Хоча про переливання крові і було відомо в епоху романтизму, воно вважалося застарілою, сумнівною, а у Франції навіть забороненою практикою. Та й всі експерименти обмежувалися переливанням людині крові тварини – до тих пір, поки акушеру з Лондона Джеймсу Бланделлу не набридло втрачати пацієнток від післяпологової кровотечі. Експериментатор і вічний ворог консервативних «настирливих повитух», Бланделл турбувався, що багато хто з його тільки що народивших пацієнток переживають шок від втрати крові і вмирають.
Перші спроби переливати кров від людини до людини
Переливання сталося в 1818, в тому ж році, коли Мері Шеллі написала свого «Франкенштейна». МЧоловік помирав від виснаження, викликаного злоякісним захворюванням пілоруса. Після операції пацієнтові стало набагато краще, але ніхто не здивувався, коли через 56 годин він знову сильно ослаб і помер.
Джеймс Бланделл та його розкішні кучері
Першій задокументованій перемозі судилося трапитися аж через 7 років, в серпні 1825. Колега, доктор Уоллер, викликав Бланделла до пацієнтки, яка помирає від післяпологової кровотечі. У цей час лікування жінки з післяпологовою кровотечою могло складатися, як в однієї з пацієнток Бланделла, з:
20 унцій бренді,
160 крапель ладану,
значного обсягу амонію,
трьох яєчних жовтків, збитих з бренді,
одного міцного яловичого бульйону,
однієї рідкої вівсянки,
шести п’явок.
І все без толку – вмирали від пологів частіше, ніж від війн. Доктору ж вдавалося їх врятувати, переливаючи від двох до чотирнадцяти унцій крові.
Коли Брем Стокер писав «Дракулу» в кінці століття, його професор Ван Хелсінг переливав кров так само, як це робилося при Бланделлі: ті ж інструменти, той же підхід до вибору донорів і така ж думка оточуючих, які цю практику вважали мракобіссям.
Ідеал епохи романтизму
Успішні переливання принесли Джеймсу Бладеллу популярність і добрих $ 2 мільйони (близько $ 50 млн сьогодні), але ними він не обмежувався. Своїми ранніми експериментами Бланделл показав, що нирки, матку, яєчники і селезінку можна видаляти, не повбивавши при цьому пацієнтів.
В St. George’s Hospital Бланделл асистував Семюелу Армстронгу Лейну. Разом вони вперше провели повне – і успішне – переливання крові пацієнтові з гемофілією в 1840 році.
У 1929 році він видалив матку із злоякісною пухлиною у місіс Молден – великі шанси, що це була перша подібна операція. Встиг зробити кілька основних відкриттів про властивості крові. І практикував інтубаціютрахеї – введення трубки з метою забезпечення прохідності дихальних шляхів – за сторіччя до того, як це стало мейнстрімом. Акушер, гінеколог, хірург і фізіолог, винахідник і майстер слова, він навчав студентів, займав посаду головного лікаря Лікарні Гая і члена Королівської колегії лікарів.
Бланделл відповідав ідеалам епохи романтизму з голови до п’ят: кидав виклик консерватизму лікарської системи, зривав шквал оплесків на лекціях завдяки своїй палкій і літературній мові. І робив те, що належить божевільним ученим і героям готичної літератури – на кшталт «Франкенштейна» Мері Шеллі, «Вампіра» Джона Полидори і «Піднятої вуалі» Джордж Еліот – буквально повертав людей з того світу за допомогою переливання.
Переливання крові сьогодні
Сьогодні переливання крові одночасно і простіше, і складніше, ніж за часів Бланделл. Воно перетворилося в рядову операцію, ставши в сотні разів безпечніше, а самі клітини крові потроху вирощують в пробірці або змінюють на повністю штучні об’єкти з функціями клітин крові.
Але переливання все одно залишаються проблемною областю: не у всіх клініках є свої станції переливання крові, які можуть перелити кров, наприклад, при нестачі тромбоцитів. Нікуди не поділися ризик зараження і непередбачуваність реакції організму на донорську кров, і переливання кожного набору клітин супроводжується своїм набором проблем.
І все-таки кожному третьому жителю планети коли-небудь знадобиться переливання крові.
«І яке значення все це буде мати пару століть тому, хоча б і Англію разом з Францією змило в океан? Людство завжди буде однаково зацікавлено в великих істинах, доведених наукою, і висновках, отриманих від фізіологічних експериментів », – Джеймс Бланделл про експерименти і впертості наукового світу
Бланделл пішов у відставку в 1847, але продовжував займатися приватною практикою: вставав пополудні, оглядав пацієнтів у себе вдома, о дев’ятій вечора їхав оглядати хворих в жовтій кареті з невеликою бібліотекою. На те, щоб світ переконався в необхідності переливання крові, потрібні були десятки років, і в 1878 році замість крові все одно періодично намагалися переливати молоко. Але пройшовши «звичну каторгу з зневаги, опозиції і висміювання», Джеймс Бланделл назавжди змінив клінічну практику.
БиблиографияБібліографія
James Blundell: pioneer of blood transfusion // HemOnc Today. — 2009. — Access mode: www.healio.com/hematology-oncology/news/print/hemonc-today/%7Be144eb73-e097-43b0-b128-65af2c9029a4%7D/james-blundell-pioneer-of-blood-transfusion
B. A. Myhre. James Blundell — pioneer transfusionist // Transfusion. — 1995. — Vol.35 (№ 1).
Matthew Welck, Philip Borg, Harold Ellis. James Blundell MD Edin FRCP (1790 – 1877): pioneer of blood transfusion // Journal of Medical Biography. — 2010. — № 18.
Matthew Rowlinson. On the First Medical Blood Transfusion Between Human Subjects, 1818 // BRANCH: Britain, Representation and Nineteenth-Century History. — Access mode: http://www.branchcollective.org/?ps_articles=matthew-rowlinson-on-the-first-medical-blood-transfusion-between-human-subjects-1818
Михайло Пантелєєв. Штучна кров // Постнаука. — 2016. — Режим доступу https://postnauka.ru/faq/71657 J. H. Aveling. Immediate transfusion in England // Obstetrics Journal — 1873. — 1, 303. — Wellcome Library, London. http://gph.is/2daXvLl
Тому що наука на нашому боці. Сьогодні збільшення грудей за допомогою власних жирових тканин, ліпофілінг — та область пластики грудей, що більше і швидше за все розвивається. Наприклад, про це говорять дані Міжнародного товариства естетичної пластичної хірургії: в 2016 таких операцій зробили на 25 тисяч більше, ніж в 2015. Це означає, що з кожним роком з’являється все більше даних про цю операцію і наступному відновленні, удосконалюються технології і майстерність хірургів, і сама операція стає безпечніше й ефективніше.
