ефект від «чарівних таблеток» може з’явитися не відразу, а лише за два тижні. Також імовірні побічні ефекти, але їх цілком можна позбутися, коригуючи перелік та дози препаратів. У рідкісних складних випадках прийом антидепресантів може бути тривалим, навіть пожиттєвим. Коли людина не спроможна змінити своє ставлення до того, що з нею відбувається, медикаменти допоможуть їй підтримувати високу якість життя.
  • Когнітивно-поведінкова психотерапія – шлях складніший. Він потребуватиме певних зусиль: самоспостережень, ведення щоденників, навчання певних психотехнік. Проте стратегічний ефект є кращим. Курс медикаментів не може гарантувати того, що депресія не повернеться. А ось людина, яка пройшла психотерапію, завжди буде озброєна тими інструментами, що допоможуть їй здолати негатив.

Записатися на консультацію до невролога або психіатра ви можете за телефоном +38 (048) 730-00-30 або через форму на сайті.

Відновити баланс, повернути фертильність

Опубликовано: 18.03.2020 о 12:42

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

Де причина невдач?

З кожним роком кількість пар, які стикаються з проблемою безпліддя, неухильно зростає. За даними ВООЗ, понад 100 млн. подружніх пар є безплідними, і щорічно з’являється 10 млн. нових пар з таким діагнозом. Він виставляється тільки після 12 місяців регулярного відкритого статевого життя. Якщо вагітність не наступила, не варто опускати руки — необхідно пройти обстеження. Перший необхідний крок — проведення спермограми, адже причина невдач із зачаттям з рівною мірою ймовірності може таїтися як в жіночому, так і в чоловічому організмі, або носити змішаний характер. За умови, що чоловічий фактор виключений, далі потрібно оцінити жіноче здоров’я: УЗД органів малого таза, ехогістеросальпінгоскопія (перевірка прохідності маткових труб), визначення рівня гормонів, що впливають на репродуктивну функцію, посткоїтальний тест (перевірка на сумісність).

Гінеколог-ендокринолог Інна Цехмейстер

Супутники дисбалансу

Припустити, що причиною ненастання вагітності є гормональні порушення, можна ще до проведення лабораторних досліджень. Збої в менструальному циклі (затримка менструацій або навпаки, занадто часті місячні), виділення з молочних залоз, надлишок або ж дефіцит маси тіла, ріст волосся на обличчі, грудях, білій лінії живота, акне, сальність волосся, облисіння або порідіння волосся — кожен з цих симптомів може супроводжувати одного з основних чинників неплідності, відсутності або нерегулярності овуляції.

Вразлива система

Вся справа в тому, що дозрівання яйцеклітини —процес складний і делікатний. Досить будь-якого з ендокринних органів — гіпофізу, гіпоталамусу, щитовидній залозі, наднирковим залозам, яєчникам — відхилитися від норми, як починають страждати інші залози внутрішньої секреції, нервова та імунна системи, репродуктивні органи-«мішені».

Причин у гормональних порушень може бути чимало, і ось лише деякі з них:

  • Дисфункція гіпоталамо-гіпофізарної системи. Може виникнути через нейроінфекції, травми, фізичний або психологічний стрес. Зокрема, нервове перенапруження вважають найпоширенішою причиною підвищеного рівня пролактину.
  • Нестача йоду і аутоімунні процеси знижують функцію щитовидної залози, аж до аменореї (відсутності менструацій).
  • Через неправильну роботу яєчників або наднирників (а дуже часто і тих, і інших) виникає гіперандрогенія, надлишок чоловічих статевих гормонів.
  • Крім того, удар по ендокринній системі можуть завдати імунні розлади, а також соматична патологія, наприклад, гепатит, туберкульоз.

Вага — під контроль!

Окремого розгляду потребує надлишкова маса тіла. Вона часто супроводжує ендокринні захворювання. Однак і сама по собі ожиріння, справжня епідемія ХХІ століття, здатне запустити цілий каскад порушень. Оскільки жирова тканина продукує естрогени, у огрядних дівчат і жінок секреція цього статевого гормону перевищує норму в кілька разів. Ендокринний баланс порушується, більш того, страждають усі інші системи організму. Навіть в тому випадку, якщо вагітність наступає, ожиріння викликає ускладнення, негативно впливають на плід і загрозливі виношування, аж до загрози пологів до терміну.