Тому що роль матері і роль жінки не повинні один одному суперечити. Як би не змінювалося суспільство, мода і медицина, перша функція грудей – це годування немовлят. В результаті вагітності відбувається втрата форми і об’єму грудей, і хоч якось вплинути на цей процес дуже складно. До того ж жінки дуже часто годують груддю не довше, ніж півроку – навіть коли доказова медицина говорить про те, що годування майже не впливає на стан грудей. Пластика в даному випадку – можливість розірвати зв’язок між материнством і зіпсованої фігурою.
Навіть коли позитивні емоції і психологічний ефект від пластики грудей вщухають — а це може статися досить швидко — операція може стати початком хороших змін в житті. Відбувається це тоді, коли рішення жінки прооперувати груди диктується не соціальними запитами, модою, поп-культурою, чужими думками або бажаннями, а власною волею.
Ліпофілінг використовується ще і для реконструкції грудей після мастектомії. Коли потрібно відновити груди після операції з приводу раку молочної залози, ліпофілінг — це делікатний і малотравматичний спосіб. Декілька разів ми вже розповідали, чому відновлення грудей — настільки важливий етап реабілітації.
Пластика грудей — це ще і питання комфорту. Не тільки психологічного, а й цілком відчутного. Форма грудей безпосередньо впливає на вибір білизни та одягу, іноді дуже його обмежуючи. А фізичні недосконалості грудей – вроджені чи набуті — заважають повсякденному життю так само як і недосконалості будь-якої іншої частини тіла: наприклад, спати, займатися спортом або ходити на пляж.
Нашій героїні Ользі трохи більше тридцяти, але через опущення і розтягнення грудей вона була змушена постійно носити бюстгальтер – інакше було банально незручно.
Ольга, менеджер соціальних проектів,
36 років, зробила пластику
Я навіть не думала, що коли-небудь здійсню цю мрію: я знала, що на неї немає грошей, що мріям властиво бути десь там, далеко. У 2000 році я народила дитину, і з тих пір, протягом сімнадцяти років, у мене було бажання зробити груди. Сама операція страху не викликала – настільки я цього хотіла, і, тим більше, з’явилася фінансова можливість. У нас з чоловіком немає великих доходів, я – менеджер в невеликій організації. Але у мене з’явилася можливість якийсь час займатися соціальним проектом за кордоном.
Для мене все було очевидно. По-перше, у мене був день народження, і я зробила собі подарунок. По-друге, я зрозуміла, що якщо ось зараз, коли у мене є якісь гроші, не зроблю її, то гроші розійдуться, знайдуться важливіші справи і проблеми, які потрібно вирішити. І знову моя мрія відкладеться. Операція – це всього лише операція, важливий результат.
Лікар мене дуже заспокоїв, сказав, що буквально на наступний день я сама вийду з клініки, і, якщо потрібно, зможу самостійно сісти за кермо. Я лікаря регулярно спантеличувала: «Ось у моєї дитини випускний, а у мене то …», «Ось я їду, а як же бути …», багато разів перепитувала, які будуть побічні ефекти, і що може піти не так. Звичайно, було болісне відчуття, в тому числі в спині і боках, тому що мені робили ліпофілінг. І відкрите плаття не виходить одягнути відразу, тому що в спеціальному топі і компресійній білизні потрібно ходити ще місяць.
Найстрашніший побічний ефект — це всього лише синці і набряки, і всі моменти, пов’язані з ними. Можна навіть порівняти післяопераційні відчуття зі спортивною крепатурою – коли добре позаймався, а на другий день все болить, хоча тебе ніхто не чіпав, не бив і не робив операцій. Ти знаєш, що біль пройде, що буде хороший результат.
У мене була мрія, яка була просто мрією: хтось хоче полетіти на Марс, а ось я хочу зробити груди. І раз у мене немає фінансової можливості це зробити, нехай вона залишається мрією десь в загашнику, наприклад, як мрія купити машину. Але в кінці-кінців я купила машину і зробила груди. Дуже задовольняє відчуття: це зробила я і зробила сама. Цього почуття — підтянутості, акуратності, краси – не знаю, скільки років не відчувала. Син теж схвалював моє рішення.
У нашому суспільстві чомусь прийнято вважати, що робити пластику, в тому числі і грудей, потрібно (можна) тільки кінозірок, провідним, світським леді. Тим, чиє життя і тіло на очах у мільйонів. А простим жінкам, які щодня їдуть на роботу в тому числі в громадському транспорті, які готують і прибирають свій будинок, а на вихідних йдуть гуляти з дітьми в парк – це ні до чого. Але будь-яка жінка гідна того, щоб бути красивою. Кожна з нас гідна того, щоб подобатися насамперед собі.
З одного боку, в роті у собаки більше мікробів, ніж у нас. І прояви любові з боку вихованця можуть стати причиною інфекційних захворювань: його слина рясніє бактеріями і яйцями паразитів.
З іншого, у собак у 40 разів більше носових рецепторів, і тут їхня роль у здоров’ї господарів сильно змінюється. Так, собаки чують рак сечового міхура, рак товстої кишки, меланому і рак грудей. І, можливо, визначають ці захворювання точніше, ніж звичні тести. Наприклад, в італійському дослідженні дві німецькі вівчарки, Зої та Ліу, були натреновані визначати наявність онкопатологій за запахом сечі – і робили це з точністю 95%, тобто точніше, ніж тест на простатичний специфічний антиген.
Звичайно, для того, щоб собаки стали активно допомагати в діагностиці захворювань і могли виявити злоякісний ріст, потрібно більше суворих тестів. Але собаки як діагностика раку куди приємніші, ніж, наприклад, трансректальна біопсія простати. У журналі Scientific Report нещодавно з’явилися результати дванадцятирічного дослідження: виявилося, що у собачників менший ризик серцево-судинних захворювань.
Дослідження проводили у Швеції: там уже 17 років як працює обов’язкова реєстрація собак, тож вченим вдалося зібрати дані 3,4 мільйона осіб віком від 40 до 80 років. Науковці використовували регресію Кокса – тобто рахували залежність функції ризику та незалежних факторів. Таку модель нерідко застосовують для оцінки тривалості життя. Дослідження стало наймасштабнішим на цю тему.
Власники собак менше помирають від серцево-судинних захворювань, але не тільки – у них у принципі нижчий коефіцієнт ризику смерті. Причому найменший ризик смерті – у власників собак мисливських порід, наприклад, господарів англійських пойнтерів.
Згідно з іншими свіжоопублікованими даними, якщо вагітна жінка має собаку, то в майбутніх дітей менші ризики розвитку астми та алергічної екземи. Два дослідження, присвячені дитячому здоров’ю і собакам, представили в рамках щорічної конференції Американської академії алергії, астми та імунології. Словами, собаки допомагають як здоровим, так і хворим – і в майбутньому допомагатимуть ще більше.
Гастроскопію ще називають езофагогастродуоденоскопія або ЕГДС. Іноді УЗД, рентген та інші методи не досить точні і ефективні для діагностики захворювань стравоходу, тому застосовується гастроскопія. За одне ЕГДС ендоскопіст може побачити пухлини на ранніх стадіях і предпухлинні стани, розглянути будь-які зміни поверхні, взяти біопсію, аналіз на наявність Helicobacter pylori – інфекції, яка живе в шлунку.
Гастроскопію проходять вранці
Вас запишуть на прийом з 8:30 до 12:30.
Доведеться обійтися без сніданку:
за 8 – 10 годин
останній прийом їжі перед гастроскопією
Якщо у вас є алергія на лікарські препарати або присутні захворювання (наприклад, цукровий діабет), лікар-ендоскопіст повинен бути в курсі..
А ще під час обстеження можливий медикаментозний сон. Седация – це тільки поверхневий сон, тобто важливі рефлекси і функції організму зберігаються і пацієнт реагує на прохання лікаря. Під час запису на гастроскопію уточнюється необхідність анестезіологічної допомоги.
Тривалість
30 хв без анестезії 1 година з анестезією
Чи боляче?
Гастроскопія здається досить неприємним обстеженням, але на ділі пацієнтові проводять місцеву анестезію за допомогою розпилювача з анестетиком.
Через 2 години
можна сідати за кермо, якщо ви проходили гастроскопію з медикаментозним сном
Мережа медичних дронів вже працює в Африці: там дрони перевозять кров для переливання до віддалених клінік Руанди, і скоро доставлятимуть інші ресурси, наприклад, вакцини та антималярійні препарати, в Танзанії. У той же час у Європі інженери працюють над тим, щоб запустити постійну мережу таких дронів, які б доставляли медичну допомогу у великих містах і навіть поблизу аеропортів.
А дослідники з Каролінського інституту Швеції провели випробування дронів для надання невідкладної допомоги. Безпілотник з автоматичним дефібрилятором суттєво прискорить час надання невідкладної допомоги, пише Journal of the American Medical Association.
Під час тестових вильотів дрон спорядили дефібрилятором вагою 763 р, і розмістили у пожежній станції на півночі Стокгольма. Автоматичний дефібрилятор – прилад, який рятує життя під час зупинки серця за межами лікарні. Розташування обрали через високу щільність населення, обмежений повітряний простір та затримки у прибутті швидкої. Випробування тривали 72 години, протягом яких дрон відправляли локації в радіусі 10 кілометрів, де за 2006-2014 роки траплялися позалікарняні зупинки серця. Швидкість дрону становила 75 кілометрів на годину.
Середній час від дзвінка до відправлення дрону склав 3 секунди, а від відправки до прибуття — 5 хвилин 21 секунду (найкоротший час — 1 хвилина 15 секунд). У той час, як швидка допомога в середньому прибуває за 22 хвилини (мінімум — за 5 хвилин).
Потенціал використання дронів для невідкладної допомоги величезний, підкреслює Джейкоб Холленберг із Каролінського інституту. Вважають, що з кожною хвилиною без надання допомоги при зупинці серця шанси на виживання падають на 7-10 відсотків. А люди, які знаходяться поруч, не завжди вміють робити серцево-легеневу реанімацію. Зменшивши час прибуття допомоги на 16 хвилин, можна врятувати сотні життів на рік.
У Сполученому Королівстві компанія MedExpress вже робить доставку окремих ліків дронами. Все почалось з того, що компанія почала доставляти контрацептиви додому, щоб покупці могли уникнути збентеження, дискомфорту та моралі, з якими часто стикаються в аптеці. Наразі MedExpress веде переговори з Генеральною фармацевтичною радою Великобританії: вони хочуть доставляти будь-які ліки з будь-якої аптеки країни.
Але найбільше просунулась Швейцарія. Там запускають мережу медичних дронів, які доставлятимуть біологічні зразки за умов великих міст поблизу міжнародних аеропортів.
Лікарням нерідко потрібна оперативна доставка зразків для аналізів та біопсії під час операції або під час підготовки до неї. Через великі відстані і дорожній трафік вона стає скрутною, і тому Швейцарські лікарні починають використовувати дрони. Ті управляються за допомогою мобільного додатка та вміють самостійно уникати великих перешкод та зон, закритих для цивільних польотів.
З усіх людських почуттів, зір – це те, на що ми звикли більше покладатися. Саме тому око влаштоване надзвичайно складно і укомплектоване більш, ніж 100 мільйонами нейронів. Саме тому втрата зору трагічна.
Коли справа не тільки в гостроті зору
Історія Асмік довге і цікаве: давним-давно їй проводили радіальну кератотомію, після цього – операцію з приводу катаракти на лівому оці. У жінки була анізометропія: праве око коригувати з -7,5, а ліве око — з +4,5. Через анизометропии втрачається здатність бачити обома очима одночасно, і предмети фіксуються по черзі то одним, то іншим оком. Це приносило незручності і муки, головні болі, запаморочення і ускладнювало життя, як могло.
Випадок Асмік — особливий ще й через проведених в минулому операцій. Раніше радіальну кератотомію проводили досить часто. Під час операції поверхню рогівки надрізали по колу, мікронадрізи при цьому нагадували спиці велосипедного колеса – звідси і назва. Оптична частина рогівки ставала більш плоскою, а очі починали правильніше заломлювати світло.
Такі операції давали хороший первинний ефект, і надалі за зором пацієнтів не особливо спостерігали. На жаль, це не завжди добре закінчувалося. Через десятиліття стало ясним, що після кератотомии у таких пацієнтів, як Асмік, з’являються ускладнення – і з часом тільки погіршуються.