Важливий комплексний підхід

Розпізнати, через що і на якому рівні стався збій, — першочергове завдання гінеколога-ендокринолога. При цьому важливо враховувати, що патологія може носити поліендокринний характер.

Саме такий хитрун, найчастіший провокатор гормонального безпліддя, — синдром полікістозних яєчників. Виявляється він по-різному (все тим же ожирінням, акне, надмірним оволосінням тіла), а може і зовсім не давати про себе знати. Багато жінок не підозрюють про проблему, поки не намагаються завагітніти. І — це виходить далеко не у всіх, оскільки в 80% випадків при СПКЯ овуляція не настає. Її доводиться стимулювати за допомогою гормональних препаратів. Оскільки синдром пов’язаний з порушеннями толерантності до глюкози, в терапії також активно використовується метформин, медикамент для лікування діабету ІІ типу.

Якщо все це не допомагає, яйцеклітину вивільняють за допомогою лапароскопічних методик або ж рекомендують пацієнтці ЕКО.

Правильним шляхом

До слова, покладати надії на екстракорпоральне запліднення, минаючи етап корекції гормонального фону, — дуже нераціональне рішення. Якщо жінка не проходить обстеження гінеколога-ендокринолога перед тим, як вдатися до допомоги репродуктивної медицини, ЕКО може бути безуспішним. Також дуже ймовірні проблеми з виношуванням вагітності. У той час як грамотна консультація гінеколога-ендокринолога дасть можливість вирішити проблему в корені, відновити здатність до зачаття малюка і підійти до щасливого материнства з упевненістю у власному здоров’ї, без зайвих витрат часу і фінансів.

Цифра: У 70% випадків правильне лікування дозволяє повністю відновити гормональний баланс.

Записатися на консультацію до гінеколога можно за телефоном +38 (048) 730-00-30 або через форму на сайті.

Стрес бюсту – не друг

Опубликовано: 17.03.2020 о 11:34

Автор:

Категории: Блог,Статті

Тэги:

У неспокійному ритмі

Молочні залози дуже чутливо реагують на коливання гормонів. Імовірність негараздів зростає під час найбільших гормональних зрушень – у періоди статевого дозрівання, вагітності або ж згасання репродуктивної функції. Та є й такі жінки, для яких дискомфорт стає вірним супутником навіть на тлі щомісячних гормональних «гойдалок». І добре, якщо йдеться лише про незначну набряклість та надмірне підвищення чутливості – а якщо про біль? Тоді підозри на найгірший із можливих діагнозів лякають, і страх запускає новий виток гормональних перипетій.

А якщо це «від нервів»?

Може бути й так. Іноді саме переживання стають першопричиною гормонального збою, який, у свою чергу, призводить до мастодинії. Виною всьому – стресові гормони, зокрема кортизол. Під його дією змінюється робота яєчників та щитовидної залози, і на тлі дисбалансу страждають молочні залози. Чи достатньо повірити у формулу «заспокоюсь – і все минеться?» Подекуди, можливо, й так. Втім, немає, мабуть, жодної людини, яка б у відповідь на пораду «не нервуй!» умить почала випромінювати спокій.

Онколог-мамолог Денис Карпегін

Тому діяти потрібно послідовно:

  • По-перше: чітко окреслити проблему. Будь-який біль у грудях – це привід звернутися до лікаря. Найнадійніший спосіб довідатися про стан молочних залоз – зробити УЗД (до 40 років) або мамографію (після 40 років). Пам’ятаймо: що раніше мамолог побачить небезпечні зміни, то більше у пацієнтки шансів на одужання. Якщо ж небажаних новоутворень немає, викреслюємо онкодіагноз, зітхаємо з полегшенням… І продовжуємо рухатися далі, аби уникнути появи чи розвитку доброякісних новоутворень – кіст та фіброаденом.
  • По-друге: звернутися до ендокринолога. Підступу можна очікувати і від гіпофізу, і від щитовидки, і від наднирників, і від яєчників. Тому слід зробити аналіз на рівень гормонів та перевірити роботу ендокринних органів. У разі якщо аналізи будуть у нормі, достатньо буде препаратів, які прискорюють обмін речовин у тканинах молочних залоз, сприяють відтоку лімфи та зникненню болю.
  • По-третє: порадитися з психоневрологом. Соматичні чинники викреслені? Час припустити, що першопричина дискомфорту таки лежала у психологічній площині. Спеціаліст порадить, як узяти переживання під контроль. І не просто покращити настрій, а й убезпечити від руйнівного впливу гормонів стресу організм у цілому і на груди зокрема.