Сьогодні існують і інші методи лікування короткозорості: зробити лазерну корекцію, імплантувати факічних лінзи, а під час факоемульсифікації катаракти — елементарно прибрати короткозорість за допомогою підбору штучного кришталика. Але тоді, кілька десятків років тому, Асмік пройшла через радіальну кератотомію, а тепер з’явилася в Медичному будинку з глибокими рубцями рогівки.
Крім цього, при короткозорості високого ступеня, такий як у Асмік, не тільки з’являються проблеми з рогівкою і кришталиком. Часто страждає сітківка, і все це безпосередньо впливає на рішення, які приймає хірург.
В операційній
На перший погляд здається дивним, що тривалі муки через поганий зір вирішуються ось так просто — за 20 хвилин операції. Але якщо розібратися, це не зовсім так: відновний період триває кілька тижнів, за правим оком піде операція на лівому. І, звичайно, не можна з бездоганною точністю передбачити, як пройде операція.
Єдиний острівець яскравого світла в напівтемній операційній – широко розкрите каре око, зафіксоване спеціальним каркасом. Над ним нависає Тарас Володимирович з хитромудрим мікроскопом, бездоганно спокійний. Шуміти і відпускати коментарі в операційній дозволяють собі хіба що апарати, але не схоже, що концентрацію і спокій офтальмохірурга в принципі можливо порушити.
Метод, яким користується Тарас Володимирович, — микрохирургічний. Але при цьому наконечник Факоемульсифікатори коливається з частотою понад 20 000 разів в секунду. Це «відбійний молот» у вигляді невеликої голки: вводиться в порожнину ока і роздроблюється ядро кришталика на крихітні фрагменти. Для пацієнтки це, зрозуміло, випробування. Але хірург м’яко заспокоює її протягом всієї операції.
У момент виявляється, що у Асмік дуже слабкі циннові зв’язки — це війковий поясок, на якому підвішений кришталик. Очам зі слабкими зв’язками складніше пристосовуватися до навколишнього середовища і фокусуватися. Хірургу – складніше оперувати. Тарас Володимирович розповідає: «Буває так, що зв’язки не витримують, і кришталик просто нікуди ставити. В такому випадку результат операції істотно змінюється, і доводиться кришталики підшивати — або до склери, або до райдужці. Є маса випадків операції».
Відновлюючись після операції, Асмік бачить краще і почуває себе легше. Жінка, її сім’я і доктор дивляться вперед з оптимізмом. А далі їх чекає, швидше за все, операція на лівому оці. Нижче ви можете побачити, як саме проходила операція, і почути коментарі лікаря і пацієнтки.
У Лондоні Джон Сноу прийшов до обурливого висновку, що заразні захворювання можуть бути спровоковані крихітними паразитами. Ідея була не новою, але недоведеною і непопулярною в дев’ятнадцятому столітті. Академіки, дивлячись на походження Сноу (той був сином фермера з Йорка) і його досвід, не дуже поспішали слухати молодого доктора. Тим часом холера не дивилася ні на походження, ні на добробут.
Великі спалахи епідемії вражали Лондон в 1848 і в 1853. У колоритному Сохо, районі мюзик-холів і публічних будинків, вмирали повсюдно, але ніхто і не замислювався над причинами: лікарі вірили в теорію міазмів, згідно з якою причиною всіх хвороб було погане повітря. Сноу був іншої думки, дивлячись на симптоми, очевидно пов’язані з шлунково-кишковим трактом.
У величезному і складному вікторіанському Лондоні вигрібні ями знаходилися прямо в підвалах житлових будинків, відра з нечистотами зливалися в стічні труби і канали під вікнами, які з’єднувались з питними колодязями.
І якщо один Джон Сноу – з книг і серіалів – ганявся за ходоками, то цей розшукував пацієнтів холери, іноді таких же посинілих. І з’ясовував, як багато хто заразився беруть воду з одного і того ж джерела. Перша жертва, Джон Арнольд, моряк і торговець, прибув з Гамбурга в кінці вересня, орендував кімнату на березі Темзи, швидко придбав симптоми холери і помер. З нього ж і почалося розслідування.
Ні, не зомбі – чарівна пацієнтка, 23 роки, до і після зараження холерою
Під час спалаху в 1853 Сноу заходив до кожної оселі, вистежував, де живуть домовласники, записував сотні випадків холери в школах, ресторанах, пабах і крамницях – холера обходила стороною хіба що працівників пивоварні, які тільки пиво і пили.
За свої гроші доктор він опублікував (двічі) памфлет «On the Mode of Communication of Cholera»: тридцять дев’ять сторінок здорових аргументів і задокументованих доказів того, як відбувається епідемія холери і що викорчувати її можна, тільки якщо колодязі і труби ізолювати від стоків, вигрібних ям і каналізації. Тому що достатньо всього пари крапель зараженої рідини в водорозбірної колонки, щоб хвороба передалася сотням людей.
Поки Джон Сноу бродив по Лондону, він заносив всі випадки на карту – і раптово винайшов просторову епідеміологію. Карта, на якій точками відзначалися випадки зараження, призвела на Броуд Стріт, до прилавка з щербетом – популярним у вікторіанців шипучим напоєм і причини десятків випадків холери. На цій самій вулиці стояло і джерело всіх заражень – водорозбірна колонка.
Коли Сноу представив карту санстанції, та погодилася зняти ручку від колонки. Чи не тому, що комісія відразу повірила дослідженням молодого лікаря – будь-які нові способи зупинити епідемію були краще, ніж нічого. Незабаром після цього холера закінчилася.
Теорія походження холери Сноу отримала помста тільки в 1884 році, коли німецький мікробіолог Роберт Кох перевідкрив, ізолював і культивував бацили холери, Vibrio cholerae.
«Аптека смерті» з журналу Fun, 1866, художник Джордж Пінвелл. Підпис внизу говорить: «Відкрито для бідних, безкоштовно, з дозволу приходу».
Те, що почав Джон Сноу, перетворилося в епідеміологію і геоінформаційні технології. Наприклад, геоінформаційні технології використовувалися по всьому світу для моніторингу Ебола. На початку цим методом нехтували – і недооцінили потенціал поширення вірусу. У Нігерії їх використовували для ліквідації дракункулеза, в Мексиці – для контролю малярії, а в США – для відстеження комарів, які переносять вірус Зика. NASA використовує супутники, щоб передбачати тенденції розмноження малярійних комарів і запобігати епідемії. У Панамі фахівці IBM розробили систему стеження і мобільний додаток для схожих цілей
Сьогодні епідеміологи роблять рівно те, до чого прагнув Сноу: визначають загрозу і її причини, як можна раніше направляють медичну допомогу і утворюють населення, розповідаючи про нові хвороби.
Та сама карта Сноу з вогнищами холери
Бібліографія
D. Vachon. Doctor John Snow Blames Water Pollution for Cholera Epidemic // Old News. — 2005. — Vol. 16 (№ 8)
S. J. Snow. John Snow: the making of a hero? // The Lancet. — 2008. — Vol. 372 (№ 9632)
K. Tuthill. John Snow and the broad street pump // Cricket. — 2003. — Vol. 31 (№ 3)
T. Douglas. Hillsborough County, Fla., Uses Real-Time GIS to Target Zika Virus government technology // Govtech. — 2017. — Access mode: http://www.govtech.com/health/Hillsborough-County-Fla-Uses-Real-Time-GIS-to-Target-Zika-Virus.html
R. Maxwell. Mapping the Outbreaks of Diseases // GIS Lounge. — 2014. — Access mode: https://www.gislounge.com/mapping-outbreaks-diseases/
A young Venetian woman, aged 23, depicted before and after contracting cholera. Coloured stipple engraving. — Wellcome Library. — London. — 1831.
Из-за глобальных изменений климата происходит загрязнение атмосферы, и если ничего не предпринять, к 2030 году количество смертей увеличится до 60 тысяч. Самое исчерпывающее на сегодня исследование того, как глобальное потепление влияет на здоровье, опубликовано в журнале Nature Climate Change. Ученые Университета Северной Каролины в Чапел-Хилл отмечают, что к 2100 году климатические изменения, вызывающие загрязнение атмосферы, станут причиной уже 260 тысяч смертей.
Есть и хорошие новости. Согласно отчету, опубликованному журналом The Lancet, сейчас гораздо реже умирают из-за бытового загрязнения воздуха, воды и плохих санитарных условий. В частности, благодаря вакцинации, которая предупреждает заболевания, распространяющиеся через грязную воду. Но в этом же отчете ученые подчеркивают: загрязнение оказывает огромнейшее влияние на наше здоровье.
Астма и аллергические симптомы
Alternaria alternata — грибок, который выделяет споры в сухую, жаркую погоду поздним летом и ранней осенью. Alternaria alternata производит в три раза больше спор, когда уровень углекислого газа в атмосфере высокий. В новом исследовании, опубликованном в Cell Physiology, ученые обнаружили, что распространение грибка увеличивает окислительный стресс дыхательных путей и ведет к распространению астмы и ухудшению аллергических симптомов.
Исследователи Университета Миннесоты и Клиники Мейо столкнули клетки эпителия дыхательных путей с Alternaria. А затем протестировали поверхность дыхательных путей на проницаемость и защитную функцию. Из-за нарушений этих функций бактерии и другие аллергены проникают в дыхательные пути, увеличивая риск воспалений или инфекций. Кроме того, из-за длительного воздействия Alternaria разрушается механизм, который держит дыхательные пути в чистоте, и симптомы аллергий ухудшаются.
Текущая климатическая ситуация усложняет проблему, говорят исследователи. Когда углекислого газа выбрасывается в атмосферу все больше, увеличивается как уровень воздействия Alternaria, так и способность организма ему сопротивляться.
Нарушения сна
Покоя от глобального потепления нет даже во сне. Все дело в теплых ночах: как бы приятно не звучала эта фраза, они серьезно снижают качество сна. Исследователи во главе с Ником Обрадовичем проанализировали данные 765 000 американцев за 9 лет. Выяснилось, что месячное аномальное увеличение ночной температуры на 1°C выливается в девять миллионов бессонных ночей в расчете на все население Соединенных Штатов.
Щоб провести повноцінне обстеження зору, лікар оглядає очі при розширеній зіниці. Це робиться для того, щоб візуалізувати периферичні відділи сітківки, підтвердити або виключити наявність патології. Для розширення зіниці використовуються краплі – сучасні краплі безпечні, нешкідливі і порівняно легко переносяться. Але не все так просто: на жаль, іноді побічних ефектів не уникнути.
*
*
Можливі ефекти
при закапуванні: печіння після: почервоніння затуманення роздратування дискомфорт сльозотеча алергічні реакції тахікардія та інші
1-3 години
максимальна тривалість ефекту розширеної зіниці
У виняткових випадках зіниця може довше залишатися розширеною, а очі – довше відновлювати здатність бачити чітко на різних відстанях.
*
*
*
Після закапування
необхідно оберігати очі від яскравого сонячного світла – наприклад, використовувати сонцезахисні окуляри.
*
Препарат знижує чіткість зору тому слід утримуватися від керування до повного відновлення зорових функцій. Бережіть зір!
Потрібно зібратися з думками і нічого не забути: дзвінки пацієнтів за вечір, листи, причісування розкладу операцій і підготовка графіка на завтра, щоб обговорити на п’ятихвилинці. А перед тим, як почнуться операції і консультації, перед щоденною п’ятихвилинкою, Олександр Борисович перевіряє, як справи у стаціонарних пацієнтів.
— За ніч було чотири госпіталізації, одного з пацієнтів госпіталізували в хірургічне відділення. Чергові лікарі і фельдшери чергували всю ніч – вони молодці. Зазвичай фельдшери – це студенти, без п’яти хвилин лікарі.
На сьогодні у Олександра Борисовича запланована тільки одна операція. Але це зовсім не означає, що день розслаблений. У понеділок було чотири операції, сьогодні у цих пацієнтів перев’язки – як і у багатьох інших, а графік консультацій забитий під зав’язку. На столі – ніяких ознак кави і втоми, зате денні графіки і смішна шапочка напоготові. На вулиці ллє зовсім не липневий дощ.
7:07
О сьомій пацієнти заповнюють відділення, і в цей же час починаються перев’язки у тих, хто залишився в стаціонарі. У розклад Олександра Борисовича вклинюється подружня пара: у чоловіка сталося запалення на нозі. Так «чинити свавілля» – вклинити кого-небудь в графік – за день вдається тільки одного разу. Після консультації Олександр Борисович поспішає в першу перев’язочну.
Зараз потрібно встигнути закінчити паперову роботу – Олександр Борисович каже, що відклав її на ранок зі вчора, але краще б зробив ввечері. Поки займається документами, встигає дати розпорядження по телефону: в 301 палаті потрібно зробити знеболюючий укол. В цей же час медсестра повідомляє, що Віталій – молодий чоловік, якому Олександр Борисович сьогодні проводить операцію, — вже готовий.