Записатися на консультацію до мамолога ви можете за телефоном +38 (048) 730-00-30 або через форму на сайті.

Перелом стегна, який трапився після двох протезувань

Опубликовано: 10.03.2020 о 13:43

Автор:

Категории: Блог,Медичні кейси

Тэги:

Перелом стегна, який трапився після двох протезувань

Пацієнт, якому колись встановили два ендопротеза тазостегнових суглобів, в результаті падіння зламав стегно — нижче протеза. Перелом був досить серйозним і вимагав операції — металоостеосинтезу. Під час такого втручання ортопед-травматолог збирає кісткові уламки і закріплює їх титанової конструкцією. Подібні операції наші фахівці робили безліч разів, але цей випадок виділяється. Через штучний суглоб кістку неможливо просвердлити наскрізь, і між протезом та переломом — маленька відстань, в якій складно маневрувати.

Доводиться шукати обхідні шляхи, і збирати металеву конструкцію за трохи іншим принципом. Доктор Фізор пояснює, що це пластина з гвинтами і тросами, а кістка фіксується тросами поверх. Важливо уникнути здавлення кістки (коли кісткова тканина стоншується, пресується і руйнується) і зберегти колишню довжину стегна.

Чому так важливо боротися за рух

Незважаючи на все, ми намагалися провести операцію в найкоротші терміни — однак важливо і те, що операція взагалі була проведена. Відсутність належного лікування означало б не тільки втрату можливості ходити, але й ризики інших захворювань, які розвиваються у лежачих пацієнтів: пролежнів, тромбоемболії, жирової емболії. А наш пацієнт ще дуже молодий.

Операція пройшла успішно: пацієнтові потрібно було відновлення, якийсь час йому доведеться ходити з милицями, паличкою, але зовсім скоро функція ноги повернеться повністю. Силами операційної команди, завдяки напрацьованого досвіду, рентген-контролю (електронно-оптичному перетворювачу) і умовам оперблоку навіть в незвичайних випадках ми проводимо операції в безпечних умовах. Контролюємо всі нюанси життєдіяльності, і намагаємося досягти мінімального травмування тканин.

Чому кістки так часто ламаються

Чому переломів складно уникнути, і чому декому доводиться знову і знову збирати себе по частинкам? Особливо схильні до ризику періпротезних переломів ті люди, хто страждає остеопорозом (захворювання розвивається, коли щільність кісткової тканини знижується). Однак на крихкість кісток впливає величезна кількість чинників: від тих, на які ми можемо вплинути — сидячий спосіб життя, відсутність тренувань, недостатня або надлишкова вага, до практично непідвладних — вік, стать, системні захворювання. Кістка — така ж жива, як і все в нашому організмі: кісткова тканина постійно руйнується і відтворюється.

Запускаємо опорно-руховий апарат заново

Коли за одним переломом слідує другий, за однією заміною суглоба — необхідність у ще одній операції, занадто багато опускає руки: мова не тільки про пацієнтів, а й про близьких, і всіх, хто думає, що до нормального життя вже не повернутися, а правильно — страждати і терпіти. Історія цього пацієнта — великий приклад того, що ніколи не потрібно зупинятися — буквально і фігурально. І нехай його молодість не буде відмовкою: всі системи нашого організму старіють по-різному: у когось швидше постаріє опорно-руховий апарат, у когось — серце, а хтось і в 70 буде мати печінку двадцятирічного. У будь-якому віці не варто недооцінювати резерви свого організму — і здатність лікарів розкривати ці резерви та відновлювати здоров’я.