7:28
Наступна консультація – дуже докладна. Олександр Борисович пояснює, як веде себе препарат, і чому його дозування потрібно зменшити. Обговорює спосіб життя пацієнта – до звичок він ставиться з розумінням:
— Я сам грішний — пасусь в холодильнику.
Розвіює підозри щодо результатів аналізів: «Це цифри – а ми живі люди», – каже Олександр Борисович, додаючи, що результати його нічим не налякали. Відхилення від норми в результатах обстеження далеко не завжди означає хвороба.
Перед тим, як о 7:35 ми втечемо на наступну перев’язку, доктор відправляє свого асистента – Георгія – перевірити одного з стаціонарних пацієнтів. Тому потрібна допомога, щоб зручно розташуватися на ліжку, а задовольнятися медсестрами він не бажає. Уважний і чуйний Георгій Дмитрович робить обхід пацієнтів, займається історіями хвороб і асистує Олександру Борисовичу на операціях. Допомагаючи то одному, то іншому пацієнтові, Георгій буде миготіти то тут, то там у відділенні протягом усього дня. Випустити з уваги його неможливо, тому що він вище всіх по зростанню у відділенні і щоразу неймовірно важливий.
8:00 П’ЯТИХВИЛИНКА
В цей час завжди починається п’ятихвилинка: кабінет нарад забитий медиками та адміністративними співробітниками лікарні під зав’язку, так, що тим,хто запізнилися доводиться стояти в проході. Паралельно на трьох екранах видно, як пацієнтів привозять в операційні і роблять анестезію.
З останнього ряду ледь видно Олександра Борисовича, який веде п’ятихвилинку, як завідувач хірургічного відділення. Не всіх пацієнтів вчасно привезли в операційну, тому він просить лікарів уважніше ставитися до точності. Назва, звичайно, бреше: п’ятихвилинка триває в п’ять разів довше, тому що кожен випадок обговорюється окремо, зокрема щодо їхніх скарг і нерозуміння з боку пацієнтів (в цей раз, наприклад, одна з пацієнток начиталася неправдивої інформації в інтернеті, і тепер потрібно знайти до неї підхід ).
Після обговорення операцій на завтра Олександр Борисович відпускає медсестер, а потім і більшу частину лікарів, після чого обговорює телепроект каналу СТБ з гастрохірургом Андрієм Фоміним. Це програма «Я Соромля свого тіла», в якій лікарі Odrex, допомагають людям, чиє життя зруйноване хворобою.
Після зустрічі з Фоміним Олександр Борисович забігає в перев’язну, де на нього вже чекають один з стаціонарних пацієнтів і медсестра Рая. Навіть в медсестринській шапочці Раю легко впізнати по розкішній копиці темного волосся. Вона приходить також рано, як і Олександр Борисович, завжди незворушна і турботлива. Пацієнту після операції вже можна вставати, а ось з катетером треба бути обережніше, особливо під час душу. Ми залишаємо його під опікою Раї – пора на операцію.
8:36 ОПЕРАЦІЙНА
Поспішаємо в операційну: щоб потрапити туди з хірургічного відділення, потрібно пройти кілька закритих для відвідувачів коридорів і службову драбину. Більшість дверей електронні, тому що лікарня — накшталт тих космічних кораблів, на яких завжди потрібно мати при собі персоналізовані ключі-картки.
Олександр Борисович спускається в операційний блок, заходить в санпропускник, де переодягається для операції, а потім ретельно і довго обробляє руки в передопераційній. Не дивлячись на те, що все одно доводиться надягати стерильний халат і рукавички, миття рук важливіше, ніж може здатися.
У Віталія, сьогоднішнього пацієнта – варикозне розширення вен на обох ногах, так що проводити будуть ендовенозну лазерну коагуляцію (ЕВЛК). На кожну ногу вже нанесли розмітку варикозних вен, і юнак з 8:00 перебуває в операційній – поки хірург був на п’ятихвилинці, його вводили в наркоз. Зазвичай ЕВЛК проводять під місцевою анестезією, але Віталій віддав перевагу загальній.
Дощ, здається, припинився. У просторій операційній вже грає фрагмент з опери, але Олександр Борисович просить поставити що-небудь менш гуркітливе і пропонує третю симфонію Брамса. Поки на вулиці похмуро, можна відкрити жалюзі на чотирьох великих вікнах – від цього майже вся світла операційна здається чорно-білою, крім яскравої плями по центру, освітленою лампами, де розташувалися пацієнт і операційна команда.
Сьогодні на ЕВЛК йде багато часу – потрібно заварити вени обох ніг. Тому, поки йде операція, доктор встигає вирішити відразу кілька справ. Прямо з операційної Олександр Борисович передає перев’язочній медсестрі, що «306 палаті потрібно записатися на перев’язку». Переказує тим, хто не був на п’ятихвилинці, що привозити пацієнтів в операційну слід було б вчасно. І взагалі точність і пунктуальність допомагають краще піклуватися про пацієнтів – але домогтися цього варто спільних зусиль.
— Намагався налагодити роботу годинника, але поки виходить пісочний.
Повну важливість того, щоб годинник працював як належить, а не витікав, як пісок, відчуємо вже після операції. Для того, щоб заварити варикозні вени, потрібно через прокол ввести в вену світловод, контролюючи процес за допомогою ультразвукового апарату. А для успішної операції потрібна спільна робота хірурга і його команди: асистента, анестезіолога, медсестер.
Асистує Георгій, тому паралельно з операцією вдається обговорити одного з стаціонарних пацієнтів, якого Георгій відвідував напередодні, – чоловіка віком, з нескінченними запасами завзятості. До того було не просто підступитися, але він все-таки підбадьорився, гарненько посперечавшись з доктором про шкоду куріння. Олександр Борисович вибігає на кілька хвилин в сусідню операційну, щоб допомогти колегам прийняти рішення з приводу складної нетиповою пухлини передньої черевної стінки.
По поверненню доктор просить включити хор рабів з опери «Набукко» Джузеппе Верді. Дуже швидко змінюються затискачі, і за 127 хвилин операція успішно закінчується – залишається тільки вивести пацієнта з наркозу.
10:53
У перев’язочній вже чекає пацієнтка – в захопленому настрої. За її словами, Олександр Борисович провів операцію «швидко, точно, ювелірно, не боляче» і так, що вона вже літає. Вчора Олександр Борисович видалив з ліктьового згину жінки чужорідне тіло – голку. Сьогодні проводить огляд і змінює пов’язку.
«Краще не чіпайте», – жваво попереджає Рая, коли доктор спробував знову поправити пов’язку. У перев’язочній командує вона. У кабінеті вже зустрічає Вероніка – особистий помічник Олександра Борисовича. Вона завжди з’являється в найпотрібніший момент. Зараз, між перев’язки, вони обговорюють коригування в розкладі на завтра. Планування, перепланування, дзвінки, листи – на все це іноді йде не менше часу, ніж на операцію.
10:58
Стрес, невиправдані страхи і сумніви у пацієнтів – це звичайна справа. У перев’язочній Олександра Борисовича очікує чоловік, у якого напередодні сталася раптова кровотеча.
— Я зовсім зневірився, а вам довіряю, доктор. Але знаю, що ви зайняті.
— Коли потрібно, я швидко звільняюся!
Три роки тому чоловік робив в лікарні операцію. Це не останній на сьогодні пацієнт, впевнений, що йому загрожує ампутація, і змучений цими думками. На ділі ж у нього порушено венозний, але не артеріальний кровообіг: вена, яку заварили три роки тому, так і залишилася завареною, а кров пішла в обхід. Доктор включає звук на дуплексі, і чоловік чує, як по судинах рухається кров. Звук власної крові переконує пацієнта, і він більше не боїться.
Проблема, нехай і не така страшна, як здавалося, все ще є – Олександр Борисович пропонує провести мініфлебектомію під місцевою анестезією. Але зважитися на операцію – іншие, складне питання, тому пацієнт коливається. Наступна пацієнтка переживає через те, що як тільки вона знімає компресійний трикотаж, в нозі з’являється тягнучий біль. Хоча після операції пройшло цілих два місяці, чутливість у нозі все ще підвищена, навіть до морських хвиль.
Олександр Борисович проводить УЗД, докладно пояснюючи зацікавленій пацієнтці все, що відбувається на екрані. Нічого страшного сканування не показало, так що дівчина йде спокійною.
11:48
День прискорюється, бігти доводиться швидше. Одна перев’язка, через два місяці після операції, в першій перев’язочній, інша – прямо в палаті. Між ними – забігає в відділення інтенсивної терапії. У реанімації проводимо не більше трьох хвилин. Обробляємо руки, відкриваємо перший занавес: там знаходиться недавно надійшовший пацієнт і медперсонал відділення, яким Олександр Борисович залишає свої рекомендації.
А після повертається до палатам: коридор хірургічного відділення здається нескінченним через дзеркала, але в потрібну палату ми потрапляємо за секунди. До цього часу стає ясно, яка неможлива кількість пацієнтів звертається до лікаря за день – і немає нікого, хто був би незначним, з кожним Олександр Борисович спілкується з усією відвертістю. Доктор перевіряє, як справи у В. після операції, дізнається самопочуття, настрій, дає настанови, знімає бинти, поспішає далі.
12:17
У кабінеті дуже спокійно, і наступна пацієнтка, яка сидить на синьому стільці навпроти доктора – така ж спокійна і впевнена в собі. Але свої скарги описує живо і барвисто: вона вже побувала у кількох спеціалістів, а причину її проблеми знайти не змогли. Оглянувши і вислухавши жінку, Олександр Борисович дзвонить до невропатолога і за сумісництвом завідувачу соматичним відділенням:
— Олегу Олександровичу, у мене тут пацієнтка: незвичайна, цікава жінка, з яскравими скаргами. Потрібна ваша консультація.
Успішне лікування – це часто командна робота, як з боку медперсоналу, так і з боку пацієнтів. Є ті, що приходять на прийом з підтримкою, а є такі, кого ця підтримка приводить. Наступні якраз з останніх: мама впевнена, що дочки потрібно лікування, хоча та зовсім не поспішала записуватися на прийом. Поступово дівчину вдається розкрити для розмови. Доктор розпитує її про звички, як завжди, по-людськи і з гумором:
— Ви вегетаріанка? А я ось був, цілих два роки. Потім одружився, а дружина сказала: «Все, вистачить».
Не у всіх варикоз очевидний при огляді, тому Олександр Борисович відправляє пацієнтку зробити дуплексне сканування – його проводять на першому поверсі.
13:12
Після перев’язки і пари хвилин, викроєних на планування операцій, Олександр Борисович приймає давно знайомого, постійного пацієнта. Всі лікарі дуже відрізняються один від одного – кожен дивиться на пацієнта через свою призму. Тому, коли пацієнти спостерігаються у кількох спеціалістів, їх призначення різняться. Зі знайомим Олександр Борисович жартує на цю тему, мовляв. головне, щоб лікарі не обговорювали призначення як у Жванецького, через амбразуру танка: «Скоко, скоко?»
Але подібні питання на прийомах не залишаються висіти в повітрі: доктор детально пояснює свою позицію і разом з пацієнтом знаходить вихід. Чоловік ще надовго затримується в кабінеті – не в останню чергу тому, що обожнює поговорити з Олександром Борисовичем. Але така залученість по обидва боки – не просто приємне проведення часу, а основа для хорошого лікування. Чи не помітили обід? Так, ми теж.
Навіть під час роботи в кабінеті Олександр Борисович не сидить на одному місці довше 10 хвилин. А в кабінеті доведеться провести багато часу: після швидкої перев’язки рани на пальці – великий потік консультацій рядових, консультацій після перев’язки і повторних консультацій. Вони перервуться новою перев’язкою тільки через чотири години. Результати досліджень і висновки, які пацієнти приносять на консультації, не завжди виявляються корисними.
Наступна пацієнтка – настільки одеситка, наскільки можна собі це уявити. Для жінки вести здоровий спосіб життя – справа зовсім не нудна: вона проходить курс кінезітерапії, піклується про судини, і, ясна річ, захопила результати доплерографії. Олександр Борисович пояснює, чому це дослідження вважається застарілим, і порівнює доплер і дуплекс з радіо і кіно. Як і радіо, доплер дає тільки звук, але, на відміну від радіо – це ще й пройденим етапом медичної науки.
Через півтори години пацієнтка повернеться з результатами вже дуплексного сканування: її глибокі вени в порядку, а от підшкірним необхідно лазерне заварювання. Олександр Борисович докладно розповідає про операцію, але пропонує при бажанні перевірити ще раз у інших фахівців – це правильна практика. Якраз з результатами дуплексного сканування повертаються мама з дочкою, які були на прийомі трохи раніше. У дівчини підтвердився варикоз, Олександр Борисович докладно розповідає їй про важливе – здоровий спосіб життя, але підбирає такі рекомендації, які лягають в ряд з власними цілями і бажаннями пацієнтки.
14:37
Наступна пацієнтка з варикозною хворобою – правильно цікава і єдина, хто прийшов на прийом з заздалегідь складеного списку питань. Хоча це, між іншим, хороша практика. Перш за все вона цікавиться ліками: іноді через показання і побічні ефекти в інструкції препарату закрадаються сумніви, що він зовсім не потрібен. «Якщо так, доктором може бути робот, який знає всі інструкції світу», – каже Олександр Борисович. Тому так важливо зберігати призначення лікаря – тільки там вказані показання й дозування, призначені особисто пацієнту, в той час як інструкція пропонує узагальнену інформацію.
Питань, пов’язаних з навантаженнями, у дівчини найбільше. Потрібно багато чого прояснити: басейн і контрастний душ можуть бути дуже корисними, а ось статичні навантаження – наприклад, тривале сидіння під час поїздки на авто або польоту на літаку – дуже негативно позначаються на судинах. Тут Олександр Борисович вкотре за день розповідає про компресійний трикотаж, як і навіщо його вибирати, і як правильно носити.
— Але по чому тече кров, коли судини видаляють?
Якщо у вас коли-небудь були проблеми з венами, то, швидше за все, ви задавалися таким питанням. Пояснюючи простими словами, Олександр Борисович порівнює видалення варикозних вен зі звільненням співробітників, які не працюють. Тому що по варикозним венам кров тече у зворотний бік, навантажуючи інші судини понаднормовою роботою.
15:05
Після невеликої консультації, під час якої лікарі дізнаються за програмою СТБ «Я соромлюсь свого тіла», дещо не вписуємося в графік. Наступний пацієнт потрапляє на прийом на 11 хвилин пізніше призначеного. І порядком змилений: через незручну транспортну розв’язку довго добирався пішки, через що на місці ампутованого пальця почалася кровотеча.
Відразу ж покликали медсестру з пересувним столиком для перев’язок. Поки та накладає пов’язку, пацієнт стійко, але втомлено пояснює, що проходить огляди щороку, а здоров’я погіршується, до того ж у нього цукровий діабет.
До кабінету заходить Георгій: розповідає, як у прооперованого пацієнта поліпшився настрій (і він двічі поїв), як себе почувають інші. Одночасно в дверях з’являються наступний пацієнт і старша медсестра з горою відпускних листків: розрулити відпускну компанію в лікарні — завдання із зірочкою. У цей самий момент, сидячи в кабінеті на синьому стільці, не можна саму крапельку не захопитися талантом знаходити час і зберігати співпереживання, який проявляється у ставленні до пацієнтів – і до всіх інших. Весь день, і кожен день.
16:34
Олександр Борисович на кілька хвилин забігає в кабінет Володимира В’ячеславовича Сажиєнко – пластичний хірург якраз оглядає їх спільного пацієнта і пропонує провести МРТ м’яких тканин. У того – великий липоматоз (множинні освіти в підшкірній жировій клітковині). Чоловік пройшов вже кілька операцій, явно задоволений результатом і жваво обговорює наступну.
16:42
Зіткнулися з колегою-хірургом
— Доктор, жити буду?
Наступні три консультації – з позитивним результатом. За день серед пацієнтів трапляються перукарі, пенсіонери, письменники і мандрівники. З атеросклерозом судин кінцівок, діабетичною стопою, ліпомою і різними варикозними розширеннями вен. Десь раз на тиждень призводять діток з винними плямами, гемангіомами або, як зараз, – з лімфангіомою.
Після консультацій Олександр Борисович залишає всім пацієнтам свою адресу електронної пошти, де він завжди на зв’язку. Так їм зручніше запитати те, про що забули на прийомі, а лікаря – дізнатися про самопочуття і ефективності лікування тих пацієнтів, у яких немає потреби в повторній консультації.
17:25
Чим пізніше, тим стривоженіші відвідувачі. Наступну пацієнтку, з хронічною венозною недостатністю, привів онук. Жінку доводиться довго переконувати, що ампутація пальця їй не загрожує. До справи підключається і перев’язочна медсестра – Віолетта, яка прийшла змінити пов’язку. У неї жвавість і балакучість так щільно чергуються з професіоналізмом, що пацієнти не встигають отямитися, як уже спокійно слухають її і доктора.
Це передостання з консультацій, але залишається ще багато перев’язок. Не у всіх виходить вирватися з роботи протягом дня, благо, Олександр Борисович ще приймає. У другій перев’язочній у дівчини на прооперованому пальці руки не прижилася нитка. Доктор прибирає її моментально.
— Я готовий когось вилікувати!
17:58
Поки що залишені на сьогодні пацієнти не дійшли до перев’язочної, є час зробити кілька викликів. «Дзвінки – зовсім окрема частина мого життя», – каже Олександр Борисович, одночасно розмовляючи по мобільному та міському. Поки Олександр Борисович робить обхід стаціонарних пацієнтів, він затримується в одній з палат, щоб обговорити природу болю пацієнта. На цю тему у нього триває дискусія з невропатологом.
— Ми активно розширюємося, чули ремонт? Не подумайте, що це стоматологічний кабінет.
— Ні, я-то думав, це сусід так хропе.
Під кінець дня Вероніці знову доводиться перекроювати завтрашній графік операцій, щоб вмістити ще одну. На сьогодні залишаються одна консультація і одна перев’язка, і до сьомої вечора Олександр Борисович – так, все такий же доброзичливий і спокійний, як о шостій ранку.
— Алло? Мені потрібна перев’язочна сестра, а вони все «поховалися».
Але найкраща частина? У тому, що завтра все це почнеться заново: консультації, операції і перев’язки, людяність, увагу і біг коридорами лікарні.
Гастроскопію проходять вранці
Якщо у вас є алергія на лікарські препарати або присутні захворювання (наприклад, цукровий діабет), лікар-ендоскопіст повинен бути в курсі..
Мережа медичних дронів вже працює в Африці: там дрони перевозять кров для переливання до віддалених клінік Руанди, і скоро доставлятимуть інші ресурси, наприклад, вакцини та антималярійні препарати, в Танзанії. У той же час у Європі інженери працюють над тим, щоб запустити постійну мережу таких дронів, які б доставляли медичну допомогу у великих містах і навіть поблизу аеропортів.
Щоб провести 
